СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНІ МОДЕЛЬ ІНКЛЮЗИВНОЇ КУЛЬТУРИ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

У статті здійснено теоретичне обґрунтування та розроблення структурно-компонентної моделі інклюзивної культури сучасного освітнього простору в умовах актуальних трансформацій української освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення сутності інклюзивної культури в контексті цифровізації освіти, кризових суспільних змін, поширення змішаних і дистанційних форматів навчання, а також викликів воєнного часу. Наголошено, що сучасна інклюзивна культура виходить за межі забезпечення доступу до освіти осіб з особливими освітніми потребами та охоплює систему цінностей, моделей взаємодії, безпечного освітнього середовища, психоемоційної підтримки, цифрової доступності та адаптивної стійкості освітнього простору.

У процесі дослідження проаналізовано сучасні європейські та українські наукові підходи до трактування інклюзивної культури, визначено ключові тенденції її розвитку та узагальнено основні структурні компоненти. Встановлено, що сучасне розуміння інклюзивної культури базується на взаємодії ціннісно-нормативного, комунікативно-реляційного, організаційно-політичного, педагогічного, просторово-середовищного компонентів і компонента участі. Обґрунтовано необхідність доповнення традиційних підходів такими складниками, як психоемоційна безпека, цифрова інклюзивність та адаптивна стійкість, які набувають особливого значення в умовах нестабільності та кризових трансформацій.

Результатом дослідження стало створення структурно-компонентної моделі інклюзивної культури сучасного освітнього простору, що представлена як цілісна система взаємодії цінностей, освітніх практик, організаційних рішень і безпечного середовища. Визначено, що ядром моделі є гуманістичні цінності, а практичний рівень реалізується через комунікативні, педагогічні, організаційні та просторові механізми взаємодії. Зовнішній контур моделі утворюють компоненти психоемоційної безпеки, цифрової інклюзивності та адаптивної стійкості, які забезпечують здатність освітнього середовища зберігати доступність, включеність і підтримку учасників освітнього процесу в умовах кризових змін.

Практичну релевантність запропонованої моделі підтверджено результатами дизайн-сесії «Інклюзивна культура в освітньому просторі сьогодення», у межах якої учасники здійснювали професійне осмислення сучасних викликів інклюзивної освіти та розробили Маніфест інклюзивної культури. Результати онлайн-опитування та SWOT-аналізу засвідчили високий рівень ціннісного прийняття інклюзії, орієнтацію на гуманістичні цінності, готовність до співпраці та необхідність розвитку практик психоемоційної підтримки, цифрової доступності й адаптивної взаємодії.

Запропонована модель може бути використана як концептуальна основа для розвитку інклюзивної культури в закладах освіти, професійної підготовки педагогів, проєктування безпечного освітнього середовища та організації міжсуб’єктної взаємодії в умовах суспільної нестабільності.