СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНІ МОДЕЛЬ ІНКЛЮЗИВНОЇ КУЛЬТУРИ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ
Анотація
У статті здійснено теоретичне обґрунтування та розроблення структурно-компонентної моделі інклюзивної культури сучасного освітнього простору в умовах актуальних трансформацій української освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення сутності інклюзивної культури в контексті цифровізації освіти, кризових суспільних змін, поширення змішаних і дистанційних форматів навчання, а також викликів воєнного часу. Наголошено, що сучасна інклюзивна культура виходить за межі забезпечення доступу до освіти осіб з особливими освітніми потребами та охоплює систему цінностей, моделей взаємодії, безпечного освітнього середовища, психоемоційної підтримки, цифрової доступності та адаптивної стійкості освітнього простору.
У процесі дослідження проаналізовано сучасні європейські та українські наукові підходи до трактування інклюзивної культури, визначено ключові тенденції її розвитку та узагальнено основні структурні компоненти. Встановлено, що сучасне розуміння інклюзивної культури базується на взаємодії ціннісно-нормативного, комунікативно-реляційного, організаційно-політичного, педагогічного, просторово-середовищного компонентів і компонента участі. Обґрунтовано необхідність доповнення традиційних підходів такими складниками, як психоемоційна безпека, цифрова інклюзивність та адаптивна стійкість, які набувають особливого значення в умовах нестабільності та кризових трансформацій.
Результатом дослідження стало створення структурно-компонентної моделі інклюзивної культури сучасного освітнього простору, що представлена як цілісна система взаємодії цінностей, освітніх практик, організаційних рішень і безпечного середовища. Визначено, що ядром моделі є гуманістичні цінності, а практичний рівень реалізується через комунікативні, педагогічні, організаційні та просторові механізми взаємодії. Зовнішній контур моделі утворюють компоненти психоемоційної безпеки, цифрової інклюзивності та адаптивної стійкості, які забезпечують здатність освітнього середовища зберігати доступність, включеність і підтримку учасників освітнього процесу в умовах кризових змін.
Практичну релевантність запропонованої моделі підтверджено результатами дизайн-сесії «Інклюзивна культура в освітньому просторі сьогодення», у межах якої учасники здійснювали професійне осмислення сучасних викликів інклюзивної освіти та розробили Маніфест інклюзивної культури. Результати онлайн-опитування та SWOT-аналізу засвідчили високий рівень ціннісного прийняття інклюзії, орієнтацію на гуманістичні цінності, готовність до співпраці та необхідність розвитку практик психоемоційної підтримки, цифрової доступності й адаптивної взаємодії.
Запропонована модель може бути використана як концептуальна основа для розвитку інклюзивної культури в закладах освіти, професійної підготовки педагогів, проєктування безпечного освітнього середовища та організації міжсуб’єктної взаємодії в умовах суспільної нестабільності.
Посилання
Until learning has no limits Електронний ресурс. URL: https://www.cast.org/what-we-do/universal-design-for-learning/
Goldan J., Nusser L., Gebel M. School-related Sub-jective Well-being of Children with and without Special Educational Needs in Inclusive Classrooms. Child Indicator Research. 2022. Vol. 15. P. 1313‒1337. DOI: https://doi.org/10.1007/s12187-022-09914-8
Calcutt J. Mindful inclusion: strategies for holistic wellbeing in schools. Frontiers in Education. Sec. Mental Health and Wellbeing in Education. 2025. Vol. 10. DOI: https://doi.org/10.3389/feduc.2025.1638482
Caetano A.P., Pimenta Freire I. & Biscaia Machado E. Student Voice and Participation in Intercultural Education. J. New Approaches in Educational. 2020. Vol. 9. P. 57–73. DOI: https://doi.org/10.7821/naer.2020.1.458
Mangiaracina A., Kefallinou A., Kyriazopoulou M., & Watkins A. Learners’ Voices in Inclusive Education Policy Debates. Education Sciences. 2021. Vol. 11(10). P. 599. DOI: https://doi.org/10.3390/educsci11100599
Wang X., Liu J., Jia S. et al. Hybrid teaching after COVID-19: advantages, challenges and optimization strategies. BMC Medical Education. 2024. Vol. 24. Article number 753. DOI: https://doi.org/10.1186/s12909-024-05745-z
Garba S. A., Abdulhamid L. Students’ Instructional Delivery Approach Preference for Sustainable Learning Amidst the Emergence of Hybrid Teaching Post-Pandemic. Sus-tainability. 2024. Vol. 16(17). P. 7754. DOI: https://doi.org/10.3390/su16177754
Губарь А. Г., Пахомов Н. Г., Коваленко В. В., Бара-нець І. В. Інклюзивна культура в освітньому просторі: проблеми та перспективи. Inclusion and Diversity. 2024. № 3. C. 26‒33. DOI: https://doi.org/10.32782/inclusion/2024.3.5
Sumonte-Rojas V., Fuentealba L. A., Faúndez-Casa-nova C., Toledo Vega G. Pedagogies for Inclusion in Higher Education (HE): A Systematic Review of Empirical Studies (2015–2025). Sustainability. 2026. Vol. 18(5). 2294. DOI: https://doi.org/10.3390/su18052294
Jackson-Summers A. G., Mrakovcich K. L., Gray J. P. et al. A systematic review of inclusive pedagogical research using the CIRTL inclusive pedagogy framework: multi-disciplinary and STEM perspectives, current trends and a research agenda. Discover Education. 2024. Vol. 3. Article number 30. DOI: https://doi.org/10.1007/s44217-024-00093-y
Filippou K., Acquah E. O., Bengs A. Inclusive policies and practices in higher education: A systematic literature review. Review of Education. 2025. Vol. 13. Issue 1. e70034. DOI: https://doi.org/10.1002/rev3.70034
Коваленко О. Особливості організації освітнього процесу в інклюзивному класі. Вища освіта в Україні. 2023. № 2. C. 70‒79. DOI: https://doi.org/10.32782/NPU-VOU.2023.2(89).09
Цикін Д., Дашков А., Ажажа М. Інклюзивна освіта як інструмент соціальної згуртованості в умовах воєнного стану: комунікативний аспект. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2025. Випуск 33. С. 387‒394. DOI: https://doi.org/10.35432/tisb332025332703
Вдовичин Т., Сікора О., Кобильник Н., Винниць-ка Н. Формування адаптивного цифрового середовища у закладах загальної середньої освіти. Інформаційні технології і засоби навчання. 2024. Том 103. № 5. С. 55‒77. DOI: https://doi.org/10.33407/itlt.v103i5.5656
Герега Б. Від теоретичних моделей персона-лізованого навчання до вимог до освітнього програмного забезпечення на основі штучного інтелекту в інклюзивній освіті. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. 2026. Випуск 222. С. 82‒87. DOI: https://doi.org/10.36550/2415-7988-2026-1-222-82-87
Sydoriv S. Training educators to foster inclusion and resilience: lessons from Ukraine. Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. 2023. Vol. 10. № 1. P. 167‒186. DOI: https://doi.org/10.15330/jpnu.10.1.167-186
Londar S., Bosenko O., Gaiduk I. Ensuring the resilience of ukrainian education during the war as an experience for improving the education systems in the eu countries. Освітня аналітика України. 2024. № 6(32). C. 5‒25. URL: https://science.iea.gov.ua/wp-content/uploads/2025/03/1_Londar_Bosenko_Gaiduk_632_2024_5-25.pdf
Прохоренко Л. Інклюзивність та безбар’єрність в освіті осіб з особливими потребами в умовах війни: експериментальне дослідження. Особлива дитина: навчання і виховання. 2024. № 116(4). С. 193‒210. DOI: https://doi.org/10.33189/ectu.v116i4.205
Гренюк Л., Олексенко В., Фединяк Н. Інклюзивне навчання в умовах війни: адаптація та нові виклики для педагогів. Молодь і ринок. 2025. № 2(234). С. 40‒45. DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4634.2025.324600
Долинна А. Американський досвід психономічної освіти: емоційна стійкість в умовах складних життєвих обставин. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. 2026. № 222. С. 48‒52. DOI: https://doi.org/10.36550/2415-7988-2026-1-222-48-52




