МОРАЛЬНО-ЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ СІМ’Ї (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Анотація

У статті узагальнено позитивний досвід морально-етичного виховання дітей в українській сім’ї другої половини ХІХ – початку ХХ століття.

З’ясовано, що у традиційному суспільстві в означений період сім’ю трактували як важливий соціальний інститут із чітко впорядкованою системою внутрішніх взаємин, де обов’язки кожного визначалися за статтю та віком, а також стосувалися праці й виховання дітей. Саме родина виконувала ключову функцію у збереженні та передаванні етнічної культури, оскільки послаблення родинних зв’язків призводило до руйнування механізмів етносоціального виховання. У межах української сім’ї підтримувалися самобутність і автентичність, накопичувалися та передавалися традиції, культурні надбання, релігійні уявлення, мова й система цінностей.

Встановлено, що морально-етичне виховання в українській родині сприяло тому, що діти глибоко усвідомлювали моральні норми поведінки в межах своєї етнічної спільноти та опановували правила взаємодії з іншими її членами. Водночас засади народної етики формувалися через активну участь дітей у щоденній праці, господарюванні, сімейному житті, а також через дотримання звичаїв, традицій і обрядових практик. Саме вони виховували в дитині чесність, засуджуючи брехню й крадіжку як великий гріх і зло.

У морально-етичному вихованні дітей широко використовувалися такі ефективні методи, як доручення й обов’язки, особистий приклад дорослих, вплив громадської думки, навіювання, а також заохочення і покарання. Доручення в українській родині добиралися відповідно до віку та статі дитини й поступово ускладнювалися.

Регулярне виконання щоденних обов’язків змалку привчало до дисципліни, формувало відповідальність, загартовувало характер і сприяло розвитку морально-вольових якостей. Важливу роль відігравала й громадська думка, яка виявлялася через систему традиційних звичаєвих норм і суттєво впливала на поведінку дітей.

Важливе місце у вихованні посідали приклад і авторитет батьків, завдяки чому діти засвоювали працелюбність, відповідальність, шанобливе ставлення до природи та старших. Родинні традиції відзначалися стійкістю, а вплив старших поколінь був тривалим і безпосереднім.