РОЗВИТОК ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

У статті визначено, що здоров’язбережувальна компетентність керівника закладу загальної середньої освіти – це складова його професійної компетентності; це здатність та готовність керівника до планування, організації та реалізації заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я учнів, педагогів та інших членів шкільного колективу. До структури здоров’язбережувальної компетентності керівника закладу загальної середньої освіти слід віднести такі основні компоненти: мотиваційно-ціннісний (інтереси, мотиви, цілі, переконання, ставлення, ціннісні орієнтації на здійснення здоров’язберігальної діяльності); гносеологічний (сукупність психолого-педагогічних та управлінських знань, зокрема про: нормативно-правове забезпечення розвитку здоров’я через освіту; засади управління закладом із позиції здоров’язбереження; основи людського здоров’я, особливості формування фізичного, психічного, соціального, ментального здоров’я на різних етапах онтогенезу людини; складові здорового способу життя; особливості застосування здоров’язберігальних засобів, форм, методів, технологій тощо); процесуальний (сукупність професійних умінь, якість засвоєння й узагальнення яких необхідні для здійснення педагогом здоров’язберігальної діяльності) і рефлексивний (самоаналіз, самооцінка та корекція результатів власної діяльності, здатність до самоосвіти і саморозвитку для ефективного здійснення здоров’язберігальної діяльності).

У статті наведено результати дослідження ставлення керівників шкіл до проблеми збереження здоров’я учнів в освітньому процесі, які дозволили виявити ступінь системності роботи школи над проблемою збереження здоров’я учнів; розглянути специфіку взаємодії школи із зовнішнім середовищем, виявити труднощі у роботі з партнерами щодо збереження здоров’я дітей; з’ясувати особливості сприйняття проблем збереження здоров’я школярів керівниками шкіл, їх розуміння реальної та бажаної діяльності педагогічного колективу щодо збереження здоров’я школярів.

У статті обґрунтовано, що післядипломна освіта має забезпечувати формування у керівників закладів освіти здоров’язбережувальну компетентність, використовуючи міждисциплінарний та науковий характер знань в сучасних освітніх умовах, зумовлений системністю і глобальністю соціальних та професійних проблем, поєднуючи різні елементи розвитку сучасної науки і практики.