ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Анотація

У статті розглядається професія педагога, яка має власну специфіку та полягає у спрямованості на іншу людину. Власна особистість педагога є найважливішим “робочим інструментом” у його професії. Чим досконаліший цей інструмент, тим успішніший професійний результат.

Отже, особистісне зростання педагога, його прагнення особистісного вдосконалення – неодмінна умова досягнення ним результативності та якісності процесів навчання та виховання.

Рушійною силою та джерелом самовиховання педагога є потреба у самозміні та самовдосконаленні. Потреба у професійному самовихованні, самовдосконаленні не виникає сама собою, вона з’являється тоді, коли педагогічна діяльність набуває в очах педагога особистісної, глибоко усвідомленої цінності. Процес професійного самовиховання надзвичайно індивідуальний.

Професійне самовиховання педагога в принципі неможливе, якщо він сам не побачить прогалини в загальнопедагогічних знаннях, у знаннях з основ науки, що викладаються, недостатність свого педагогічного інструментарію. Приступаючи до роботи з самовиховання та професійного самовдосконалення, педагог повинен мати дані аналізу своєї роботи за певний період, об’єктивну їх оцінку та рекомендації наставників щодо поліпшення своєї діяльності. Провідним компонентом професійного самовдосконалення та самовиховання педагога є самоосвіта, під якою розуміється «цілеспрямовану, певним чином здійснювану пізнавальну діяльність педагога з оволодіння загальнолюдським досвідом, методологічними та спеціальними знаннями, професійними вміннями та навичками, необхідними для вдосконалення педагогічного процесу».

Для професійної діяльності педагога сьогодні недостатньо просто працювати в освітній установі та знати свій предмет. Для педагогічної діяльності на рівні вимог суспільства необхідно постійно оновлювати і збагачувати свій професійний потенціал.