ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО РОБОТИ В ПАРІ ПРИ ВИВЧЕННІ ТАНЦІВ ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКОЇ ПРОГРАМИ В КЛУБАХ З ТАНЦЮВАЛЬНОГО СПОРТУ

Анотація

У статті автори здійснють аналіз методичних засад та специфіки імплементації індивідуального підходу в систему підготовки танцювальних пар, які спеціалізуються на латиноамериканській програмі в умовах спортивних клубів. Авторами акцентовано увагу на сучасних тенденціях розвитку танцювального спорту, що характеризуються підвищенням вимог до виконавської майстерності, яка передбачає не лише бездоганну технічну та фізичну підготовку, але й досягнення високого рівня психоемоційної когерентності, інтуїтивного взаєморозуміння та гармонійної синхронності партнерів.

Автори доводять, що ефективність тренувального процесу детермінується системним урахуванням унікальних характеристик спортсменів на чотирьох взаємопов’язаних рівнях. Антропометричний рівень передбачає адаптацію біомеханіки хореографічних елементів до конституційних особливостей танцюристів задля нівелювання фізичних диспропорцій та досягнення естетичної гармонії. Психологічний рівень спрямований на забезпечення сумісності темпераментів, розвиток емпатії та налагодження конструктивної комунікації, що є фундаментом стабільності дуету. Техніко-стильовий рівень орієнтований на органічний синтез індивідуальних виконавських манер у цілісний художній образ, де особливості кожного партнера взаємно доповнюють одна одну. Рольовий рівень фокусується на вдосконаленні невербальної взаємодії в системі ведення-слідування, трансформуючи її в динамічний діалог тіл.

Підсумовуючи, автори доводять, що персоніфікація навчально-тренувального процесу виступає необхідною передумовою для оптимізації взаємодії в парі. Такий підхід дозволяє максимально реалізувати творчий потенціал спортсменів, забезпечити їхній прогресивний розвиток та суттєво підвищити конкурентоспроможність дуету на національній і міжнародній спортивних аренах.