ДІЛОВА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ
Анотація
У статті здійснено всебічний аналіз ділової комунікації як важливого інструмента стратегічного управління підприємством та ключового чинника формування його корпоративної репутації. Автор наголошує, що в умовах глобалізованої економіки, цифрової трансформації та посилення конкуренції роль ефективної комунікації між суб’єктами бізнесу, державою та суспільством набуває особливої ваги. Обґрунтовано, що корпоративна репутація є стратегічним нематеріальним активом, який безпосередньо впливає на фінансову стабільність, інвестиційну привабливість і довгострокову конкурентоспроможність підприємства.
Розкрито сутність понять «ділова репутація», «імідж», «корпоративна культура» та визначено їхню системну взаємозалежність у контексті стратегічного розвитку організації.
Особливу увагу приділено аналізу сучасних підходів до формування комунікаційних стратегій підприємства, які охоплюють PR-аудит, визначення стратегічних цілей, розробку ефективних комунікаційних інструментів, реалізацію програм корпоративної соціальної відповідальності та оцінку їх результативності. Доведено, що ефективне управління репутацією передбачає використання інтегрованого підходу, який поєднує маркетингові, соціально-психологічні, інформаційні та етичні аспекти діяльності організації.
Підкреслено, що ділова комунікація виступає не лише засобом поширення інформації, а й механізмом формування емоційно-ціннісного образу компанії, який визначає ступінь суспільної довіри та рівень репутаційного капіталу. Автор обґрунтовує, що знання потреб, інтересів і очікувань зацікавлених сторін є основою для побудови ефективної системи комунікацій, яка сприяє реалізації загальної стратегії розвитку підприємства.
Автор робить висновок, що управління корпоративною репутацією має розглядатися як безперервний процес стратегічного характеру, орієнтований на довготривалі результати та стабільний розвиток. Перспективи подальших наукових пошуків полягають у створенні моделей вимірювання ефективності ділової комунікації, удосконаленні системи репутаційного моніторингу, а також у дослідженні впливу цифрових медіа та соціальних платформ на формування корпоративного іміджу в українському бізнес-просторі.
Посилання
Гребешкова О. М., Шиманська О. В. Ділова репутація як стратегічний актив компанії. Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). 2007. Вип. 1-2. С. 493–502.
Золенко А. С. Вплив онлайн-репутації підпри-ємства на ефективність його функціонування. Управлін-ня стійким розвитком економіки: теоретичні і практичні аспекти: колективна монографія за редакцією В. В. Про-хорової. Х.: Вид.: Іванченка І. С., 2018. С. 258–264.
Колеснік Я. В. Статистичні підходи до оціню-вання ділової репутації банківських установ. Ста-тистика України. 2016. № 4. С. 27–32.
Красношапка В. В., Богдан С. С. Ділова репу-тація як один з найважливіших стратегічних активів підприємства. Сучасні проблеми економіки та підпри-ємництво. 2012. Вип. 9. С. 210–215.
Міцура О. О., Хижняк М. О. Управління онлайн-репутацією: теоретичні засади та методичні підходи. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2012. № 4. С. 122–129.
Нестеренко О. О., Сердюков К. Г. Методологія формування обліково-звітної інформації про соціально-репутаційний капітал фінансових установ. Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. 2019. Вип. 1. С. 15–25.
Палеха Ю. І. Організація сучасної ділової кому-нікації. Економічний часопис − XXІ. Київ: Софія-А, 2011. № 3–4. С. 59–63.
Тихомирова Є. Корпоративні комунікації. Луцьк: ФОП Захарчук В. М., 2013. 216 с.
Щербакова К. Ділова репутація як складова конкурентоспроможності підприємства. Економіка. 2010. № 2 (102). С. 58–63.
Fombrun C., Shanley M. (1990). «What’s in a name? Reputation building and corporate strategy». Academy of Management Journal. № 33. 258 р.




