СОЦІАЛЬНО-ГРОМАДЯНСЬКА АКТИВНІСТЬ СТУДЕНТІВ ІСТОРИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ ЯК ПОКАЗНИК РІВНЯ ЇХНЬОЇ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

Стаття комплексно обґрунтовує соціально-громадянську активність студентів історичних факультетів як валідний індикатор рівня їхньої моральної культури. Актуальність дослідження зумовлена виявленим у сучасних студіях розривом між задекларованою громадянською ідентичністю молоді та реальною участю у громадянських практиках домінування символічних форм, недостатня внутрішня мотивація. Мета роботи – з’ясувати характер і механізми двостороннього, взаємопідсилювального зв’язку між моральною культурою (етичні знання, цінності, переконання і здатність діяти відповідально) та соціально-громадянською активністю студентів-істориків і показати умови, за яких активність виступає індикатором моральної зрілості.

Методологія поєднує теоретико-порівняльний аналіз українських і зарубіжних праць, синтез емпіричних свідчень про студентське волонтерство та індикативне моделювання вимірювальних параметрів. У фокусі – роль освітнього середовища: доведено, що цілеспрямований дизайн навчання і активні методи (дискусії, рольові ігри, проєктна робота, тьюторство) статистично пов’язані зі зростанням залученості студентів. Інституційні моделі service-learning підвищують ціннісну чутливість, толерантність і готовність до публічної дії. Показано, що в кризових контекстах (повномасштабна війна) масове студентське волонтерство переводить моральні принципи у сталі поведінкові практики та зміцнює солідарність, емпірично підтверджуючи індикаторний характер.

Наукова новизна полягає в уточненні індикаторної моделі оцінювання моральної культури через п’ять взаємопов’язаних вимірів – когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий, рефлексивний і соціальний – та у конкретизації професійно-етичних наслідків для історико-педагогічної освіти (публічна історія, робота з пам’яттю, правозахисні кейси). Практична значущість полягає в рекомендаціях для ЗВО: інтеграція service-learning у навчальні плани, підтримка студентського самоврядування, розвиток етичної рефлексії, розбудова партнерств із громадами, музеями, оцінювання внеску студента через портфоліо участі – що зменшує розрив між ціннісними деклараціями та реальною громадянською участю.