ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРАКТИК У ВИЩІЙ ШКОЛІ: СУТНІСТЬ ТА УПРАВЛІННЯ

Василь Олександрович Болілий; Віталій Іванович Дмитрук; Валерій Володимирович Кушнарьов

Василь Олександрович Болілий Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка https://orcid.org/0000-0002-1923-1058
Віталій Іванович Дмитрук Відокремлений підрозділ «Львівська філія Київського національного університету культури і мистецтв» https://orcid.org/0000-0002-4778-010X
Валерій Володимирович Кушнарьов Київський національний університет культури і мистецтв https://orcid.org/0000-0001-9450-1428

Ключові слова: інноваційні джерела розвитку, інновація як творча руйнація, системна структура інноватики, тринітарна цілісність інновації, комерціалізація, кластерні ініціативи, трансфер технологій, генератор ідей, бізнес-інкубатор

Анотація

У статті проаналізовано інноваційні процеси у закладах вищої освіти, їх регулювання управлінськими механізмами. Аналіз ґрунтується на вивченні соціальної структури, історичному та системному методах пізнання. Здійснена спроба презентації інноваційних практик як соціального феномену сучасності, зумовленого рівнем духовної культури. Обґрунтовані компоненти поліструктурної системи педагогічної інноватики, виокремлені поняття «новація» та «інновація», відстежується тринітарний характер інноваційного процесу, проводиться практична думка щодо культивації за сучасної постмодерності особистісно-орієнтованої педагогічної парадигми. Узагальнені деякі зразки інтеграції в системі «освіта – наука – виробництво – бізнес», висвітлені труднощі комерціалізації інноваційних процесів у інших закладах вищої освіти. Указані деякі модерні тенденції та явища у вищій школі, перспективи підвищення ефективності інноваційних практик та конкурентоспроможності їх продукції на ринку

Посилання

Закон України від 16.10.2012 року «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в України». URL: zakon. rada. gov. ua /laws/show/3715–17 (дата звернення: 24.03.2019).
Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технологогії: навч. Посібник. К.: Академвидав, 2004. 352 с.
Дмитрієва М. С. Традиції та інновації. Наукове пізнання: методологія та технологія. Науковий журнал. Філософія, соціологія, політологія. Одеса, 2008. № 2 (22). С. 5–9.
Коврегін В. В. Економічні механізми забезпечення розвитку вищого навчального закладу. Вісник національного університету цивільного захисту України. Державне управління. Х., 2016. Вип. 1. С. 72–77.
Кремень В. Г. Освіта і наука України. Шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). К. : Грамота, 2003. 216 с.
Лебедева Е. Инновационное развитие и образование. Мировая экономика и международные отношения. М., 2007. № 2. С. 45–54.
Мафесолі М. Хвала релятивізму. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017. № 3. С. 37–47.
Мачулина И. И. Интеграция образования, науки и бизнеса: сетевой поход. Вчені записки Харківського гуманітарного університету «Народна Українська академія». 2015. Т. 21. С. 115–123.
Пригожин И., Стингерс И. Порядок из хаоса. М.: Прогресс, 1986. 346 с.
Пролеєв С. В. Культурно-історичне покликання університету. Покликання університету: збірник наукових праць. К.: РІО «ЯНКО»; «ВЕСЕЛКА», 2005. С. 31–39.
Сова М. О. Сучасні тенденції інноваційного розвитку університетів України. URL: http:// Kukkit.ru/docs/ts/ no2/4.pdf (дата звернення: 24.03.2019).
Супрун А. Г., Новіцька К.В. Інновації та творчість як основа змін освітньої парадигми. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Гуманітарні студії. 2015. Вип. 228. С. 97–102.
Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія / Пер. з англ. В. Ружицького і П. Таращука. К.: Основи, 1995. 528 с.