МИСТЕЦТВО ЯК ПРОСТІР ВЗАЄМИН У ГЛОБАЛЬНОМУ СВІТІ. ХУДОЖНЯ ОСВІТА В КОНТЕКСТІ ЕКОСОФІЇ ТА МІЖКУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ

Анотація

Сучасна мистецька освіта, що постає перед складністю сьогодення – включаючи зміну клімату, вимушену міграцію, розпад традиційних спільнот, зростаючу соціальну нерівність та поширення дезінформації у цифровій, гіперзв’язаній реальності – вимагає докорінно оновленого підходу. Вона більше не обмежується опануванням художніх технік або аналізом візуальних стилів. Натомість відкривається до глибоко людських вимірів освіти: емпатії, присутності, усвідомленості, громадянської залученості та етичної відповідальності у глобальному контексті. У цьому ширшому значенні мистецтво постає не лише як мова чи особлива платформа комунікації – а й як простір зустрічі, форма спротиву, каталізатор зцілення та засіб зв’язку між особистостями і культурами. У статті представлено оригінальну педагогічну й художню методику – живописні діалоги, авторства Маргарити Качмаржик, яка поєднує візуальну творчість із реляційною та невербальною комунікацією.

Розроблена на основі академічних досліджень, освітніх експериментів та міжкультурної практики в Європі й Камбоджі, ця методика сприяє інклюзивному, усвідомленому співтворенню та дозволяє встановлювати глибокий емоційний контакт поза межами мови. Вона дає учасникам можливість вільно самовиражатися, будувати емоційний резонанс і брати участь у процесах міжкультурного навчання, що сприяють емпатії, солідарності та самосвідомості. Методика ґрунтується на концепції екософії Фелікса Гваттарі, яка визнає взаємозалежність трьох екологій: довкілля, суспільства та психіки. Художнє співтворення розглядається як цілісний акт, що інтегрує екологічну свідомість із міжособистісним розумінням та екзистенційним осмисленням. На основі конкретних прикладів, авторських творів, автоетнографічних нотаток і рефлексивної оповіді лекція демонструє, як реляційні мистецькі практики можуть посилити освітні та терапевтичні процеси, сприяти інклюзії та зробити внесок у формування більш співчутливого, мирного й міжкультурно залученого глобального громадянського суспільства. Зрештою, вона закликає нас переосмислити роль митця й педагога як фасилітаторів змістовних людських зустрічей, здатних через творчі акти плекати стійкість, діалог і екологічну свідомість.