ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ЯК ОСНОВА ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ В УКРАЇНІ ТА ПОЛЬЩІ
Анотація
У статті розглянуто сутність праксеологічного підходу у професійній підготовці майбутніх вчителів. Висвітлено погляди українських та польських учених на проблему праксеологічного підходу у системі професійної підготовки. Акцентовано, що головне завдання праксеологічного підходу у процесі підготовки майбутніх вчителів – вивчення й упровадження необхідного знання для здійснення ефективної діяльності. Зауважено, що саме ефективність виступає як показник якості професійної підготовки, а також, як якісна категорія, що сприяє розвитку та вдосконаленню професійно-педагогічної діяльності майбутніх вчителів. Наголошено на праксеологічних компетенціях, які визначають ефективність майбутніх вчителів у плануванні, організації, контролі та оцінюванні навчальних процесів. Охарактеризовано головні функції праксеологічного підходу, а також вказано на можливостях праксеологічного підходу щодо організації ефективної діяльності, яка спрямована на вдосконалення особистості в контексті її життєдіяльності та вирішення низки професійних завдань у педагогічній праці.
Посилання
Кубанов Р. Якість вищої освіти: порівняльний аналіз поглядів зарубіжних і вітчизняних науковців. Порівняльно-педагогічні студії. 2014. Вип. 2–3. с. 27–32.
Лук’янченко Н., Ларичева Г. Проблема якості професійної підготовки фахівців. Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. 2011. Вип. 16. С. 50–53.
Майборода В. К. Проблеми розвитку праксеологічних умінь майбутніх компетентних фахівців вищої школи України. Вища освіта України. 2012. № 4. С. 31–36.
Малихін А. О. Сутність і принципи праксеологічного підходу в методичній підготовці майбутнього вчителя технологій. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка. Тернопіль, 2014. № 3. С. 72–77.
Проварова Є. М. Теорія і практика методичної підготовки майбутнього вчителя музики на засадах праксеологічного підходу : дис. д-ра пед. наук : 13.00.02. Національний пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2018. 502 с.
Самойленко П. И. Повышение еффективности учебного процесса по физике на основе праксеологического подхода. Зб. наук. праць Кам’янець-Подільського держ. університету. Кам’янець-Подільський, 2003. Вип. ІХ. С. 65–68.
Сацков Н. Я. Практический менеджмент. Методы и приемы деятельности руководителя. Донецк : Сталкер, 1998. 448 с.
Чорна О. Моніторинг якості вищої освіти: міжнародний досвід. Зб. наук. праць Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка. Серія педагогічна. Кам’янець-Подільський, 2012. Вип. 18. С. 90–94.
Banach, Cz. (2001). Edukacja nauczycielska dla reformy i rozwoju edukacji w Polsce, [w:] Sałata E., (red.), Kompetencje zawodowe nauczycieli a problemy edukacji, Radom: Wyd. ITE-PIB.
Duraj-Nowakowa, К. (1986). Gotowość zawodowa nauczycieli. Kraków: Wyd. Naukowe WSP. 183 s.
Kotarbiński, T. (1965). Traktat o dobrej robocie. Wrocław: Ossolineum. 531 s.
Ratajek, Z. (2001). Profesjonalizm współczesnego nauczyciela a możliwość zmian jego kształcenia w systemie akademickim, [w:] Sałata E., (red.), Kompetencje zawodowe nauczycieli a problemy reformy edukacyjnej, Radom: Wyd. Politechnika Radomska.
Standardy kształcenia nauczycieli w szkołach wyższych. Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej i Sportu z dnia 7 września 2004 r. Dzinnik Ustaw. (2004). Nr. 207. poz. 2110.
Strykowski, W., Strykowska, J., Pielachowski, J. (2003). Kompetencje nauczyciela szkoły współczesnej. Poznań: Wydawnictwo eMPi2. 179 s.
Ziółkowski, P. (2016). Pedeutologia. Zarys problematyki. Bydgoszcz: Wyd. Uczelniane Wyższej Szkoły Gospodarki w Bydgoszczy. 214 s.