ЦІЛІСНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ
Анотація
За найрізноманітнішою інформацією, для молодої людини, яка вступає на самостійний шлях (у наукових публікаціях цей період називають рівнем особистісного розвитку), специфічним є домінування не навчального закладу, не навчання, не розваг і відпочинку, а суспільства, соціуму, звичайно у власному світосприйнятті кожної особистості.
Особливістю людини, що зумовлює значущі характеристики її природи, є системотвірна єдність особливої об’єктивно заданої твірної активності – діяльності та суб’єктності, що містить необхідність, потребу, здатність та можливість зміни, розширення, проєктування такої діяльності, ставлення до неї як до умови свого буття та свого зростання як цілісного розвитку в ньому.
В онтогенезі відбувається не тільки розвиток-дорослішання – на рівні оволодіння завершеними, спеціалізованими якостями та властивостями виду, а й цілісний розвиток із відкритими межами – розвиток-саморозвиток, що передбачає розширення своїх можливостей за межами біологічно заданого дорослішання, і, розвитку на базі розширення умов та зміни середовища свого існування і себе цілісного ньому. Саморозвиток початково є визначальним фактором руху – зростання-розвитку людини в онтогенезі, важливий структуротвірний компонент цього процесу, результативність і своєрідна якість здійснення якого залежать від того, якою мірою людина стає реальним суб’єктом свого суб’єктного цілісного розвитку та саморозвитку.
Ступінь і рівень саморозвитку визначаються реальним проявом його в розвитку та диференційній розгорнутості дієвої цілісності суб’єкта. Саморозвиток суб’єкта, що виявляється в зростанні-розвитку його суб’єктності, здатності та потреби в самовизначенні, самопізнанні тощо, за своєю суттю передбачає потребу й необхідність реалізації здобутого рівня, з тенденцією до самореалізації як умови й результату не тільки оцінки себе та своїх можливостей, а й визначення себе серед інших, – самореалізації, що передбачає свою належність цілісному соціуму у своїй дієвості як умова наступного саморозвитку.
Будь-яка діяльність індивіда, навіть та, що здійснюється ним суто для себе, передбачає його залучення до соціального поля, функціонування його як цілісного явища в системі суспільних відношень.
Посилання
Анцыферова Л. И. Некоторые теоретические проблемы психологии личности. Вопросы психологии, 1978. № 1. С. 37–50.
Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / пер. с фр., сост., послесловие и примеч. А. Б. Гофмана. Москва: Канон, 1995. 352 с.
Кон И. С. Социология дичности. Москва: Полдитиздат, 1967. 383 с.
Мудрик А. В., Бодалев А. А., Малькова З. А. Концепция воспитания учащейся молодежи в современном обществе. Москва: Знание, 1991. 98 с.
Наливайко Н. В. Об ответственности власти перед образованием в глобализационных условиях развития. Профессиональное образование в современном мире. 2014. № 1(12). С.150–156.
Пакулина С. А. Преодолевающая адаптация: системообразующий фактор и условие формирования самостоятельности студентов в вузе. Москва: Изд-во МГУ, 2010. 217 с.
Радул В. В. Нариси із актуальних проблем соціальної педагогіки: навч. посібник. Кіровоград: ФОП Александрова М.В., 2015. 90 с.
Радул В. В. Соціальна зрілість особистості : монографія. Харків: Мачулін. 2017. 442 с.
Радул В. В., Галета Я. В. Основи соціалізації особистості: навч. посібник. Кіровоград: ФОП Александрова М. В., 2013. 232 с.
Рубинштейн С. Л. и др. Бытие и сознание. Человек и мир. Санкт-Петербург: Питер, 2003. 598 с.
Хабермас Ю. Будущее человеческой природы: На пути к либеральной евгенике /пер. с нем. М. Л. Хорькова. Москва: Весь Мир, 2002. 144 с.