ВІРТУАЛІЗАЦІЯ ТА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ
Анотація
Одним з факторів, що впливають на особистість, є виникнення нових агентів соціалізації, які виявляються у процесі інформаційної взаємодії. Тому дослідження даних чинників впливу на соціалізацію особистості, причин і наслідків змін, яким підлягає особистісна структура, виявляється досить перспективним. Вихідною і фундаментальною передумовою при розгляді проблеми соціалізації є теза про нерозривну взаємодію людини і суспільства. В сучасних умовах віртуальний простір може значно впливати на соціальні процеси, в тому числі, на соціалізацію у просторі сучасного суспільства. У статті досліджено особливості соціалізації особистості в умовах віртуалізації суспільства.
Віртуальність виступає феноменом, який можна інтерпретувати не лише як результат занурення людини в інформаційне поле, але і як артефакт культури, створений під впливом інформації і такий, що відбиває формування нового типу комунікаційної взаємодії.
Встановлено, що поняття «віртуальна ідентичність» і «мережева ідентичність» увійшли до наукового обігу близько двадцяти років тому, проте чіткі дефініції їх досі не вироблені. Як правило, ці терміни використовуються в декількох сенсах: як характеристика приналежності до співтовариства, основна діяльність особистостей, які входять до неї, пов'язана з комп'ютерними технологіями; як синонім багатофакторної, динамічної, мінливої ідентичності; як результат самопрезентації особистості в соціальних мережах, її віртуальний образ, «двійник» або «проєкт»; як самостійний суб'єкт, альтернативна ідентичність, що діє у віртуальному світі й має відмінні від реальної ідентичності характеристики.
З’ясовано, що віртуалізація соціуму і становлення мережевої культури, з одного боку, ускладнюють, а з іншої – збагачують процес формування персональної ідентичності. Віртуальна реальність створює нові можливості для конструювання ідентичності, розширюючи кількість «інших», з якими взаємодіє людина. Мережева або віртуальна ідентичність не можуть розглядатися як самостійні сутності, як суб'єкти поведінки й діяльності, як альтернативи «реальної» персональної ідентичності. Це лише один з аспектів ідентичності, результат самопрезентації особистості у віртуальному просторі.
Посилання
Астафьева О. Н. Виртуальные сообщества: «сетевая» идентичность и развитие личности в сетевых пространствах. Вісник Харківського національного університета: Теорія культури та філософія науки. Харьків, 2007. Вип. 776. С. 120-133.
Власенко Ф. П. Віртуальна реальність як простір соціалізації індивіда. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. Запоріжжя, 2014. Вип. 56. С. 208-217.
Галета Я. В. Особливості адаптації особистості у інформаційному середовищі. Наукові записки: Педагогічні науки. Кіровоград, 2014. Вип. 134. С. 78–81.
Галета Я. В. Проблема розвитку особистості в умовах оновлення інформаційної культури суспільства. ScienceRise: Pedagogical Education. 2016. № (3) РР. 16–21.
Галета Я. В., Сьомак, А. В. Соціалізація особистості в умовах оновлення інформаційної культури суспільства. Наукові записки: Педагогічні науки. Кропивницький, 2020. Вип.190. С. 23-29.
Эко У. Открытое произведение: Форма и неопределенность в современной поэтике. СПб., 2004.
Эко У. От интернета к Гутенбергу. Чтение с листа, с экрана и "на слух". Москва, 2009. С. 70-79.
Fassler M. Webfictions: zerstreute Anwesenheiten in elektronischen Netzen. Wein; New York, 2003.
Panchenko V., Haleta Y., & Chernenko O. Application of innovative smart technologies of virtual reality in business education as the basis of qualified rofessional preparation of future managers. Economics, Finance and Management Review. 2020. (1). 56–70.
Rheingold H. Virtuelle Welten und Reisen im. New York, 1991.
