МІЖНАРОДНІ ПРОЦЕСИ ІНТЕГРАЦІЇ ОСВІТИ І НАУКИ З ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Анотація

У статті розкриваються сучасні тенденції інноваційного розвитку університетів, особливості інтеграції в системі «освіта - наука - виробництво - бізнес», розглядається становлення інноваційних організаційних структур у вищих навчальних закладах.

Обґрунтовано, що побудова сучасної конкурентоспроможної економіки в Україні на основі інноваційної діяльності можлива тільки при функціонуванні повноцінної інфраструктури, до складу якої мають входити інститути, університети, технологічні та наукові парки, інноваційні центри, бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій, інвестиційні та венчурні фонди тощо. Такі структури найефективніше забезпечують інтеграцію освіти, науки та виробництва, сприяють швидкому впровадженню передових відкриттів і наукових розробок. Інтеграція науки з підприємництвом забезпечує проходження інноваційного циклу: нова ідея – дослідний зразок – патентування – впровадження у виробництво.

Проаналізовано досвід розвинених країн світу свідчить, що міжнародні процеси інтеграції освіти і науки з підприємницькою діяльністю є дуже актуальні, домінантна роль у створенні інноваційних структур належить провідним університетам дослідницького типу, де поряд з підготовкою висококваліфікованих кадрів виконуються наукові дослідження та впроваджуються інноваційні розробки.

Аналіз наявної в Україні інфраструктури інноваційної діяльності на базі ВНЗ свідчить про недосконалість, якщо не практичну відсутність ланки комерціалізації знань і технологій. Це обумовлює потребу сформувати у ВНЗ відповідну ланку інноваційної інфраструктури.

Визначено, що стратегічною метою формування і функціонування центрів трансферу технологій в українських університетах, інститутах та науково-дослідних установах є створення постійно діючої системи комерційного використання наукоємної продукції – об'єктів інтелектуальної власності як результатів науково- дослідних робіт університету на вітчизняних і закордонних ринках на основі взаємних зв’язків ВНЗ з промисловістю і регіонами, сучасних інформаційних технологій.

Для виконання поставленої мети, університетським підрозділам з трансферу технологій необхідно вирішити ряд завдань: по-перше, забезпечити системний підхід до аналізу наукового потенціалу університету, експертний аналіз усіх вихідних публікацій і договорів НДДКР «на замовлення»; по-друге, створити банк поточних розробок; по-третє, сприяти розвитку інфраструктури малих науково-інноваційних фірм; організувати моніторинг запитів підприємств, галузей щодо наукоємної продукції; формувати інноваційно- орієнтовану тематику НДР і ДКР у відповідності з запитами («зворотний зв'язок» з споживачами) тощо. Крім того, необхідність поширення практики створення ЦТТ на базі університетів дослідницького типу потребує подальшого законодавчого забезпечення взаємодії суб’єктів інноваційної сфери, державної підтримки і стимулювання залучення його учасників до співпраці, створення механізмів активізації діяльності інноваційних компаній та приватного капіталу.