ВІДЕОІГРИ ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧИХ ПРЕДМЕТІВ

Ключові слова: підготовка вчителя, суспільствознавчі предмети, цифровізація освіти, освітні технології, відеоігри

Анотація

У статті досліджено потенціал відеоігор як перспективного елемента професійної підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих предметів в умовах цифрової трансформації сучасної освіти. Підкреслено, що використання ігрових технологій у навчальному процесі сприяє підвищенню пізнавальної активності, розвитку критичного й аналітичного мислення, формуванню навичок ухвалення рішень і соціальної взаємодії. Розкрито сутність відеоігор як інтерактивного освітнього інструмента, що поєднує елементи симуляції, рольової взаємодії та візуалізації складних суспільних процесів. Наголошено, що відеоігри дозволяють студентам занурюватися в історичні епохи, моделювати політичні системи, аналізувати соціальні конфлікти та економічні явища у безпечному навчальному середовищі, що стимулює глибше засвоєння теоретичних знань і розвиток практичних умінь.

Проаналізовано дидактичний потенціал різних типів відеоігор – стратегічних, симуляторів, рольових, навчальних і серйозних ігор – у контексті формування професійних компетентностей, зокрема комунікативної, інформаційно-цифрової, дослідницької та рефлексивної. Окрему увагу приділено методичним аспектам інтеграції ігрових технологій у підготовку педагогів: принципам педагогічного проєктування, критеріям відбору ігор відповідно до навчальних результатів, етапам роботи з ними у процесі занять і самостійної підготовки. Визначено потенційні ризики застосування відеоігор – надмірне захоплення ігровим процесом, складність оцінювання результатів, технічні обмеження, – та окреслено шляхи їх подолання. Зроблено висновок, що відеоігри є ефективним інструментом професійної освіти, який забезпечує інноваційність, інтерактивність і практико-орієнтованість підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін, сприяючи формуванню сучасного, компетентного та креативного педагога нової генерації.

Посилання

Гаврись А. П., & Гарасимюк І. Використання геймінгу для підвищення ефективності навчання в закладах вищої освіти (Doctoral dissertation). 2019. С. 74-175.
Козенко О., Острянко А. М., & Стрілюк О. Б. Подорож у європейське Середньовіччя: відеоігри як інноваційний засіб навчання. 2023.
Лотоцька Л. Б., & Блавацька О. Б. Вплив медіа-технологій на медичну освіту та ставлення до відео-ігор студентів-медиків. Матеріали конференції. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. Запоріжжя. 2016. С. 113–114
Ничкало Н. Г., Лук’янова Л. Б., & Хомич Л. О. Професійна підготовка вчителя: українські реалії, зарубіжний досвід. 2021.
Стойка О. Я. Тенденції цифровізації підготовки вчителів у Республіці Польща, Угорщині і Україні: порівняльний аналіз. 2023.
Федірко Ж. В. Підготовка вчителя до впровадження інновацій в освітній процес Нової української школи. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. 2022. (208). С. 245-251. DOI: https://doi.org/10.36550/2415-7988-2023-1-208-245-251
Яцишин А. В., & Коваленко В. В. Застосування відеоігор зі штучним інтелектом як адаптивних технологій для навчання майбутніх фахівців соціальним навичкам. У Розвиток науки і техніки: проблеми та перспективи: Збірник тез. ДНДІ МВС. С. 481–483. URL: https://dndi.mvs.gov.ua/files/pdf/Zbirnyk_Den_Nauk
McCall J. Gaming the Past: Using Video Games to Teach Secondary History (2nd ed.). Routledge. 2022. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003272229
Sattar S., Iqbal Y., & Yousaf R. Impact of playing video games on cognitive functioning and learning styles. Sukkur IBA Journal of Computing and Mathematical Sciences. 2021. 5(2). С. 49-58.
Toh W., & Kirschner D. Self-directed learning in video games, affordances and pedagogical implications for teaching and learning. Computers & Education. 2020. 154. 103912.
Опубліковано
2025-10-27
Як цитувати
Гудима, В. (2025). ВІДЕОІГРИ ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧИХ ПРЕДМЕТІВ. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (221), 509-513. https://doi.org/10.36550/2415-7988-2025-1-221-509-513