УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ ТА ОСВІТНИМИ СИСТЕМАМИ: СТАН, ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

Сучасний етап розвитку освіти в Україні, що характеризується триваючими реформами та інтенсивними інноваційними процесами, вимагає сутнісних змін в управлінні цією соціальною сферою. Необхідний не тільки перегляд парадигми управління, а й цілий комплекс заходів щодо підвищення його ефективності та зниження зайвої централізації.

У статті вивчено стан і перспективи управління освітою в Україні. Виявлено негативні тенденції та суперечності в сучасному управлінні освітою та освітніми системами, включно з проблемами розмежування прав, компетенцій і повноважень органів різних рівнів управління. Стан управлінської сфери освіти розглянуто в контексті загальних проблем її модернізації та ключових інноваційних векторів розвитку суспільства. Здійснено детальний розбір парадигмальних засад управління; його системність і збалансованість представлено з позицій повноважень суб’єктів управління та видового розмаїття реалізованих ними функцій. Проаналізовано системогенетичні засади управління, його циклічність, відповідність принципам системного спадкоємства; результативність, еквіфінальність, ефективність управління в його соціальному, економічному, педагогічному та організаційному вимірах. Розкрито причин розриву між належним і наявним управлінням системою освіти. Окреслено перспективні напрями вдосконалення цієї галузі (розробка та реалізація програми підготовки нової формації управлінців, нова модель вибудовування управлінської кар’єри у сфері освіти; актуалізація питання про якість управління, реалізацію наукового підходу до оцінки його якості, включно з використанням потенціалу і досягнень кваліметрії управління, експертної, таксономічної, індексної, ймовірнісно-статистичної та інших її спеціальних розділів; розробка та ухвалення низки нормативних правових, підзаконних актів, що визначають побудову та застосування Національної системи забезпечення якості освіти; застосування механізму імітаційного моделювання в стратегічному управлінні, на етапі опрацювання та ініціації великих (значущих) змін в освіті, освітніх системах; застосування потенціалу функціонального моделювання, методології функціонального моделювання IDEF, особливо якщо йдеться про реконструкцію (реінжиніринг) або заміну наявних чи проєктування нових систем і організаційних механізмів; використання мораторію на зміни, скасування ухвалених управлінських рішень у зв’язку до тривалості певних циклів (передусім циклу підготовки учнів на тому чи іншому рівні освіти); розробка та ухвалення в статусі нормативного правового документа стандарту якості управління освітньою організацією загальної, професійної та додаткової освіти).