ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

У системі вищої освіти здійснюється перегляд основних педагогічних установок, що визначають цільову та змістовну основу формування цілісного світогляду та певної життєвої позиції педагога, який володіє високими професійними знаннями.

У статті розкрито особливості формування наукового світогляду майбутніх учителів у закладах вищої освіти.

Встановлено, що науковий світогляд спрямовує освітній процес на формування професійного світу особистості, стверджує в ньому загальнолюдські цінності, розкриває потенціал можливостей та здібностей студентів, забезпечує оптимальними умовами для їх самореалізації.

У сучасних умовах формування світоглядної культури майбутніх учмтелів повинно ґрунтуватись на філософському осмисленні новітніх досягнень фундаментальної науки, загальнонауковій картині світу, у інформаційному просторі, обумовленому синергетичною методологією та революцією високих технологій.

Як синергетичне утворення, світогляд розвивається у складному нелінійному процесі самоорганізації, всі чинники якого неможливо врахувати; світогляд має альтернативні шляхи розвитку, цей розвиток не є і не може бути рівномірним і зумовленим. Саме ці особливості визначають необхідність виокремлення в процесі формування цілісного світогляду окремих сторін, для яких можна визначити певні стійкі стани, що є результатом поетапного цілеспрямованого впливу в навчанні та вихованні.

Оскільки об’єктом педагогічного впливу під час освітнього процесу є особистість (яка має неповторну індивідуальність) основою у формуванні наукового світогляду майбутніх учителів є застосування таких засобів в освітньому середовищі закладу вищої освіти, які будуть спонукати у свідомості кожного студента перетворення отриманих наукових знань у стійкі погляди (прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретичні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, діяльності і відносинах) і переконання (тобто стійкі погляди, впевненістю у правильності власних думок, які створені особистістю під час аналізу теоретичного матеріалу).