ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬО-ПРОЄКТНОЇ ОСВІТИ ГАЛИЧИНИ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

  • Олена Степанівна Волинська Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника https://orcid.org/0009-0003-6258-3467
Ключові слова: художньо-проєктна освіта Галичини, художньо-проєктна культура, художник-педагог, рисунки, живопис, національне мистецтво

Анотація

Розвиток художньо-проєктної освіти Галичини початку ХХ століття в історичному контексті має важливе значення для формування сучасної моделі підготовки дизайнерів. Українська держава, яка зазнає численних руйнувань, спричинених війною, потребує фахівців, здатних не лише до відновлення зруйнованої інфраструктури, а також для розвитку, творчого піднесення та збереження художньо-проєктної культури нашого народу. У результаті проведеного нами аналізу, робимо висновок про необхідність поєднання образотворчого та художньо-промислового напрямів у підготовці фахівців-дизайнерів. Звернуто увагу на потребі розвитку національної художньо-проєктної освіти. У статті простежено важливість створення навчальних закладів різного рівня від шкіл, гімназій – до академій мистецтв, університетів, де б навчали молодь художньо-проєктній культурі на національних традиціях, екологічних матеріалах, західноєвропейському та світовому прогресивному досвіді. Встановлено, що художньо-проєктна освіта Галичини була одним із способів передачі компетентностей, творчого досвіду викладачів наступним поколінням. Виконання проєктів сприяло розвитку теорії та практики українського стилю, художньо-проєктної культури. Висвітлено питання ролі художника-педагога в художньо-проєктній освіті молоді. Потверджено високу місію педагога-наставника – знавця традицій національної художньо-проєктної культури; застосування прогресивних форм та методів навчання. Зазначено на визначній ролі в підготовці дизайнерів таких навчальних дисциплін мистецького напряму: рисунки, живопис, композиція, роботи в матеріалі, проєктна діяльність,  історія української та світової культури, народне мистецтво, народні художні промисли тощо. Простежено значення національної української культури в підготовці висококваліфікованих художників, художників-педагогів, дизайнерів та ін. Подальшу роботу вбачаємо у розробці моделі художньо-проєктної освіти України.

Посилання

Волошин Л. Школа та долі її учнів. Галицька брама. 1997. № 7. С. 14–15.
Глембоцька Г. Історія закладу на тлі розвитку художньої освіти у Львові (сер. XIX ст. – 1938 р.). Галицька брама. 1996. № 20. С. 3–5.
Горняткевич Д. Українці в Краківській Академії мистецтв. Альманах українського студентського життя в Кракові. Краків: Українська студентська громада, 1931. С. 37–42.
Кубійович В. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т. 4. Львів: Молоде життя, 1994.
Максисько Т. До історії Львівської школи художніх промислів та декоративно-ужиткового мистецтва. Українське мистецтвознавство: Республі-канський міжвідомчий збірник. Київ, 1971. Випуск 5.
Новаківський А. Допоможемо повернути забуті імена. Галицька брама. 1997. № 7. С. 11.
Нога О. П. Іван Левинський. Художник, архітектор, промисловець, педагог, громадський діяч. Львів: Основа, 1993. 77 с.
Шмагало Р. Художньо-промисловий та образо-0творчий напрямки мистецької освіти Галичини кінця XIX – початку XX століття: панорамний огляд явищ. Вісник Львівської Академії мистецтв. Львів. 1999. С. 113–123.
Опубліковано
2025-02-10
Як цитувати
Волинська, О. С. (2025). ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬО-ПРОЄКТНОЇ ОСВІТИ ГАЛИЧИНИ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (217), 250-254. https://doi.org/10.36550/2415-7988-2025-1-217-250-254