СОЦІАЛІЗАЦІЯ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ (ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)
Анотація
Процес соціалізації дитини, її формування й розвитку, становлення як особистості відбувається у взаємозв’язку з оточуючим середовищем, яке впливає на процес засобом найрізноманітніших соціальних чинників. Наявні дослідження та публікації свідчать про інтерес вчених до цієї проблематики, підтверджують спадковість наукових традицій, дають дуже цінний за змістом матеріал з вивчення питань, пов’язаних з соціалізацією різних категорій дітей в Україні в певний історичний період. Однак проблематика соціалізації різних категорій дітей в Україні у ХІХ – на початку ХХ століття, багато в чому є неповною, нерозкритою і потребує додаткового осмислення.
У статті проаналізовано особливості соціалізації різних категорій дітей в Україні у ХІХ – на початку ХХ століття.
Встановлено, що сценарій первинної соціалізації індивіда в українців розгортався вже з пренатального періоду. В процесі інкультураційних сценаріїв, за якими з дитинства засвоювалися необхідні норми, настанови, знання та вміння проявлялася і певна символізація визначальних для індивіда життєвих етапів. У традиційних суспільствах не існувало великої різниці між цінностями, що передаються від покоління до покоління. Це було однією з причин, що період дорослішання кожного нового покоління був практично безпроблемним. Знання й уміння дорослих здобувалися «природним» шляхом, це було частиною соціального досвіду дорослішання, момент переходу в дорослість був ритуалом, що, як правило, був безпосередньо пов’язаний з настанням статевої зрілості і супроводжувався церемонією посвяти в доросле життя. Молодь з дитинства природно інтегрувалася в діяльність громади і навіть ніби-то самостійні молодіжні формування (парубоцькі та дівочі громади) відбивали соціально-культурні, виробничі образи села. Їхні дії не були субкультурними, такими, що дестабілізували сільську громаду, а навпаки, сприяли соціально-культурному відтворенню громади.
Перспективи подальших розвідок напряму вбачаємо у дослідженні проблеми соціалізації молоді 20-30-х років ХХ ст. в контексті міжпоколінної трансмісії культури.
Посилання
Бондаренко Г. Українська етнокультура в контексті глобалізаційних викликів / [голов. ред. Г. Скрипник]. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2014. 226 с.
Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні (Історико-етнографічне дослідження). К.: Наукова думка, 1988. 192 с.
Гаврилюк Н. К. Картографування явищ духовної культури за (матеріалами пологової обрядовості українців). К.: Наукова думка, 1981. 279 с.
Зяблюк Н. С. Вечорниці. Радянська школа. 1989. № 2. С. 76.
Камінсь¬кий В. Нариси звичаєвого права України. Київ, 1928. С. 15.
Маєрчик М. Обряди родинного циклу крізь призму моделі переходу. Студії з Інтегральної Культурології 2. RITUAL. Львів, 1999. С. 18–31.
Сейко Н. А. Доброчинність у сфері освіти як чинник соціалізації різних категорій дітей в Україні (ХІХ – початок ХХ століття). Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. 2008. Вип. 38. С. 41–44.
Ястребов В. Обрядове постриг дітей. КС – Київ, 1895. Т. LI. С. 1–2.
Ястребов В. Матеріали з етнографії Ново-російського краю, зібрані В. Ястребовим в Олександ-рійському та Єлисаветградському повітах Херсонської губернії. Одеса. 1894. 202 с.