ФЕНОМЕН КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА
Анотація
У статті проаналізовано феномен культури здоров’я у науковому дискурсі. Актуалізовано проблему здоров’я людини загалом, що розглядається світовою спільнотою як одна із глобальних, життєво важливих, яка визначає нові вимоги до процесу формування культури здоров’я особистості як універсального загальнолюдського концепту. З’ясовано, що проблема формування культури здоров’я широко представлена у наукових дослідженнях як вагома складова міждисциплінарних розвідок. Попри активне використання поняття «культура здоров’я» у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі констатовано відсутність єдиного погляду на розуміння і чітке трактування означеного терміну, що є не простим поєднанням означених понять, а феноменом, який у сукупності, синтезуючи їх ключові ознаки, утворює «нову якість, новий особливий зміст». Уточнено дефініціювання понять «культура» і «здоров’я». Виявлено, що поняття «здоров’я» через тривалу історію свого вивчення і використання вітчизняними й зарубіжними фахівцями різних наукових напрямів має різні трактування. Поняття «здоров’я» визначено як багатовимірну характеристику стану благополуччя особистості, що зумовлений взаємозв’язаним, гармонійним функціонуванням фізичної, психоемоційної, духовної, соціальної сфер і забезпечує щасливе життя людини. Посвідчено, що семантична домінанта поняття «культура здоров’я» співвідноситься з філософським визначенням терміну «культура», крізь призму якого цей феномен характеризується як з урахуванням особливостей конкретно-історичних форм людської життєдіяльності на різних етапах суспільного розвитку, суспільно-економічних формацій, етнічних і національних спільностей, так і специфіки поведінки, свідомості і діяльності людей у конкретних сферах суспільного життя. Термін «культура здоров’я» потрактовано як складову загальної культури особистості, інтегративну якість, що акумулює систему знань про здоров’я як соціально-культурне явище, компоненти здорового способу життя, систему ціннісних орієнтацій, усвідомлення особистісної значущості цінності здоров’я як необхідності особистісного саморозвитку, здатність усвідомленого вироблення індивідуальної стратегії збереження і розвитку здоров’я, що виявляється у здоров’язбережувальній поведінці.
Посилання
WHO. Constitution of the World Health Organization. URL: https://www.who.int/governance/eb/
who_constitution_en. 2006. pdf.
Кремень В. Г. (Ред.). Енциклопедія освіти. Київ: Юрінком Інтер. 2008.
Бойчук Ю. Д. Загальна теорія здоров’я та здоров’язбереження. Харків: Рожко С. Г. 2017
Горащук В.П. Теоретичні і методологічні засади формування культури здоров’я школярів: автореф. дис д-ра пед. наук: 13.00.01; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Ско-вороди. Х., 2004. 40 с.
Оржеховська В. М. Педагогіка здорового способу життя. Проблеми освіти. № 48. 2006. С. 37.
Куртова Г. Ю. Здоровий спосіб життя як пріоритетна цінність виховання сучасних дітей та молоді. Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. № 55. 2008. С. 168–170.
Яременко О., Балакірєва О., Вакуленко О., Вар-бан М., Волинець Л., Ганюков О., Пеша І. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. Київ: Український інститут соціальних досліджень. 2000.
Омельченко О. В. Особливості професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу. (Дис. канд. пед. наук). Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Ско-вороди, Харків. 2007.