РОЛЬ ХОРЕОГРАФІЇ В КУЛЬТУРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНИ

  • Яна Петрівна Федотова Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди https://orcid.org/0009-0005-0199-7038
Ключові слова: хореографія, культурна спадщина, народно-сценічні танці, ансамблі народного танцю, танцювальні традиції, танцювальний фольклор

Анотація

У науковій статті розглянуто та теоретично обґрунтовано роль хореографічного мистецтва, а саме народного танцю в культурній спадщині українського народу. Показано суттєву роль ансамблів народного танцю України в збереженні та популяризації найкращих хореографічних творів, які входять в скарбницю танцювального фольклору України, в яких відображено побут, весільні та календарні обряди, звичаї, традиції, зміна пор року, національно-патріотична та військова тематика. Розглянуто репертуар аматорських та професійних ансамблів народного танцю України, в яких збережено найкращі зразки культурної спадщини українського народу: Ансамблю пісні і танцю «Галичина» (балетмейстер Я. Чуперчук), Заслуженого ансамблю танцю України «Юність» (балетмейстер М. Ваньковська), Закарпатського ансамблю пісні і танцю (балетмейстер К. Балок), Національного академічного ансамблю танцю імені П. Вірського (балетмейстер П. Вірський).

У статті розкрито джерела народного танцю. Визначено, що народний танець виник з глибин народної творчості багатьох поколінь, розвивався та виконувався в побуті на основі народних традицій. Український народ зберіг свою національну культуру, кращі народні танці. Культурні традиції багатьох поколінь є фундаментом, на якому оновлюється народно-сценічний танець. Виявлено, що кращі хореографічні твори необхідно реставрувати, записувати, обробляти та передавати наступним поколінням фольклористам та балетмейстерам та оформляти в архівні джерела.

Виокремлено особливості народного танцю та його роль у збереженні культурної спадщини України (символізм, обрядовість, збереження та передача культурних традицій, посилення національної ідентичності, національно-патріотичне виховання, синкретизм хореографічного мистецтва).

Результати теоретичного матеріалу наукового дослідження зможуть допомогти балетмейстерам та збирачам танцювального фольклору примножити скарбницю культурної спадщини України та популяризувати найкращі хореографічні твори через творчу діяльність та розширення репертуару ансамблів народного танцю різних регіонів України.

Посилання

Балог К. Ф. Мої роси і зорі / літ. запис В.А. Качкана. Ужгород: Карпати, 1988. 59 с.
Бігус О. Сучасна фестивальна народна творчість у Прикарпатті. Актуальні питання культурології: альм. наук. т-ва «Афіна» каф. культурології у 2-х т. Рівне : РДГУ,. 2010. № 10. Т. 2. С. 173-177.
Бігус О. Сучасний стан народно-сценічного хореографічного мистецтва Прикарпаття. Українська культура ХХІ століття: стан, проблеми, тенденції: матеріали всеукр. наук.-теоретич. конф. Київ : КНУКіМ. 2010. С. 94-96.
Благова Т. Розвиток українського народно-сценічного танцю в діяльності професійних вокально-хореографічних колективів ХХ століття. Вісник Львівського університету. Мистецтво. 2014. № 14. С. 125–130.
Годовський, В. М., Маркевич, Л. А. (2003). Народне танцювальне мистецтво України. 2003. Частина, 1, 32 с.
Голдрич О. Хореографія. Посібник з основ хореографічного мистецтва та композиції танцю. Львів: СПОЛОМ, 2006. 172 с.
Гуменюк А. Народне хореографічне мистецтво України. Київ: Академія наук Української РСР, 1962. 360 с.
Демків Д. Ярослав Чуперчук: феномен гуцульської хореографії: Нарис, спогади, фотоматеріали / Вступ. ст. Р. Кирчіва. Коломия: Вік, 2001. 168 с.
Дописувач Вікіпедія, «Культурна спадщина» Українська Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (Переглянуто 20 жовтня, 2024).
Куценко С. Хореографічний фольклор України як засіб відродження національної культури суспільства. Народознавчі зошити. 2019. № 4 (148), С.861-866.
Марущак В., Марко Ю. Успадкування локальних традицій хореографічного фольклору Північної Буковини: методичні рекомендації. Чернівці, 2005. 81с.
Островська К.В. Український народно-сценічний танець у системі професійної освіти. Культура України. 2010. № 30, 2010. С. 187-194.
Повалій Т.Л. Теорія та методика викладання українського народного танцю: навч. посібник для студентів факультетів мистецтв пед. університетів: Сумський державний пед. унів. ім. О. Макаренка. Суми: СПДФО Повалій К.В., 2015. 250 с.
Поморянський М.А., Мураховський Я. П., Сулятицький Т.В., Пупченко М. Г. Буковинський танець. Чернівці: Букрек, 2007. 232с.
Стасько Б., Марусик Н. Митці народної хореографії Прикарпаття: посібник для студентів хореографічних відділень мистецьких вищих навчальних закладів. Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2009. 164 с.
Стасько Б., Марусик Н. Роман Гарасимчук та його автентичні «Танці гуцульські»: навчально-методичний посібник. Івано-Франківськ: ПНУ імені В. Стефаника. 2010. 284 с.
Станішевський Ю. П.П. Вірський. Київ, Музична Україна. 1962. 124 с.
Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки: затв. указом Президента України від 13.10.2015 № 580/201549. База даних «Законодавство України»; Верховна Рада України. URL: http://zakon. rada. gov. ua/laws/ show/580/2015 (Переглянуто 20 жовтня, 2024).
Опубліковано
2024-11-04
Як цитувати
Федотова, Я. П. (2024). РОЛЬ ХОРЕОГРАФІЇ В КУЛЬТУРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНИ. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (216), 284-288. https://doi.org/10.36550/2415-7988-2024-1-216-284-288