ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОНЕЦІЙНО-ВОКАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АКАДЕМІЧНОМУ ВОКАЛУ
Анотація
У статті автор розглядає питання вдосконалення фонеційно-вокальної техніки в процесі навчання академічному вокалу.
Автор доводить, що систематичні вправи на розвиток артикуляційного апарату не тільки знімають напруження в голосовому апараті, але й сприяють покращенню тембру, розширенню діапазону та динамічних можливостей голосу, формують у співака звичку до регулярних тренувань, що є основою для розвитку вокальної майстерності. Глибоке розуміння фонетики дозволяє співакові усвідомлено застосовувати теоретичні знання на практиці, вдосконалюючи свою виконавську культуру.
На думку автора, фонопедичні вправи – це цілеспрямований комплекс фізичних і психологічних вправ, що спрямовані на підготовку голосового апарату до співу. Вони включають у себе активацію необхідних м’язів, розвиток координації, формування специфічних відчуттів і уявлень, що є основою для якісного звукоутворення та музичної експресії.
Фонопедичні вправи спрямовані на розвиток ключових компонентів як академічного, так і естрадного співу. Це включає в себе навчання довільного переходу між різними регістрами голосу, розвиток вібрато, формування активного видоху, розвиток відчуття опори, а також створення специфічних резонаторних установок і відповідних вібраційних відчуттів
Фонопедичні вправи сприяють комплексному розвитку вокальних можливостей співака, дозволяють розширити діапазон голосу, збільшити його силу та насиченість, поліпшити якість вібрато і зробити звучання більш легким, вільним та виразним.
Автор пропонує виклористовувати вправи на розвиток немовленнєвих голосових звуків (шип, сипіння тощо); вправи на координацію артикуляційних м’язів; вправи на розвиток контролю над різними регістрами голосу; вправи на формування вібрато та розвиток механізму прикриття гортані тощо.
Фонеційно-вокальна техніка – це науково обґрунтований підхід до розвитку голосу, який фокусується на оптимальному використанні голосового апарату. Вправи, розроблені в рамках цього методу, спрямовані на вирішення конкретних технічних завдань, таких як координація м’язів, забезпечення економічного витрачання енергії та досягнення бажаного звучання.
Посилання
Данильчук О. Я. Актуальність фонетичного методу в процесі виховання співака-виконавця. Молодий вчений, 2019. № 10 (74). С. 53–56.
Зарицький Л. А, Тринос В. А., Тринос Л. А. Практична фоніатрія. Київ: «Вища школа». 1984. 267 с.
Ковбасюк А. М. Фонетика мови та її вплив на спів. Вісник Львівського університету.Серія: Мистецтвознавство. 2012, № 11. С. 117–122.
Комарницький Я. Фонетичний метод постановки голосу в контексті викладання освітньої компоненти «Вокально-хорова техніка». Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Музичне мистецтво, 2023. № 6 (2), С. 155–165.
Кречко Н., Ряжко О. Німецька система Fach як приклад фахової класифікації голосів в сучасному вокально-оперному мистецтві. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Музичне мистецтво, 2022. № 5(1). С. 46–55.
Наконечна Л. Б. Сучасна українська мова. Фонетика. Орфоепія. Морфонологія. Графіка. Орфографія (2-ге вид.). Київ, НАІР. 2014. 356 с.
Рось З. П. Особливості роботи з розвитку вокально-виконавської техніки естрадно-джазових співаків: навчальний посібник з методичними рекомендаціями. Івано-Франківськ: «СІМИК», 2019. 66 с.
