МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ключові слова: вища освіта, публічне управління вищою освітою, міжнародний досвід, інноваційні форми галузевого публічного управління, стратегічне управління

Анотація

У статті розкрито особливості міжнародного досвіду формування інноваційних механізмів публічного управління системою вищої освіти задля адаптації його здобутків у вищу школу України.

Автор приділяє увагу досвіду країн з розвинутою системою вищої освіти, зокрема Фінляндії, Великої Британії, Німеччини, США, Канади. Вивчення механізмів публічного управління у цих країнах дало змогу виявити ефективні інноваційні підходи та засоби управління вищою освітою, які можуть бути використанні в Україні.

Досвід цих країн у питаннях управління вищою освітою може стати важливим інструментом для розробки та вдосконалення національної політики у галузі вищої освіти, визначаючи змогу забезпечити якісну освіту та конкурентоспроможність випускників у міжнародному вимірі.

У публікації наголошується, що не існує універсального рішення щодо публічного управління в освітніх установах вищого рівня. Різні країни застосовують різні моделі залежно від свого культурного середовища, політичної структури чи економічних умов, які значною мірою сприяють формуванню цих механізмів у те, чим вони стають сьогодні.

У кожній країні застосовуються оптимальні механізми публічного управління системою вищої освіти, і вони можуть відрізнятися в залежності від політичної системи, культурних традицій та інших чинників.

Узагальнення міжнародного досвіду здійснення інновацій у системі публічного управління розвитком вищої освіти визначаються як базові орієнтири здійснення реформ на основі світового досвіду: забезпечення взаємозв’язку цілей інноваційних змін у сфері вищої освіти та їх організаційного забезпечення з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, насамперед через трансформацію органів галузевого публічного управління в «організації, що навчаються»; стратегічна визначеність інновацій в освітній сфері з мінімізацією ризиків та загроз, що можливо здійснити як через послідовність їх здійснення, так і на основі ретельної прогнозно-проєктної підготовки; поєднання системних інновацій розвитку системи вищої освіти з поточним функціонуванням освітніх інститутів щодо забезпечення освітніх потреб суспільства та громадян за рахунок концентрації функцій оперативного управління в самих освітніх суб’єктах та децентралізації діяльності галузевої систем публічного управління; використання міжнародних банків даних стосовно досвіду управлінських інновацій; наукове обґрунтування освітніх та управлінських інновацій та організація навчального процесу для освітянських управлінців щодо практичних аспектів здійснення нововведень у системі вищої освіти.

Для України оновлення системи освіти, забезпечення її відповідності до найбільш розвинених зразків і стандартів, започаткування структурних реформ є запорукою стабільного еволюціонування держави, визначальним фактором розвитку освіченої нації та становлення активного громадянського суспільства.

Посилання

Brøgger Katza. Governing through standards; the faceless masters of higher education: the Bologna process, the EU and the open method of coordination. Publisher: Springer, Cham, Switzerland, 2019. 308 р.
Capano G., Jarvis D. S. L. Convergence and diversity in the governance of higher education : comparative perspectives. Publisher: Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom, 2022. 274 р.
Castells M. Communication power. Oxford/New York: Oxford University Press, 2019. 608 p.
Clark B. Sustaining Change in Universities: Continuities in Case Studies and Concepts. New York : Open University Press, 2014. 156 p.
Meijer Albert, Ingrams Alex, Zouridis Stavros. Public management in an information age : towards strategic public information management. Publisher: Bloomsbury Academic, London, 2023. 264 р.
Опубліковано
2024-08-27
Як цитувати
Петренко, В. М. (2024). МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (215), 231-234. https://doi.org/10.36550/2415-7988-2024-1-215-231-234