ПАРАДИГМА БІНАРНОСТІ В КОНТЕКСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРИНЦИПІВ БІЛІНГВАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Анотація

Характеристика основної теми. Педагогічна система складається з багатовимірних бінарностей (вчитель і учень, викладач і студент, освіта і самоосвіта, викладання і вчення, розвиток і саморозвиток, традиційні та інноваційні елементи, позитивні та негативні результати). Парадигма бінарності як важлива стратегія педагогічного дослідження базується на філософсько-методологічному положенні про бінарне облаштування світу (добро і зло, розвиток і деградація, порядок і хаос). Проблема. Для ефективного функціонування білінгвального навчання у складі педагогічної системи необхідно оптимізувати та гармонізувати елементи однотипних бінарностей (діяльність викладача та діяльність учнів, методи викладання та методи учіння, контроль та самоконтроль). Мета статті – обґрунтувати доцільність проектування цілей, змісту, методів білінгвального навчання та виховання у складі педагогічної системи на засадах парного проектування та оптимізації базових компонентів. Узагальнені результати. Сформульовано низку принципів білінгвальної освіти в контексті парадигми бінарності: креативності; індивідуального та колективного співвідношення бінарностей; гармонізації багатовимірних бінарностей; оптимізації протилежних елементів бінарності; якісного перетворення в системі однотипних бінарностей; доповнюваності; інтеграції елементів однотипних бінарностей; розширення та різноманітності елементів однотипних бінарностей; взаємозалежності розвитку елементів бінарної взаємодії; педагогічного резонансу; психологічної сумісності між педагогом та студентами. Виявлено, що ефективний педагог здатний всебічно та творчо реалізувати себе в педагогічній системі багатовимірних бінарностей, оскільки володіє можливістю презентувати білінгвальне навчання у розвитку діалектичних пар рідної та другої мови. Обґрунтовано, що успішний викладач гармонізує взаємодію елементів навчального та виховного процесів, а на етапі проектування педагогічної діяльності цілісно і багатовимірно активізує необхідну кількість бінарно протилежних компонентів освітньої, виховної та розвиваючої діяльності, якої достатньо для досягнення поставленої мети. Знання і розуміння принципів багатовимірної бінарності дозволяє на рівні теорії та практики пояснити та прогнозувати напрями удосконалення освітньої діяльності.