ФУНКЦІЇ БАТЬКІВ У ПРОЦЕСІ ЗБЕРЕЖЕННЯ МОРАЛЬНИХ ТРАДИЦІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ СІМ’Ї (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

Анотація

У статті проаналізовано історичний досвід народної педагогіки щодо морально-етичного виховання дітей в українській сім’ї у хронологічних рамках досліджуваного періоду.

Автор наголошує, що у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. найбільш поширеною в Україні була повна мала сім’я: подружжя і незаміжні діти. Народження дитини для українців було найважливішою подією. Батьки несли головну відповідальність за виховання своїх дітей, за організацію життя родини. Сім’я і родина у тогочасному суспільстві розглядалися важливою умовою щоденного виживання. що виконання родиною низки функцій забезпечувало повноцінне існування як важливої складової суспільства.

Аналізуючи функції сім’ї другої половини ХІХ – початку ХХ ст., проаналізовано економічну функцію, яка забезпечувала матеріальні засади її існування, організацію домашньої праці та споживання. В основі організації господарської діяльності української сім’ї лежав справедливий розподіл праці між усіма її членами.

За формування відповідної моделі поведінки, побудову гуманних, моральних взаємин між членами сім’ї і родини, передачу дітям батьківського досвіду та культурної спадщини відповідала виховна функція сім’ї, яка сприяла формуванню у них ціннісних орієнтацій в житті.

Функція етнічного відтворення передбачала формування у членів сім’ї національної свідомості, а також сприяє нагромадженню та передачі національно-культурних цінностей.

Автор приходить до висновку, що українська сім’я другої половини ХІХ – початку ХХ ст. надавала великого значення народним звичаям, у яких відтворювалися норми моралі та звичаєвого права.

Одне із головних завдань сім’ї другої половини ХІХ – початку ХХ ст. щодо морально-етичного виховання підростаючого покоління полягало у тому, щоб виробити ідеали служіння своїй сім’ї, родині, Україні та розвинути і зміцнити прагнення бачити свої землі вільними від загарбників.