ПРОЄКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
Анотація
В статті на основі аналізу наукової літератури та власного практичного досвіду визначено особливості проєктної діяльності як засобу соціалізації особистості в процесі професійної підготовки; обґрунтовано закономірності та взаємозалежності використання проєктів в освітньому процесі з метою засвоєння соціальних норм, зокрема навичок комунікації і спілкування, необхідних як для реалізації успішного проєкту, так і отримання особистістю соціального досвіду корисного для особистісного та професійного зростання. Аргументовано роль проєктної діяльності як цілеспрямовано створеного середовища соціалізації особистості та її вплив на ефективність професійної підготовки та становлення. Здобувачі освіти навчаючись у такому середовищі, що надає можливість особистості актуалізувати та реалізувати свій потенціал, шляхом розвитку суб’єктності, активного включення у процес організації та самоврядування в освітній діяльності не може не відобразитись позитивно на підсиленні конкурентоздатності молодого покоління та швидшій адаптації в системі соціальних та професійних відносин в майбутньому. Зроблено висновок, що проєктна діяльність є ефективним засобом соціалізації особистості у процесі професійної підготовки. Продуктом включення індивіда у процес соціалізації шляхом залучення до спільної діяльності, об’єднаної визначеною метою є отримання цінного соціального досвіду, інтеріоризація норм, цінностей задля позитивної адаптації та орієнтуванні особистості в складному просторі суспільних відносин. Проєктна діяльність організована з опорою на механізми і принципи соціалізації особистості стає середовищем, де особистість отримає знання і навички, необхідні для теперішньої і майбутньої ситуації її соціо-професійного становлення і зростання. Різносторонній спектр міжособистісної взаємодії у процесі проєктної роботи розвиває комунікаційну, громадянську, лідерську та інші компетентності, сприяє усвідомленню визначеної тимчасової або тривалої соціальної ролі, розуміння і усвідомлення значення особистого внеску у спільну справу.
Посилання
Гарасимів Т. З. Особистість та проблеми її соціалізації. Форум права. 2009. №3. С. 156–161.
Лещук Г. В. Соціалізація особистості як соціально-педагогічне явище. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія “Педагогіка, соціальна робота“. Випуск 20. С.71–73.
Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навч.- метод. посібник. К.: ІЗМН, 1998. 112 с.
Москаленко В. В. Соціалізація особистості: монографія. К.: Фенікс, 2013. 540 с.
Орбан-Лембрик Л. Е. Феномен групи в соціальній психології: від старого знання до нового. Соціальна психологія. Е., 2006. № 6 (20). С. 72–94.
Орбан-Лембрик Л. Е. Група як соціально-психологічний феномен. Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ, 2004. Вип. 9. Ч. 1. С. 12–20.
Філдінг П. Дж. Як керувати проєктами. Пер. з англ. О. Якименко. Харків : Вид-во «Ранок» : Фабула, 2024. 240 с.
Хігні Дж. Основи управління проєктами. Пер. з англ. Я. Машико. Харків: Вид-во «Ранок»: Фабула, 2023. 272 с.
Parsons T. Social structure and personality. Free Press. 1964.
Tuckman B. W. Developmental sequence in small groups. Psychological Bulletin, 1965. 63(6), P. 384–399.