ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ (ХХ – ПЕРША ПОЛОВИНА ХХІ СТ.)

Анотація

у статті автор розглядає історичні етапи розвитку соціокультурної діяльності в Україні (ХХ-перша половина ХХІ ст.).

З початку XIX століття до наших днів в українській педагогічній традиції розвивалася теорія соціокультурної діяльності через наступні концепції: позашкільна освіта, політико-освітня робота, клубна діяльність, культурно-освітня діяльність, культурно-розважальна діяльність та соціокультурна діяльність.

У період 1900-1915 рр. психолого-педагогічні дослідження були спрямовані на  пошук типологічних характеристик проблеми організації виховної діяльності у позашкільному середовищі і специфіка їх визначалася тим, що ще цілком не зрозумілими були предметні межі позашкільної виховної роботи.

Становлення нової якості виховної роботи у соціокультурній сфері, а саме формування політико-освітньої спрямованості теорії та практики позашкільної педагогіки фактично зайняло тимчасовий відрізок з кінця 1919 року до середини 1920-х років, коли термін «позашкільна освіта» був повсюдно замінений терміном «політико-освітня робота», яка стає наступним етапом історії розвитку педагогічної та дозвіллєвої діяльності та проголошується засобом соціалізації особистості на основі ідей комунізму.

Другий етап становлення та розвитку соціокультурної діяльності припадає на 1930-ті роки і триває до середини 1970-х років і в цей час з’являються нові терміни «клубна робота» та «культурно-освітня робота».

У період відновлення народного господарства (1945–1953 рр.). відбувається реформування політико-освітньої роботи, яка була виділена із системи освіти в самостійну сферу і отримала назву «культурно-освітня робота».

Наступні етапи в розвитку соціокультурної діяльності – культурно-освітня робота під час «розвинутого соціалізму» (1965–1985 рр.). та культурно-освітня робота під час перебудови (1985–1991 рр.).

Із здобуттям Україною незалежності настає етап соціокультурної діяльності в умовах додаткової освіти (1991–
2014 рр.).