ХУДОЖНЯ КОМУНІКАЦІЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ДИРИГЕНТА З ХОРОВИМ КОЛЕКТИВОМ

Анотація

У статті автор пропонує аналіз важливості художньої комунікації в контексті взаємодії між диригентом та хоровим колективом. Автор визначає характеристики та особливості ефективної комунікації в музичному середовищі, звертаючи особливу увагу на роль емоційного вираження та мови тіла диригента у взаємодії з хором. Дослідження базується на аналізі практичного досвіду диригентів та учасників хорових колективів, а також на теоретичних підходах до вивчення комунікаційних процесів, що підкреслюють важливість розвитку вмінь художньої комунікації для підвищення ефективності роботи диригента з хором. Комунікативна взаємодія диригента з різними учасниками музичного процесу – це складний та різноманітний процес, який включає в себе різні аспекти та особливості. По-перше, диригент перебуває у тісній духовній взаємодії з композитором, яка полягає у розумінні та передачі авторських намірів, тлумаченні музичної ідеї та відтворенні його твору відповідно до авторського задуму. По-друге, диригент повинен розтлумачити співакам хору поетичний текст, тож диригент повинен налаштувати комунікативний зв’язок не тільки з композитором, але і автором словесного тексту. По-третє, художня комунікація диригента як керівника хорового колективу продовжується з концертмейстером для координації репетицій, виконання музичного матеріалу та вирішення різноманітних технічних питань і кінцевою метою діяльності хору та його управління є здійснення художньо-емоційного впливу на слухацьку аудиторію. Автор вважає, що особливо важливим є розуміння диригентом природи комунікації, комунікативних функцій музики, а також закономірностей і засобів її художнього впливу на виконавців та слухачів. Тільки на основі цього знання в творчій взаємодії з хоровим колективом диригент може належним чином зрозуміти художньо-комунікативний зміст конкретного музичного твору, визначити засоби, які допоможуть виконавцям і слухачам осягнути структуру твору, зрозуміти його художні образи у хоровому виконанні. Автор доводить, що ефективність художнього спілкування диригента як з хоровим колективом, так і слухачами, має ґрунтуватися на взаємній емоційності, яка пронизує діяльність диригента на всіх етапах роботи над музичним твором.