КОМП’ЮТЕРНА ГРАФІКА ЯК НАОЧНІСТЬ ДЛЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «РИСУНОК»

Анотація

Мета дослідження: розробити методи наочного викладання законів розподілу світла і тіні на поверхні будь-яких тривимірних об’єктів через застосування можливості тривимірної комп’ютерної графіки задля забезпечення ефективного засвоєння студентами поглиблених теоретичних знань. Визначити технологію викладання відповідного навчального матеріалу у доступній наочній формі.

Застосовано методи аналізу та синтезу, що забезпечило не лише ефективну роботу із спеціальною літературою, вивчення та формулювання актуальності досліджуваної проблеми, але й перш за все результативну розробку методів комп’ютерної наочності. Також, у даному дослідженні було застосовано метод моделювання, що надало змогу створювати віртуальні комп’ютерні моделі, які ефективно віддзеркалювали відповідний навчальний матеріал. Крім того, у статті використано метод абстрагування завдяки чому виявилося можливим відсторонитися від несуттєвих, у даному випадку, деталей.

Результати: за допомогою вищевказаних методів дослідження були створенні штучні середовища засобами тривимірної комп’ютерної графічної програми 3D MAX, що надало змогу чітко та недвозначно відобразити відповідний навчальний матеріал для демонстрування студентам його певних специфічних особливостей. Отже, було наочно відображено певну теоретичну частину навчальної дисципліни «Рисунок»: теоретичні положення щодо тіней, що падають, а також власних тіней будь-якого тривимірного об’єкту, рефлекс, відблиск, напівтінь та залежність сили тону об’єкту, який зображується, від куту оберту та відстані відносно певного джерела освітлення. Також виконано окреме завдання цієї статті, у межах її мети - визначено технологічні особливості створення цих штучних середовищ, зокрема, технічні інструменти 3D MAX такі, як пересування, оберти, масштабування, освітлення тощо.

Висновки: завдяки тривимірної комп’ютерної графіки, можна створити ефективну систему наочного матеріалу з теорії рисунка. Розроблені методи є не лише ефективним наочним матеріалом, але й дозволяють студентам власноруч випробувати та змінювати певні умови освітлення, тональності, розташування об’єктів у віртуальному просторі. Виходячи з вищезазначеного, з’являється обґрунтована підстава стверджувати про перевагу комп’ютерного методу демонстрування наочності та відповідного пояснення над традиційним методом.