ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ В. СУХОМЛИНСЬКОГО В КОНТЕКСТІ ЛОКАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ ОСВІТИ («PLACE-BASED EDUCATION»)

Анотація

Педагогічна концепція видатного українського теоретика і практика шкільної освіти В. Сухомлинського з роками не втрачає свої актуальності, а навпаки – новаторські за своєю суттю ідеї директора невеличкої сільської школи набувають нових інтерпретацій в контексті реформування української освітньої галузі на основі імплементації передового зарубіжного досвіду. Метою статті є порівняння педагогічних ідей В. Сухомлинського, зокрема, значення природи і суспільно корисної праці на благо громади, з педагогічним підходом локально орієнтованої освіти («Place-based Education»), який виник у США на межі тисячоліть. Сутність цього педагогічного підходу багато в чому перетинається з ідеями В. Сухомлинського. Засновники напряму локально орієнтованої освіти також пропонують переносити навчання за межі класних кімнат, тобто проводити уроки на природі, і залучати школярів до роботи над проєктами, актуальними для місцевої громади. Мета статті зумовила вибір методологічного комплексу – окрім загальнотеоретичних методів використано метод компаративного аналізу для зіставлення основних положень вчення В. Сухомлинського і локально орієнтованої освіти. У статті проводиться думка про те, що причини перегукувань між двома педагогічними концепціями криються в тому, що і В. Сухомлинський, і фундатори локально орієнтованої освіти (Д. Грюневальд, Г. Сміт, Д. Собель та інші) усвідомлювали необхідність принципових змін змісту і форми шкільної освіти на тлі таких викликів, як глобалізація, що нівелює національну специфіку, та екологічна і духовна кризи, зумовлені наступом суспільства споживання. У статті зазначено, що український вчений майже на півстоліття випередив зарубіжних дослідників, запропонувавши обґрунтовану і гармонійну систему навчання і виховання, що сприяє формуванню свідомого громадянина.