СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ У СЕЛЯНСЬКІЙ РОДИНІ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ХІХ – ПЕРША ЧВЕРТЬ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті розглянуто практику виховання дітей у сім’ї Півдня України у ХІХ– першій чверті ХХ ст.

Дослідження питань історії культури в цілому, народної педагогіки автор вважає важливим і необхідним в плані об’єктивно існуючих особливостей окремих регіонів, які відрізняються специфікою соціально-педагогічного, економічного і культурного розвитку. У цьому контексті науковий інтерес становить Південь України ХІХ – першої чверті ХХ ст. – аграрний регіон, переважна більшість населення якого проживала в сільській місцевості, мала власні етнопедагогічні погляди та переконання, що позначилися на специфіці виховання дітей, яка, у свою чергу зумовлювалась способами господарювання та виховними традиціями сім’ї.

Наголошується, що педагогічний дискурс ХІХ – першої чверті ХХ ст. потребує нового прочитання. Саме цей історичний період є надзвичайно плідним дослідницьким полем – це час бурхливих суспільних, політичних, економічних перетворень, що змінювали традиційну українську сім’ю.

Автор, розглянувши основні напрями виховання дітей у селянській родині Півдня України ХІХ – першої чверті ХХ ст. зауважує, що провідними були трудове, моральне та естетичне виховання, які визначалися традиційними нормами побуту, поведінки, життєвого устрою, релігійних уявлень, трудових звершень. Зазначається, що специфіка виховання дітей у селянській родині південноукраїнського регіону зумовлювалася поліетнічністю його складу.

Система трудового виховання у селянській сім’ї була чітко диференційована відповідно до вікових і статевих особливостей дитини. Особливо актуальним поставало питання трудового виховання саме у степовому південному хліборобському краї, де до роботи в полі привчали змалку. У цьому полягає відмінність даного напряму виховного впливу, якщо порівнювати причорноморські губернії з північноукраїнськими. Найбільш ефективним методом трудового виховання у селянській сім’ї був приклад старших.

Дієвим засобом морального виховання були церковні свята. Специфічними для Півдня України було святкування Святвечора, Різдва, Великодня.

Визначальним напрямом для української селянської родини було естетичне виховання. Родина була головним мотивом, який скеровував свідомість, волю і почуття дітей відповідно до педагогічного досвіду і культури батьків, їх сімейних традицій та почуття обов’язку щодо тих, хто живе поряд. Джерелом естетичного виховання був український фольклор.