ФЕНОМЕНИ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОГО ТА ОСВІТНЬОГО ДЛЯ РОМСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ ТА СЛОВАЧЧИНІ
Анотація
Розглянуто зміст національної меншини (фізичний масив (група) людей некорінного етнічного статусу, які живуть в сучасному для себе етносередовищі). Нині актуалізувалася необхідність глибшого осмислення генезису властивих сучасному українському соціуму політичних протиріч і суперечностей довкола та з приводу проблем, пов’язаних з динамікою феноменів етнонаціонального та освітнього. Є необхідність здобуття повнішого, системнішого і, наскільки це можливо, неупередженого знання про політичні умови і чинники формування етнічного й етнокультурного багатоманіття населення країни та її регіонів, ролі й місця в ньому національних меншин, а також їх участі в політичних процесах минулого й сьогодення. головною метою державної етнонаціональної політики України є забезпечення рівноправних відносин та тісної взаємодії представників різних етносів, якi проживають в Українi, підтримання атмосфери толерантностi, довіри й поваги у взаєминах мiж ними, оптимальне врахування інтересів усіх етнонаціональних спільнот, створення сприятливих умов для розвитку української нації, корінних народів та національних меншин. Змістом етнонаціональної політики демократичної Української держави є міжнаціональна злагода в умовах етнічної розмаїтості.
Виокремлено ознаки національних меншин, перераховано принципи правового статусу національних меншин, показано головні елементи механізму реалізації прав національних меншин. Розглянуто особливості пов’язані з динамікою феноменів етнонаціонального та освітнього для ромського населення в Україні та Словаччині. Показано досвід введення урядом Словаччини особливих заходів, таких як: організація підготовчих класів, підготовка помічників вчителів, фінансові заохочення загальноосвітніх шкіл за інтеграцію дітей-ромів в освітній процес, а також додаткова мотивація вчителів, які працюють з такими дітьми тощо. Проте, всі перераховані вище заходи не є обов’язковими і часто не знаходять застосування на місцях. За останні роки увага до ромів, як органічної етноспільноти в полікультурному просторі України, успішно синергувала старання ромських громадських активістів, неурядових організацій та органів публічної влади.
Посилання
Колісник В. П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти: монографія. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо. 2003. 240 с. С. 96.
Лабош К. Я. Залучення дітей ромського населення до освітнього процесу: досвід Словаччини. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія «Педагогіка та психологія» : збірник наукових праць. Гол. ред. Г. В. Товканець. Мукачево: МДУ. Випуск 2(8). 2018. С. 220222.
Національні меншини України в політичних процесах ХХ – ХХІ століть: стан і проблеми дослідження. Авт. кол.: Котигоренко В. О. (керівник), Калакура О. Я., Ковач Л. Л., Коцур В. В., Кочан Н. І., Ляшенко О.О., Ніколаєць Ю. О., Новородовський В. В., Панчук М. І. Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2020. 624 с.
Передерій О. Реформування законодавства про національні меншини України у контексті європеїзації правової системи України (теоретико-правовий аспект). Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. Том 1 № 73. 2022. С. 1923
Потеряйко Г. В. Особливості політичної суб’єктивації національних меншин в Україні: автореф. дис... канд. політ. наук. Київ. 2005. С.7
Ткаченко Є. В. Правовий захист прав етнічних та мовних меншин : навчальний посібник. Київ: ФОП Голембовська О. О. 2018. 315 с.
Якубова Л. Д. Національні меншини України [Електронний ресурс]. Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К.: В-во «Наукова думка». 2010. 728 с. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalni_menshyny