НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА: РЕСУРСИ ОСВІТИ ДЛЯ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

У статті розглянуто сутність поняття педагогіки партнерства, окреслено принципи, такі як: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей). Обґрунтовано складові партнерської взаємодії. Зазначено, що основою педагогіки партнерства є демократичний спосіб співпраці між учителем, учнем і батьками, які об’єднані спільними цілями та напрямами, – рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Педагогіка партнерства передбачає безумовну рівність у праві на повагу, довіру, доброзичливе ставлення і взаємну вимогливість. Особливу увагу приділено умовам формування партнерської взаємодії з усіма учасниками освітнього процесу. Доведено, що партнерська взаємодія потребує постійного розвитку ефективної професійної діяльності педагога. Зазначено, що ключова роль з формування позитивної взаємодії відводиться педагогу. Розглянуто ресурси освіти, орієнтовані на розвиток м’яких навичок, емоційного та соціального інтелектів, навичок ненасильницького спілкування. Розкрито філософський аспект методу ненасильницького спілкування, який базується на: довірі, повазі, щирості, вдячності, підтримці, партнерстві, гуманності, спостереженні, комфортності у взаєминах; безупередженому прийнятті будь-якої людини такою, якою вона є; умінні відслідковувати потреби та контролювати свої емоції, відповідати за свої думки, слова, дії, пробачати помилки собі та іншим, емпатійно слухати, розуміти, приймати та усвідомлювати емоції не розділяючи їх на негативні чи позитивні – усі емоції нормальні. Аргументовано, що ці компоненти відповідають принципам партнерської взаємодії Нової української школи. Продемонстровано покрокову структуру практичного застосування методу ненасильницького спілкування. Зроблено висновок, що впровадження методу ненасильницького спілкування, програми соціально-емоційного та етичного навчання в освітній процес може запобігти конфліктним ситуаціям, які спричинені викликами сьогодення, а також пропагуватися як інноваційні стратегії Нової української школи в освіті дітей, при якій приймаються всі індивідуальні особливості особистості, та позиціонуватися як форма партнерської взаємодії для усіх учасників освітнього процесу.