ТЕНДЕНЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРИВАТНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ В КІНЦІ XIX СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті розкрито тенденції функціонування приватних навчальних закладів в Україні в кінці ХІХ століття.

Виявлено, що у період 80-90-х років активно починає розвиватися громадська ініціатива (земства, різні товариства) щодо відкриття приватних закладів (початкові, технічні, ремісничі, учительські школи). У цей час поширення набули приватні училища, які переважно мали на меті готувати учнів до вступу в різні навчальні заклади (чоловічі й жіночі гімназії, жіночі інститути, кадетські корпуси та ін.), то якихось уніфікованих програм у цих навчальних закладах не було. Учнів готували за програмами тих навчальних закладів, в які вони збиралися вступити.

У цей період почали відкриватися приватні заклади для навчання та виховання євреїв. Єврейські приватні заклади відкривалися з метою надання дітям необхідних знань в єврейському законі, а також щоб полегшити їм перехід в загальні училища.

З’ясовано, що майже у всіх приватних закладах навчання проводилося задовільно, більшість учнів витримували вступні іспити в обрані вищі навчальні заклади. Високо оцінювалося і моральне виховання у цих закладах. Вважалося, що цьому сприяла невелика кількість учнів, що, з одного боку, давало змогу вихователю спостерігати за кожним учнем, а з другого, кожен член колективу прагнув підтримати добру репутацію своїх училищ. Понад те, до училищ вступали діти із сімей, де батьки в домашніх умовах стежили за моральністю і їх поведінкою.

Встановлено, що в розвитку приватних навчальних закладів України наприкінці XIX століття спостерігається тенденція підтримки приватної освіти з одночасним посиленням контролю за її діяльністю з боку держави за допомогою законодавства та контролюючих органів. Зокрема держава пішла на певні поступки щодо надання приватним закладам статусу державних. Урядова підтримка приватних закладів знайшла вияв через надання матеріальної допомоги кращим з них. Учні приватних закладів отримали певні пільги щодо відбування військової повинності, вступу до університету, вчителі – право на нагороди тощо. Водночас держава тримала під жорстким контролем шкільну приватну освіту через прийняття різних нормативних документів, що регулювали функціонування приватних закладів освіти.