РОЛЬ ПРИВАТНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У РОЗВИТКУ ОСВІТИ ЄВРЕЇВ (ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)
Анотація
У статті розглянуто роль приватних навчальних закладів у поширенні освіти євреїв (ХІХ – початок ХХ століття). На основі аналізу нормативно-правових документів, що врегульовували різні аспекти життя євреїв, вдалося простежити розвиток системи освіти.
Право здобувати освіту у народних училищах, гімназіях, університетах, що відкривалися урядом, та у приватних закладах було задекларовано «Положенням про євреїв» (1804). Проте через незнання російської мови та релігійну спрямованість діти з єврейських родин не відвідували державні заклади освіти. Альтернативою урядовим залишалися приватні навчальні заклади, діяльність яких визначалася різними постановами, які стали основою для прийняття «Положення про приватні навчальні заклади» (1835).
Згодом відкриття приватних закладів для євреїв було врегульоване «Положенням про єврейські приватні заклади і домашніх учителів» (1844). Заклади такого типу відкривалися для того, щоб надати дітям релігійні знання, а також щоб полегшити їм перехід в загальні училища.
У 1868 році була прийнята постанова «Про зміни та доповнення до нині діючих законів про приватні училища», проте її норми тривалий час не поширювалися на єврейські приватні заклади, оскільки «Положення …» (1844) не втратило чинності.
Певні поступки щодо відкриття приватних закладів євреї отримали на початку ХХ століття. Це сприяло збільшенню кількості єврейських приватних закладів та поширенню професійної освіти.
Аналіз документів Центрального державного історичного архіву України м. Києва та законів, положень й розпоряджень, що регулювали питання освіти, засвідчив, що поширення навчальних закладів для євреїв значною мірою забезпечувалося приватною ініціативою. Євреї мали можливість здобути освіту в єврейських приватних закладах, домашніх учителів або в приватних закладах освіти, що відкривалися для осіб різних віросповідань. До прийняття нормативного документу, яким встановлювалася відсоткова норма для прийому в навчальні заклади осіб іудейського віросповідання, питома вага єврейської молоді в середніх навчальних закладах було досить вагомою (до 50% від загальної кількості учнів).
Посилання
Іваненко О. Єврейська громада та розвиток освіти в Київському навчальному окрузі на початку ХХ століття. Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. Вип. 28 : Міжвідомчий збірник наукових праць. Відп. ред. С. В. Віднянський. Київ : Ін-т історії України НАН України, 2019. 417 с.
Об изменении и дополнении ныне действующих узаконений о частных училищах. Сборник постановлений по Министерству Народного просвещения. Т. 4 : Царствование императора Александра ІІ 18651870. СПб., 1871. С. 653686.
Положение о частных учебных заведениях. Журнал Министерства Народного Просвещения. 1835. № 2 (февраль). C. 34–48.
Свод законоположений и распоряжений о частных училищах и домашнем обучении / сост. А. А. Луцкевич. К. : Типография И. Крыжановского и В. Авдюшенко, 1901. 368 с.
Частные учебные заведения ведомства Министерства народного просвещения : собрание ныне действующих законоположений и распоряжений о частных учебных заведениях и домашнем обучении / сост. А. М. Лаурсон. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1912. 339 с.
Щербак Н. О. Єврейське питання у внутрішній політиці царизму наприкінці XVIII – у першій чверті ХІХ ст. Український історичний журнал. 2004. №6. С. 16–26.
Докладная записка о ревизии и состоянии Киевской частной гимназии Степовича А. И. и материалы к ней. 1913. ЦДІАУК (Центр. держ. істор. архів України, м. Київ). Ф. 707. Оп. 163. Спр. 317. Арк. 20.
О ревизии частных женских учебных заведений г. Острога. 1908. ЦДІАУК (Центр. держ. істор. архів України, м. Київ). Ф. 707. Оп. 159. Спр. 104. Арк. 11.