ОСВІТА ЄВРЕЙСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У сучасних умовах розвитку української національної освіти особливої уваги заслуговує питання освіти окремих етнічних груп та національних меншин, які й нині складають поліетнічне середовище українського суспільства.

У статті проаналізовано стан освіти єврейського населення України в другій половині XIX століття. Охарактеризовано типи й мережу єврейських навчальних закладів України в означений історичний період.

Встановлено, що друга половина ХІХ століття ввійшла у сучасну історію України як час кардинальних змін в усьому суспільстві. Зростає мережа початкових шкіл, з’являються нові типи шкіл та створюються навчально-виховні заклади для певних національних меншин: євреїв, німців, чехів та ін. Високим рівнем етнічної самосвідомості відзначалися євреї. Традиційним для цього народу було усвідомлення своєї національної самобутності, намагання зберегти свою культуру, традиції, звичаї, власний «світ» від впливу навколишнього середовища і зовнішнього світу.

З’ясовано, що у другій половині ХІХ століття значно зросла роль громадських інституцій, провідними видами діяльності яких стали організаційно-просвітницька, педагогічна, культурницька й благодійницька, що значно вплинуло на єврейські громади, доброчинні товариства релігійно-національного спрямування. Саме завдяки наполегливості місцевих єврейських громад базова початкова освіта була загальнодоступною, що дало змогу євреям захистити свою мову, історію, етнос і зберегтися як нації.

Тогочасна влада встановила тотальний контроль за діяльністю єврейських традиційних навчальних закладів (затвердження єдиної навчальної програми викладання єврейських предметів для казенних училищ, хедерів і талмуд-тор, встановлення правил діяльності єврейських молитовних шкіл, незадовільні умови праці й матеріального забезпечення єврейських педагогів тощо).

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в обґрунтуванні шляхів запровадження історичного досвіду у практику сучасного єврейського шкільництва.