РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ З СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ У ДОСЛІДЖЕННЯХ ВІТЧИЗНЯНИХ НАУКОВЦІВ

Анотація

У статті проаналізовано загальноприйняті періодизації розвитку історико-педагогічного процесу підготовки педагогічних кадрів у період з середини ХХ століття до початку ХХІ століття у дослідженнях вітчизняних науковців.

Динаміка розвитку теорії та практики освіти простежується за допомогою низки періодизацій, що представлені в історії педагогіки у великій кількості варіантів.

Як свідчить вивчення наукових джерел, у сучасних історико-педагогічних дослідженнях, присвячених розвитку різних педагогічних феноменів, як правило, відзначають певні етапи, здебільше пов’язані із політичними та соціально-економічними реформами в суспільстві.

Провідним критерієм для створення першої із загальноприйнятих періодизацій розвитку історико-педагогічного процесу стала оцінка розвитку педагогіки СРСР крізь призму особливостей соціально-політичного життя українського народу і країни. Початок та кінець того чи іншого періодів у традиційній періодизації збігаються з історичними датами переломних для української держави подій. Основним недоліком такої періодизації є розгляд історико-педагогічного процесу не як специфічного явища із суто психолого- педагогічними закономірностям, а процесом, пов’язаним безпосередньо з п’ятирічними планами, рішеннями партійних з’їздів та постанов. Через те, побудована на таких засадах періодизація розвитку історії педагогіки як науки не може бути далекосяжним підґрунтям для розгортання такого роду наукових досліджень.

В останні двадцять рокiв iстотно переглянуте, уточнене й доповнене трактування процесу розвитку вiтчизняної педагогіки XX століття. Такий результат став можливий завдяки серйозній і продуктивній дослідницькій роботі, що була проведена вітчизняними вченими за останні десятиліття. При обґрунтуванні періодизації ними було враховано низку критеріїв, а саме: динаміку розвитку педагогічної думки; характер освітніх реформ; роль і місце вчителів у суспільстві; спектр напрямів діяльності складових освіти, зокрема вивчення і популяризація перспективного педагогічного досвіду, підготовка педагогів до нововведень, їх реалізації в умовах освітніх реформ; використання новацій у навчанні та вихованні.

У процесі наукового пошуку встановлено, що на розвиток професійного статусу педагога в історії вітчизняних середніх навчально-виховних закладів мала вирішальний вплив низка чинників: соціально-політичні умови життя в країні; урядова політика в галузі середньої школи та вищої педагогічної освіти; заходи з підвищення престижу педагогічної професії й авторитету педагога в суспільстві; особливості науково-методичної роботи з педагогами в освітніх закладах; ефективність системи професійної підготовки педагога та підвищення його кваліфікації.