МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ-ХОРМЕЙСТЕРІВ
Анотація
У статті авторка розглядає комунікативну компетентність як складову цілісної професійної компетентності диригента. Компетентнісний підхід є основою професійного зростання майбутніх педагогів-музикантів, виконавців-вокалістів, інструменталістів, диригентів і у виконавській діяльності фахівців мистецько-освітнього спрямування він націлений на формування у майбутніх педагогів-музикантів загальних та професійних компетентностей, підсумкового результату освітнього процесу, готовності ефективно використовувати потенційні загальнолюдські, морально-естетичні, духовні, виконавські можливості для досягнення поставленої мети. Особливого значення набуває проблема формування ключових компетентностей майбутніх викладачів як хормейстерів та, зокрема, художньо-комунікативної складової, що пов’язано зі специфікою колективної професійної мистецько-творчої діяльності. Професійна компетентність майбутнього викладача як хорового диригента має свої особливості, що обумовлені поліфункціональною природою професії. Вона складається з органічно поєднаних між собою компонентів – особистісного розвитку, професійної музичної підготовки, сформованої загальної та музичної культури, здатності самостійно здійснювати професійну діяльність тощо. Диригент хору повинен мати не тільки яскраві музичні дані й бути професіоналом у своїй справі, а й бути педагогом, психологом, організатором-менеджером, мати сформовані знання й вміння музичного режисера, володіти акторською майстерністю тощо. Професійна діяльність диригента-хормейстера – це особливий вид художньої комунікації, що передбачає творчу взаємодію з музикою та через музичні твори – з учасниками хору, концертмейстером. Дослідження праць провідних педагогів-диригентів доводить, що успіх цього виду музично-виконавчої діяльності значною мірою залежить від володіння диригентом навичками управління хором, його художньо-комунікативної компетентності.
Художньо-комунікативну компетентність майбутнього диригента авторка пропонує формувати за допомогою наступних методів: діалогу композитора і слухача; інтерпретації музичного тексту; диригентського спілкування; занурення у зміст музичної діяльності; театралізації; моделювання ситуації тощо.
Посилання
Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
Зязюн І. А. Освітня парадигма – тип культурно-історичного мислення і творчої дії суб’єктів освіти. Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи. Київ, 2003. С. 15–30.
Лозова В. І. Формування педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів. Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів: матеріали міжвуз. наук.-практ. конфер. Харків: ОВС, 2002. С. 3–8.
Луговий В. І. Ціннісні компетентності – невід’ємна складова підготовки фахівців з вищою освітою в умовах євроінтеграції. Вища освіта України. 2009. Дод. 4. Т. 1 (13). С. 393–401.
Казанцева Л. П. Автор в музыкальном содержании. Астрахань: Волга, 1998. 247 с.
Михаськова М. А. Формування фахової компетентності майбутнього вчителя музики: дис.. канд. пед. наук: 13.00.02.Київ, 2007. 235 с.
Олексюк О. М. Діагностика мистецької компетентності студентів: пошук методичного інструментарію. Вища освіта України. Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». Київ, 2010. Дод. 4, том V. 572 с.
Пастушенко Л. Педагогічна технологія розвитку професійної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва у вищих мистецьких навчальних закладах: дис... канд. пед. наук: 13. 00. 04. Рівне, 2017. 244 с.
Николаева А. И. Стилевой подход в фортепианно-исполнительском классе педагогического вуза как фактор формирования личности ученика-музыканта: монография. М.: МПГУ, 2003. 253 с.
Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1977. 335 с.
Щирова О. І., Васильєва О. В. Проблема театралізації творів хорової музики. Час мистецької освіти: збірник тез та матеріалів ІV Міжнародної науково-практичної конференції, 12–13 квітня 2016 р. Частина I. Харків, 2016. С. 107–113.
