СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНУ ПУБЛІЧНО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ УНІВЕРСИТЕТОМ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Анотація
У статті визначено сутнісні ознаки поняття «публічно-громадське управління університетом»: управління університетом на основі спільної діяльності та партнерських зв’язків між різними суб’єктами (державним і приватним сектором, інститутами громадянського суспільства); забезпечення спільних інтересів всіх суб’єктів; поєднання демократичних процедур самоуправління та співуправління; орієнтація на досягнення оптимальних результатів; спрямованість на підвищення ефективності та результативності, створення порівняльних переваг шляхом раціонального розподілення обов’язків між партнерами та доповнення ресурсного забезпечення; продукування синергетичного ефекту за рахунок компліментарності учасників; підвищення рівня спроможності та життєздатності університетів, їх адаптації до змінних умов середовища; спрямованість на розвиток потенціалу університетів, продукування та поширення інновацій, економічну спроможність, створення інноваційної екосистеми; взаємодія на принципах (кроссекторальної взаємодії, узгодженості, передбачуваності, послідовності і актуальності) та моделях відкритих інновацій (open innovation models).
Обґрунтовано авторське визначення поняття «публічно-громадське управління університетом в контексті забезпечення ефективності освітньої діяльності» як процесу управління співпрацею між різними суб’єктами (державним і приватним сектором, інститутами громадянського суспільства) на основі поєднання демократичних процедур самоуправління та співуправління, що має на меті підвищення ефективності та результативності діяльності університетів, створення їх порівняльних переваг шляхом раціонального розподілення обов’язків та доповнення ресурсного забезпечення партнерів, підвищення рівня управлінської та економічної спроможності та життєздатності, адаптації до змінних умов середовища, забезпечення сталого продукування та поширення інновацій, створення інноваційної екосистеми. Запропоновано перспективи подальших досліджень - вивчення українського та зарубіжного досвіду та кращих практик реалізації громадсько-публічного управління університетами, обґрунтування теоретичних його основ (принципів, закономірностей, організаційних умов, моделей тощо).
Посилання
Бакуменко, В., Надолішній, П. (2003). Теоретичні та організаційні засади державного управління. Київ: Міленіум.
Бінько, І. (2020). Публічне управління і публічне адміністрування: співвідношення понять. Вісник АПСВТ, 3-4, 41-47.
Бондаренко, Д. (2014). Визначення поняття «Державно-приватне партнерство» в сучасній правовій доктрині та його нормативне закріплення в законодавстві України. Юридичий науковий електронний журнал, 1, 64-68.
Бондарчук, Н. (2019). Роль державно-приватного партнерства у розвитку системи вищої освіти. Інвестиції: практика та досвід, 8, 94-98.
Бородієнко, О. (2019). Ефективне управління закладами професійної (професійно-технічної) освіти. ПРООН.
Бородієнко, О. (2020). Публічно-приватне партнерство закладів професійної освіти: практичний посібник. Київ, ІПТО НАПН України.
Брайловський, І. (2013). Інтереси та переваги держави в проектах державно-приватного партнерства. Економічний аналіз : зб. наук. Праць, Том 14, 2, 52-57.
Васютинська, Л. (2016). Державно-приватне партнерство у контексті інституціональної теорії. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Економічні науки, 16, Частина 1, 30-33.
Верховна рада України. Закон України «Про вищу освіту» (1556-VII від 01.07.2014). (2014). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/1556-18
Гаєвська, Л. (2007). Державно-громадське управління загальноосвітнім навчальним закладом. Психолого-педагоічні проблеми сільської школи, 20, 91-97.
Дмитришин, М. (2019). Особливості публічно-приватного партнерства у сфері вищої освіти України. Економіка. Фінанси. Право, 11, 15-18.
Єгоричева, С. & Лахижа, М. (2020). Публічно-приватне партнерство в посткомуністичних країнах. Київ: ІПК ДСЗУ.
Залознова, Ю., Бутенко, Н., & Петрова, І. (2016). Публічно-приватне партнерство в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку. Економічний вісник Донбасу, 2(44), 21-29.
Залознова, Ю., Петрова, І., & Трушкіна, Н. (2016). Визначення змісту поняття «державно-приватне партнерство»: теоретичні засади. Економіка та управління національним господарством, 5, 92-98.
Кабінет міністрів України. (2022). Про схвалення Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022—2032 роки (№286-р). Retrieved from https://mon.gov.ua/ua/news/opublikovano-strategiyu-rozvitku-vishoyi-osviti-v-ukrayini-na-2022-2032-roki.
Кононенко, В., Лапшин, С., & Пилипенко, Т. (2020). Державно-громадське управління освітою в Україні. Державне управління: удосконалення та розвиток, 1. DOI: 10.32702/2307-2156-2020.1.2
Кононенко, О. (2017). Участь громадян в управлінні освітою через громадські ради. Ефективність державного управління, 3, 10-16.
Ліснича, В. (2019). Механізми реалізації державно-приватного партнерства в інноваційній сфері. (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління). Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, Київ.
Лісова, Н. (2018). Державно-громадське управління розвитком загальної середньої освіти в малих містах України. Черкаси: Видавець Пономаренко Р.В.
Лузан, П., Сопівник, І., & Виговська, С. (2012). Основи науково-педагогічних досліджень. Київ: НАКККіМ.
Михайленко, О. (2012). Державно-громадське управління освітою. Електронний ресурс. Retrieved from http://osvita.ua/school/method/1124/
Михайліченко, М., & Макодзей, Л. (2015). Інститути державно-громадського управління вищою освітою в Україні. Nowoczesna edukacja: ilozoia, innowacja, doświadczenie, 1, 77-84.
Михасюк, О. (2020). Стратегічна складова частина системи громадсько-державного управління закладом загальної середньої освіти. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах, 71, Т. 1, 209-213.
Москвічова, О. (2016). Державно-приватне партнерство у сфері професійно-технічної та вищої освіти. Економiка i органiзацiя управлiння, 2 (22), 291-299.
Наливайко, Л., & Савченко, О. (2017). Теоретико-правові засади громадського контролю за діяльністю органів державної влади. К., «Хай Тек Прес».
Огієнко, О. (2019). Суспільно-державне управління в системі освіти дорослих: досвід Швеції, Данії, Норвегії та Фінляндії. Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи, 2(16), 155-166. https://doi.org/10.35387/od.2(16).2019.155-166
Оліфіренко, Л. (2015). Державно-приватне партнерство як форма розвитку освітнього менеджменту в Україні. Nowoczesna edukacja: ilozoia, innowacja, doświadczenie, 1, 48-54.
Онаць, О., Калініна, Г., Малюга, М., Мелешко, В., Попович, Л., Топузов, М., & Чижевський, Б. (2021). Економічно-правові умови державно-партнерської взаємодії суб’єктів управління опорних закладів освіти. Київ, КОНВІ ПРІНТ.
Павлюк, К., & Павлюк, С. (2010). Сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально-економічному розвитку держави. Наукові праці КНТУ. Економічні науки, 17, 27-34.
Пакулін, С., Ципкін, Ю., & Пакуліна А. (2017). Розвиток державно-приватного партнерства в регіоні в умовах уповільнення темпів глобалізації економіки. Международный электронный научный журнал, Т. 3, 1. 9-23.
Раєвнєва, О., Аксьонова, І., & Остапенко, В. (2018). Порівняльний аналіз та узагальнення досвіду партнерства між ЗВО та бізнес-середовищем. Проблеми економіки, 4 (38), 30-42.
Розіна, К. (2013). Деякі аспекти державно-громадського управління освітою. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування, 2, 37-47.
Рябовол, Л., Крушеніцький В. (2020). Державно-громадське управління освітою: передумови, ознаки, переваги й недоліки. Наукові записки. Серія: право / Scientific notes. Series: law, 8, 28-34.
Сімак, С. (2016). Інституційний розвиток публічно-приватного партнерства в системі державного управління. (Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління). Академія муніципального управління. Київ.
Сквірський, І. (2013). Організаційні форми громадського контролю: сутність і зміст. Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2, 223-234.
Слюсаренко, В. (2016). Моделі тристороннього партнерства держави, бізнесу та громадянського суспільства. Економіка та управління підприємствами, 1(117), 97-100.
Струкова, В. (2016). Адміністративно-правове регулювання публічно-приватного партнерства в Україні. (Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»). Міністерство внутрішніх справ України, Національна академія внутрішніх справ, Київ.
Тищенко, В. (2014). Публічно-приватне партнерство в процесі розбудови економіки знань в Україні. Харків.
Харченко, Н., Окушко, Т., Шпиг, Н., Коновець, С., Сокол, Л., & Пащенко, О. (2021). Виховання громадянина-патріота: моделі соціального партнерства. Кропивницький, Імекс-ЛТД.
Шоробура, І. (2020). Принципи державно-громадського управління освітою як основного напряму демократизації освітньої політики. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах, 70, том. 4, 61-66.
Borodiyenko O., Zlenko A., Malykhina Y., Kim K., Diachkova N. (2022). Socio-economic prerequisites of strategic development of educational institutions. Financial and Credit Activity Problems of Theory and Practice, 1(42), 464–473. https://doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3673
Borodiyenko, O., Nychkalo, N., Malykhina, Ya., Kuz, O., & Korotkov, D. (2021). Public-private partnership in education as a prerequisite for the growth of regional labor markets: analysis of foreign experience. Financial And Credit Activity: Problems Of Theory And Practice, 36 (2021). doi: https://doi.org/10.18371/fcaptp.v1i36.228031
Pollitt, C. & Bouckaert G. (2004). Public Management Reform: A Comparative Analysis. Oxford: University Press.
