СОЦІУМ ТА ЛЮДИНА
Анотація
У статті показано, що взаємодія людини з суспільством визначається поняттям «соціалізація», яке має міждисциплінарний статус і широко використовується в педагогіці. Однак його зміст не є стабільним і однозначним.
Обґрунтовано, що суспільство з метою відтворювання соціальної системи, збереження своїх соціальних структур прагне сформувати соціальні стереотипи і стандарти (групові, класові, етнічні, професійні і інш.), зразки рольової поведінки. Щоб не бути в опозиції по відношенню до суспільства, особистість засвоює цей соціальний досвід шляхом входження в соціальне середовище, систему існуючих соціальних зв'язків. Однак внаслідок своєї природної активності особистість зберігає і розвиває тенденцію до автономії, незалежності, свободи, формування власної позиції, неповторної індивідуальності. Наслідком дії цієї тенденції є розвиток і перетворення не тільки самої особистості, але і суспільства.
У процесі соціалізації особистість примірює на себе і виконує різні ролі, які називаються соціальними. Через ролі особистість має можливість виявити себе. За динамікою ролей, що виконуються можна отримати уявлення про входження в соціальний світ, які були пройдені особистістю. Про досить хороший рівень соціалізації свідчить здатність людини входити до різних соціальних груп органічно, без демонстративності і без самоприниження.
Посилання
Адлер А. Индивидуальная психология. История зарубежной психологии. [сост. П. Я. Гальперин, А. Н. Ждан]. М., 1986. С. 131–140.
Анисимов О. С. Методология и духовное развитие в ХХI веке. М., 2008.
Бондаревская Е.В. Педагогическая культура как общественная и личностная ценность. Педагогика. 1999. № 3. С. 37-43.
Бондырева С. К. Проблемы социализации в образовательном пространстве динамично развивающегося общества. Мир психологии, 2012. № 3. С. 215-221.
Демчинский В. Ф. Психодинамическая функциональная модель человеческой самоорганизации. Мир психологи. 2010. № 4. С. 250-266.
Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение. [пер. с фр., составление, послесловие и примечания А.Б.Гофмана]. М.: Канон, 1995. 352 с.
Ильенков Э. В. Философия и культура. М.: Политиздат, 1991. 464 с.
Каган М. С. К построению философской теории личности. Философские науки. 1971. № 5. С. 11-20.
Каргопольцева Н. А. Социализация и воспитание студентов вуза. Вестн. ОГУ. 2002. № 2. С. 80-85.
Марцинковская Т. Д. Проблема «субъект/личность» в контексте социальной детерминации. Мир психологии. 2012. №3. С. 49-59.
Мудрик А. В., Бодалев А. А., Малькова З. А. Концепция воспитания учащейся молодежи в современном обществе. М., 1991. 98 с.
Оллпорт Г. Становление личности. Избранные труды. М., 2022. 462 с.
Психологический словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. 2-е изд., испр. и доп. М., 1990. 494 с.
Rogers C. R. A theory of therapi, personality and interptrsonal relationships, as developed in the client-centered flamework. Psychologi: a study of science Ed. By S. Koch. N. Y., 1959.
Сайко Э.В. Социализация и индивидуализация как исторически опосредованные механизмы формирования субъектов исторического действия. Мир психологии.1998. № 1. С. 102–114.
Соколова Е.Е. Идеи А.Н. Леонтьева и его школы о поступке как единице анализа личности в их значении для исторической психологии. Традиции и перспективы деятельностного подхода в психологии. М., 1999.
Толочек В.А. Социализация в квадрате: локализация феномена «акме» и его вероятностные детерминанты. Мир психологи. 2005. № 4. С. 50–65.
Хабермас Ю. Будущее человеческой природы: На пути к либеральной евгенике.[пер.с нем. М.Л.Хорькова]. М.:Весь Мир, 2002. 144 с.
Фельдштейн Д.И. Социализация и индивидуализация – содержание социального взросления и социально-психологической реализации детства. Мир психологии. 1998. № 1. С. 5-11.
Фромм Э. Человек для себя. [пер. с англ. Л. А. Чернышевой]. М., 2006.
Шелер М. Формы знания и образования. Человек. 1992. № 4,5
