МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Анотація
У статті розкрито сутність і значення музично-виконавської інтерпретації як основного і важливого компонента в структурі професійної компетентності майбутнього викладача музичного мистецтва.
Аналіз наукових праць дозволив зробити висновки, що художньо-інтерпретаційний процес є складним, поліфункціональним утворенням, вимагає для свого здійснення володіння комплексом художньо-інтерпретаційних умінь, котрі як системоутворювальний фактор у структурі музично-виконавської компетентності, репрезентуються надалі в практичній художньо-творчій діяльності й є ознаками сформованості професійної компетентності майбутнього викладача музичного мистецтва.
Інтроспективний пошук, пов’язаний з уточненням внутрішніх структурних компонентів художньо- інтерпретаційного процесу, його змісту та особливостей, дав змогу визначити феномен музично-виконавської компетентності майбутнього викладача музичного мистецтва як інтегровану професійно значущу особистісну якість, що передбачає сформованість художньо-інтерпретаційних умінь у різних видах музично-виконавської творчості та їх успішну реалізацію у професійній діяльності.
Якісні характеристики художньо-інтерпретаційних умінь (емоційно-образне мислення, здатність співпереживання, ідентифікація, індивідуальна неповторність, творче самовираження) формуються через засвоєння різних взаємопов’язаних видів і форм музичної діяльності: виконавської (інструментальної, вокальної, диригентсько-хорової); самостійно-творчої (музикування, імпровізація, композиція, аранжування); рефлексивно- оцінювальної (критичне судження, аналіз, самоаналіз, рефлексія).
Сформованість художньо-інтерпретаційних умінь спрямовується на досягнення таких педагогічних цілей: залучити студентів до процесу спільної творчості, вплинути на розвиток духовного світу засобами різновидів музично-виконавської діяльності, розвинути асоціативно-образне мислення, здатність осмислювати художньо- інтонаційний сенс музичного твору, виявляти особистісне, індивідуально-неповторне ставлення до музичного твору, вплинути на розвиток здатності до самовираження і само актуалізації у власній творчості.
Посилання
Баcин Е. А. Психология художественного творчества: личностный подход. М., 1985. 64 с.
Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. М., 1979. 424 с.
Бех І. Д. Особистість у просторі духовного розвитку : навчальний посібник. К., 2012. 256 с.
Зязюн І. А. Інтелектуальнотворчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти/Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : монографія / За ред. І.А. Зязюна. К., 2000. C. 11–57.
Каган М. С. Внутренний диалог как закономерность художественно-творческого процесса. М., 1985. Вып. 19. С. 184–219.
Масол Л. М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика. К., 2006. 432 с.
Олексюк О. М. Музична педагогіка : навч. посіб. К., 2006. 188 с.
Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва. К., 2008. 274 с.
Ростовський О. Я. Педагогіка музичного сприймання : навч.-метод. посіб. К., 1997. 248 с.
Рудницька О. П. Сприйняття музики і педагогічна культура вчителя. К. 1992. 96 с.