ПОЛІПАРАДИГМАЛЬНИЙ ПІДХІД У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Анотація

У статті здійснено психолого-педагогічний аналіз наукових підходів до процесу професійної підготовки майбутніх фахівців. Розкрито зміст перспективних у професійній підготовці майбутніх фахівців наукових підходів, зокрема, інтеграційного, діяльнісного, системного, які є системними утвореннями, що органічно взаємодоповнюють, взаємодіють, інтегрують і в такий спосіб утворюють системно-синергетичну цілісність і об’єднуються у поліпарадигмальному підході.

Поліпарадигмальний підхід, інтегруючі взаємодоповнювані й взаємопов’язані підходи на основі спільної синергетичної методології, в якій провідне значення мають внутрішні чинники, підходи, принципи, умови, форми, методи, забезпечує ефективність навчально-виховного процесу, спрямовується на впровадження різноманітних форм діалогового спілкування, розвиток професійних якостей майбутніх учителів.

Названі підходи ґрунтуються на сприйнятті індивідуальності, самоцінності особистості як носія суб’єктивного досвіду, зумовлюються особливостями професійної діяльності, що ґрунтується на суб’єкт- суб’єктних стосунках, педагогічному діалозі й передбачає таку організацію навчання, в якій інтегруються та виявляються універсальні індивідуально-творчі якості студента, відбувається їх трансформація й адаптація до професійної діяльності в різних освітніх і культурних установах.

Системний аналіз наукових підходів дає змогу визначити професійну підготовку майбутнього вчителя як багаторівневу і багатогранну систему, що являє собою єдність педагогічних цінностей, технологій, підходів, сутнісних сил особистості і спрямована на творче самовираження і самореалізацію майбутніх фахівців у майбутній професійній діяльності і життєтворчості.

Поліпарадигмальний підхід не обмежується названими підходами, а містить також компетентнісний, синергетичний, особистісно орієнтований, культурологічний, аксіологічний, інтерпретаційний підходи, які утверджують уявлення про соціальну, діяльнісну, творчу сутність людини як особистості, як продукту загальноісторичного розвитку, як носія культури, духовності та суверенності.