Наукові записки. Серія: Педагогічні науки

ФЕНОМЕНИ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОГО ТА ОСВІТНЬОГО ДЛЯ РОМСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ ТА СЛОВАЧЧИНІ

Олена Анатоліївна Біда — 2024-02-05

Розглянуто зміст національної меншини (фізичний масив (група) людей некорінного етнічного статусу, які живуть в сучасному для себе етносередовищі). Нині актуалізувалася необхідність глибшого осмислення генезису властивих сучасному українському соціуму політичних протиріч і суперечностей довкола та з приводу проблем, пов’язаних з динамікою феноменів етнонаціонального та освітнього. Є необхідність здобуття повнішого, системнішого і, наскільки це можливо, неупередженого знання про політичні умови і чинники формування етнічного й етнокультурного багатоманіття населення країни та її регіонів, ролі й місця в ньому національних меншин, а також їх участі в політичних процесах минулого й сьогодення. головною метою державної етнонаціональної політики України є забезпечення рівноправних відносин та тісної взаємодії представників різних етносів, якi проживають в Українi, підтримання атмосфери толерантностi, довіри й поваги у взаєминах мiж ними, оптимальне врахування інтересів усіх етнонаціональних спільнот, створення сприятливих умов для розвитку української нації, корінних народів та національних меншин. Змістом етнонаціональної політики демократичної Української держави є міжнаціональна злагода в умовах етнічної розмаїтості.

Виокремлено ознаки національних меншин, перераховано принципи правового статусу національних меншин, показано головні елементи механізму реалізації прав національних меншин. Розглянуто особливості пов’язані з динамікою феноменів етнонаціонального та освітнього для ромського населення в Україні та Словаччині. Показано досвід введення урядом Словаччини особливих заходів, таких як: організація підготовчих класів, підготовка помічників вчителів, фінансові заохочення загальноосвітніх шкіл за інтеграцію дітей-ромів в освітній процес, а також додаткова мотивація вчителів, які працюють з такими дітьми тощо. Проте, всі перераховані вище заходи не є обов’язковими і часто не знаходять застосування на місцях. За останні роки увага до ромів, як органічної етноспільноти в полікультурному просторі України, успішно синергувала старання ромських громадських активістів, неурядових організацій та органів публічної влади.

ОРГАНІЗАЦІЇ ІНТЕРАКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИЩІЙ ОСВІТІ НА БАЗІ ПЛАТФОРМИ MOODLE

Ганна Сергіївна Кашина — 2024-02-05

У статті викладено загальні положення про дистанційну форму здобуття освіти. Наведено назви платформ для дистанційного навчання, зокрема Google Meet, Cisco Webex Teams, Moodle, Google Hangout, Zoom та ін., котрі використовуються в закладах вищої освіти України. Описано систему електронного навчання закладу вищої освіти на базі системи управління навчальним контентом MOODLE та особливості її використання для організації навчального процесу на різних формах навчання (очної, заочної, дистанційної) в закладах вищої освіти. Охарактеризовано можливості, які надає система управління освітнім контентом MOODLE закладам освіти: реалізувати модульну організацію освітнього процесу за вимогами Болонської декларації; інтегруватися заклади вищої освіти до європейського науково-освітнього простору, створити Internet-середовище для електронних форм навчання, організувати повноцінний освітній процес, включаючи засоби навчання, систему контролю й оцінювання навчальної діяльності здобувачів освіти, а також інші необхідні складові системи електронного навчання.

Система MOODLE включає набір модулів, використання яких надає можливість співпрацювати на рівнях «студент-студент» і «студент-викладач», зокрема це такі модулі: анкета, опитування, глосарій, урок, семінар, робочий зошит, чат, форум, тест і т.п. Платформа MOODLE створена для впровадження в освітній процес вищого, а також розвиток творчого підходу в навчанні через використання різних способів розміщення матеріалу і застосування індивідуального підходу до студентів.

Запропоновано структуру електронного навчального курсу «Економіка туризму» ДВНЗ КНЕУ при підготовці бакалаврів зі спеціальності «Туризм». Розглянуто організацію автоматизованого контролю і оцінювання навчальних досягнень студентів у системі електронного навчання. методичного матеріалу щодо індивідуально-консультативної роботи, самостійної роботи здобувача освіти, виконання індивідуальних завдань, домашніх письмових (розрахункових та аналітичних) завдань з різних тем, створення комп’ютерних презентацій.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК МОНІТОРИНГУ УПРАВЛІННЯ ЧАСОМ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ

Олена Борисівна Кобильська — 2024-02-05

Актуальність дослідження зумовлена тим, що вміння управляти часом (здійснювати тайм-менеджмент), проводити моніторинг його використання, упроваджувати часову дисципліну є надзвичайно важливими для майбутнього вчителя інформатики. Зазначено, що павички управління власним часом належать до переліку soft skills, компетентностей, необхідних для успішної соціальної адаптації і професійного розвитку. Майбутні вчителі інформатики мають вміти планувати і організовувати власний час. Мета дослідження полягає в узагальненні досвіду формування навичок моніторингу управління часом у майбутніх вчителів інформатики. Комплексний погляд на чинник часу як основу організації життєдіяльності ставить завдання формування у студентів навичок постійного аналізу та моніторингу витрат часу за пріоритетами. У статті подано результати емпіричного дослідження з метою формування вмінь моніторингу управління власним часом у здобувачів освіти, майбутніх вчителів інформатики. Дослідження проводилося на базі Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. Проведене дослідження показало, що до основних причини нераціонального використання часу здобувачі освіти відносять труднощі з увагою та проблеми з плануванням. Самооцінювання навичок управління часом виявило, що студенти високо оцінюють вміння переключати увагу на інші справи, тобто здатність працювати в умовах мультизадачності. Важливим результатом дослідження вважаємо формування у майбутніх вчителів інформатики вмінь моніторингу і діагностики навичок управління часом. Опитування відкриває перспективи для організації різноманітних занять, тренінгів, вебінарів тощо стосовно управління часом, адже воно унаочнює проблемні зони. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробці тренінгів тайм-менеджменту для вчителів, а також діагностичного інструментарію для оцінювання результатів формування навичок управління часом.

ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Наталка Валеріївна Котелянець — 2024-02-05

Одним з ефективних шляхів оновлення змісту й методів навчання в сучасних закладах дошкільної освіти є інтеграція. Інтеграційні процеси в системі дошкільної освіти є складовою загальних інноваційних процесів та характерною рисою соціокультурного простору сучасної освіти. Всебічне вивчення проблеми інтеграції в освіті підтвердило її значимість і позитивний вплив на педагогічний процес, що виразилося в прагненні розвитку сучасної особистості, яка відзначається системним мисленням, здатністю до усвідомленого аналізу своєї діяльності, власних дій.

У статті розкрито різні підходи до розуміння сутності поняття «інтеграція» та відображено основні тлумачення цього терміну у довідкових, словниково – енциклопедичних та педагогічних виданнях, наукових дослідженнях. На основі аналізу досліджень визначено шляхи реалізації принципу інтеграції в практиці дошкільної освіти.

Показано, що впровадження принципу інтеграції в дошкільну освіту передбачає формування єдиної картини світу у дитини дошкільного віку, а становлення дитячої картини світу як цілості визначає не тільки шлях інтелектуального розвитку дитини, але й зумовлює розвиток її творчого потенціалу, формує спосіб сприймати світ образно.

Виокремлено ряд інтегративних блоків, усередині яких здійснюється інтеграція в закладі дошкільної освіти: природа, її основні закономірності та відносини; світ людей та мистецтво, їх взаємини та закономірності.

Виділено фактори й компоненти, взаємодія яких забезпечує отримання відповідного інтегрального результату. Названо системоутворюючі фактори інтеграції.

Основна увага зосереджується на характеристиці технологій інтегрованого навчання дітей дошкільного віку таких, як: ігрова, проєктна, STREAM-освіта. Виокремлено їх переваги та особливості застосування в освітньому просторі закладу дошкільної освіти.

Перехід до інтеґрованого освітнього процесу є нагальною потребою сьогодення, що обумовлено модернізацією дошкільної освіти та психофізіологічними особливостями сучасних дошкільників, їхніми соціокультурними запитами. Подальші дослідження будуть спрямовані на розробку методичних рекомендацій щодо застосування технологій інтегрованого навчання в навчально-виховному процесі закладу дошкільної освіти.

ГРА ЯК ПРОВІДНИЙ ВИД ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Юлія Сергіївна Котелянець — 2024-02-05

Сучасним дітям потрібно значно більше задля їх майбутнього місця в житті та у суспільстві ніж знання та навички. З-поміж чисельних компетентностей, які заявлені у Державному стандарті дошкільної освіти, слід зупинитися на ігровій діяльності. На всіх етапах розвитку особистості гра сприймається як цікаве заняття, яке необхідне для її життєдіяльності. Чим дитина стає старша, тим більше вона починає відчувати як розвиваюче так і виховне значення гри.

З’ясовано, що гра пов’язана з пізнавальними потребами дітей. Гра, в рамках її можливостей, є способом задоволення потреб дитини. Ігрова діяльність є засобом тренуванням та вдосконаленням дошкільником своїх пізнавальних сил та здібностей. Граючись, дитина керується власними бажаннями, намірами та задумами. Якщо дорослі втручаються у хід гри, тоді місця для розвитку особистості дитини вже не залишається.

Виділено такі риси гри: вільна розвивальна діяльність, яка здійснюється лише за бажанням дитини, для отримання задоволення від самого процесу діяльності, а лише від отримання результату (процедурне задоволення); творча, значною мірою імпровізована, дуже активний характер цієї діяльності («поле творчості»); емоційна піднесеність діяльності, суперництво, конкуренція, змагальність, атракція тощо (почуттєва природа гри, «емоційна напруга»); наявність непрямих або прямих правил, які віддзеркалюють зміст гри, логічну та часову послідовність її розвитку.

Виокремлено такі види ігор: будівельно-конструкторські, сюжетно-рольові, творчі, ігри за правилами, театралізовані, режисерські, дидактичні, рухливі.

Зазначено, що для дошкільника гра є засобом проникнення в діяльність та взаємостосунки дорослих людей, засобом віддзеркалення навколишньої дійсності. Під час гри у дітей розвивається здатність до творення та реалізації задуму, який, будучи на перших порах спонтанним, згодом постає як свідомо задумана тема, реалізуючи яку, дошкільники не просто механічно копіюють дії дорослих людей, а й відтворюють почуття, переживання, наснажують їх вже особистісним смислом. Гра виконує пізнавальну, виховну, розвивальну, естетичну та соціалізуючу функції.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДИДАКТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ

Тетяна Петрівна Кучай — 2024-02-05

У статті розкрито теоретичні аспекти дидактичного забезпечення інформаційних технологій навчання в освітньому просторі України. Основну увагу у статті приділено застосуванню ІТ у навчальних закладах, використання їх у навчальному процесі, представлено огляд ІТ, що застосовуються у ЗВО, розглянуто дидактичні принципи та умови застосування ІТ в освітніх системах.

Пропонується розглядати технологію навчання як нову методологію, а ІТ розуміти як сучасну технологію загальнопедагогічних, психологічних та дидактичних процедур взаємодії педагогів та студентів з урахуванням програмно-технічних та людських ресурсів.

Розглядається комплексне застосування комп'ютерних засобів при ІТ; розглядаються питання управління пізнавальною діяльністю студентів при використанні ІТ та структура управління процесом навчання, де об'єктом управління служить інформаційно-технологічний процес.

Найважливішим завданням навчання студентів є формування вони здібностей до вирішення професійних завдань з урахуванням використання інформаційних технологій. А для цього необхідне створення відповідної інфраструктури та навчально-методичної бази застосування ІТ у навчальному закладі, необхідне дидактичне забезпечення ІТ у професійній освіті. Говорячи про впровадження інформаційних технологій навчання (ІТ) у навчально-виховний процес, природно припускати, що відповідні технології не стають деякою надбудовою до існуючої системи навчання, а обґрунтовано та гармонійно інтегруються у навчально-виховний процес, забезпечуючи нові можливості і викладачам, і тим, хто навчається. Будь-які дії щодо змін у навчально-виховному процесі, пов'язаних із впровадженням ІТ, повинні робитися з урахуванням того, що кожна навчальна дисципліна, цикл чи модуль є частиною великої системи.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ПРОЄКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ

Галина Василівна Луценко — 2024-02-05

Відповідно до вимог сучасної системи освіти й актуальних нормативних документів, важливим складником підготовки майбутніх учителів інформатики до ефективної професійної діяльності й кар’єрного зростання є формування навичок управління професійною діяльністю чи проєктами, здатності організовувати командну роботу, приймати рішення у професійному контексті.

У статті окреслено роль і місце навичок проєктного менеджменту в практиці професійної діяльності учителів. Висвітлено зв’язки між нормативними вимогами освітньої галузі щодо загальних і професійних компетентностей учителів та стандартом з управління проєктами PMBOK. Обґрунтовано обґрунтовується значимість володіння сучасними методологіями управління проєктами для ефективного впровадження в освітній процес проєктно орієнтованого навчання. Визначено напрямки інтеграції методично обґрунтованих та управлінських підходів до підбору тематики навчальних проєктів, організації спілкування й співпраці учнів у командах, планування тривалості проєкту й розподілу обов’язків учасників.

У дослідженні актуалізовано важливість пошуку й апробації моделей і практичних інструментів формування у студентів спеціальності 014.09 Середня освіта (Інформатика) навичок проєктного менеджменту та визначено організаційно педагогічні умови формування навичок проєктного менеджменту майбутніх учителів інформатики. Запропоновано практичний підхід до упровадження в системі підготовки майбутніх учителів інформатики освітнього компоненту з проєктного менеджменту. Детально розкрито структуру й змістове наповнення освітнього компоненту «Технологія проєктної роботи» для студентів спеціальності 014.09 Середня освіта (Інформатика), описано педагогічні практики, що можуть використовуватися в курсі, наведено приклади завдань, що виконуються студентами, визначено підходи до оцінювання роботи студентів.

МУЗИЧНО-ВИХОВНІ КОНЦЕПЦІЇ МАРІЇ МОНТЕССОРІ ТА ЗОЛТАНА КОДАЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

Наталія Олексіївна Матвеєва — 2024-02-05

У статті розкрито значення ідей та поглядів Марії Монтессорі та Золтана Кодая у навчально-виховному процесі освітнього закладу, організації музичного виховання та творчого розвитку здобувачів дошкільної та початкової освіти. Визначено концептуальні ідеї та погляди новаторів на особистість, етапи та специфіку її розвитку, організацію музичного виховання та залучення дитини до музичного мистецтва. Охарактеризовано наукові інтереси, практичне й теоретичне значення музично-виховних концепцій М. Монтессорі та З. Кодая; проаналізовано стрижневі їхні педагогічні постулати та принципи навчання музичної грамоти. Виокремлено переваги принципів музичного виховання та всебічного розвитку М. Монтессорі та З. Кодая, розкрито його напрямки; запропоновано музичні засоби та монтессорі-матеріали задля розвитку творчого потенціалу дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Акцентовано на актуальності використання в сучасному освітньому процесі різних видів музичної діяльності, форм та методів, дидактичних матеріалів, поділу освітнього середовища на зони, запропонованих новаторами.

Охарактеризовано види музичної діяльності та їх переваги у здійсненні виховного впливу на здобувачів освіти задля розширення знань про рідний народ та його культуру, формування практичних умінь та навичок, розвиток природних здібностей та таланту. Проаналізовано основні напрямки здійснення виховного впливу на особистість на основі упровадження у освітньо-виховній практиці музично-виховної концепції М. Монтессорі та З. Кодая.

Встановлено шляхи досягнення прогнозованих результатів навчання, виховання та розвитку особистості у процесі занять музикою за даними концепціями. Накреслено основні вимоги щодо використання методики Марії Монтессорі та педагогічних настанов Золтана Кодая у навчально-виховному процесі закладу освіти відповідно до навчальних можливостей, індивідуальних та вікових особливостей, специфіки розвитку та інтересів здобувачів освіти; визначено чинники впливу на підвищення ефективності даного процесу на різних етапах формування творчої особистості.

УРАХУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ФОРМУВАННІ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНОГО КОЛЕДЖУ

Валентина Іванівна Мірошніченко — 2024-02-05

Статтю присвячено обґрунтуванню доцільності урахування принципу толерантності у формуванні громадянської компетентності студентів технічного коледжу. До засадничих принципів виховання громадянської компетентності автори відносять такі: дотримання законності; повага до прав і свобод людини; забезпечення конфіденційності; неупереджене ставлення до особистості, толерантність. У площині педагогічної науки толерантність означає вміння кращого розуміння власного «Я», середовища, налагодження контактів з іншими представниками соціуму, взаємодії на засадах довіри та поваги. Для цього важливим є позитивне сприйняття оточуючих, віра в можливості людей, в їх кращі риси. Як представники суспільства, громади, певного кола студенти технічного коледжу виявляють терплячість до оточення.

Автори аналізують різні тлумачення толерантності як принципу суспільного розвитку. Установлено чинники, що інколи перешкоджають студентам технічних коледжів, зокрема відсутність системності у підходах до виховання толерантності у контексті формування громадянської компетентності, недостатність методичних засобів для забезпечення процесу виховання толерантності у контексті формування громадянської компетентності студентів технічного коледжу.

У формуванні громадянської компетентності набуття толерантності є складовою та пріоритетом освіти студентів технічного коледжу, оскільки концептуальною основою поряд із визначенням культурної різноманітності української нації є налагодження міжкультурного діалогу та взаємодії різних етнічних груп в українському суспільстві. Громадянське суспільство щодо міжкультурної взаємодії сприяє визнанню різноманіття культур, спрямовує вільний розвиток культур національних меншин, визнає унікальність та неповторність кожної окремої групи, забезпечує реалізацію їх прав на участь в освітньо-культурних процесах суспільства.

До основних методів формування громадянської компетентності студентів технічного коледжу авторами віднесено такі: усвідомлення толерантності як громадянської цінності (розповідь, роз’яснення, бесіда, переконування); формування досвіду вияву толерантності у громадській діяльності (розв’язування виховних професійних ситуацій, тренування, привчання); стимулювання толерантності у громадянській діяльності (заохочення, змагання).

ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ-ІНСТРУМЕНТАЛІСТІВ ДОСВІДУ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ В УНІВЕРСИТЕТІ

Ольга Дмитрівна Ляшенко — 2024-02-05

Статтю присвячено проблемі формування у студентів-інструменталістів досвіду професійної діяльності в процесі фахового навчання в університеті. Проаналізовано погляди науковців щодо сутності понять «досвід» та «професійний досвід» у філософському, психологічному, соціолого-педагогічному, музично-виконавському аспектах. Визначено специфіку діяльності музиканта-інструменталіста (як виконавця й педагога) та вимоги освітньо-професійної програми щодо фахової підготовки студентів-інструменталістів в університеті. Окреслено напрямки (виконавський та педагогічний) формування у студентів досвіду професійної діяльності. Охарактеризовано етапи формування практичного виконавського досвіду майбутнього інструменталіста та зміст фахової підготовки учнів і студентів в інструментально-виконавських класах. Обґрунтовано значення індивідуальної, ансамблевої та оркестрової підготовки студентів у формуванні досвіду професійної діяльності інструменталіста. Зосереджено увагу на комплексному характері формування педагогічного досвіду студентів-інструменталістів на заняттях з фахових дисциплін. Розкрито завдання концертно-виконавської та педагогічної практик у формуванні професійного досвіду студентів. Формування у майбутніх інструменталістів досвіду професійної діяльності визначено як процес фахової підготовки студентів у системі навчальних занять з інструментально-виконавських, історико-теоретичних і методичних дисциплін, концертно-виконавської і педагогічної практик та результат, який характеризує рівень готовності студентів до професійної діяльності. Сформульовано висновки: 1) досвід є невід’ємною складовою професійної компетентності фахівця, а його формування є тривалим поетапним процесом; 2) професійний досвід музиканта-інструменталіста є емпіричним знанням про способи концертно-виконавської та музично-педагогічної діяльності; 3) формування у студентів-інструменталістів досвіду професійної діяльності здійснюється в процесі фахового навчання, збагачується й удосконалюється протягом багаторічної творчої діяльності.

ДО ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕДЖІ

Раїса Миколаївна Пріма — 2024-02-05

У статті розглянуто деякі аспекти питання формування методичної компетентності майбутніх учителів початкових класів у педагогічному коледжі через аналіз й уточнення поняття «методична компетентність», «методична компетентність майбутнього вчителя початкових класів», можливостей освітнього середовища педагогічного коледжу у досліджуваному процесі. Актуалізовано значущість методичної компетентності, що спрямовує вектор індивідуальної траєкторії якісної професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя початкових класів як агента змін, конкурентоспроможного на ринку освітніх послуг, здатного ефективно організовувати освітній процес, готового до впровадження інновацій, стратегій критичного та креативного мислення, вибудовування компетентнісної моделі навчання. Для термінологічної чіткості проаналізовано й уточнено зміст поняття «методична компетентність», що дозволило визначити змістове наповнення конструкту «методична компетентність майбутнього вчителя початкових класів» та авторську позицію щодо його дефініціювання. У процесі проведеної аналітичної діяльності підсумовано, що вчені розглядають методичну компетентність як системне особистісне утворення, як систему наукових, психологічних, педагогічних, предметних знань та професійно-методичних умінь, сукупність знань, умінь, практичного досвіду та наявних педагогічних здібностей. З’ясовано, що освітній процес формування методичної компетентності передбачає ретельно продуману систему і ефективні методи навчання майбутнього вчителя початкових класів, зокрема в середовищі педагогічного коледжу, у проєкції їх оцінювання крізь призму професійної значущості, для вирішення методичних завдань і рефлексії власної професійно-педагогічної діяльності. Поняття «методична компетентність майбутнього вчителя початкових класів» потрактовано як цілісне, інтегративне особистістісно-професійне утворення, що акумулює сукупність професійно-педагогічних, загальнодидактичних і методичних знань, умінь, компетенцій, досвіду, набутих під час професійної підготовки в освітньому процесі педагогічного коледжу.

ІНТЕГРОВАНЕ НАВЧАННЯ В ІСТОРИЧНОМУ РОЗВИТКУ

Ольга Сергіївна Радул — 2024-02-05

Інтегроване навчання є одним із видів організації навчання в усьому світі. У статті проаналізовано погляди на інтегроване навчання та їх реалізацію у зарубіжній і вітчизняній педагогіці ХІХ–ХХ ст. Доведено, що проблема інтегрованого навчання стала актуальною наприкінці ХІХ ст. Представники нової, реформаторської педагогіки Д. Дьюї, Г. Кершенштейнер висувають ідею застосовувати не предметне навчання, а інтегроване (комплексне), яке поєднує кілька навчальних предметів, об’єднаних однією темою. Г. Кершенштейнер пропонує організовувати навчальну діяльність дітей навколо конкретного соціально значущого завдання, у межах якого викладаються освітні предмети. Д. Дьюї інтегрований підхід до навчання обґрунтовує, спираючись на дитячі імпульси. К. Вентцель вважав, що метою навчальних закладів є створення таких умов, щоб кожний учень міг самостійно обирати з наук те, що йому потрібно в даний момент. П. Блонський вважав основним предметом у школі людинознавство (явища людського життя). З-поміж основних вимог діяльності нових шкіл на Заході була відмова від предметного навчання. Після Першої світової війни педагоги-новатори продовжують експерименти в галузі інтегрованого навчання у нових школах, переважно у початкових: О. Декролі у Бельгії (навчання за центрами інтересів), Г. Шарельман і Р. Штайнер у Німеччині, Р. Кузіне (метод вільної роботи групами), С. Френе («техніка Френе») у Франції та ін. У вітчизняній педагогіці інтегроване навчання активно обговорювалося та впроваджувалося у практику у 20-і роки ХХ ст. Реалізацією інтегрованого підходу стали комплексні програми, в основу яких було покладено вивчення трудової діяльності людей. З’ясовано, що проблеми комплексного та інтегрованого навчання серед українських педагогів найбільше розвивали Г. Іваниця, О. Музиченко, І. Соколянський. Г. Іваниця розглядав комплекс як поєднання різних життєвих явищ, для розуміння яких потрібно об’єднати відібрані для цього предмети навколо основної ідеї. О. Музиченко під комплексним навчанням розумів активне переживання дітьми миттєвостей – різноманітних епізодичних явищ навколишнього світу. І. Соколянський вважав, що основою інтеграції предметів повинні стати дитячі переживання сучасності. Я. Чепіга запропонував власний варіант комплексної програми для початкової школи, що ґрунтувалася на ідеї об’єднання навчального й виховного матеріалу у вигляді центральних ідей.

УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У ЗАКЛАДАХ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Наталія Сергіївна Савченко — 2024-02-05

В статті досліджено питання системної структури управлінської діяльності, розглянуто питання освітнього менеджменту закладів позашкільної освіти. За допомогою методів аналізу, синтезу, індукції та дедукції розкриваються основні тенденції, що притаманні системі позашкільної освіти, звернено увагу на необхідність покращення процесів управління. Управління у позашкільних закладах освіти розглядається із боку підготовки Людини творчості, доводить необхідність змін у теоретичній і практичній складовій менеджменту позашкільної освіти. Доведено, що становлення Людини творчості актуалізує перехід до нових стратегій освітнього менеджменту у позашкільній освіті, де визначальною постає цінність автономії. Така цінність, що розвивається у демократичних суспільствах, змінює ставлення кожної особистості до стандартів життя, адже вимагає його покращання завдяки принципам верховенства права, солідарності, відповідальності. Звернення до теми освітнього менеджменту у позашкільній освіті також зумовлено й модернізацією всієї системи освіти в нашій країні, появою якісно нових систем освітнього менеджменту у різних країнах, що передбачає як методологічну, так і суто практичну переорієнтацію менеджменту.

У статті звернено увагу на запровадження принципу креативності, адже система позашкільної освіти має допомагати самоактуалізації особистості. Також наголошено на питаннях, що пов’язані із стандартизацією, інформатизацією і глобалізацією позашкільної освіти, наголошено на важливості узгодження термінологічного апарату у позашкільній освіті. Акцентується увага на тому, що сфера освітнього менеджменту, особливо, у процесі виховання Людини творчості, є важливою передумовою для управлінської діяльності. Керівники мають розвинути у собі здатності щодо прийняття розумних рішень у ситуаціях спротиву, у ситуаціях, які класифікуються як нестандартні. Особливої уваги потребує розвиток вміння здійснювати вибір стратегії, напрямів, методів управлінської діяльності, досягати поставлених цілей. Зазначений контекст актуалізує значення управлінської діяльності у позашкільній освіті, підвищує вимоги до професіоналізації особистості керівника, посилює відповідальність за його дії у зведенні комунікацій у системі «здобувачі позашкільної освіти та їх батьки – педагоги – адміністрація закладу позашкільної освіти», таким чином актуалізується дослідження освітнього менеджменту як однієї з центральних проблем сучасної педагогіки позашкілля.

Результатами даного дослідження є розширення уявлень щодо теоретичних і практичних питань в управлінській діяльності керівника закладу позашкільної освіти, зокрема тих керівників, які намагаються підтримати талановиту молодь у нашій країні.

МОДЕЛЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ В УМОВАХ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Світлана Василівна Совгіра — 2024-02-05

Стратегічна спрямованість постіндустріального у суспільному розвиткові визначає необхідність екологізації освіти на ідеях сталого розвитку з метою досягнення гармонійних відносин людини і природи, усвідомлення особистістю своєї творчої ролі у формуванні ноосферного майбутнього.

У статті обгрунтовано модель екологічної підготовки майбутніх учителів географії в умовах профільного навчання на основі впровадження варіативних курсів. Встановлено, що сконструйована модель спирається на ідеї коеволюції та сталого розвитку, особистісно-орієнтованої освіти, варіативності як необхідного шляху реформування вітчизняної освіти на користь сталого розвитку суспільства. Розкрито, що реалізація основних ідей здійснюється через принципи: екогуманізму, культурологічності, середовищетворення, стандартизації, інтеграції, внутрішньопрофільної єдності варіативних курсів, регіоналізації, професійної спрямованості. Визначено функції моделі: ціннісно-цільова, інформаційно-пізнавальна, організаційно-діяльнісна та оцінно-рефлексивна. Розкрито, що модель екологічної підготовки майбутніх учителів географії в умовах профільного навчання структурно представлена інваріантним та варіативним компонентами. Інваріант містить систему функціональних типів варіативних курсів, що доповнюють та поглиблюють зміст базового курсу, доповнюють та поглиблюють зміст профільного курсу, задовольняють пізнавальні інтереси, курси практико-орієнтованого характеру, ієрархічно підпорядкованих між собою на основі їх функціональної значущості та інтегративного змісту. Варіативна частина виявляється у змістовому наповненні інваріанту геоекологічними варіативними курсами різної функціональної значущості та інтегративного змісту для соціально-економічного профілю навчання.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Оксана Володимирівна Філоненко — 2024-02-05

Сучасні зміни в освіті ведуть за собою реформування всієї педагогічної системи, відповідно мобілізуються інші професійні компетенції вчителя, актуалізуються інші цінності й нове бачення себе у професії. Майбутній педагог повинен приймати рішення і відповідати за них, розвивати в собі не тільки професійно значущі якості, що мають полі професійний, полі функціональний характер, але й суб’єктивну готовність до неперервної самоосвіти, що дозволяє закцентувати на прогностичній функції професійної мобільності.

У статті розкрито педагогічні умови формування професійної мобільності майбутніх учителів в умовах закладу вищої освіти.

Виходячи зі специфіки процесу формування готовності до професійної мобільності, що передбачає внутрішню організацію студента як суб'єкта свого професійного розвитку та його готовність бути мобільним, свідому рефлексію та зовнішню корекцію у вигляді педагогічної підтримки, здійснено обґрунтування педагогічних умов, що сприяють ефективному формування готовності до професійної мобільності майбутніх педагогів.

У цілому педагогічні умови формування у студентів ЗВО первинної професійної мобільності можна визначити як сукупність обставин (об'єктів та заходів) освітнього процесу, а також деяких значущих внутрішніх особливостей особистості студентів, від розвитку та реалізації яких залежить вироблення у них у процесі навчання первинної професійної мобільності. Педагогічні умови в такому випадку виступають необхідним компонентом вироблення в студентів елементів їх професійної мобільності.

Ефективність формування професійної мобільності майбутніх учителів спирається на забезпечення таких педагогічних умов: залучення студентів до виконання професійно орієнтованих ситуацій, завдань, проєктів, що стимулюють творчий потенціал у майбутнього педагога, діалогізація освітнього процесу, створення освітнього середовища, що запускає механізм розвитку професійної мобільності майбутнього вчителя через включення в діяльність, у якій людина проживає та освоює соціокультурний досвід, побудова процесу професійної підготовки майбутніх педагогів на основі принципу коеволюції, що забезпечує одночасний розвиток професійної та особистісної мобільності. Перспективи подальших розвідок убачаємо у визначенні критеріїв, показників та рівнів сформованості професійної мобільності майбутніх педагогів.

МОЛОДІЖНІ ОБ’ЄДНАННЯ, ЯК МЕХАНІЗМИ СТВОРЕННЯ ВИХОВНОГО ІДЕАЛУ УКРАЇНЦІВ (ХІХ – ПЕРША ЧВЕРТЬ ХХ СТОЛІТТЯ)

Олександр Михайлович Босий — 2024-02-05

У статті проаналізовано вплив форм громадського спілкування української сільської молоді у ХІХ – першій чверті ХХ століття на формування виховного ідеалу, які мали усталені структуру, внутрішні механізми самоорганізації, забезпечували захист від руйнівних процесів, зокрема асиміляційних, оскільки систематичне безпосереднє засвоєння звичаєво-обрядової культури, етикетних норм та правил сприяло формуванню у молоді стереотипів поведінки, які були визначальним вектором виховання та соціалізації.

У статті розглядаються такі форми спілкування української селянської молоді, як ярмарки, сільська церква, побратимство, посестринство, сусідство, земляцтво, вечорниці, вулиця.

Ярмарки виконували господарські функції, на ярмарках хлопці та дівчата знайомились, укладали шлюбні угоди. Водночас, ярмарки слугували постійним засобом різноманітної інформації та знань.

Сільська церква завжди була одним із основних осередків консолідації громади, місцем інтенсивного спілкування сільської молоді.

Побратимство та посестринство були своєрідними формами індивідуальної взаємодопомоги, в основі яких лежало духовне споріднення, що виникало між хлопцями та дівчатами внаслідок спільного здійснення певних обрядових дій релігійно-морального змісту.

Звичаєм побратимства, посестринства відносини дружби і взаємодопомоги скріплювалися на все життя і ставали морально обов’язковими і священними, як і родинні зв’язки. Побратими і посестри брали участь у господарських і сімейних справах: вирішували питання сватання і одруження своїх дітей, допомагали при хворобі та матеріальних нестатках тощо. Такі відносини народна педагогіка трактувала як ідеально-показові, що протистояли корисливості й злобі.

Сусідство та земляцтво, які належали до виду спорідненості, що характеризувало зв’язки за місцем народження та проживання.

Інститут вечорниць свідчив про набуття соціалізацією якісно нових ознак, вимірів, зміну її загальної спрямованості. Поруч з іншими соціалізаційними аспектами (господарськими, соціальними, обрядовими), на перший план виступає комунікативний, визначальними моментами якого стають кохання та одруження, а також процес формування та регуляції гендерної поведінки в середовищі молодіжної громади; молодь отримувала певну свободу дій, не перебуваючи постійно під контролем батьків.

Автор робить висновок, що молодіжні об’єднання, як форми громадського спілкування, посідали важливе місце у формуванні виховного ідеалу української молоді. У парубків та дівчат формувалися естетичні уподобання, основи спільної та особистої поведінки, емоційний та інтелектуальний досвід, засвоювалася фольклорна спадщина. Дівчата та парубки краще пізнавали протилежну стать, опановували стиль та форми поведінки властиві дорослим, здобували певні знання та досвід у сфері особистих стосунків.

ВИКОРИСТАННЯ СИТУАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ НАУК НА ПРИКЛАДІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ТОКСИКОЛОГІЧНА ХІМІЯ ЕКООБ’ЄКТІВ»

Юлія Володимирівна Бохан — 2024-02-05

Питанням екології та токсикології в закладах вищої освіти приділяється велика увага, що органічно вписується в загальний динамічний розвиток природничої освіти та забезпеченні якості підготовки вчителів природничих наук – хімії, фізики та біології. Необхідність формування готовності майбутніх учителів природничих наук до розвитку екологічної компетентності учнів основної школи зумовлює актуальність та необхідність вивчення ними навчальної дисципліни «Токсикологічна хімія екооб’єктів» У цій статті наголошується на важливості формування базових знань з екотоксикології для майбутніх вчителів природничих наук, зокрема в області біологічних токсинів, промислових отрут, наркотичних та психотропних речовин, канцерогенів та мутагенних сполук. Особлива увага приділяється використанню ситуаційних завдань під час навчання курсу «Токсикологічна хімія екооб’єктів» як ефективного методу, що стимулює мотивацію та емоційність навчання. Курс спрямований на розвиток навичок пошуку та аналізу наукової інформації, а самостійна робота над ситуаційними завданнями розвиває творче мислення та творчі здібності студентів. Використання технології модульного вивчення дозволяє систематизувати матеріал і показати зв'язок теорії з практикою.

Стаття містить приклади ситуаційних завдань, які викликають особливий інтерес студентів та поглиблюють їхнє розуміння впливу токсичних речовин на генетичний матеріал людини. Використання ситуаційних завдань дозволяє оцінити рівень підготовки студентів з точки зору компетентнісно-орієнтованого навчання, оскільки процес їх вирішення завжди передбачає використання навичок логічного мислення та роботи з інформацією. Вони можуть виступати як ресурс розвитку мотивації студентів для пізнавальної діяльності, сприяючи розвитку професійної самостійності та покращенню якості їхньої освіти та підготовки до викладання природничих дисциплін.

Майбутні дослідження будуть зорієнтовані на розробку ситуаційних завдань екотоксикологічного змісту для підготовки майбутніх вчителів природничих наук в умовах навчальної та виробничої практик.

ХАРАКТЕРИСТИКА ІНТЕГРАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ У НАСТІЛЬНОМУ ТЕНІСІ

Олександр Вікторович Брояковський — 2024-02-05

Інтегральна підготовка направлена на координацію і реалізацію у змагальній діяльності різних складових спортивної майстерності – технічної, тактичної, фізичної та психологічної підготовленості.

У статті здійснено аналіз значення інтегральної підготовки у настільному тенісі виокремлені основні чинники і фактори її розвитку. Викладено результати дослідження. Проаналізовано вплив різних видів інтегральної підготовленості на успішність змагальної діяльності.

Ігрова й змагальна діяльність тенісистів – яскравий зразок системності, зв'язаного цілого. Взаємозалежні рухові здібності, прийоми техніки, тактичні дії; рухові здібності з технічними прийомами й тактичними діями; прийоми техніки з тактичними діями, тактичні дії з міжособистісними стосунками . Взаємозв'язок сторін підготовки вимагає спеціального, цілеспрямованого впливу.

Встановлено, що інтегральна підготовка впливає на впевнене застосування вивчених технічних прийомів і тактичних дій у складних умовах гри й змагань. У кваліфікованих спортсменів інтегральна підготовка займає основне місце в тренуванні, особливо в передзмагальних циклах і змагальному періоді підготовки. Про ефективність інтегральної підготовки судять за наступними показниками: за обсягом технічних прийомів і тактичних дій, що застосовують спортсмени в змаганнях; за якістю (за кількістю «своїх» помилок); за ефективністю ігрових дій на змаганнях. За допомогою інтегральної підготовки тенісисти навчаються максимально реалізувати в специфічній для настільного тенісу змагальній діяльності все те, що «напрацьовується» у процесі тренувальних занять (тренувальні ефекти). Трансформація тренувальних ефектів у результаті ігрових дій досягається за допомогою: по-перше, поєднання компонентів тренування – фізичної і технічної; по-друге, чергування й зміни технічних прийомів, тактичних дій і вправ для розвитку спеціальних рухових здібностей; по-третє, системи завдань у навчальних іграх й установок у контрольних іграх і, нарешті, у календарних іграх. Інтегральна підготовка ефективна у перед змагальний період.

ІННОВАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНОЇ ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ

Володимир Олександрович Галімський — 2024-02-05

У статті здійснено теоретичний аналіз основних проблем процесу фізичної та спеціальної підготовки у закладах вищої освіти Міністерства внутрішніх справ; визначено основні напрями впровадження інноваційних технологій, використання яких позитивно вплине на існуючу систему підготовки майбутніх правоохоронців та підвищить рівень їхнього професійного становлення як висококваліфікованих професіоналів Національної поліції України сучасної Європейської країни. Бгрунтовано, що важливим завданням в сучасних умовах є формування нової системи підготовки фахівців правоохоронних органів, обумовленою сьогоднішньою військово-політичною та кризовою ситуацією в українському суспільстві та державі в цілому. Виведення окресленої освіти на якісно новий рівень, забезпечення обороноздатності країни та захист населення і держави – нагальні питання сьогодення. Вища освіта МВС України є складовою загальнодержавної освіти як цілісної системи, тому є чинником підготовки конкурентоспроможних фахівців правоохоронної сфери. Діяльність правоохоронних органів можна віднести до професії змішаних видів, яка здійснюється у специфічних ускладнених зовнішніх умовах, вимагаючи від працівників високої психічної стійкості, загальної та спеціальної витривалості.

Доведено, що при розробці інноваційних технологій з вдосконалення фізичної та спеціальної (професійно-прикладної) підготовки майбутніх правоохоронців у ЗВО МВС України повинні враховуватися основні принципи педагогічного процесу, а саме: єдності навчання та виховання, цілісності в освітньому процесі; взаємозв’язку особистої зацікавленості та суспільної необхідності; професійної доцільності; безперервності та послідовності освітнього процесу; орієнтації на формування в єдності знань та умінь; свідомості та поведінки; систематичності, спадковості та послідовності знань, умінь, навичок та особистих якостей; взаємозв’язку (поєднання) теоретичної підготовки з практичною діяльністю; індивідуального та диференційованого підходів у роботі з майбутніми правоохоронцями; з’єднання фізичної та спеціальної підготовки у професійно-прикладну; ефективності результатів процесу навчання.

Зазначається, що інноваційність полягає у формуванні професійно-прикладних навичок та розвиток пріоритетних фізичних та психологічних якостей на основі збільшення часу на навчальні форми занять, впровадження професійно-прикладних та базових видів спорту, організацію та проведення позанавчальних форм занять, додаткових фізкультурно-масових заходів та самостійних занять. Саме такий підхід дасть змогу вирішити завдання на теоретичному та практичному рівнях: формування у майбутніх правоохоронців необхідних знань зі загальної теорії фізичної культури та спорту; формування обізнаності майбутніх правоохоронців у необхідності ФП як одного з важливих елементів для виконання службових обов’язків та боротьби з правопорушеннями; надання майбутнім правоохоронцям необхідних знань з основ розвитку пріоритетних фізичних якостей правоохоронців та методів вдосконалення власного фізичного та функціонального стану; розвиток та вдосконалення основних фізичних якостей (силових, швидкісних, швидкісно-силових можливостей, витривалості, спритності, гнучкості); вдосконалення у майбутніх правоохоронців професійно-прикладних фізичних якостей, необхідних для виконання службових обов’язків; формування основних професійних навиків для практичного використання при необхідності застосування фізичного впливу та спеціальних вмінь майбутніми правоохоронцями; формування професійно-прикладних умінь та навиків через організацію та проведення занять та змагань з професійно-прикладних та базових видів спорту, що формують важливі якості та навики з виконання службових обов’язків.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Іван Сергійович Гончаренко — 2024-02-05

У статті досліджено особливості впровадження інноваційних технологій у процес формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичної культури. Визначено й зазначено складові поняття педагогічна майстерність учителя, важливість володіння учителем певними якостями та характеристиками, які дозволяють йому виконувати професійно-педагогічну діяльність на високому та ефективному рівні. Наголошено на важливості впровадження в освітній процес інноваційних технологій, через те що сучасна система освіти потребує постійного руху вперед та здатності до випуску фахівця-майстра, який буде конкурентоспроможним на світовому ринку праці. Вказано на важливість компетентностей за допомогою яких педагог впроваджує інноваційні технології у освітній процес та зазначено, що вони характеризують рівень його педагогічної майстерності та її сформованість загалом. Наголошено на тому, що держава також висуває певні вимоги до особистості майбутнього вчителя фізичної культури, серед яких низка компетентностей (загальних, загальнонавчальних та спеціальних), культура (загальна та спеціальна), уміння (спеціальні та педагогічні) і, як уже зазначалося, компетентність у впровадженні інноваційних технологій у освітній процес. Розкрито поняття танцювальний спорт та спортивно-бальні танці, які на нашу думку є елементами інноваційних технологій, адже їх використання сприяє формуванню педагогічної майстерності у майбутніх учителів фізичної культури, яке відбувається за рахунок введення елементів танцювального спорту у освітній процес. Зазначено пріоритетний напрямок впровадження у освітній процес елементів танцювального спорту, які в результаті вплинуть на загальний розвиток особистості, здатність до креативного мислення та прийняття самостійних рішень. Узагальнено, що використання елементів танцювального спорту під час освітнього процесу не тільки сприяють формуванню фізичних якостей особистості (сила, спритність, координаційні здібності, гнучкість), а також формують – морально-духовні якості, комунікативні здібності, прагнення до окультурення та самореалізації.

ЗАСТОСУВАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ПРЕЗЕНТАЦІЙ НА ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТТЯХ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Віта Анатоліївна Григор’єва — 2024-02-05

Стаття присвячена питанню застосування мультимедійних презентацій на лекційних занять у закладах вищої освіти. З’ясовано, що мультимедійна презентація є надзвичайно поширеним засобом навчання, який допомагає викладачам вирішувати дидактичні завдання, сприяє підвищенню ефективності освітнього процесу. Визначено переваги та недоліки цього засобу навчання. До основних переваг належать підвищення мотивації здобувачів вищої освіти до навчання; збільшення обсягу навчальної інформації, яка подається на лекції; підвищення наочності навчання, що сприяє кращому запам’ятовуванню матеріалу; можливість повтору найбільш складних моментів лекції; реалізація доступності і сприйняття інформації завдяки паралельному поданню інформації у візуальній і слуховій модальностях; організація уваги аудиторії у період її біологічного зниження завдяки художньо-естетичному виконанню слайдів-заставок або доцільно застосованої анімації та звуковому ефекту; створення комфортних умов роботи викладачеві на лекції тощо. Серед недоліків виокремлено високу трудомісткість підготовки презентацій; наявність навичок роботи зі спеціальним програмним забезпеченням; невідповідність вимогам дизайну навчального середовища; перевантаженість слайдів текстом; зловживання спецефектами і надмірні обсяги інформації; розбіжність темпу лекції та зміни слайда тощо. Наголошено на тому, що мультимедійні презентації повинні відповідати дидактичним принципам; обов’язковим також є дотримання методики підготовки та застосування презентацій на аудиторних заняттях. Акцентовано увагу на важливості питання змісту мультимедійних презентацій; розглянуто принципи підготовки лекцій із застосуванням цього засобу навчання, а саме: принцип 30 градусів, принцип стислості, принцип «10/20/30», принцип інформації, принцип інформативності, принцип синхронізації, принцип п’яти елементів, принцип шрифту, принцип кольору, принцип анімації та музики. Зроблено висновок, що мультимедійна презентація є поширеним засобом інтенсифікації освітнього процесу в закладах вищої освіти, застосування якого, за умови дотримання вимог щодо його створення, значно підвищить ефективність лекційних занять.

ТЕХНОЛОГІЯ «ПЕРЕВЕРНУТОГО НАВЧАННЯ» В ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Олена Олександрівна Долгопол — 2024-02-05

Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню технології «перевернутого навчання» студентів, яка відкриває нові перспективи підвищення якості освіти в українських ЗВО. Здійснено короткий екскурс в історію становлення цієї технології. Уточнено сутність, основі ідеї і особливості застосування технології в освітньому процесі.

У межах цієї публікації «перевернуте навчання» розглядається як відносно новий підхід до організації освітнього процесу, основна ідея якого полягає в зміні ролей викладача й здобувача освіти, із наданням останньому можливості самостійного опрацювання інформації, використовуючи відеоуроки й інші наочні матеріали, та удосконалення навички практичного застосування здобутих знань.

Визначено основні етапи, яких слід дотримуватись для ефективної реалізації технології «перевернутого навчання» у ЗВО.

Розкрито особливості використання технології «перевернутого навчання» викладачами кафедри психології, педагогіки і мовної підготовки ХНУМГ ім. О. М. Бекетова в межах вивчення дисципліни «Сучасна українська літературна мова». Закцентовано увагу на тому, що реалізація елементів цього типу змішаного навчання під час вивчення дисципліни «Сучасна українська літературна мова» сприяє формуванню наполегливості, уміння диференціювати навчальний матеріал, розуміти, опрацьовувати й інтерпретувати найбільш важливу й необхідну інформацію з використанням комплексу інформаційно-комунікаційних ресурсів.

Зроблено висновок про те, що технологія «перевернутого навчання» у вивченні дисципліни «Сучасна українська літературна мова» має низку переваг проти традиційного підходу організації освітнього процесу. «Перевернуте навчання» може допомогти студентам краще засвоїти матеріал, удосконалити навички спілкування і співпраці, а також розвинути критичне мислення і незалежність. До того ж за такого підходу перед викладачем відкривається широкий спектр можливостей для реалізації індивідуального підходу до кожного здобувача освіти.

РОЗВИТОК ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В 40–80-х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ

Микола Михайлович Дубінка — 2024-02-05

У статті закцентовано увагу на проблемах професійного самовизначення, що були актуальними в період 40-80-х рр. ХХ ст. Автор виокремлює та характеризує основні етапи становлення проблеми професійного самовизначення особистості в різні історичні періоди розвитку, зазначаючи, що питання визначення особистості в плані вибору майбутньої професії завжди були об’єктом дослідження філософів, психологів, педагогів, соціологів.

Для оптимального розуміння сутності професійного самовизначення, науковець пропонує розглядати зазначену категорію через сукупність таких дефініцій як професійна орієнтація та власне самовизначення. Автор обґрунтовує, що за своїм призначенням система профорієнтації має істотний вплив на раціональний розподіл трудових ресурсів, вибір життєвого шляху юною особистістю, адаптацію її до професії та прагненням до самовдосконалення в ній. Тому доцільним є характеризувати саме процес розвитку проблем професійної орієнтації на різних щаблях історичного розвитку.

При здійсненні аналізу щодо окреслення понятійного апарату, змістовної сторони, принципів, форм та методів профорієнтації, представленні етапів її організації для школярів різного віку в той чи інший окреслений період, автор робить узагальнення, що пошуки вчених та практиків щодо вдосконалення підготовки школярів до вибору професії не давали бажаних результатів. Науковець наголошує, що в ці роки не прослідковується чітка, систематична координація наукових досліджень у цьому напрямку, превалює прагнення «підігнати» особистість під вимоги професії, спостерігається неможливість вибору школярами напрямів професійного розвитку на етапі шкільного навчання, присутня стихійність у діяльності практичних працівників із реалізації завдань майбутнього професійного вибору.

Дослідник, на прикладі констатації основних труднощів та визначення провідних шляхів розв’язання проблем професійного самовизначення тогочасної учнівської молоді, робить спробу узагальнення наявного досвіду з метою використання цінних ідей в умовах реформування системи професійної освіти в Україні.

СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ У СЕЛЯНСЬКІЙ РОДИНІ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ХІХ – ПЕРША ЧВЕРТЬ ХХ СТОЛІТТЯ

Андрій Сергійович Дяченко — 2024-02-05

У статті розглянуто практику виховання дітей у сім’ї Півдня України у ХІХ– першій чверті ХХ ст.

Дослідження питань історії культури в цілому, народної педагогіки автор вважає важливим і необхідним в плані об’єктивно існуючих особливостей окремих регіонів, які відрізняються специфікою соціально-педагогічного, економічного і культурного розвитку. У цьому контексті науковий інтерес становить Південь України ХІХ – першої чверті ХХ ст. – аграрний регіон, переважна більшість населення якого проживала в сільській місцевості, мала власні етнопедагогічні погляди та переконання, що позначилися на специфіці виховання дітей, яка, у свою чергу зумовлювалась способами господарювання та виховними традиціями сім’ї.

Наголошується, що педагогічний дискурс ХІХ – першої чверті ХХ ст. потребує нового прочитання. Саме цей історичний період є надзвичайно плідним дослідницьким полем – це час бурхливих суспільних, політичних, економічних перетворень, що змінювали традиційну українську сім’ю.

Автор, розглянувши основні напрями виховання дітей у селянській родині Півдня України ХІХ – першої чверті ХХ ст. зауважує, що провідними були трудове, моральне та естетичне виховання, які визначалися традиційними нормами побуту, поведінки, життєвого устрою, релігійних уявлень, трудових звершень. Зазначається, що специфіка виховання дітей у селянській родині південноукраїнського регіону зумовлювалася поліетнічністю його складу.

Система трудового виховання у селянській сім’ї була чітко диференційована відповідно до вікових і статевих особливостей дитини. Особливо актуальним поставало питання трудового виховання саме у степовому південному хліборобському краї, де до роботи в полі привчали змалку. У цьому полягає відмінність даного напряму виховного впливу, якщо порівнювати причорноморські губернії з північноукраїнськими. Найбільш ефективним методом трудового виховання у селянській сім’ї був приклад старших.

Дієвим засобом морального виховання були церковні свята. Специфічними для Півдня України було святкування Святвечора, Різдва, Великодня.

Визначальним напрямом для української селянської родини було естетичне виховання. Родина була головним мотивом, який скеровував свідомість, волю і почуття дітей відповідно до педагогічного досвіду і культури батьків, їх сімейних традицій та почуття обов’язку щодо тих, хто живе поряд. Джерелом естетичного виховання був український фольклор.

ТЮТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАПОРУКА УСПІХУ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ

Тетяна Володимирівна Ємчук — 2024-02-05

Ця стаття присвячена аналізу тюторської діяльності майбутніх вчителів географії та її впливу на їхню підготовку. Шляхом теоретичного дослідження автори розглядають роль тюторів у формуванні професійних навичок та компетенцій у студентів-географів. Автори аналізують методи та стратегії, використані тюторами в процесі навчання та підтримки студентів, а також розглядають важливість цієї діяльності для успішної підготовки майбутніх вчителів.

Проведений аналіз професійної підготовки вчителів до тюторської діяльності детально досліджує різноманітні аспекти цієї важливої сфери освіти. Визначається, що тюторська діяльність стає необхідною складовою сучасного освітнього процесу, оскільки вона забезпечує індивідуальну або групову навчальну підтримку та наставництво студентам та учням. Зокрема, аналізується роль тютора, вказується на різні цільові аудиторії та актуальність цього виду освіти у сучасному освітньому середовищі. Зазначається, що тюторство сприяє досягненню навчальних та особистих цілей студентів, сприяє розвитку їхніх навичок та надає індивідуальну підтримку у процесі навчання та розвитку.

Важливість тюторської діяльності в сучасному світі обґрунтовується на тлі зростаючої необхідності індивідуалізації навчання та підготовки до конкурентного ринку праці. Ця діяльність може бути ефективною як у традиційних, так і в онлайн-форматах, що дозволяє студентам засвоювати матеріал у відповідності зі своїми потребами та розкладами, а також забезпечує доступ до освіти для різних категорій студентів. Такий підхід до тюторської діяльності підкреслюється як ключовий елемент підготовки майбутніх вчителів географії до викликів і можливостей сучасної освіти.

Автори стверджують, що тюторська діяльність є важливим елементом освітнього процесу, який включає індивідуальну або групову навчальну підтримку та наставництво студентам та учням. У статті розглядаються ключові аспекти тюторської діяльності, включаючи роль тютора, цільові аудиторії та актуальність цього виду освіти. Висвітлюється роль тюторства у досягненні студентами навчальних та особистих цілей, сприянні розвитку навичок та індивідуальній підтримці у навчанні та розвитку. Обґрунтовується важливість тюторської діяльності в сучасному світі, де індивідуалізація навчання та підготовка до конкурентного ринку праці стають ключовими завданнями. Наголошується, що тюторство може бути ефективним як у традиційних, так і в онлайн-форматах, що дозволяє студентам засвоювати навчання у відповідності зі своїми потребами та розкладами. Висновки статті наголошують на значенні ефективної тюторської практики як запоруки успіху у формуванні якісних фахівців у галузі географії.

КОРЕКЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ В УЧНІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

Долорес Жораївна Завітренко — 2024-02-05

Вивчення географії передбачає активне функціонування вищих психічних процесів: мислення, уваги, пам’яті, уяви тощо. Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених показало, що систематичне використання спеціальних прийомів роботи, спрямованих на корекцію і подальший розвиток цих процесів дають позитивні результати. Перспективу нашого дослідження вбачаємо у розробці та впровадженні у навчання учнів з ІП новітніх корекційно спрямованих засобів навчання з географії з друкованою основою.

Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Педагогічна система базується на інноваційній діяльності, формуванні і розвитку загальнолюдських цінностей, розвитку потенційних можливостей учасників навчально-виховного процесу, самореалізації особистості. Нагальна необхідність врахування сприйняття учнів, допоможуть розпізнати в кожному школяреві його індивідуальні особливості та допоможе дитині швидко сприймати навчальний матеріал як йому зручно, і на цій основі виховувати у нього прагнення до пізнання та набуття різних видів компетентностей. Системне використання інтерактивних методів є актуальним для сучасної освіти, та виступає ґрунтовною складовою у формуванні компетентної особистості учня як громадянина демократичного суспільства.

Головним завданням роботи спеціальної школи визначено педагогічну корекцію інтелектуальних порушень у школярів. Ефективність педагогічної корекції на уроках географії залежить від врахування стану інтелектуального розвитку дітей, властивих їм індивідуально-типологічних особливостей, дотримання індивідуального підходу та виховання інтересу до уроків географії. Такий підхід забезпечить виконання спеціальною школою основного завдання щодо роботи з учнями з інтелектуальними порушеннями.

У статті наголошується, що порушення вищих форм пізнавальної діяльності у школярів з інтелектуальною недостатністю призводять до значних труднощів при оволодінні навчальним матеріалом. Спеціальна школа - це навчальний заклад, який розрахований на інтелектуальний потенціал цих учнів i навчання в якому дає їм можливість після закінчення адаптуватись до життя в суспільстві. Враховуючи труднощі оволодіння ними знаннями, об'єм навчальною матеріалу зменшений порівняно з загальноосвітньою школою.

ЦІЛІ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ДИСЦИПЛІН ЗАКЛАДУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Марина Юріївна Кабиш — 2024-02-05

Світовий та вітчизняний досвід свідчить, що принципові позитивні зміни в освітній системі нездійсненні доти, доки не відбувається адекватного підвищення якості професійної діяльності викладачів, що виявляється у їхній педагогічній майстерності. На всіх етапах розвитку освіти проблема формування та розвитку педагогічної майстерності була і залишається однією із ключових, тому що ефективність навчання та виховання підростаючого покоління, підготовка фахівців перебуває у прямій залежності від готовності та здатності викладача виконувати свої педагогічні функції. У зв'язку з цим особлива увага зосереджена на проблемі розвитку педагогічної майстерності викладача. Актуальність досліджуваної проблеми потребує визначення й обґрунтування цілей розвитку педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Високі соціальні вимоги до особистості викладача потребують від нього стратегічного мислення, бачення перспектив модернізації освітнього процесу, умінь ставити перед собою цілі і завдання та вчасно і ефективно їх досягати.

Мета статті – визначення й обґрунтування цілей розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. У роботі розглянуто цілі як очікувані і проміжні результати дій викладача, охарактеризовано процес цілепокладання, проаналізовано певні вимоги до його здійснення. У результаті дослідження спроєктовано ієрархію цілей розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти.

Доведено, що від спроєктованого комплексу цілей і завдань залежить і зміст розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін. Природно, зазначений зміст виявляється через основні компоненти і функції педагогічної діяльності. Подальші наукові матеріали будуть присвячені проєктуванню змісту розвитку педагогічної майстерності викладачів загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти на основі охарактеризованого комплексу цілей.

МУЗИЧНО-ТВОРЧЕ ПРОЄКТУВАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА (НА МАТЕРІАЛІ КУРСІВ «ХУДОЖНЬО-СЦЕНІЧНА КУЛЬТУРА» ТА «МЕТОДИКА МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ»)

Жанна Володимирівна Колоскова — 2024-02-05

Авторка статті розкриває проблему музично-творчого проєктування як засобу розвитку професійної компетентності майбутніх фахівців музичного мистецтва (на матеріалі курсів «Художньо-сценічна культура» та «Методика музичного виховання»). Враховуючи потребу суспільства у конкурентоспроможних фахівцях, автор актуалізує проєктну діяльність як засіб їх підготовки до фахової діяльності. Метою статті є рефлексія автора щодо виконаних проєктів студентів спеціальності 014.13 Середня освіта. Музичне мистецтво ЦДУ ім. В. Винниченка межах навчальних дисциплін «Художньо-сценічна культура» та «Методика музичного виховання». Авторка наголошує, що запровадження проєктної діяльності має більшу ефективність серед студентів старших курсів, які вже мають певний рівень теоретичних знань, що потребують практичного втілення. Таким чином, груповий проєкт як форма роботи був запропонований студентам-бакалаврам (ІV к.) в процесі вивчення курсу «Методика музичного виховання» для аналізу підручників НУШ галузі «Мистецтво» та заповнення Гугл-таблиці, перевагою якої є відкрита форма редагування з можливістю спільного заповнення та користування всіх студентів групи. Також проєктна діяльність здійснювалася й студентами-заочниками магістерського рівня другого року навчання в межах дисципліни «Художньо-сценічна культура», що готували проєкти у вигляді монолекції-концерту, у яких вони презентували себе як виконавці та лектори в одній особі. Груповий проєкт магістрантів другого курсу денної форми навчання мав на меті постановку музичної казки за мотивами Є. Карпенка на лібрето С. Дяченка «Срібна Дівчинка», у якій студенти не тільки виявили свої акторські здібності, виконували музичні номери, а й танцювали та займалися підготовкою декорацій вистави. У підсумку авторка приходить до висновку, що участь студентів у проєктній діяльності сприяє розвитку їх самостійності та творчої активності, що є свідченням її ефективності.

ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ЯК УМОВА ПОБУДОВИ ТРАЄКТОРІЇ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ

Дмитро Вікторович Костенко — 2024-02-05

Здійснено теоретичний аналіз життєстійкості здобувачів вищої освіти в умовах сучасних реалій. Виокремлено пріоритетні вектори у сучасній науці та схарактеризовано базові поняття «резилієнс», «резильєнтність», «життєстійкість». З’ясовано особливості термінологічного апарату дослідження на підставі дослідження наукових доробків вітчизняних та закордонних авторів.

Визначено «резилієнс» як процес гармонійної адаптації перед викликами негараздів, травм, трагедій, загроз або значних джерел стресу, таких як проблеми в сім’ї та стосунках, серйозні проблеми зі здоров’ям або робочі чи фінансові фактори.

Зазначено, що дефініцію «резильєнтність» можна розглядати як спроможність людської психіки до ревіталізації після перебування в несприятливих життєвих обставинах, відновлення, набуття позитивної психічної адаптації навіть після катастроф, консолідацію та відновлення після складних травмуючих подій.

Запропоновано визначення життєстійкості особистості, як ступінь сформованості здатності витримувати ситуацію гострого або хронічного стресу, щоб зберігати внутрішню збалансованість, не знижуючи успішності діяльності. Схарактеризовано життєстійкість, як фундамент особистісних рис людини, однією із ключових властивостей її індивідуальної здатності до зрілих форм саморегуляції. Виявлено, що життєстійкість проявляється як ставлення людини до самої себе, навколишнього світу й характеру взаємодії з ним, вона дає сили для самоактуалізації та самореалізації, лідерства, самоповаги й самоприйняття, здорового способу думок і поведінки та дає змогу почуватися значущою і достатньо цінною, щоб повністю включитись у розв’язання життєвих завдань, не відволікаючись на наявність несприятливих чинників і змін.

Використано теоретичні методи: аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціально-педагогічної та соціологічної літератури з метою викладення основних теоретичних положень досліджуваної проблеми; порівняння та узагальнення для систематизації наукових положень вітчизняних та закордонних науковців; оцінка ресурсів інноваційного освітнього середовища для визначення пріоритетних ціннісних орієнтирів здобувачів вищої освіти в умовах сучасних соціалізаційних викликів.

Актуалізовано роль життєстійкості у побудові траєкторії професійного зростання здобувачів вищої освіти в умовах сучасних реалій.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ДИЗАЙН У ПРОЄКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ШВЕЙНОЇ ГАЛУЗІ

Інна Василівна Косяк — 2024-02-05

Автором розглянуто реалізацію завдань екологічного дизайну у проєктній діяльності майбутніх фахівців швейної галузі. У статті здійснено аналіз поняття «апсайклінг», обґрунтовано актуальність проблеми зменшення негативного впливу перевиробництва «не базових» речей, котрі опиняючись на смітниках, забруднюють довкілля. Висвітлено перспективність технології апсайклінг для використання на різних щаблях організації предметно-просторового середовища - у архітектурі та будівництві, виготовленні меблів, одягу, взуття, аксесуарів та побутових об’єктів, облаштуванні та оздобленні інтер’єрів. Проаналізовано контент-досвід впровадження апсайклінг-проєктів в освітній процес університетів Китаю, США, Великобританії, Швеції. Наведено приклади виконання апсайклінг-проєктів учнями ДПТНЗ «Славутський професійний ліцей» та здобувачами вищої освіти у Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова. Зазначено техніки, за допомогою яких майбутні фахівці швейної галузі можуть реалізовувати проєкти з апсайклінгу виробів легкої промисловості. До них належать: ручний розпис, вишивка, макраме, в’язання, печворк, плетіння та інші. Вибір технік здійснюється особою відповідно до рівня розвитку творчих здібностей, естетичних вподобань, сформованих умінь та навичок використання цих технік.

Висновок дослідження: впровадження в освітній процес українських закладів професійної (професійно-технічної), вищої освіти екологічного дизайну в проєктній діяльності формує екологічний світогляд здобувачів освіти, сприяє розвитку їх творчих здібностей, креативності, пошуку нестандартних рішень. Кожна виготовлена річ - неповторна, унікальна, має інноваційний дизайн, і головне - даючи старим речам та матеріалам друге життя, здобувачі освіти формують екологічний світогляд і можуть стати частиною змін, завдяки яким планета і людство отримають шанс на майбутнє без екологічних проблем.

СУЧАСНІ МЕТОДИ ТА ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Олена Миколаївна Кохан — 2024-02-05

У статті авторами розглядаються актуальні підходи до викладання іноземних мов з використанням інноваційних технологій та сучасних методів навчання. Автори досліджують роль цифрових засобів, таких як віддалені платформи, інтерактивні дошки, системи управління навчанням, QR-коди у покращенні якості навчання. Аналізуються використання онлайн-ресурсів, відео та аудіо матеріалів для створення стимулюючого мовного середовища. Підкреслюється значення індивідуалізованих програм вивчення та розвитку спільнот для ефективної комунікації між здобувачами та викладачами. Стаття висвітлює, як використання цих інновацій сприяє активному та ефективному процесу вивчення іноземних мов у закладах вищої освіти. Метою статті є аналіз сучасних інформаційних методів та інноваційні технології, які використовуються в процесі викладання іноземних мов в Державному торговельно-економічному університеті. Відповідно до мети використано такі методи дослідження, як логічний аналіз методичної, філософської, психолого-педагогічної літератури, дисертаційних праць з метою з’ясування стану та перспектив досліджуваної проблеми. Зазначено, що вивчення іноземних мов у сучасному суспільстві стає невід'ємною складовою підготовки майбутніх фахівців, а важливим фактором підвищення ефективності навчання іноземної мови є використання інноваційних технологій. Встановлено, що використання інноваційних технологій у викладанні іноземної мови дозволяє досягти таких результатів, як підвищення мотивації здобувачів до навчання, активізація їх пізнавальної діяльності, розвиток критичного мислення та творчих здібностей, формування комунікативної компетентності та цифрових навичок.

У результаті дослідження автори зазначають, що інтерактивні заняття, інтерактивні дошки, віртуальні лабораторії та ігри, системи управління навчанням (LMS), використання різноманітних мультимедійних ресурсів (відеоуроки, аудіопідкасти, онлайн-ресурси), використання сервісів для перевірки граматики, розширення словникового запасу та вдосконалення навичок письма сприятиме розвитку навичок слухання, вивченню граматики, розвитку цифрових навичок та підвищить комунікативну компетентність здобувачів освіти.

ПРОЕКТУВАННЯ МОДЕЛІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЕКОЛОГІВ

Микола Миколайович Кочубей — 2024-02-05

Система професійної підготовки майбутніх екологів у ЗВО − це, на нашу думку, сукупність певних компонентів організації освітнього процесу (моделей, методів, засобів, прийомів, принципів, умов тощо), що перебувають у взаємозв᾿язку і спрямовані на вирішення єдиного завдання − підготовку фахівця, здатного ефективно здійснювати професійну діяльність із захисту навколишнього середовища.

У статті розкрито сутність і можливості проектування моделі професійної підготовки майбутніх екологів. Подано мету професійної підготовки майбутніх екологів, висвітлено професійні завдання діяльності майбутнього еколога. Визначено об᾿єкт професійної діяльності майбутнього еколога − природо-виробничі системи. Узагальнено вимоги до підготовки майбутнього еколога та виділено професійні функції: виконавчу, імперативну, самостійну, альтернативну. Визначено принципи проектування змісту професійної підготовки майбутнього еколога (екологічної самосвідомості, конкурентоспроможності, комунікативності, професійної мотивованості, комплексного дослідження екологічної проблеми, пріоритету екологічних завдань перед техніко-економічними, забезпечення гарантованої екологічної безпеки технологічних організаційно-управлінських рішень, «холізму» або цілісності природних систем, застосування методів імітаційного дослідження альтернативних варіантів рішення. На основі практичного аналізу функцій та завдань професійної діяльності майбутнього еколога встановлено професійно значущі види діяльності: дослідно-аналітичну, проектно-конструкторську, виробничо-технологічну, організаційно-управлінську, соціально-комунікативну.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у створенні моделі професійної діяльності майбутнього еколога як базового компонента змісту його професійної підготовки, виявлення необхідних професійних компетентностей.

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ПОСИЛЕННЯ ІНТЕГРАЦІЇ ЗМІСТУ ТА ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Олена Валентинівна Кравчук — 2024-02-05

Актуальність досліджуваної проблеми обумовлена суттєвою зміною соціального середовища, антисоціальними проявами, які мають складний кримінальний, соціально небезпечний характер. Сучасні прояви злочинності вимагають відповідної професійної підготовки майбутніх фахівців правоохоронних органів, здатних професійно виконувати службові обов᾿язки у новій системі відносин та вирішувати складні, комплексні завдання. Одним з найбільш перспективних напрямів підготовки майбутніх фахівців правоохоронних органів в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ у зв’язку з інноваціями у змісті професійної діяльності є інтеграція психолого-педагогічних, юридичних та фахових знань.

У статті розкрито теоретичні передумови посилення інтеграції змісту та процесу підготовки майбутніх фахівців правоохоронних органів. Встановлено потребу у використанні психолого-педагогічних знань у процесі підготовки майбутніх фахівців правоохоронних органів. Розкрито, що основу інтеграції психолого-педагогічних, юридичних та фахових знань визначають загальні цільові установки, засоби, прийоми професійної діяльності, комплексний характер завдань, які вирішуються у практичній роботі. Доведено, що побудова підготовки майбутнього фахівця правоохоронних органів на основі інтеграції психолого-педагогічних, юридичних та фахових знань дозволяє розкрити логічну структуру їх компонентів, показати їх розвиток, забезпечити оволодіння курсантами функціями, діями, операціями психолого-педагогічної взаємодії у процесі вивчення юридичних та фахових дисциплін. Узагальнено, що професійна діяльність майбутнього фахівця правоохоронних органів складається з виконання функцій, що вимагають від нього складних (комплексних) міждисциплінарних знань та умінь.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розкриті змісту компонентів підготовки майбутніх фахівців правоохоронних органів.

ВИМОГИ ДО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ АДАПТИВНОЇ СИСТЕМИ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ INTELLIGENT

Вікторія Дмитрівна Крикун — 2024-02-05

Авторка статті проводить теоретичний аналіз, що має на меті виокремлення та обґрунтування вимог до інтелектуальної адаптивної системи іншомовної підготовки офіцерів ЗС України INTELLIGENT. На основі аналізу наукової літератури обґрунтовано основні вимоги до системи INTELLIGENT: інформаційно-дидактичні вимоги (інформація щодо методів, форм і засобів навчання, які доцільно використовувати відповідно до мети навчання, що визначається із врахуванням інформації, яку містить система INTELLIGENT, зокрема модель суб’єкта навчання); психологічні вимоги до змісту системи INTELLIGENT, які обумовлюють необхідність врахування вікових та індивідуальних особливостей студентів, когнітивні стилі навчання тощо; діагностичні вимоги: система INTELLIGENT має забезпечувати можливість для відстеження прогресу кожного офіцера щодо розвитку його/її іншомовної професійної компетентності, можливість залишати відгуки та рекомендації користувачів системи INTELLIGENT; програмно-технічні вимоги до програмного продукту, які передбачають забезпечення доступності платформи суб’єктам навчання; захист інформації (забезпечення конфіденційності інформації та даних).

У науковій статті також розглядаються сучасні програмні засоби, спрямовані на розвиток іншомовних компетентностей користувачів, а саме чотири основні застосунки: English Tutor від English 4U, Duolingo, Memrise та Babbel. Кожен із них передбачає використання технології машинного навчання для адаптації навчального процесу до індивідуальних потреб користувачів. Вони доступні у форматі онлайн-платформ та мобільних застосунків. Визначено, що кожен застосунок має свої особливості: Memrise акцентує на розвитку комунікативних навичок; Babbel виконує функції курсу іноземної мови; Duolingo та English Tutor також є популярними застосунками у вивченні іноземної мови серед користувачів. Аналіз показав, що ці застосунки мають переваги для використання у військовій сфері, зокрема їхня адаптивність та доступність за вартістю. Однак серед недоліків виявлено обмеження, які можуть бути несумісні з потребами вищих військових навчальних закладів та військових установ.

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ І ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Сніжана Віталіївна Куркіна — 2024-02-05

Сьогодні українське суспільство висуває принципово нові вимоги до всіх освітніх установ: від дощкільного навчального закладу до закладу вищої освіти. Зрештою це стосується й оновлення змісту й структурних компонентів особистості і професійної компетентності керівника закладу освіти, зокрема до керівника освітнього закладу, оскільки саме від нього більшою мірою залежить забезпечення якості освіти. Окрім цього, самі механізми управління закладами освіти також потребують модернізації новітніми інформаційними технологіями, інноваційним педагогічним й управлінським інструментарієм та сучасним психолого-педагогічним супроводом.

У представленій статті зроблено спробу дослідити актуальну проблему формування особистості і професійної компетентності керівників закладів освіти України. Автори доводять, що сьогодні, в процесі реформування системи освіти в Україні, в умовах пристосування освітньої галузі до європейських зразків, постає необхідність формування інноваційної моделі особистості і професійної компетентності керівника закладу освіти. Автори переконують, що сучасний керівник має бути озброєний спеціальними знаннями для здійснення управлінської діяльності, особливу манеру поведінки, креативне мислення для розв’язування будь-якого завдання. Головне з них полягає у вмінні скласти перспективний план розвитку очолюваного ним закладу освіти, який зможе витримати конкуренцією на ринку освітніх послуг країни.

В процесі роботи над статтею авторами проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних науковців, які розкривали провідні положення педагогічного менеджменту, розробили теорію лідерства, вивчали теорію та практику управління закладами освіти різного рівня (від дошкільних навчальних закладів до закладів вищої освіти) та педагогічними системами. Доведено, що у відповідності з сучасними поглядами на сутність праці керівника закладу освіти, вона зводиться до виконання ряду функцій, тобто видів діяльності, серед яких можна виокремити стратегічну, експертно-інноваційну й адміністративну, яка в свою чергу, включає кілька підфункцій.

ЗАСТОСУВАННЯ ІКТ ІНСТРУМЕНТІВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ НАВЧАННЯ

Лариса Володимирівна Ломакіна — 2024-02-05

У статті обґрунтовано актуальність застосування сучасних засобів ІКТ при навчанні майбутніх інженерів фахових дисциплін та іноземної мови в умовах карантину і воєнної агресії. Світова пандемія призвела до того, що в усьому світі до 2-х мільярдів дітей і молоді опинились за межами аудиторного освітнього процесу. Це спонукало держави до розширення процесів цифровізації, пошуку ефективних рішень для підтримки віддаленої освітньої взаємодії.

Проведений аналіз міжнародного досвіду та наукових джерел, у контексті застосування ІКТ в освіті, засвідчив інтерес світової освітньої спільноти до використання мобільних сервісів, месенджерів. На думку авторів статті, можливим дієвим засобом вирішення гострих та складних педагогічних проблем у дистанційній формі навчання є використання месенджеру Telegram, у якості засобу підтримки освітнього процесу.

Метою статті є проаналізувати переваги використання месенджера Telegram, як засобу підтримки освітнього процесу, в сучасних умовах карантинних обмежень і воєнної агресії, під час навчання майбутніх інженерів фахових дисциплін і іноземної мови; надати рекомендації щодо застосування чат-боту месенджера Telegram.

У статті представлено досвід використання месенджера Telegram, як засобу підтримки освітнього процесу на факультеті електроніки у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», в умовах вимушених обмежень, спричинених світовою пандемію і воєнною агресією. Проаналізовано сучасні месенджери, зокрема Telegram, Viber, Facebook Messenger, WhatsApp, за визначеними критеріями та показниками. Окреслено переваги використання месенджера Telegram для підтримки освітнього процесу, зокрема: кросплатформність, підтримка синхронної та асинхронної взаємодії, можливість обміну повідомленнями різного формату, можливість забезпечити виконання багатьох педагогічних задач. Охарактеризовано суть, переваги та можливості використання інструмента чат-боту від месенджера Telegram. Надано психолого-педагогічні рекомендації щодо підвищення педагогічного ефекту від використання чат-боту від Telegram. Дослідження показало, що месенджер Telegram дозволяє здійснювати підтримку освітнього процесу в умовах неочікуваних та вимушених обмежень без втрати якісних показників, досягаючи педагогічних цілей.

ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ І СЕРВІСІВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХМАРИ ВІДКРИТОЇ НАУКИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ

Майя Володимирівна Мар’єнко — 2024-02-05

В статті досліджується проблема використання сервісів штучного інтелекту Європейської хмари відкритої науки для професійного розвитку педагогічних кадрів. Більшість науковців досить серйозно ставляться до цієї проблеми, оскільки використання сервісів штучного інтелекту (загалом) в освітньому процесі може призвести до серйозних загроз. Окремі аспекти цієї проблеми можна вирішити завдяки правильному використанню сервісів штучного інтелекту, оскільки поряд із загрозами науковці досліджували і можливості та переваги використання сервісів даного типу в освіті (при цьому переваги явно перевищують недоліки тому постає питання їх виваженого та методично обґрунтованого використання). Якщо ж розглядати сервіси, що розміщені на порталі Європейської хмари відкритої науки, то існує досвід їх позитивного використання в освітньому процесі, попередньо було проведено серія заходів для навчання освітян базовим елементам використання інструментарію порталу. Зокрема, сервіси штучного інтелекту також наявні на даному порталі і є абсолютно безкоштовними. Для визначення перспективних шляхів використання засобів і сервісів штучного інтелекту Європейської хмари відкритої науки для професійного розвитку педагогічних кадрів попередньо було розроблено класифікаційну схему сервісів штучного інтелекту (загальну). В якості класифікаційної ознаки було обрано учасників освітнього процесу: керівництво установи, викладачі/вчителі та студенти/учні. Орієнтуючись на встановлену класифікацію та специфіку сервісів штучного інтелекту порталу Європейської хмари відкритої науки було визначено шляхи їх використання: для мотивації навчання здобувачів освіти; для кращого сприйняття та усвідомлення нового матеріалу; для виявлення зв’язків між новими та попередніми знаннями; для розвитку критичного мислення здобувачів освіти; для встановлення міжпредметних зв’язків; для створення проблемної ситуації; для поглибленого вивчення теми чи модуля; для пошуку ідей в підготовці наукових робіт; для самостійного використання здобувачами освіти; для творчого виконання завдань.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Інна Віталіївна Маринченко — 2024-02-05

У сучасних умовах світової глобалізації питання перспективності та пошук шляхів формування креативного освітнього середовища в системі вищої освіти України стало однією з найважливіших проблем підвищення якості освітньої складової. Актуальним стає пошук шляхів вирішення цієї проблеми та створення методичного інструментарію для формування креативного освітнього середовища як запорука підвищення якості навчання здобувачів вищої освіти. Визначено зміст поняття «креативне освітнє середовище»; розкрито його ознаки та особливості, розроблено та впроваджено методику формування креативного освітнього середовища в освітньому процесі вищої освіти України під час проведення експериментального дослідження на базі Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. До опитування залучено 68 Викладачів Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. До контрольної групи ввійшли 36 респондентів, а до експериментальної – 32 учасники. З відібраних респондентів для проведення експериментального дослідження виділено 30 жінок та 38 чоловіків. Використані такі методи: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення та експеримент: констатуючий, формуючий та контрольний, а також методи математичної статистики. Розроблено методичний інструментарій підвищення готовності майбутніх педагогів до формування креативного освітнього середовища в освітньому процесі вищої освіти, а саме: реалізація чотирьох аспектів, які впливають на формування сприятливого освітнього середовища: сприятливий психологічний клімат; зміст освіти, технології навчання; просторове оточення; можливості розвитку. Напрям подальших досліджень націлений на розгляд сучасних програм міжнародного рівня для педагогів з можливістю підвищення кваліфікації за кордоном та результатів власних досліджень.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ

Тетяна Іванівна Молнар — 2024-02-05

Статтю присвячено проблемі підготовки майбутнього вчителя початкових класів до педагогічної імпровізації. На основі аналізу наукової літератури визначено стан досліджуваного питання в педагогічній теорії і практиці; окреслено значення педагогічної імпровізації у фаховому становленні вчителя; розкрито погляди науковців на сутність та зміст педагогічної імпровізації; схарактеризовано типи педагогічної імпровізації, як от: цільову, змістову, методичну, комунікативну. Описано досвід формування імпровізаційних умінь майбутніх учителів початкових класів під час вивчення дисципліни «Педагогічна майстерність (педагогічна творчість)».

З’ясовано, що педагогічна імпровізація розглядається як важлива умова ефективної професійної діяльності вчителя поряд з педагогічною ерудицією, цілепокладанням, творчим мисленням, рефлексією. Вона є необхідним складником освітнього процесу й представляє собою інтуїтивний пошук оперативних рішень у суперечностях між стереотипними та несподіваними ситуаціями в освітньому середовищі початкової школи.

Встановлено, що формування готовності майбутніх учителів початкових класів до педагогічної імпровізації – тривалий процес, оскільки передбачає не лише освоєння теоретичних знань, які становлять когнітивну основу для успішної педагогічної імпровізації, але й розвиток складних творчих умінь і навичок. Цілеспрямована підготовка здобувачів вищої освіти до педагогічної імпровізації повинна починатися з першого курсу й тривати протягом усього періоду навчання у виші.

Зроблено висновок, що включення здобувачів у педагогічно спрямовану діяльність, використання активних методів навчання, що ґрунтуються на моделюванні освітнього процесу початкової школи та спрямовані на практичне оволодіння педагогічною теорією, відпрацювання імпровізаційних умінь і навичок, засвідчує динаміку готовності майбутніх учителів початкових класів до педагогічної імпровізації.

Перспективним напрямом вважаємо більш глибоке вивчення чинників, закономірностей, особливостей прояву педагогічної імпровізації у професійній діяльності вчителя початкових класів.

ТЕХНОЛОГІЯ СКАФФОЛДИНГУ В ПРОЦЕСІ ОВОЛОДІННІ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ ЗДОБУВАЧАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ольга Миколаївна Нежива — 2024-02-05

У статті проаналізовано практичне використання технології скаффолдингу в процесі оволодінні іноземною мовою здобувачами вищої освіти в освітньому середовищі. Сьогодні складно уявити процес вивчення іноземних мов у закладах вищої освіти без використання різних прийомів, методів та технологій навчання. Однією з таких технологій є технологія скаффолдингу, важливою стратегією котрої є сукупність процесів спрямованих на підтримку студентів під час отримання ними знань. У статті детально розглянуто технологію скаффолдингу, висвітлено типи даної технології, показано основні характеристики стратегії скаффолдингу та провідні цілі. Також автори досліджують переваги, та можливість використання технології скаффолдингу у процесі оволодіння іноземною мовою, та задається ціллю з’ясувати, чи сприяє технологія скаффолдингу ефективному вивченню іноземної мови студентами у закладах вищої освіти. Також автори розглядають яким чином дана технологія допомагає здобувачам освіти вдосконалити свої знання з іноземної мови, зрозуміти та освоїти новий матеріал. Крім того, автори аналізують важливий метод даної технології ‒ «згасаючу допомогу», яку пояснюють як плавне зменшення надання інтенсивної допомоги зі сторони викладача до того моменту, коли студент проявляє себе цілком самостійним, та автономним у виконані завдання. У статті також проаналізовані певні аспекти для успішного використовування технології скаффолдингу у ході заняття, та на які вартує звернути увагу викладачу. Автори у статті роблять чіткий наголос на тому, що не варто забувати про те, що основною даної технології є принцип створення ситуацій успіху викладачем на занятті. Адже створення ситуації успіху, на думку авторів, має допомогти уникнути труднощів, з якими зіштовхується студент на шляху до вивчення іноземної мови та допомогти нівелювати такі почуття як: сором’язливість, невпевненість у собі, побоювання зробити помилку, острах викликати насмішку в одногрупників. Автори вважають, що найбільш доцільними навчальними технологіями створення ситуації успіху при застосуванні скаффолдингу є: інтерактивні технології навчання; кооперативне навчання; колективно-групове навчання; технології ситуативного моделювання; кейс-метод.

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ В. СУХОМЛИНСЬКОГО В КОНТЕКСТІ ЛОКАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ ОСВІТИ («PLACE-BASED EDUCATION»)

Вікторія Вадимівна Перевознюк — 2024-02-05

Педагогічна концепція видатного українського теоретика і практика шкільної освіти В. Сухомлинського з роками не втрачає свої актуальності, а навпаки – новаторські за своєю суттю ідеї директора невеличкої сільської школи набувають нових інтерпретацій в контексті реформування української освітньої галузі на основі імплементації передового зарубіжного досвіду. Метою статті є порівняння педагогічних ідей В. Сухомлинського, зокрема, значення природи і суспільно корисної праці на благо громади, з педагогічним підходом локально орієнтованої освіти («Place-based Education»), який виник у США на межі тисячоліть. Сутність цього педагогічного підходу багато в чому перетинається з ідеями В. Сухомлинського. Засновники напряму локально орієнтованої освіти також пропонують переносити навчання за межі класних кімнат, тобто проводити уроки на природі, і залучати школярів до роботи над проєктами, актуальними для місцевої громади. Мета статті зумовила вибір методологічного комплексу – окрім загальнотеоретичних методів використано метод компаративного аналізу для зіставлення основних положень вчення В. Сухомлинського і локально орієнтованої освіти. У статті проводиться думка про те, що причини перегукувань між двома педагогічними концепціями криються в тому, що і В. Сухомлинський, і фундатори локально орієнтованої освіти (Д. Грюневальд, Г. Сміт, Д. Собель та інші) усвідомлювали необхідність принципових змін змісту і форми шкільної освіти на тлі таких викликів, як глобалізація, що нівелює національну специфіку, та екологічна і духовна кризи, зумовлені наступом суспільства споживання. У статті зазначено, що український вчений майже на півстоліття випередив зарубіжних дослідників, запропонувавши обґрунтовану і гармонійну систему навчання і виховання, що сприяє формуванню свідомого громадянина.

РУХОВА АКТИВНІСТЬ ЯК ВАЖЛИВА УМОВА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ

Олена Леонідівна Радіонова — 2024-02-05

Однією з найважливіших соціальних проблем сучасності є погіршення здоров'я населення. Останніми роками збільшується кількість хворих з функціональними порушеннями діяльності серцево-судинної, дихальної систем, опорно-рухового апарату, органів зору, відхиленнями в нервово-психічній сфері та інших захворювань. У розв’язанні цієї проблеми одна з провідних ролей належить фізичній культурі і чітко відслідковується залежність рівня здоров'я людини від її рухової активності. Оптимальна рухова активність є могутнім оздоровчим чинником, що підвищує функціональні можливості фізіологічних систем організму.

Узгодженість усіх систем організму формувалася в процесі еволюції на тлі активної рухової діяльності, саме тому вижили тільки ті популяції, у яких виявилась генетична стійкість до фізичних навантажень. Саме тому людина значно краще адаптується до значних фізичних навантажень, ніж до умов обмеженої рухливості. Людина має здатність повноцінно розвиватися і підтримувати життєдіяльність на належному рівні тільки за наявності достатнього систематичного м’язового навантаження. Рухова активність є визначальним чинником та необхідною умовою здоров’язбереження.

У статті узагальнені основні фактори впливу рухової активності на здоров’язбереження, розкрито механізм покращення життєздатності організму засобами рухівої активності. Наведена характеристика умов, які необхідні для оптимізації рухової активності. Проведено аналіз даних сучасної наукової літератури з проблеми впливу рухової активності на стан здоров’я та його зміцнення. Виявлено, що достатньо велика кількість людей має хронічний дефіцит рухової активності. Результатом цього виступає низький рівень мотивації до ведення здорового способу життя. Встановлено важливість підвищення мотивації щодо здоров’ябережувальної поведінки, адже доведено, що рухова активність є невід’ємним компонентом здоров’язбереження вцілому. Стаття містить аналіз та узагальнення поняття «рухова активність». Розглянуто методику Фремінгемського дослідження рухової активності, відповідно якої зазнечено розподіл рухової активністі на рівні. Запропоновано до розгляду класифікацію рухової активності в залежності від мети та наведені висновки.

ІМЕРСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ЗАКЛАДІВ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Наталя Василівна Рашевська — 2024-02-05

У статті розглядається питання організації процесу навчання природничих дисциплін учнів старших класів закладів середньої освіти в моделі змішаного навчання шляхом залучення імерсивних технологій навчання. Надано тлумачення «змішаного навчання» в реаліях інтенсифікації процесу навчання на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій, які виділено в окремі групи. Побудовано модель змішаного навчання природничих дисциплін та математики учнів старшої школи на основі ІКТ, зокрема імерсивних технологій, які надають можливість візуалізувати процес навчання, активізувати пізнавальну та навчальну активність учнів.

В основі моделі покладено взаємодію вчителя та учня, які є суб’єктами глобального освітнього середовища та мають можливість автономної співпраці, незалежної від місця та часу навчання. Отже, учень в такій моделі навчання має можливість самостійно вибудовувати персональну траєкторію навчання; створювати персональне навчальне середовище, задовольняючи власні навчальні інтереси та потреби; використовувати різноманітні технології для інтенсифікації процесу навчання; самостійно опановувати навчальний матеріал, ненав’язливо занурюючи його до процесу навчання.

Оскільки основою побудованої моделі змішаного навчання є процес візуалізації навчального матеріалу, то серед різноманітних імерсивних технологій було обрано застосунок AR Book, який найкраще відповідає саме цьому критерію. Використання застосунку AR Book на уроках природничих дисциплін допоможе вчителю розкрити з учнями потенціал проектного та дослідницького навчання; створить умови для учнів самостійно досліджувати різноманітні явища та об’єкти. Розглянутий застосунок є одним із найкращих застосунків для індивідуалізації навчання, його використання надає кожному учневі можливість самостійно, у власному темпі проходити навчальний матеріал, відповідно до освітніх потреб учня та його психологічних можливостей.

Застосунок AR Book є динамічним додатком, що постійно розвивається та наповнюється різноманітним навчальним матеріалом, але має і ряд недоліків: поки що бібліотека навчального матеріалу недостатньо розроблена, не зважаючи на великий потенціал самого додатку; не існує розроблених методик використання даного застосунку в процесі навчання.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО АКТИВІЗАЦІЇ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ УЧНІВ

Оксана Миколаївна Словік — 2024-02-05

Сучасне суспільство вимагає від учителя умінь безперервно вчитися для того, щоб сприяти загальнокультурному, інтелектуальному та емоційному розвитку учнів, зокрема початкової школи на основі формування у них творчої активності в освітньому процесі.

У статті здійснено психолого-педагогічний аналіз процесу підготовки майбутніх учителів початкової школи до активізації творчого потенціалу учнів. Розкрито поняття «творча активність» як ступінь залучення учня до творчого процесу. Висвітлено її специфіку, яка полягає у особливостях її змісту та структури. Виділено у структурі творчі вміння: пізнавальні, перетворювальні, ціннісно-орієнтовані, комунікативні. Розкрито сутність освітнього процесу у початковій школі. Зазначено, що активізація творчого потенціалу учнів у освітньому процесі в початковій школі означає вдосконалення змісту та методики організації індивідуальної або спільної з учителем і однолітками творчої роботи, що забезпечує активну самостійну цілеспрямовану, мотивовану діяльність молодшого школяра з оволодіння знаннями, способами їх набуття, переробки та застосування, в ході якої відбуваються зміни в його суб’єктному досвіді. Доведено необхідність оптимізації процесу підготовки майбутнього вчителя початкової школи до активізації творчого потенціалу учнів. Визначено особливості змісту підготовки майбутнього вчителя початкових класів взагалі і до активізації освітнього процесу, зокрема.

Встановлено, що роль вчителя початкових класів особливо важлива, оскільки в молодших класах закладаються позитивні мотиви, пізнавальні інтереси, навички творчої діяльності, необхідні для подальшої освіти школяра. Названі умови організації освітнього процесу у початковій школі реалізуються, передусім, з урахуванням його активізації.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у організації дидактичної системи підготовки майбутнього вчителя початкових класів до активізації освітнього процесу.

КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ І ТЕХНОЛОГІЙ

Ольга Олексіївна Сорока — 2024-02-05

У статті проаналізовано наукові підходи до розроблення критеріїв, показників та рівнів сформованості екологічної компетентності фахівців. Спираючись на означений аналіз, визначено критерії (ціннісно-мотиваційний, інноваційно-когнітивний, діяльнісно-технологічний, особистісно-рефлексійний) та показники сформованості екологічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання та технологій. А саме ціннісно-мотиваційний критерій передбачає визначення ступеня прояву таких показників як ціннісне ставлення особистості до природи, інтерес до вирішення екологічних проблем., прагнення формувати та розвивати власну екологічну компетентність та екологічну компетентність учнів. Інноваційно-когнітивний критерій характеризує ступінь опанування майбутніми вчителями трудового навчання та технологій системою екологічних знань (знань з екології, природокористування, природозбереження (охорони природи), сталого розвитку, екологічного законодавства), знань про екологічну компетентність учителя трудового навчання та технологій та методики формування її в учнів на уроках технологій і на заняттях у закладах позашкільної освіти. Діяльнісно-технологічний критерій покликаний виявляти уміння застосовувати екологічні знання в професійній діяльності і повсякденному житті, обґрунтовувати екологічну доцільність творчих проєктів, володіння методикою формування екологічної компетентності учнів. Особистісно-рефлексійний критерій визначає розвиненість вольових (принциповість, цілеспрямованість, наполегливість, відповідальність) та гуманістичних (емпатія до природи, толерантність, справедливість, гуманізм, рефлексія) якостей особистості, здатність до усвідомлення та самооцінювання власного рівня екологічної компетентності, а також здатність до самоаналізу та корекції власної педагогічної діяльності, спрямованої на формування екологічної компетентності учнів.

Схарактеризовано рівні (початковий, середній, достатній, високий) сформованості екологічної компетентності майбутніх учителів трудового навчання та технологій, які забезпечать об’єктивне оцінювання сформованості всіх компонентів досліджуваного феномену.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПІАНІСТІВ

Чуаньцзе Ту — 2024-02-05

Вища музична освіта передбачає формування широкого культурного світогляду, заснованого на значному спектрі загальних і специфічних музичних відмінностей, а також умінні використовувати їх для розвитку духовних цінностей та естетичні смаків суспільства. Зазначене характеризує проблему формування академічної культури майбутніх фахівців загалом та піаністів як професіоналів з багатим кругозором і моральними установками, психічно, культурно та емоційно стійких особистостей, зокрема. Тому метою статті є виявлення і обґрунтування педагогічних умов формування академічної культури майбутніх піаністів. Методи дослідження: аналіз наукових джерел і поняттєвий аналіз для уточнення терміну «педагогічні умови»; узагальнення для виявлення можливих педагогічних умов педагогічних умов формування академічної культури майбутніх піаністів; метод експертної оцінки для обґрунтування найбільш ефективних педагогічних умов формування академічної культури майбутніх піаністів. До експертизи залучено фахівців (педагоги, які мають не менше 10 років досвіду підготовки майбутніх піаністів, мають наукові ступені та вчені звання, а також є активними дослідниками в галузі мистецтва). Загальна кількість експертів – 8 осіб. За результатами статистичного аналізу узгодженості думок експертів (визначено коефіцієнт конкордації та перевірено його статистичну значущість за критерієм Пірсона, рівень значущості 0,05) ми виділили три педагогічні умови, які ймовірно впливатимуть на розвиток академічної культури майбутніх піаністів: розвиток комунікативних навичок у професійному спілкуванні; розвиток критичного мислення студентів; заохочення до участі у наукових, освітніх і практичних неформальних заходах. Виділені нами педагогічні умови необхідні для того, щоб випускники могли зрозуміти місію мистецтва та його вплив на суспільство, а також розвивати критичне мислення та навички спілкування. Ці умови також сприятимуть формуванню ціннісних орієнтацій студентів та свідомого прагнення до саморозвитку в обраній сфері.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ РУЧНИХ ШВЕЙНИХ РОБІТ

Людмила Миколаївна Хоменко — 2024-02-05

Актуальність ідеї формування в підростаючого покоління позитивного ставлення до праці не підлягає сумніву. Це процес непростий і досить тривалий. Він має починатися в сім'ї, коли дитина стає здатною усвідомлювати себе особистістю у навколишньому світі. У шкільному віці майже весь тягар виховання позитивного ставлення до праці лягає на плечі педагогів, зокрема на вчителів трудового навчання.

На заняттях у шкільних майстернях, на відміну від інших, домінує ручна праця. У процесі конструювання і виготовлення рекомендованих програмою об'єктів праці створюються сприятливі умови для поєднання фізичної та розумової праці учнів, а це є природною потребою організму, що росте. Уроки праці, проведені на високому рівні, несуть дітям відчуття глибокого задоволення і радості не тільки від результатів їхньої творчої праці, а й від напруженої роботи м'язів. У процесі праці виникають умови, сприятливі для виховання школярів у дусі свідомої дисципліни, любові до праці, бережного господарського ставлення до приватної та суспільної власності.

Виховання в учнів позитивного ставлення до праці передбачає: безпосередню участь школярів у суспільно корисній продуктивній праці; вироблення в них свідомого ставлення до праці як до найважливішого громадського обов'язку; розуміння потреби в ній для самовизначення в житті; формування високих моральних якостей нової людини; ставлення до праці як до усвідомленої і найпершої життєвої потреби, як суті людського буття.

Від умов праці підлітків, її організації значною мірою залежить їхнє ставлення до праці, а відповідно й ефективність процесу виховання. У навчальних майстернях все повинно виховувати, привчати до порядку і краси. Існує об'єктивний зв'язок між ефективністю праці і ставленням до неї: позитивне ставлення підвищує продуктивність праці, посилює її виховне й освітнє значення і, навпаки, негативне – знижує, послаблює, а іноді зводить нанівець її виховні та освітні можливості.

Нами доведено, що уроки, проведені з використанням таких методів навчання, несуть дітям відчуття глибокого задоволення від результатів їхньої творчої праці.

В статті розглянуті питання навчання учнів ручним швейним роботам. Проведено аналіз досвіду роботи вчителів, виявлені цікаві прийоми та методи навчання.

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ЖУРНАЛІСТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ЯК ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ

Ольга Вікторівна Чижикова — 2024-02-05

У статті висвітлено основні професійні якості майбутнього журналіста, особливу увагу приділено розвитку творчих здібностей студентів. Креативність характеризується як ознака високого рівня професійної компетентності майбутнього фахівця. Творчі здібності розглядаються як невід’ємна складова сучасного журналіста, який вправно й майстерно виконує професійну діяльність. У статті проаналізовано найважливіші чинники, що впливають на зростання попиту на креативність у сфері журналістики. Автором розглядається термін «творчість», надається його визначення щодо особистості майбутнього журналіста. Описано найважливіші компоненти творчості. Автор аналізує процес формування творчих здібностей майбутніх журналістів. Проаналізовано особливості викладання німецької мови як другої іноземної. Автор виділяє найбільш суттєві чинники, які необхідно враховувати в цьому процесі. У статті приділено увагу принципам, на основі яких має здійснюватися розвиток креативних здібностей майбутніх журналістів у процесі іншомовної освіти. Розроблено спеціальні методи та технології розвитку творчих здібностей майбутніх журналістів у процесі вивчення німецької мови. Кожен метод подано в розрізі розвитку певних творчих здібностей майбутніх журналістів у процесі вивчення німецької мови як другої іноземної. Більш того, у статті наведено приклади завдань з метою удосконалення творчих умінь майбутніх журналістів під час іншомовної освіти. Надано короткі інструкції та поради задля ефективної імплементації зазначених методів в освітньому процесі. Впровадження таких методів і технологій креативного навчання як імітаційні ігри, творче письмо, рольові ігри, дискусії, креативна розповідь сприяють розвитку творчих здібностей майбутніх журналістів в процесі вивчення німецької мови як другої іноземної. Автором запропоновано рекомендації щодо ефективного застосування зазначених методів.

Автор окреслює подальші розвідки, пов’язані з аналізом формування й удосконаленням навичок творчого письма студентів у процесі вивчення іноземної мови студентами нелінгвістичних спеціальностей.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЕВОЛЮЦІЇ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ У ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Ігор Валерійович Шабала — 2024-02-05

У статті структурно охарактеризована методологія дослідження проблеми еволюції творчого потенціалу особистості у ХХ – початку ХХІ ст., яка побудована на таких рівнях: 1) загально-філософському, який забезпечує вивчення еволюції творчого потенціалу особистості у ХХ – початку ХХІ ст. у просторі діалектичних законів та закономірностей; 2) загально-науковому – аналіз досліджуваної проблеми забезпечують системний, хронологічний, антропологічний, аксіологічний підходи, на яких ґрунтується наше дослідження; 3) конкретно-науковому, який передбачає вивчення еволюції творчого потенціалу особистості у ХХ – початку ХХІ ст. з урахуванням порівняльного, історико-генетичного та персоніфікованого підходів, які сприяють відтворенню об’єктивної картини науково-педагогічного знання про минуле, дають можливість проникнення в сутність педагогічних феноменів, різноманітних їх аспектів.

Дослідження ґрунтується на загальних філософських знаннях про діалектичність процесу пізнання, про буття, природу, людину, світ повсякденності; взаємозумовленість педагогічних, соціально-економічних, культурних явищ і процесів та необхідність їхнього вивчення у зв’язку з конкретно-історичними умовами суспільного життя; про єдність історичного і логічного, про об’єктивний та історичний підхід до аналізу процесів ґенези творчого потенціалу особистості у ХХ – початку ХХІ ст.

Значне місце займають ідеї об’єктивного позитивізму, основна мета якого полягає в осмисленні фактів історико-педагогічного процесу як сукупності теоретичного і практичного досвіду.

Усі зазначені підходи використано комплексно, оскільки жоден з них не є універсальним для успішної реалізації поставленої мети. Вони ґрунтуються на загальнонаукових принципах: історизму, єдності історичного і логічного, об’єктивності, усебічності й цілісності вивчення історико-педагогічних процесів і явищ.

Використані принципи стали основою для визначення комплексу взаємодоповнювальних методів дослідження проблеми: загальнонаукові: методи теоретичного аналізу і синтезу – для упорядкування сукупності термінів і понять музичної культури, для формування висновків та узагальнень; індукція, дедукція, узагальнення, ретроспекція, порівняння – з метою вивчення і аналізу нормативно-правових документів, архівних та маловідомих джерел;

Згідно з історико-педагогічною методологією під час дослідження використані: наративний метод, метод наукової класифікації, історико-структурний (структурно-системний) метод, історико-порівняльний (історико-компаративний) метод використано.

РОЗВИТОК НАВИЧОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У ЗДОБУВАЧІВ ЕКОНОМІКО-УПРАВЛІНСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Марина Євгенівна Шепель — 2024-02-05

Статтю присвячено розвитку навичок критичного мислення у здобувачів економіко-управлінських спеціальностей на заняттях з іноземної мови. Актуальність даної теми обумовлена тим, що з початком війни з 2014 року наше суспільство потребує не тільки висококваліфікованих військових, але й фахівців екомічно-управлінського профілю (публічних управлінців, менеджерів, економістів, фінансистів, бухгалтерів), які вміють мислити нестандартно та критично, приймати важливі рішення та представляти нашу країну на міжнародній арені, тобто тих фахівців які володіють не тільки hard skills (професійними ), але й soft skills (м’якими або міждисциплінарними навичками). Зазначено, що питання недостатньо ефективного розвитку критичного та нестандартного мислення фахівців економічно-управлінського профілю залишається відкритим, адже ці навички потрібні для виконання найпростіших завдань: написання відповідей у заявах на роботу, проходження особистісних тестів чи співбесіди, а також для управління департаментами, написання аналітичних звітів, підписаннями контрактів з вітчизняними та зарубіжними колегами. Зазначено, що не дивлячись на роботи науковців присвячених розвитку критичного мислення взагалі та під час занять з іноземної мови зокрема, досить недостатньо уваги приділено розвитку критичного мислення здобувачів економіко-соціального профілю на заняттях з іноземної мови. Адже саме ці фахівці прийматимуть участь у післявоєнній відбудові нашої країни, залучаючи міжнародних партнерів. Метою статті виступило визначити роль занять з іноземної мови у розвитку критичного мислення та запропонувати шлях розвитку цих м'яких навичок у процесі занять. Авторами розглянуто погляди науковців стосовно критичного мислення, розвитку критичного мислення на заняттях з іноземної мови. Надано порівняльну характеристику звичайного мислення та критичного мислення. Маючи більш ніж 10 років викладання іноземної мови за професійним спрямуванням, автори діляться прикладами розвитку навичок критичного мислення через роботу з текстами, мозковий штурм, метод мікрофону, ділові ігри, кейс-метод, метод проектів. Зазначено, що пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення внесли свої корективи у навчальний процес. Заняття відбуваються у змішаному форматі. Для онлайн навчання використовуються платформи Zoom та Google meet. Також використовуються месенджери та різні онлайн платформи. Зроблено висновок, що заняття з іноземної мови (англійської) відіграють важливу роль у розвитку навичок критичного мислення майбутніх фахівців економіко-управлінських спеціальностей.

ПРОБЛЕМА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ВИХОВАНЦІВ У ЗАКЛАДАХ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Оксана Валентинівна Язловецька — 2024-02-05

У статті розглядається проблема здоров’язбереження вихованців у закладах позашкільної освіти, формування у них культури здоров’я, створення здорового і безпечного освітнього середовища. Використання потенційних можливостей позашкільної освіти в наданні якісних освітньо-виховних послуг фізкультурно-спортивного і оздоровчого напрямів є актуальним для вирішення нагальних проблем зі здоров’ям дітей та учнівської молоді України.

Акцентовано увагу на те, що позашкільна освіта фізкультурно-спортивного та оздоровчого напрямів є сприятливою сферою розвитку кожного вихованця як унікальної особистості, оскільки орієнтують на розвиток фізичних здібностей, забезпечують необхідні умови для змістовного відпочинку і дозвілля, занять фізичною культурою і спортом, підготовку спортивного резерву для збірних команд України, набуття навичок здорового способу життя, зміцнення особистого здоров’я тощо.

У статті наголошено, що формування культури здоров’я в закладах позашкільної освіти реалізується через здоров’язбережувальну освіту як безперервний процес навчання, виховання та розвитку учнів, спрямований на розвиток системи науково обґрунтованих знань і практичних умінь, поведінки та діяльності, які забезпечують ціннісне ставлення до здоров'я, що є змістом діяльності педагогічних працівників закладів позашкільної освіти, які мають здоров’язбережувальну компетентність.

Проаналізовано специфіку організації фізкультурно-оздоровчої роботи в комплексних закладах позашкільної освіти в Україні, окреслено особливості діяльності гуртків фізкультурно-спортивного та оздоровчого спрямування та стан програмного їх забезпечення. Представлено також досвід роботи окремих закладів позашкільної освіти міста Кропивницького, в яких реалізуються зазначені напрями діяльності.

Наголошено, що для вдосконалення організації фізкультурно-оздоровчої роботи закладів позашкільної освіти у різних регіонах України, актуальним є розширення мережі різних творчих об’єднань фізкультурно-спортивного і оздоровчого напрямів, розвиток яких потребує уваги, є затребуваним дітьми та молоддю, їхніми батьками. Проте забезпечення педагогів закладів позашкільної освіти сучасними навчальними програмами і методичними розробками функціонує на недостатньому рівні, що потребує невідкладного вирішення.

ПРЕВЕНТИВНО-ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНТЕГРОВАНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА: АСПЕКТИ ПРАКТИЧНОГО ВТІЛЕННЯ

Тетяна Яківна Довга — 2024-02-05

У статті актуалізовано проблему превентивного виховання на сучасному етапі модернізації усіх ланок вітчизняної освіти. Теоретичну основу даної статті складають поняття: освітній процес, освітній простір, освітнє середовище; інтегроване освітнє середовище. Зміст статті розкривають базові терміни: превенція, превентивне виховання, завдання превентивного виховання, превентивна виховна діяльність, превентивне виховне середовище, превентивно-виховний потенціал.

Основну ідею статті виражено думкою, що інтегрований характер освітнього середовища підвищує ефективність реалізації завдань превентивного виховання. Інтегроване освітнє середовище в контексті дослідження представлене як об’єднання освітніх середовищ окремих закладів освіти з метою превентивного виховання дітей і підлітків. Наслідком такого об’єднання є створення превентивного виховного середовища, яке володіє превентивно-виховним потенціалом. Відзначено, що сучасні освітні середовища закладів дошкільної, початкової та позашкільної освіти виконують виховну, розвивальну та превентивну функції.

Запропоновано авторські тлумачення та опис окремих педагогічних явищ, що розширюють зміст досліджуваної проблеми. Освітнє середовище закладу дошкільної освіти є частиною освітньо-розвивального простору, в якому беруть активну участь педагоги, діти та їхні батьки, відбувається розвиток та виховання дітей дошкільного віку. В освітньому середовищі початкової школи відбувається навчання та розвиток, виховання та соціалізація молодших школярів. Заклади позашкільної освіти здійснюють виховання дітей та підлітків з урахуванням специфіки організації групових та індивідуальних занять та творчої спрямованості освітнього процесу.

Головним осередком превентивної виховної діяльності з молодшими школярами та підлітками є заклад загальної середньої освіти. Заклади дошкільної та позашкільної освіти також володіють превентивно-виховним потенціалом та успішно виконують превентивну функцію – своєчасне попередження та усунення відхилень у поведінці дітей і підлітків.

ЕЛЕКТРОННІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Тетяна Юріївна Дудка — 2024-02-05

Тематика статті торкається доволі актуальної проблеми, пов’язаної з необхідністю організації ефективного змішаного навчання в умовах воєнного часу. Деталізовано беззаперечний вплив інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на продуктивність розвитку сучасного освітнього процесу. Підкреслено значущість електронних освітніх ресурсів (ЕОР) як важливого та водночас дієвого інструменту для досягнення навчальної мети, з урахуванням необхідності дотримання закладами вищої освіти (ЗВО) безпекової ситуації.

Мета дослідження – проаналізувати вплив електронних освітніх ресурсів на підвищення ефективності змішаного навчання у сучасних соціокультурних реаліях.

Акцентовано увагу на відмінності усіх електронних освітніх ресурсів за критеріями контекстуальності, операційності та технологічності.

Проблематизовано нагальну необхідність у формуванні повноцінних освітніх модулів з розширеними можливостями їх використання на різних платформах мобільних пристроїв, забезпечуючих суб’єктів пізнання широким освітнім простором, доступним у часовому режимі 24/7.

Структуровано та унаочнено потенційні можливості ЕОР для реалізації завдань змішаного навчання (зокрема, поєднання фреймової, гіпертекстової та текстової структур у форматі інтерактивного та онлайн мобільного режиму).

Узагальнено ефективність поєднання процесу використання електронних освітніх ресурсів з проектною діяльністю, що активізує у подальшому формування професійно-комунікативної компетентності потенційних випускників.

Представлено перелік особистісних умінь та здатностей випускників ЗВО (зокрема, пов’язаних з використанням у навчальному процесі ІКТ), які сьогодні визнаються доволі значущими на рівні виконання ними професійно центрованих завдань.

Підкреслено невичерпність потенційних можливостей ІКТ для навчального процесу, що передбачає побудову двостороннього діалогу в рамках єдиної кодифікаційної системи знаків та символів, що уможливлюють презентацію соціокультурного досвіду крізь призму існуючої та віртуальної реальності.

Констатовано значущість впливу досліджуваного феномену на полегшення процесу сприйняття суб’єктами пізнання інформації та систематичного доступу до неї, на основі урахування їх індивідуальних освітніх потреб та здібностей.

РОЗВИТОК ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ В ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ УКРАЇНИ

Ольга Анатоліївна Комар — 2024-02-05

Ключовим завданням сучасної початкової освіти є забезпечення всебічного розвитку особистості засобами навчальних предметів. Особливе значення для дітей молодшого шкільного віку має якісне засвоєння змісту природничої освіти. Це зумовлено тим, що природничі знання, здобуті під час навчання в початковій школі, є базою для вивчення природничих дисциплін (біологія, хімія, фізика, географія) у середніх і старших класах. Водночас надто важливо вже з перших шкільних років сформувати в учнів систему природничих знань і вмінь, особистісно-ціннісних орієнтацій, необхідних їм для світосприйняття й цивілізованої взаємодії з природним середовищем.

Доведено, що основи світогляду особистості закладаються в молодшому шкільному дитинстві, тому ознайомлення дітей із природою та виховання відповідального ставлення до неї саме в цьому віці має велике значення і є невід’ємним складником освітнього процесу в початковій школі.

Одним із напрямів розв’язання завдання забезпечення якісного засвоєння учнями змісту природничої початкової освіти є вдумливе осмислення, обʼєктивна оцінка вагомих теоретичних та практичних здобутків вітчизняної педагогічної думки минулих років.

Особливо цінним у цьому контексті є звернення до освітньо-виховного досвіду педагогіки другої половини ХІХ – ХХ століття, коли відбувався активний розвиток прогресивних освітніх ідей, пов’язаних з дидактикою та методикою викладання природознавства у школі.

У статті розкрито актуальну проблему розвитку методики природничої освіти в історичному її становленні та в контексті сучасних теорій навчання. Висвітлено теоретико-методологічні засади та практику впровадження природознавства в початковій школі. Переваги й недоліки в шкільній природничій освіті окреслено на основі аналізу історичного досвіду.

Аналіз історико-педагогічної літератури свідчить про те, що поступовий розвиток природничої освіти в досліджуваний період базувався та здійснювався завдяки поглядам, ініціативам, просвітницькій діяльності видатних учених-природознавців, учителів-методистів, змінам її змісту, форм і методів навчання.

МЕТОДИЧІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ 360-ГРАДУСНОГО ВІДЕО В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

Світлана Григорівна Литвинова — 2024-02-05

У статті розглянуто важливість використання імерсивних технологій у змішаному навчанні, враховуючи нормативні документи та думки експертів у цій галузі. Підкреслено актуальність цієї теми в контексті сучасних цифрових технологій та зростаючої інтерактивності навчальних процесів. Проведено ґрунтовний аналіз закордонного досвіду щодо використання 360-градусного відео в освітній практиці вчителів. Узагальнено переваги та особливості використання змішаного навчання в закладах загальної середньої освіти, а також описано 360-градусне відео як важливий компонент класу імерсивних технологій. Висвітлено переваги використання 360-градусного відео, такі як залучення та мотивація студентів, глибоке засвоєння матеріалу, інтерактивність та гнучкість технології. Обґрунтовано класифікаційні ознаки та здійснено класифікацію 360-градусного відео з метою добору вчителем відповідного контенту для організації і проведення уроку. З метою залучення учнів до активного навчання запропоновано та обґрунтовано педагогічні умови, види завдань для учнів, види діяльності учнів, шляхи здійснення дослідження учнями в 360-градусному відео, форми навчання учнів з використанням цієї технології та запропоновано підходи до оцінювання навчальних досягнень учнів, які працюють і навчаються за цією технологією. Надані методичні рекомендації щодо розробки навчальних занять. Такий інструментарій, як технологічна карта року, може стати корисним для вчителів у плануванні та організації навчального процесу, дозволяючи систематизувати та використовувати 360-градусні відео протягом навчального року. Зважаючи на зазначене, варто також відзначити, що імерсивні технології можуть сприяти розвитку критичного мислення та творчих навичок учнів, забезпечуючи їм можливість взаємодії з матеріалом у більш глибокому та ефективному форматі. Крім того, імплементація 360-градусного відео в навчальний процес може сприяти підвищенню зацікавленості учнів у вивченні предметів та підвищити рівень їхньої мотивації до навчання. Перспективними напрямами дослідження ми вбачаємо вплив 360-градусного відео на навчальний процес та навчальні досягнення учнів, оскільки це може відкрити нові можливості для покращення якості освіти та підготовки майбутніх поколінь до викликів сучасного світу.

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Тетяна Володимирівна Потапчук — 2024-02-05

У статті розглядаються ключові аспекти патріотичного виховання студентської молоді як невід'ємного компонента громадянської діяльності в закладах вищої освіти. Подано визначення патріотичного виховання, яке спрямоване на формування у студентів почуття патріотизму та належного ставлення до Батьківщини, її історії, культури та сучасного розвитку.

Запропоновано глибше розібратися у механізмах патріотичного виховання студентської молоді, звертаючись до різноманітних педагогічних підходів, методів та інструментів, що допомагають у формуванні позитивних національних ідентичностей та активного громадянського ставлення до життя у суспільстві.

Важливо розглянути роль університетів у патріотичному вихованні, а також їхню відповідальність у підготовці молодого покоління до активної участі у громадянському житті та вирішенні ключових суспільних проблем. Крім того, проаналізовано перспективи та виклики, пов'язані із реалізацією патріотичного виховання в умовах сучасного світу, зокрема у контексті глобалізації, культурного різноманіття та викликів інформаційного суспільства.

Зазначено, що сучасні суспільно-політичні події актуалізують необхідність врахування широкого спектру регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей в Україні. Існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій, як минулого, так і сучасності. Тому, патріотизм завжди був і залишається основою консолідації суспільства. Він є джерелом духовних і здорових цінностей, які проявляються найяскравіше у періоди кризових ситуацій. Повноцінне життя в суспільстві неможливе без моральних основ і любові до Батьківщини.

З’ясовано, що успішні реформи в різних сферах будуть можливі лише за умови спирання на формування духовно-моральних та патріотичних цінностей та ідеалів. Патріотизм і громадянська відповідальність мають об'єднати українців і зберегти незалежну державу. Патріотичне виховання покликане підтримувати українську ідентичність та національну гордість, що є важливим елементом формування цілісного та стійкого суспільства.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ АРТ-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕТЦВА

Алла Миколаївна Растригіна — 2024-02-05

У статті представлено доцільність та своєчасність звернення до проблеми імплементації зарубіжного досвіду в систему підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва з метою набуття здобувачами освіти здатності до художньо-комунікативної діяльності для відновлення та підтримки метального здоров’я українців в умовах війни. Подано аналіз наукової літератури, що засвідчує необхідність розуміння самоцінності комунікації через мистецтво для розширення меж майбутньої професійної діяльності фахівця-музиканта. Підкреслено, що саме імплементація зарубіжного досвіду арт-комунікаційної взаємодії у підготовку вчителів музичного мистецтва може стати дієвою основою для досягнення означеної мети, що актуалізується у мистецько-педагогічної освіти сьогодення. Конкретизовано зміст покрокових завдань для досягнення поставленої мети, зокрема: створення комунікаційної платформи для співпраці між науковцями зарубіжних університетів та ЦДУ ім. В. Винниченка; імплементація матеріалів, ґрунтованих на пріоритетних напрямках європейських студій у підготовку майбутніх фахівців-музикантів; розповсюдження результатів наукових розвідок, базованих на арт-комунікаційному досвіді зарубіжних науковців серед вітчизняної наукової й освітянської спільноти. Схарактеризовано наукові підходи, котрі стали методологічним підґрунтям у розв’язанні поставлених завдань. Подано авторське бачення доречності застосування дефініції «арт-комунікації» у контексті розробки оновленої стратегії підготовки вчителів музичного мистецтва, спрямованої на розширення меж їхньої майбутньої професійної діяльності. Оскільки наряду із розв’язанням традиційних завдань щодо розвитку музичної культури школярів, студенти-музиканти набуватимуть здатності до арт-комунікаційної взаємодії через мистецтво. Роз’яснено особливості оновленої освітньо-професійної програми для майбутніх вчителів музичного мистецтва, основними характеристиками якої стали її унікальність та й затребуваність з огляду на виклики воєнного й повоєнного часів. Розкрито сутність системної роботи провідних науковців Великої Британії з імплементації арт-комунікаційного досвіду у підготовку майбутніх вчителів музичного мистецтва. Представлено основні характеристики програми «Арт-комунікації та травмоінформоване мистецтво»,що здійснюється у ЦДУ ім. В. Винниченка професором Найджелом Осборном за двома напрямам. У процесі розгортання курсу обидва напрями об’єднуються й стають основою теоретичного й практичного опанування навичками комунікації через мистецтво для подолання травм війни.

Перспективи подальших розвідок у досліджуваному напрямку пов’язані з розробкою педагогічних основ, технологій і практик арт-комунікацій та травмоінформованого мистецтва, котрі мають неклінічну спрямованість й доступні для освоєння вчителем-музикантом, що може стати підґрунтям для започаткування у мистецько-педагогічній освіті інноваційного напрямку - травмоінформованої мистецької педагогіки.

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ПРИ НАВЧАННІ ЕЛЕМЕНТНОЇ БАЗИ ОСВІТНЬОЇ РОБОТОТЕХНІКИ, МЕХАТРОНІКИ, САПР

Микола Ілліч Садовий — 2024-02-05

Стаття присвячена проблемі методики формування предметних компетентностей студентів при навчанні елементної бази освітньої робототехніки, мехатроніки, систем автоматизованого проектування (САПР) та інших дисциплін спеціальності Професійна освіта (Цифрові технології). Ґрунтовно розглядається поняття «електронні ключі» в схемотехніці й електроніці, яке застосовується вже для позначення пристрою чи електронного компонента, що виконує функцію перемикання складних електричних сигналів. Ця функція докорінно відрізняється від функції традиційного механічного ключа електричного кола, де вже виконуються операції в логічних самоорганізуючих схемах, та інші подібні операції. Такі схеми базуються на напівпровідникових транзисторах, тиристорах, інтегральних схемах та ін., які з успіхом використовуються для управління електричними струмами в машинах, пристроях, установках самих різноманітних галузей. З винайденням діоду введено поняття діодного ключа, де робочим елементом є сам напівпровідниковий або електровакуумний діод – в одному напрямку відкритий, а у другому – закритий.

Виокремлено біполярний транзистор і деталізовано індивідуальні виводи від кожного прошарку легованого напівпровідника. Емітер (Е) та колектор (К) є крайніми виводами, а від середнього прошарку відходить вивід база (Б). Скорочення латиницею: емітер (Е), колектор (С), база (В).

Наголошено, що зовсім інший принцип дії закладено у приладах, де керуючим і контролюючим елементом модуляції робочого потоку носіїв зарядів (електронів чи дірок) у специфічному провідному каналі є не слабкі струми, як у біполярних транзисторах, а електричне поле. Таким електронним приладом є польовий транзистор: уніполярний MOSFET - Metal-Oxide-Semiconductor FET та біполярний JFET – Junction FET. У такому транзисторі струмом керує напруга, яка створює електричне поле (не струм, як у біполярному транзисторі). Відповідно виникла назва польовий (поле) транзистор. Керуюча напруга забезпечує зміну площі поперечного перерізу провідного каналу змінюючи величину напруженості електричного поля, а відповідно регулюється вихідна сила струму. Саме ці приклади сучасних технологій забезпечують формування професійних компетентностей студентів під час навчання елементної бази освітньої робототехніки, мехатроніки, САПР.

ФОРМУВАННЯ АНГЛІОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ – ЕКОНОМІСТІВ

Олена Миколаївна Габелко — 2024-02-05

Одне з наших головних завдань сьогодні – навчити студентів ефективно застосовувати різні види навичок в особистих, професійних і суспільних життєвих ситуаціях, навчити їх самостійно знаходити та аналізувати необхідну інформацію, пов'язану з наукою, розширювати необхідні знання означає вміти ділитися відповідними матеріалами, підкреслювати навички, які спрацюють у разі виникнення непередбачених, невизначених, проблемних ситуацій.

Стаття присвячена проблемам навчання іншомовної професійно спрямованої лексики майбутніх студентів-економістів. Умовою отримання студентами-економістами якісного освітнього продукту у результаті професійно орієнтованого вивчення англійської мови є оволодіння ними галузевою термінологією.

Зазначається, що проблеми засвоєння лексики, особливо професійно орієнтованої, пов'язані з недостатньою розробленістю сучасних технологій навчання іншомовної лексики. У статті розкриваються ефективні форми роботи зі студентами щодо формування лексичної компетенції. Автор робить висновок, що проблема формування мовної компетенції (професійного говоріння), а саме лексичної як її складової, є досить актуальною для нашого суспільства. Тому особлива увага приділяється проблемі формування лексичної компетенції в процесі навчання іноземної мови студентів-економістів.

Описано алгоритм навчання, який складається з трьох основних етапів; подано приклади завдань до вправ на закріплення вивченої лексики; показано систему роботи над уведенням і закріпленням економічної лексики.

ПРИНЦИПИ І ФОРМИ ВИКЛАДАННЯ ОНЛАЙН-КУРСІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анатолій Леонідович Турчак — 2024-02-05

Стаття присвячена аналізу впровадження і викладання онлайн-курсів у вищій школі, умов і принципів створення якісного освітнього цифрового середовища для студентів ЗВО, а саме принципів: рівності й справедливості; інтерактивності; курсу, що мотивує до навчання; когнітивної складності; застосуванню отриманих знань на практиці; ефективності; педагогічній майстерності викладача; автономності. Розглянуто проблеми, що виникають при дистанційному викладанні курсів, шляхи покращення надання освітніх послуг на підґрунті запропонованої «координаційної сітки» альтернатив відеоконференції при онлайн-викладанні і поділу методики викладання на чотири категорії або «зони»: зелена зона – низька швидкість і низька пропускна здатність Інтернету, жовта зона – низька швидкість і висока пропускна здатність, блакитна зона – висока швидкість і низька пропускна здатність і червона зона – висока швидкість і висока пропускна здатність всесвітньої електронної мережі. Розподіл за зонами враховує наявність і види цифрових пристроїв та технічні характеристики інтернету і надає можливість індивідуалізувати навчальний процес студентів завдяки різним методам, формам і засобам викладання. Охарактеризовано різні форми і програми, що забезпечують якість навчання студентів в залежності від їхніх можливостей щодо умов дистанційного формату (електронна пошта, повідомлення, онлайн-дошки, спільного використання редакторів документів, групові чати, обмін повідомленнями, скрінкасти, інструмент для презентацій і оповідань для Інтернету, відеоконференції). Наведено приклади застосування таких форм і програм на онлайн-курсі для студентів факультету фізичного виховання.

Встановлено, що відеоконференції за своєю суттю є найбільш ефективною формою на онлайн-курсах, але вибір певних методів, форм і засобів навчання у вищій школі, які використовують викладачі, може мати суттєвий вплив на те, наскільки інклюзивним та ефективним є викладання. І чим більше відбувається усвідомлення цього факту, тим більшим є переконання, що вибираються правильні інструменти з домірних причин. Тому офлайн-навчання не є передумовою якісної освіти. Порівняння однієї форми освіти з іншою відволікає нас від того факту, що всі форми освіти можна і потрібно покращувати.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОЇ ТА ФІЗКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПОЗААУДИТОРНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Ігор Олександрович Шостак — 2024-02-05

У статті здійснено теоретичний аналіз особливостей організації спортивно-оздоровчої та фізкультурної діяльності студентської молоді у позааудиторній діяльності.

Спортивно-оздоровча та фізкультурна діяльність особистості є невіддільним складником національної історії й культури народу, сприяє гармонійному розвитку людини, досягненню нею довголіття, формуванню її культури здоров’я.

На спортивно-оздоровчу діяльність держава покладає відповідальність за розв’язання проблем соціального комплексу, невіддільно пов’язаного зі станом і зміцненням здоров’я дітей, підлітків, студентства, робітників підприємств та установ України. Окрім цього, соціально зумовлена потреба формування здоров’я людини повинна трансформуватися в культурну, у прагнення до фізичного вдосконалення.

Політичні, соціально-економічні зміни, наслідки пандемії воєнний стан в Україні вимагають пошуку нових методів, засобів, прийомів для вирішення освітньо-прикладних завдань у закладах вищої освіти.

Здійснено аналіз особливостей організації спортивно-оздоровчої діяльності студентів, яку у дослідженні визначаємо як систему заходів масового спорту та фізичного виховання, спрямованих на створення умов для забезпечення оптимальної рухової активності кожного студента за місцем навчання, проживання та відпочинку для зміцнення здоров’я й профілактики захворювань, активного дозвілля.

Обґрунтовано доцільність впровадження нових підходів у реалізації освітнього процесу студентів у позааудиторній діяльності: чітко структурувати роботу студентів і викладачів у позааудиторний час; розширити секції з видів спорту, які подобаються студентам; залучати студентів до волонтерської роботи; проводити спортивно-розважальних та військово-патріотичні конкурси та свята; співпрацювати з місцевими дитячо-юнацькими спортивними школами; залучати практичних працівників до проведення бінарних занять, тренувань тощо.

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ В ІСТОРИЧНОМУ ОСМИСЛЕННІ

Вадим Геннадійович Яровий — 2024-02-05

У статті розглядається питання національно-патріотичного виховання молоді, формування національно-патріотичних і військово-патріотичних цінностей підростаючого покоління протягом всього періоду розвитку людської цивілізації від старогрецьких філософів до класиків св ітової педагогіки. Вивчення історії зарубіжної школи й педагогіки, як важливої складової загальної та педагогічної культури вчителя і тренера, дає уявлення про головні напрямки навчання, виховання й освіти молодого покоління. Особливо важливою є роль фахівця галузі фізичної культури і спорту у суспільних процесах глобалізації – фізичний розвиток підростаючого покоління, його підготовка до захисту держави. Метою роботи є історичний аналіз здобутків національно-педагогічної спадщини світової і української наукової спільноти. Сповідуючи принцип історизму, розглядається кожний етап еволюції людського суспільства, у контексті формування всебічно гармонійно розвинутої особистості, через призму робіт представників філософсько-педагогічного напрямку. Пропонуються до осмислення діяльності і робіт видатних філософів, мислителів і педагогів різних суспільно-вікових економічних формацій та їх поглядів на історико-педагогічні проблеми, особливо – на національно-патріотичне і військово-патріотичне виховання й освіту підростаючих поколінь від найдавніших часів до сучасності. Систематична цілеспрямована робота майбутніх фахівців галузі фізичного виховання і спорту над усвідомленням світової педагогічної спадщини минулого буде сприяти розширенню професійного світогляду вчителя фізичної культури чи тренера з виду спорту, формувати у них креативне педагогічне мислення, уміння творчо підходити до сучасних явищ суспільного життя.

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ХУДОЖНИКІВ ТА ДИЗАЙНЕРІВ ПЕРЕДАЧІ ПЕРСПЕКТИВНИХ МАСШТАБІВ У ТРАДИЦІЙНОМУ ТА КОМПЮТЕРНОМУ РИСУНКУ Й ЖИВОПИСІ

Леонід Вікторович Бабенко — 2024-02-05

У статті розкрита необхідність та ефективність методики навчання майбутніх вчителів образотворчого мистецтва, художників та дизайнерів законам і правилам побудови перспективних зображень, теоретичним основам креслення перспективних проекцій, а також різним способам й прийомам перспективних композиційних зображень на картинній площині та використання набутих компетенцій у процесі виконання різних творчих композицій в традиційному та комп’ютерному рисунку й живописі.

Перспектива – це прикладна наука образотворчого мистецтва, яка виділена в самостійний навчальний предмет на факультетах підготовки вчителів образотворчого мистецтва, художників та дизайнерів. Знання, отримані в процесі вивчення цього предмета, призначені допомогти художнику-педагогу, дизайнеру в роботі над рисунком, живописом, композицією малюнка картини. Без знань перспективи неможливе реалістичне зображення різних предметів. Тому перспектива є теоретичною основою образотворчого мистецтва.

Головна мета перспективи – це побудова зображень навколишніх предметів на картинній площині близькими до їх зорового сприйняття. Уміння користуватися перспективою дає можливість не тільки вільно малювати предмети з натури, а й відтворювати їх по пам’яті в процесі виконання різних композицій у традиційному та комп’ютерному рисунку й живописі.

Вивчення курсу перспективи передбачає набуття знань, умінь та навичок побудови в просторі перспективи плоских та об’ємних форм різних предметів, інтер’єрів та екстер’єрів, а також особистих та падаючих тіней, відображень у плоских дзеркалах. Вивчення перспективи формує навички зображення різних просторових композицій.

Перспектива – один із головних навчальних предметів образотворчої грамоти в підготовці кваліфікованих вчителів образотворчого мистецтва, художників та дизайнерів. Сучасний вчитель образотворчого мистецтва, художник та дизайнер повинні оволодіти теорією зображення різних просторових форм на площині й застосовувати набуті знання в практиці виконання традиційного та комп’ютерного рисунку й живопису.

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ»

Анна Володимирівна Сосюк — 2024-02-05

У статті окреслено важливість використання мультимедійних технологій як одного із важливих інтерактивних елементів сучасного уроку «Я досліджую світ». Завдання вчителя – сконструювати такий урок, який, на його думку, міг би найбільш ефективно досягти поставленої навчальної мети. Мультимедійні технології завжди були невід’ємною частиною педагогічного процесу. Визначено сутнісні характеристики основних понять, зокрема, мультимедійна технологія – це програма, яка може містити текстові матеріали, фотографії, малюнки, слайд-шоу, звукове оформлення і дикторський супровід, відеофрагменти і анімації. Виокремлено ефективні мультимедійні технології, які сприяють якісному засвоєнню знань, розширенню природничих умінь та навичок: мультимедійна презентація, віртуальні та інтерактивні екскурсії, буктрейлери, медіатексти, інтелект-карти, інтерактивні плакати, Movie Maker, Anime Studio Pro. Основними завданнями сучасного вчителя під час розробки уроків інтегрованого курсу «Я досліджую світ» з використанням мультимедійних технологій – сконструювати такий урок, який буде найбільш ефективно досягти поставленої мети. Створенні вчителем мультимедійні презентації, відеоролики мають відповідати педагогічним, ергономічним та естетичним вимогам: вчителю важливо дотримуватись санітарних норм та правил використання мультимедійної техніки на уроках в початковій школі; слід враховувати вимоги, які обумовлені психологічними особливостями сприйняття інформації школярами молодшого шкільного віку; необхідно пам’ятати про головну мету мультимедійної презентації, відеоролику – досягти глибшого запам’ятовування навчального матеріалу через образне сприйняття, посилення емоційного впливу; ефективність супроводу уроку мультимедійною презентацією буде залежати в першу чергу від рівня ілюстративного матеріалу, тому вчителю варто особливу увагу звертати при добору матеріалу для створення презентації для власних уроків.

ПРОБЛЕМА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ В СИСТЕМІ ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В РЕЦЕПЦІЇ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ

Михайло Анатолійович Кошляк — 2024-02-05

У статті здійснено історіографічний аналіз досліджень українських учених, у яких розкриваються питання фізичного виховання дітей та молоді в системі позашкільних закладів. Виокремленні ключові аспекти вивчення проблем у сучасній теорії наукового знання.

Встановлено, що на сучасному етапі значно зріс інтерес науковців як до проблеми фізичного виховання дітей та молоді, так і до особливостей функціонування окремих навчальних закладів спортивного профілю в Україні.

Учені одностайні в тому, що позашкільна освіта, позашкільні заклади різного типу є невід’ємною складовою реалізації державної освітньої політики і сприяють всебічному, гармонійному розвиткові особистості. Висвітлюючи історію виникнення навчальних закладів спортивного профілю, напрями їх діяльності, особливості нормативно-правового та фінансового забезпечення, проблеми та перспективи розвитку в сучасних ринкових умовах, автори наголошують на тому, що дитячо-юнацький спорт відіграє особливу роль у житті суспільства та окремої дитини, бо спортивна діяльність забезпечує розвиток фізичних здібностей вихованців, створює необхідні умови для повноцінного оздоровлення, загартування, змістовного відпочинку і дозвілля, занять фізичною культурою і спортом, підготовки спортивного резерву для збірних команд України, набуття навичок здорового способу життя.

Вітчизняна позашкільна освіта спортивного профілю пройшла досить насичений історичними традиціями шлях становлення і розвитку. Звернення до історії позашкільних закладів, виховання і навчання в них, управління, фінансування і кадрового забезпечення дає змогу врахувати досягнення, прорахунки, перспективи цього важливого соціально-педагогічного процесу у контексті історичної ретроспективи.

Встановлено, що цілісна історія розвитку фізичного виховання дітей та молоді в системі позашкільних закладів ще належно не висвітлена в історіографії. Подальшого розвитку набули аналіз і систематизація досліджень з даної проблеми.

ПІДГОТОВКА ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО РОБОТИ НАД ФРАЗЕОЛОГІЗМАМИ З МЕТОЮ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Тамара Анатоліївна Торчинська — 2024-02-05

У статті розкрито особливості підготовки здобувачів вищої освіти до роботи над фразеологізмами з метою формування культури спілкування учнів молодшого шкільного віку.

Ефективність навчання фразеології майбутніми фахівцями початкової освіти залежить від доцільного використання методів, прийомів, засобів навчання, правильного вибору їх. Успішність роботи з фразеологізмами залежить від раціонального використання вчителем початкової школи активних форм організації навчальної діяльності учнів (індивідуальної, парної, групової), ефективних способів співпраці вчителя й учнів (розповідь, обмін думками, спостереження за мовними явищами, виконання практичних завдань і вправ), прийомів роботи з фразеологічним матеріалом з урахуванням дій, необхідних для формування мовленнєвих навичок (аудіювання, читання, вимова, запам’ятовування, читання, написання фразеологізмів; зв’язок між стійкими сполученнями слів із дійсністю; уживання їх в усному та писемному мовленні з пошуком у мові відповідників).

Ґрунтовна підготовка здобувачів вищої освіти до роботи над фразеологізмами є важливою передумовою формування культури спілкування учнів молодшого шкільного віку. Вчителю початкової школи потрібно вміти влучно використовувати фразеологічні одиниці у своєму мовленні, фахово передати свої знання і навички учням у межах початкової школи.

Використання сучасних педагогічних технологій у поєднанні із традиційними методами та прийомами навчання забезпечить ідеальну основу для вивчення фразеологічного матеріалу у закладах вищої освіти. Саме застосування різних форм і технологій навчання надасть можливість більш ґрунтовно ознайомитись із теоретичним матеріалом і опанувати його, дібрати ефективні методи саме для вивчення конкретної теми, а також застосувати ті прийоми роботи та засоби навчання, які будуть відповідати рівневі знань студентів.

Перспективи подальших розвідок напряму вбачаємо у пошуку таких педагогічних технологій, які сприятимуть ефективній професійній мовній підготовці майбутніх учителів початкової школи.

КОМП’ЮТЕРНА ГРАФІКА ЯК НАОЧНІСТЬ ДЛЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «РИСУНОК»

Володимир Володимирович Туляєв — 2024-02-05

Мета дослідження: розробити методи наочного викладання законів розподілу світла і тіні на поверхні будь-яких тривимірних об’єктів через застосування можливості тривимірної комп’ютерної графіки задля забезпечення ефективного засвоєння студентами поглиблених теоретичних знань. Визначити технологію викладання відповідного навчального матеріалу у доступній наочній формі.

Застосовано методи аналізу та синтезу, що забезпечило не лише ефективну роботу із спеціальною літературою, вивчення та формулювання актуальності досліджуваної проблеми, але й перш за все результативну розробку методів комп’ютерної наочності. Також, у даному дослідженні було застосовано метод моделювання, що надало змогу створювати віртуальні комп’ютерні моделі, які ефективно віддзеркалювали відповідний навчальний матеріал. Крім того, у статті використано метод абстрагування завдяки чому виявилося можливим відсторонитися від несуттєвих, у даному випадку, деталей.

Результати: за допомогою вищевказаних методів дослідження були створенні штучні середовища засобами тривимірної комп’ютерної графічної програми 3D MAX, що надало змогу чітко та недвозначно відобразити відповідний навчальний матеріал для демонстрування студентам його певних специфічних особливостей. Отже, було наочно відображено певну теоретичну частину навчальної дисципліни «Рисунок»: теоретичні положення щодо тіней, що падають, а також власних тіней будь-якого тривимірного об’єкту, рефлекс, відблиск, напівтінь та залежність сили тону об’єкту, який зображується, від куту оберту та відстані відносно певного джерела освітлення. Також виконано окреме завдання цієї статті, у межах її мети - визначено технологічні особливості створення цих штучних середовищ, зокрема, технічні інструменти 3D MAX такі, як пересування, оберти, масштабування, освітлення тощо.

Висновки: завдяки тривимірної комп’ютерної графіки, можна створити ефективну систему наочного матеріалу з теорії рисунка. Розроблені методи є не лише ефективним наочним матеріалом, але й дозволяють студентам власноруч випробувати та змінювати певні умови освітлення, тональності, розташування об’єктів у віртуальному просторі. Виходячи з вищезазначеного, з’являється обґрунтована підстава стверджувати про перевагу комп’ютерного методу демонстрування наочності та відповідного пояснення над традиційним методом.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В УМОВАХ НУШ

Ірина Василівна Шевчук — 2024-02-05

У статті розкрито особливості підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інформаційних технологій на уроках математики в умовах НУШ.

Основним мотивом, що входить до структури готовності вчителя до реалізації інформаційних технологій, є інтерес до навчання дітей з використанням цих технологій як важливого дидактичного засобу. Як структурні компоненти цієї готовності виступає його спеціальні та методичні знання, вміння та навички ефективного застосування інформаційних технологій як дидактичного інструменту своєї професійної діяльності. Інформаційні технології дозволяють вчителю урізноманітнити матеріал на всіх етапах уроку математики, підвищити мотивацію учнів, їх зацікавленість, сприяти більш міцному засвоєнню знань.

Формування готовності майбутнього вчителя початкових класів до використання інформаційних технологій на уроках математики здійснюється поетапно: підготовчий – на цьому етапі формується первинний інтерес до інформатики як галузі наукового знання та предмета професійної діяльності вчителя початкових класів; визначальним є створення мотивації до використання інформаційних технологій в початковій школі та реалізація наявних (вихідних) компетентностей у процесі професійної педагогічної підготовки; початковий, який передбачає подальше поглиблення інтересу до інформаційних технологій та формування спеціальних знань і умінь майбутнього вчителя початкових класів у цьому напрямку його професійної діяльності. На цьому етапі необхідним є набуття досвіду вирішення професійних завдань вчителя початкової школи за допомогою інформаційних технологій на основі загальнопрофесійного змісту; основний – на цьому етапі відбувається вдосконалення досвіду вирішення професійних завдань вчителя початкової школи з допомогою інформаційних технологій під час вивчення математики.

Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо в обґрунтуванні педагогічних умов, які сприяють успішному формування готовності майбутніх учителів початкової школи до застосування інформаційних технологій на уроках математики.

ПРОЦЕС ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПІСЕННОГО ФОЛЬКЛОРУ, ЯК АТРИБУТА ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Наталя Леонідівна Косінська — 2024-02-05

У статті аналізується процес інтерпретації пісенного фольклору, як атрибута духовної культури у педагогічній діяльності майбутніх вчителів музики. З цією метою вивчені основні концепції музичної та пісенної інтерпретації, які представлені у науково-педагогічних дослідженнях ряду вчених. В статті було зроблено спробу простежити взаємозв’язок між методологією сучасної теорії пісенного фольклору (культурологічні теорії, теорія мовної полісистеми та ін.) й вмінням перенесення способів музичного спілкування у сферу педагогічної практики. Актуальність поставленої проблеми підтверджується ще тим, що особистісна система духовних цінностей майбутнього вчителя музики значною мірою впливає на загальнокультурологічний аспект розвитку особистості у широкому діапазоні художніх цінностей пісенного фольклору.

Таким чином, використання пісенного фольклору у педагогічній діяльності має багато позитивних наслідків. Перш за все, це сприяє розвитку культури мовлення учнів. Використання народних пісень допомагає дітям навчитися висловлювати свої думки та почуття за допомогою музики, роблячи їхнє мовлення емоційним і красномовним. Крім того, використання пісенного фольклору допомагає дітям розвивати світоглядну позицію. Учні можуть за допомогою пісень вивчати народні традиції, історію та культуру свого народу. Це сприяє формуванню їхньої ідентичності та розумінню важливості збереження національних цінностей. Вчитель музичного мистецтва має використовувати яскраві та глибоко народні джерела, щоб досягти вершин образності і краси в інтерпретації пісенного фольклору. Важливим аспектом дослідження є розуміння ролі та значення пісні в культурному контексті. Пісня відображає народну культуру, традиції і цінності, тому її правильна інтерпретація є ключовою для збереження народної спадщини.

Подальші дослідження проблеми інтерпретації пісенного фольклору мають великий потенціал для розширення нашого розуміння та збереження народної спадщини. Вони можуть розкрити нові аспекти і підходи до інтерпретації та виконання пісні.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРТЕПІАННОГО ЦИКЛУ БОГДАНИ ФІЛЬЦ «МУЗИЧНІ ФРЕСКИ»

Валентина Венедиктівна Белікова — 2024-02-05

В основі професійної фортепіанної літератури українських авторів лежить зв’язок з народною музичною творчістю, тому в найпопулярнішйх творах українських митців відбивається одна з основних особливостей музично-творчого процесу сучасності – продовження накопичення фольклорних традицій національного музичного мистецтва. Виховні можливості української фортепіанної літератури випливають з кола її музичних образів та емоційних настроїв, адже побудована на широкому розмаїтті пісенно-танцювальних народних мелодій, українська фортепіанна музика, відтворюючи героїчні історичні картини минулого Батьківщини, куточки рідної української природи, здатна формувати й виховувати високі моральні якості людини, її різноманітні духовні потреби. Саме тому підвищений емоційний тон музичних творів для дітей та юнацтва, межує з ліричними, м’якими тонами, утворюючи багату музичну палітру фортепіанної музики сьогодення.

У статті автор розглядає фортепіанний цикл видатної української композиторки Богдани Фільц «Музичні фрески».

Богдана Михайлівна Фільц – надзвичайно яскрава постать в українській музичній культурі сьогодення. Композитор, педагог, заслужений діяч мистецтв України, доктор мистецтвознавства, лауреат премії імені Миколи Лисенка. Творчість Б. Фільц продовжує стильовий напрямок, започаткований у композиторській спадщині Л. Ревуцького, В. Барвінського, Н. Нижанківського, М. Колесси.

Б. Фільц створювала музику, що пройнята сучасним пульсом життя, вона серйозна, глибока, в той же час сучасна, молодіжна, активна й художньо довершена.

Музична палітра композиторки відрізняється романтичною натхненністю, виразною мелодикою, ліричним світовідчуттям, щирістю у відтворенні людських почуттів, її музика наповнена глибоким філософським осмисленням, історичними паралелями між героїкою давніх і сучасних поколінь українців, глибокими інтимними переживаннями, несе оптимізм і позитивні емоції, вона оригінальна, наскрізь пронизана українськими народними елементами, захоплює глибиною музичної думки, блискучою формою, сердечністю, патріотизмом і щирістю.

ХУДОЖНЯ КОМУНІКАЦІЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ДИРИГЕНТА З ХОРОВИМ КОЛЕКТИВОМ

Ірина Миколаївна Левицька — 2024-02-05

У статті автор пропонує аналіз важливості художньої комунікації в контексті взаємодії між диригентом та хоровим колективом. Автор визначає характеристики та особливості ефективної комунікації в музичному середовищі, звертаючи особливу увагу на роль емоційного вираження та мови тіла диригента у взаємодії з хором. Дослідження базується на аналізі практичного досвіду диригентів та учасників хорових колективів, а також на теоретичних підходах до вивчення комунікаційних процесів, що підкреслюють важливість розвитку вмінь художньої комунікації для підвищення ефективності роботи диригента з хором. Комунікативна взаємодія диригента з різними учасниками музичного процесу – це складний та різноманітний процес, який включає в себе різні аспекти та особливості. По-перше, диригент перебуває у тісній духовній взаємодії з композитором, яка полягає у розумінні та передачі авторських намірів, тлумаченні музичної ідеї та відтворенні його твору відповідно до авторського задуму. По-друге, диригент повинен розтлумачити співакам хору поетичний текст, тож диригент повинен налаштувати комунікативний зв’язок не тільки з композитором, але і автором словесного тексту. По-третє, художня комунікація диригента як керівника хорового колективу продовжується з концертмейстером для координації репетицій, виконання музичного матеріалу та вирішення різноманітних технічних питань і кінцевою метою діяльності хору та його управління є здійснення художньо-емоційного впливу на слухацьку аудиторію. Автор вважає, що особливо важливим є розуміння диригентом природи комунікації, комунікативних функцій музики, а також закономірностей і засобів її художнього впливу на виконавців та слухачів. Тільки на основі цього знання в творчій взаємодії з хоровим колективом диригент може належним чином зрозуміти художньо-комунікативний зміст конкретного музичного твору, визначити засоби, які допоможуть виконавцям і слухачам осягнути структуру твору, зрозуміти його художні образи у хоровому виконанні. Автор доводить, що ефективність художнього спілкування диригента як з хоровим колективом, так і слухачами, має ґрунтуватися на взаємній емоційності, яка пронизує діяльність диригента на всіх етапах роботи над музичним твором.

ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ: ПРАКТИЧНІ СТРАТЕГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ, ЯКІ ВИВЧАЮТЬ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ ЯК ІНОЗЕМНУ

Людмила Олександрівна Лисенко — 2024-02-05

У статті досліджуються стратегії навчання лексичних навичок, а також розглядаються основні аспекти інтерактивного навчання іноземної мови у зв'язку з необхідністю розвитку та вдосконалення комунікативних навичок студентів. Обґрунтовано та визначено основні функції використання відповідних методів і прийомів, які значною мірою сприяють ефективному вдосконаленню лексичних навичок. Вивчення іноземних мов стає все більш зростаючою вимогою сучасної освіти. Питання ефективних методів навчання завжди широко обговорювалося у світовому освітньому співтоваристві, оскільки пошук ефективних методів є завданням першорядної важливості.

Cлід зазначити, що поглиблення словникового запасу стосується того, як люди розширюють кількість слів, які вони розуміють, вивчаючи нову мову. Знання слів у другій або іноземній мові є життєво важливим, оскільки читач зможе добре розуміти написаний текст, а мовець зможе передавати основні ідеї за допомогою лексики, навіть якщо він не розуміє, як створити граматично правильне речення.

Вивчаючи мову, студенти повинні зосередитися на стратегіях вивчення лексики. Основна увага приділяється пошуку перешкод, з якими стикаються студенти при вивченні лексики, та зусиллям, які можна докласти для їх подолання за допомогою інноваційних ідей для покращення вивчення та викладання лексики. Сучасні освітні технології, які використовуються для формування комунікативної компетенції студентів при вивченні іноземної мови, є найбільш продуктивними для створення освітнього середовища, що забезпечує особистісно-орієнтовану взаємодію всіх учасників освітнього процесу.

Обговорюються основні стратегії ефективних методів і підходів до навчання лексичних навичок. Протягом всієї роботи ми згадуємо про важливість вдосконалення стратегій навчання лексики у викладанні іноземної мови та різні фактори, які супроводжують цей процес і від яких багато що залежить.

ПРАВОВИХОВНА РОБОТА ЗІ ЗДОБУВАЧАМИ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ: АСПЕКТИ ЗМІСТОВОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Володимир Григорович Махновець — 2024-02-05

Сучасний вектор розвитку українського суспільства, спричинений війною з росією, світовою глобалізацією, спрямовує ціннісні орієнтири на збереження української державності через подолання правового нігілізму, формування високої правової культури, активної, свідомої громадянської позиції кожної людини, що, вочевидь, актуалізує необхідність правової освіти, правового виховання, правовиховної роботи зі здобувачами освіти.

У статті проаналізовано деякі аспекти змістової характеристики правовиховної роботи зі здобувачами початкової освіти, представлені у науковому дискурсі. Актуалізовано необхідність правової освіти, правового виховання, правовиховної роботи зі здобувачами освіти у площині сучасного вектору розвитку українського суспільства. Опрацьовано основні дефініції, що поглиблюють змістові характеристики феномену «правовиховна робота»: «право», «правове виховання», «правова робота». З’ясовано, що поняття «правове виховання» характеризується вченими у широкому і вузькому контекстах. Предсталено наукові позиції щодо сутності, змісту правового виховання, завдань, які повинні вирішуватися у процесі правового виховання здобувачів освіти. Уточнено співвіднесеність змісту понять «правове виховання», «правова робота», «правовиховна робота». Узагальнено, що правовиховна робота є одночасно засобом і напрямом, невід’ємною складовою правової діяльності. Запропоновано авторське трактування поняття «правовиховна робота» як системи заходів, зорієнтованих на використання необхідних психолого-педагогічних, правових та спеціальних знань, умінь і навичок, що дозволить сформувати в здобувачів початкової освіти високий рівень правової свідомості, виробити у них навички і звички правомірної поведінки.

Перспективами подальших наукових пошуків уважаємо розкриття cтану підготовки майбутнього вчителя до організації правовиховної роботи зі здобувачами початкової освіти.

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Оксана Романівна Філіпчук — 2024-02-05

У статті опрацьовано деякі теоретичні аспекти проблеми формування національної ідентичності через аналіз сучасного наукового тлумачення феномену «національна ідентичність». З’ясовано, що для сучасного етапу характерна множинність дискурсивно зумовлених інтерпретацій поняття національної ідентичності та специфіки її формування. Проведено аналіз сучасного понятійного апарату, пов’язаного з категорією «національна ідентичність», а також визначено співвідношення з етнічною і громадянською складовою цього терміну. Національна ідентичність розглядається як складна система, здатна до самоорганізації, і як політична складова різних аспектів суспільного життя. Констатовано відсутність єдності у розумінні та тлумаченні зазначеного поняття в дослідженнях і зроблена спроба систематизації підходів до розуміння предмета дослідження. Виявлено різноаспектні погляди щодо дифініціювання поняття «національна ідентичність», яке активно використовується представниками різних теоретичних наукових напрямів, що й спричиняє достатньо широкий діапазон його тлумачень. Запропоноване авторське тлумачення поняття «національна ідентичність» як інтегративної якості, що відображає усвідомлення особистістю своєї приналежності до спільноти громадян країни, виявляється в політичній культурі, національній відкритості, прийнятті національних інтересів, загальнонаціональних цінностей, консолідуючої національної ідеї, що гармонізує з ідеєю патріотизму відповідно до вимог державної цілісності та монолітної єдності країни. Викладено авторську позицію з проблеми сучасної інтерпретації концепту «національна ідентичність». Узагальнено, що криза сучасної соціокультурної реальності не лише актуалізує звернення до засадничих основ формування і розвитку національної ідентичності, але і відкриває нові проблеми її розуміння.

МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ТА СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН

Ярослав Володимирович Галета — 2024-02-05

Навчання майбутніх вчителів історії та суспільствознавчих дисциплін є складним процесом, який вимагає від них не лише засвоєння певних знань і навичок, але й розвитку дослідницької компетентності. Ця стаття присвячена аналізу методів формування дослідницької компетентності у майбутніх вчителів історії та суспільствознавчих дисциплін. Вона розглядає різні підходи та стратегії, що застосовуються в освітній практиці для підвищення рівня дослідницьких навичок і вмінь студентів. Аналізуються інноваційні методи, включаючи проектну діяльність, проблемне навчання, практичні вправи та інші форми активного навчання. Зокрема, увага приділяється важливості використання інтерактивних методів, які стимулюють самостійність, творчий підхід до вирішення завдань та розвиток критичного мислення. Аналіз представлених методів допомагає визначити оптимальні стратегії формування дослідницької компетентності у майбутніх вчителів історії та суспільствознавчих дисциплін, що може сприяти покращенню якості освіти та підготовці висококваліфікованих фахівців у цій галузі.

Реформи, що впроваджені у сфері освіти в Україні, призвели до зміни освітньої парадигми, встановили нові вимоги до якості навчально-виховного процесу та його результатів. Це вимагає від вчителя освоєння нових функцій, засвоєння нового змісту діяльності, а також пошуку та впровадження сучасних методик та технологій навчання. Крім того, необхідна побудова освітнього процесу на основі результатів власної дослідницької діяльності та системної науково-дослідницької роботи учнів.

Сучасний вчитель, що реалізує вимоги дослідницької парадигми освіти, має постійно професійно розвиватися, орієнтуючись на освітні потреби учнів. Це означає, що кожен з них має застосовувати методи наукового дослідження для визначення індивідуальних особливостей кожного учня, а також розробляти оптимальні методики навчання на основі аналізу наукової інформації, проектування та експерименту.

Завдання Нової української школи передбачає побудову освітнього процесу на основі результатів особистих досліджень. Такі підвищені вимоги до реалізації професійної діяльності вчителя вимагають сформованості у нього дослідницької компетентності.

Проблема формування дослідницької компетентності вчителя вже знайшла своє відбиття у багатьох наукових публікаціях. Проте, питання формування дослідницької компетентності вчителя в умовах дослідницької парадигми розвитку освіти, основними ознаками якої є реалізація вчителем індивідуальної дослідницької траєкторії, системне залучення учнів до дослідницької діяльності вивчені недостатньо і потребують додаткового дослідження.

РОЗВИТОК ОСВІТНЬОЇ СФЕРИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА КОРДОНОМ

Оксана Віталіївна Захарова — 2024-02-05

В статті розглянуто та та узагальнено інформацію про фізичне виховання і спорт у деяких закордонних державах, досвід яких може бути використаний у системі фізичного виховання молоді України. Акцентується увага на тому, що в Концепції державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року пріоритетом реалізації державної політики є впровадження в Україні європейських стандартів життя. Завданням, як вказано у документі, є поєднання зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства для проведення реформи у сфері фізичної культури і спорту з метою приведення її у відповідність з європейськими вимогами і стандартами шляхом визначення як основи європейської моделі реформування. Тому важливим джерелом визначення сучасної стратегії розвитку галузі фізичного виховання та спорту в Україні є аналіз світового досвіду організації освітнього процесу, дослідження закономірностей та тенденцій розвитку цієї важливої складової частини освітньої сфери на Європейському континенті. Розвиток фізичного виховання дітей і молоді в системі освіти, виведення його на світовий рівень має здійснюватися в контексті широкої інтеграції в міжнародну систему освіти та взаємообмін передовим досвідом.

Проаналізовано зміст, методи і форми, види впроав, системи оцінювання різних програм професійної фізичної підготовки майбутніх фахівців у закладах вищої освіти за кордоном. Окреслено, які заходи вживано цими закладами для підвищення рівня фізичної готовності своїх випускників. Досліджено, що інтенсифікація фізичної підготовленості випускників досягається по-різному.

Визначено, що відповідність фізичної спроможності вимогам виконання професійних обов’язків та її періодичний моніторинг є передумовою для досягнення та підтримки оперативної готовності фахівців. Вивчення міжнародного досвіду провідних країн (США, Німеччини, Великобританії, Франції тощо) дає підставу стверджувати про набагато розгалуженішу систему оцінювання майбутніх фахівців, яка стосується не лише прийняття контрольних нормативів із фізичної підготовленості, а й виконання їх у нестандартних умовах. В усіх закладах вищої освіти провідних країн відпрацьовані таблиці оцінок, які стимулюють підвищення результатів фізичної підготовки.

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Олександр Володимирович Черненко — 2024-02-05

Обґрунтована думка, що в педагогічній науці, ретроспективний погляд є важливим для отримання комплексного розуміння сутності та тенденцій розвитку систем управління якістю освіти, що підвищує ефективність застосування цієї галузі знань в учительській практиці.

Метою статті є виклад історичних аспектів формування наукового погляду щодо сутності та розвитку управління якістю освіти в Україні.

У статті систематизовано основні історичні періоди розвитку педагогічних засад управління якістю освіти в Україні та проаналізовано методи контролю навчальних досягнень учнів. Розглянуто сім періодів: від Східно-Слов'янського (VI-IX ст.) до сучасного етапу незалежності України та євроінтеграції (90-ті роки – теперішній час). Показано еволюцію педагогічних підходів до контролю якості знань – від усних іспитів у дохристиянську добу до сучасної системи письмових, усних і практичних випробувань. Наголошено на централізованому характері управління освітою за Російської імперії та в Радянський період. Сучасний етап вітчизняної системи освіти характеризується євроінтеграцією, запровадженням стандартів якості та незалежного контролю з боку стейкхолдерів, держави, громадськості.

Виділено і обґрунтовано методи контролю якості освіти, які використовуються в сучасних навчальних закладах України: заліки та екзамени, тестування, усне опитування, контрольні роботи, практична перевірка умінь (лабораторні чи практичні роботи), самооцінка та взаємооцінка, моніторинг, олімпіади та конкурсні роботи, зовнішнє незалежне оцінювання.

Наведено авторські рекомендації щодо покращення діючої системи управління якістю освіти в Україні на сучасному етапі розвитку: а) покращення системи державних стандартів у сфері освіти; б) Удосконалення системи ліцензування та акредитації освітніх закладів; в) розробка ефективних, гнучких механізмів контролю якості освіти; г) залучення стейкхолдерів та громадських організацій у забезпеченні контролю якості освіти.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОЄКТНОЇ КУЛЬТУРИ ПРИ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Лариса Олексіївна Савченко — 2024-02-05

Реформування системи освіти України в контексті соціальних перетворень зумовлює необхідність її вдосконалення, наближення до рівнів світових освітніх стандартів. Реформа освіти потребує кваліфікованих кадрів нової генерації для освітньої діяльності. У зв’язку з цим педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та використанні особистісно-орієнтованих педагогічних технологій, до яких відносять і проектну технологію. Культура, програмує всі види людської діяльності. Тому є культура праці, побуту, економічна, художня, політична, сімейна, педагогічна культура і т.д. Однією з різновидів є проєктна культура, але вона ще не достатньо розкрита у практичній діяльності майбутніх фахівців. Досить важливим в процесі ігрового проєктування є взаємодія викладача та студентів, що працюють у проектних групах. Ця співпраця є вагомою на кожному з етапів проєктування. Як викладач, так і студенти в ході процесу проєктування набувають навичок культури спілкування, взаємоповаги, пошуку та відбору інформації, критичного мислення, аналізу ситуацій, прийняття альтернативних рішень тощо. Значним у використанні ігрового проєктування є вміння вчителя організовувати спільну діяльність з учнями.

Формування проєктної культури у майбутніх фахівців буде більш ефективним за умов впровадження ігрового проєктування. яке ми застосували при проведені педагогічної студії «Персональна іміджелогія», визначаємо як особистісно орієнтовану активну дидактичну технологію, яка полягає у створенні студентами ігрового проєкту під керівництвом викладача відповідно до основних його етапів з метою ефективної підготовки до інноваційної діяльності та розвитку творчих здібностей особистості. Під проєктною культурою майбутнього фахівця будемо розуміти складне динамічне утворення, що передбачає наявність системи професійно значущих знань, умінь і навичок (психолого-педагогічних, професійних, методичних), набутого досвіду й особистісних якостей (інтелігентності, ерудиції, гуманних рис характеру), які в сукупності забезпечують його ефективну взаємодію з учнями, професійний та особистісний саморозвиток. Подальшу свою роботу вбачаємо у розробці ігрових проєктів для фахових дисциплін з технологічної освіти.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

Володимир Петрович Сергієнко — 2024-02-05

У статті розкрито актуальність та здійснено короткий огляд останніх досліджень і публікацій з теми. Проаналізовано вітчизняну та зарубіжну науково-педагогічну літературу з питань освіти дорослих. Вивчено та описано поняття «технологія» та «педагогічна технологія». Охарактеризовано зміст та особливості інтерактивного навчання в системі освіти дорослих, розглянуто класифікації технологій інтерактивного навчання, проблему застосування технологій інтерактивного навчання в освітньому процесі закладів вищої освіти; визначено основні ознаки технологій інтерактивного навчання та аргументовано переваги їх застосування у системі освіти дорослих. Інтерактивне навчання передбачає активну взаємодію між усіма учасниками освітнього процесу. При цьому ролі педагога та учня перебувають у постійному балансі. Обидві сторони прагнуть вчитися і обмінюватися знаннями, досягненнями та конкретним життєвим досвідом. Розглянуто класифікацію форм і методів інтерактивних технологій: карусель, акваріум, мозковий штурм, мікрофон, дебати, дискусії, дебрифінг, розігрування ситуації за ролями, імітаційні ігри, метод «шість капелюхів»(«Six Thinking Hats»), Student Team Learning (навчання в команді); Jigsaw (мереживна пила, Е. Аронсон); Learning Together (вчимося разом); Ігрові технології тощо. Акцентується увага на необхідності впровадження технологій інтерактивного навчання в процесі здійснення освіти дорослих, використання яких може бути успішним, якщо враховувати вікові особливості здобувачів освіти, їхні інтереси та потреби, життєвий та трудовий досвід, рівень мотивації, умови взаєморозуміння та психологічної сумісності, рівень зацікавленості та складності інтерактивних методів. У статті продемонстровано необхідність впровадження технологій інтерактивного навчання у освітній процес та підвищення його якості, акцентовано увагу на досвіді та особливостях їх впровадження на сучасному етапі.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

Єлена Артурівна Васютинська — 2024-02-05

У статті розкрито роль формування комунікативних навичок в професійній підготовці майбутнього фахівця.

Комунікативні навички – це важливий компонент професійної комунікативної компетентності майбутніх фахівців, які забезпечують обмін інформацією та формуються на основі мовленнєвих дій. Професійні комунікативні навички – це навички спілкування фахівців певної галузі в межах їхньої діяльності. Рівень сформованості такого виду комунікативних навичок – умова, за якої може бути продуктивною професійна комунікація.

Комунікативні вміння та навички особистості є складовими комунікативної активності, досить складною характеристикою, що виражається у певних потребах спілкуватися, виявляється в особистісній готовності взаємодіяти в певних комунікативних ситуаціях, відтворювати її суть оптимальними та раціональними способами, які спрямовані на конкретні результати навчальної діяльності.

Встановлено, що формування комунікативних навичок майбутніх фахівців стає ефективнішим, якщо в процесі професійної підготовки на основі вивченого навчального матеріалу студент отримує творчі завдання, які допомагають йому опанувати такі компоненти комунікативної компетентності, як: прогнозування та програмування комунікативної ситуації; знання та ерудиція; засоби спілкування (вербальні та невербальні); управління комунікативною ситуацією; комунікативна культура (загальна та національна); орієнтація на соціального партнера; мовленнєва компетенція.

Під час організації комунікативної взаємодії суб’єктів освітнього процесу особливо важливим стає створення відповідних умов для розвитку суб'єктної позиції здобувачів освіти через актуалізацію і збагачення власного суб'єктного досвіду (звернення до раніше накопичених знань і умінь, стимулювання до використання різних способів і самостійного вибору виконання завдання, створення ситуацій морального вибору, заохочення пошуку нестандартних варіантів вирішення пізнавальної задачі (проблеми), організація пізнання через переживання, актуалізацію чуттєвого досвіду тощо); розвиток активності у пізнавальній діяльності (заохочення ініціативи, створення ситуацій вибору, організація проєктної діяльності тощо). Таким чином, мова йде про складний процес комунікативної взаємодії між викладачем і здобувачем освіти, наслідком якого є рішення та дії, що підштовхують до прогресу в розвитку майбутнього фахівця і прийняття ним відповідальності за власний вибір і результат вирішення проблеми.

ФОРМУВАННЯ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Сергій Геннадійович Кузютічев — 2024-02-05

У роботі висвітлено актуальні аспекти самореалізації, пов’язані з розвитком особистості майбутніх викладачів у контексті сучасної вищої освіти. Дослідження спрямоване на виявлення та аналіз основних чинників, що впливають на процес самореалізації майбутніх викладачів, таких як педагогічна підготовка, професійний розвиток, а також соціокультурне та психологічне середовище.

Мета статті полягає у розкритті системоутворюючих особливостей формування самореалізації майбутніх викладачів вищої школи в контексті педагогічних умов і трансформацій.

Встановлено, що ключова роль освіти полягає у формуванні самореалізації майбутніх викладачів вищої школи та є важливим чинником у вихованні кваліфікованих педагогічних талантів, здатних впливати на розвиток студентів. Визначено необхідність адаптації до сучасних викликів, зокрема врахування культурних, технологічних та світових тенденцій, що сприяє ефективному формуванню самоактуалізації майбутніх викладачів вищої освіти. Проаналізовано шляхи вирішення проблеми формування самоактуалізації майбутніх викладачів вищих навчальних закладів, що потребують уваги до різних аспектів, таких як освітня підготовка, розвиток навичок м’якого спілкування, самоосвіта, підтримка персоналу та наставників. .

У статті зазначається увага на важливості індивідуального підходу до кожного здобувача та педагога з метою стимулювання його особистісного зростання та професійної самореалізації. Наукова праця включає аналіз сучасних методів і стратегій, спрямованих на підтримку самореалізації майбутніх викладачів вищої школи, а також розглядає можливі шляхи вирішення цієї педагогічної проблеми у вищій освіті.

Перспективами подальших розвідок є запропонована співпраця та обмін досвідом між викладачами сприятиме створенню сприятливого середовища для розвитку самореалізації майбутніх викладачів вищої школи та підвищенню якості освіти та розвитку суспільства в цілому.

ДЕФІНІЦІЯ ХОЛІСТИЧНОГО ЗМІСТУ КУРСУ «МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ІНФОРМАТИКИ»

Маріан Філаретович Бирка — 2024-02-05

У статті визначено, що зміст курсу «Методика викладання інформатики» як базова дисципліна має забезпечувати виконання наступних основних завдань: усвідомлення майбутніми вчителями інформатики сучасних цілей та змісту шкільного курсу «Інформатика»; їх з найраціональнішими організаційними формами, методами і засобами навчання інформатики та інноваційними програмними продуктами; формування в них здатності відтворювати розроблені ними план-конспекти у ході змодельованих на практичних заняттях уроків інформатики та ін.

Детерміновано, що у ході розробки змісту курсу «Методика викладання інформатики» слід забезпечити дотримання наступних вимог: наявність актуальної особистісно та соціально значущої тематики лекцій; забезпечення можливості реалізації індивідуальної траєкторії навчання; застосування інтерактивних форм і методів організації навчання; активне включення студентів у практичну діяльність; спрямованість змісту на формування і розвиток в студентів загальних, навчально-пізнавальних, інтелектуальних та організаційних якостей тощо.

Для дефініції холістичного змісту курсу «Методика викладання інформатики» як базової дисципліни професійного спрямування обґрунтовано необхідність дотримання наступних 7 принципів: відповідності суспільним запитам; науковості; прикладної спрямованості; наочності; доступності навчального матеріалу за глибиною і обсягом; нижньої лінії; логічної завершеності і цілісності.

Запропоновано зміст навчальної дисципліни «Методика викладання інформатики» (270 академічних годин (9 кредитів), яка викладається для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності «014.09. Середня освіта (інформатика)» галузі знань «01 Освіта. Педагогіка» розкрити у двох змістових модулях: «Теоретичні і нормативні аспекти викладання інформатики в базовій школі» (5 семестр) та «Методичні аспекти викладання інформатики в базовій школі» (6 семестр).

ПРОЄКТНА КУЛЬТУРА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ: ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ

Наталія Валеріївна Бахмат — 2024-02-05

Сучасний стан цифровізації, стрімке зростання обсягів інформації, потреба розвитку економіки висуває високі вимоги до педагогів закладів освіти України, які наразі займаються підготовкою молоді до діяльності в післявоєнний період. У статті описано потребу розвитку проєктної культури майбутніх педагогів в умовах розширення функціонального ряду та цифрового інструментарію, зокрема електронних ресурсів, їх діяльності, що зумовлено необхідністю реформування суспільства та, відповідно, освіти в нашій державі. Зазначено, що здатність майбутнього педагога до проєктної діяльності значною мірою визначається рівнем його проєктної культури: вмінням створювати, відбирати та використовувати інноваційні засоби навчання, реалізовувати інноваційні методики. Описано результати аналітичного огляду зарубіжного досвіду з метою вдосконалення проєктних ідей у закладах вищої освіти.

Показано, що використання ЕОР у підвищенні рівня проєктної культури майбутніх педагогів дає їм сучасні інструменти та формує мотивацію, що є необхідним для створення унікальних, цікавих занять. В освітніх Інтернет-середовищах сьогодні накопичено великі бази ЕОР, які є у відкритому доступі та рекомендовані до використання у підготовці майбутніх педагогів у ЗВО та для використання педагогами-практиками в ЗО (Inquiry Based Learning Activities for Teachers – бібліотека ЕОР пропонує різні типи як проєкти; математичний проєкт «Дизайн саду» (Design-a-Garden); база ЕОР «Teach Peace Now» – «Thoughts, ideas, and support for parents, teachers, and peace educators» із реалізації покрокового проєктування).

Показано, що організація навчання в процесі проєктної діяльності активно розвиває вміння застосовувати знання для вирішення практичних, життєво важливих завдань як складника проєктної культури. Розглянуто проєктні методи навчання та окреслено умови розвитку проєктної культури майбутнього педагога.

Результати авторського дослідження підтвердили, що використання ПТ сприяє формуванню проєктної культури майбутніх педагогів, необхідної для успішної діяльності в цифровому світі та відповідає вимогам сучасного цифрового освітнього середовища, що неперервно формується та розвивається в системі освіти України.

ФОРМУВАННЯ ПРОЄКТНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ПРОЦЕСІ ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Сергій Семенович Данилюк — 2024-02-05

У статті розглядається проблема виявлення особливостей формування проєктної культури майбутніх фахівців у процесі їх професійної підготовки у закладах вищої освіти. Проєктна культура визначається як особлива форма існування інноваційних процесів і водночас результат творчої самореалізації професіонала на кожному етапі його становлення як суб’єкта діяльності у професії. Встановлено, що до змістових компонентів, що формують проєктну культуру, належать такі сфери: побудова та проєктування діяльності, усвідомлення проєкту, моделювання явищ, постановка та творче вирішення професійної ситуації, завдань, напрацювання досвіду проєктно-методичної діяльності, рефлексія. Підкреслено, що попит на проєктний потенціал у сфері освіти і, як наслідок, включення проєктної культури до найважливіших результатів освітнього процесу пов’язані з поступовим витісненням традиційної моделі освіти й перерозподілом освітніх пріоритетів до гуманістичної моделі, що визначається соціальним замовленням і потребами суб’єктів освітнього процесу. При цьому проєктна культура визначається як суспільно значуща, прогресивна, інноваційно-творча діяльність суб’єктів освітнього процесу в різних сферах професійної самореалізації та розвитку особистості. Звернуто увагу на те, що професійний супровід формування проєктної культури майбутнього фахівця визначається системною оцінкою ефективності моделі освітнього процесу, спрямованої на виконання цього завдання, з точки зору реалізації основних стратегій особистості, її духовний і соціальний розвиток та проєктні навички.

Ефективність процесу формування проектної культури майбутнього фахівця залежить від уміння створювати інноваційне середовище розвитку особистості, тобто умови для постійного пошуку, оновлення прийомів і методів професійної діяльності. Майбутній фахівець ще на етапі здобуття вищої освіти має стати генератором інноваційних ідей, вміти здійснювати різноманітні форми інноваційної діяльності, яка згодом стане обов’язковою складовою індивідуальної освітньої системи.

Перспективи подальших досліджень полягають у необхідності отримання емпіричних даних щодо формування проектної культури в процесі професійної підготовки майбутніх спеціалістів.