Наукові записки. Серія: Педагогічні науки

СОЦІАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Раїса Пріма — 2025-03-31

У статті проаналізовано ключові аспекти питання соціальної компетентності вчителя як детермінанти формування професійно-комунікативної компетентності. Актуалізовано затребуваність соціалізованого у швидкоплинному соціумі вчителя, професійно мобільного, компетентного, конкурентноздатного, із гнучким критичним мисленням, спроможного вибудовувати стратегії взаємодії й комунікації з іншими людьми, що не можливе без формування соціальної та професійно-комунікативної компетентності як однією з найважливіших характеристик професіоналізму педагога у контексті інтеграції України до європейського комунікаційно-освітнього простору. У площині наукового дискурсу для термінологічної чіткості опрацьовано різні підходи щодо трактування ключового поняття «компетентність». З’ясовано, що у науковому дискурсі поняття «соціальна компетентність» витлумачується через диференціацію понять «компетентність», «соціально-психологічна компетентність», «професійна компетентність», «комунікативна компетентність», «професійно-комунікативна компетентність». Соціальну компетентність потрактовано як виключно важливий базисний атрибут особистості, що відображає її досягнення, рівень сформованості знань та умінь конструювати відносини з оточуючими людьми в міжособистісних стосунках, поведінці. Акцентовано на дослідженнях, де поняття «соціальна компетентність», «комунікативна компетентність» та «професійно-комунікативна компетентність» аналізуються як синонімічно близькі та взаємодоповнюючі. Узагальнено, що комунікативна і професійно-комунікативна компетентності вчителя є одним з проявів його соціальної компетентності, найбільш вагомим її складником, позаяк без сформованої комунікативної компетентності неможливе формування соціальної компетентності.

ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГА

Вікторія Бондар — 2025-03-31

Стаття присвячена дослідженню консультування як технології професійного розвитку педагога. Визначено основні концептуальні підходи до розуміння професійного розвитку як багатокомпонентного процесу, що включає взаємодію особистості з професійною діяльністю, адаптацію до вимог професії та постійне самовдосконалення. Обґрунтовано актуальність теми у звʼязку з динамічними змінами в освітньому середовищі та зростаючими вимогами до компетентності педагогічних працівників.

На основі аналізу наукових праць представлено еволюцію підходів до професійного розвитку, від класичних концепцій карʼєрного зростання до сучасних моделей безперервного професійного навчання. Окрему увагу приділено психологічним аспектам професійного становлення, впливу мотиваційних чинників, саморефлексії та індивідуального планування карʼєри. Розглянуто роль консультування як ефективного інструменту підтримки професійного зростання, зокрема у формуванні адаптаційних стратегій, розвитку педагогічної майстерності та підвищенні рівня емоційної стійкості фахівців.

Запропоновано практичну модель організації консультування, що включає аналіз професійних запитів педагога, розробку індивідуального плану розвитку та систему супроводу в процесі карʼєрного становлення. Визначено ключові аспекти ефективності професійного консультування, серед яких персоналізований підхід, інтеграція сучасних методик саморозвитку та врахування психологічних особливостей педагогів на різних етапах їхньої карʼєри. Окремо наголошено на важливості гнучкого підходу до організації консультування, що враховує особистісні та професійні особливості педагогів. Розглянуто перспективи інтеграції консультування в систему професійної освіти як ефективного інструменту підтримки в умовах постійних змін. Запропоновано шляхи подальшого розвитку методологічних засад супроводу педагогів, що сприятиме їхньому професійному самовдосконаленню та успішній адаптації до викликів сучасної освітньої практики.

У висновках підкреслюється значущість консультування як інструменту підвищення професійної компетентності педагогів та необхідність подальших досліджень у сфері впровадження сучасних консалтингових технологій у систему безперервної педагогічної освіти.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Ярослав Галета — 2025-03-31

Наукові передумови дослідження проблеми соціальної зрілості обґрунтовані результатами аналізу соціокультурних тенденцій розвитку сучасної педагогічної освіти, інтеграційної сутності педагогічної діяльності та особистості вчителя дозволяють зробити висновок, що теоретичний пошук ефективних шляхів розвитку соціальної зрілості майбутнього вчителя зумовлений не тільки освітньою практикою, а й об’єктивними потребами суспільства.

У нашій роботі ми розглядаємо концепцію розвитку соціальної зрілості майбутнього вчителя як єдність мети, сутності, принципів, структури, змісту та результату її реалізації в педагогічному освітньому процесі.

Методологічною основою концепції розвитку соціальної зрілості на філософському рівні є ідеї активної сутності людини, її ролі у вирішенні суспільних, особистісних проблем, ідея природної та соціальної цілісності. Закони діалектики єдності та боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні, принципи об’єктивності, детермінізму, розвитку, системності та взаємодії, які дозволили розкрити діалектику педагогічного освітнього процесу, реалізації концепції розвитку соціальної зрілості; виявити суперечності, взаємозв’язки кількісних і якісних змін, притаманних розвитку особистості, на етапі професійної підготовки у вищому навчальному закладі; дослідити закономірності розвитку суб’єктів педагогічної освіти в умовах оновлення інформаційної культури суспільства з урахуванням психологічних закономірностей усіх видів діяльності

Провідними методологічними засадами концепції дослідження є системний та діяльнісний підходи, які дозволили розглянути соціальну зрілість як цілісну систему, виокремити її елементи, визначити субординаційні основи взаємодії, встановити внутрішні та зовнішні зв’язки і взаємозалежності між ними, розглянути кожен елемент як систему, а «соціальну зрілість» як підсистему системного утворення вищого рівня - «зрілість».

МЕТОДИЧНА СИСТЕМА НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ: ОБҐРУНТУВАННЯ ОБ’ЄКТИВНОСТІ ПЕРЕДУМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Ірина Гуменюк — 2025-03-31

Стаття присвячена опису результатів діагностувального етапу експериментальної перевірки ефективності методичної системи навчання української мови за професійним спрямуванням студентів педагогічних закладів вищої освіти. Здійснено порівняння вихідних критеріально-рівневих показників у експериментальній і контрольній групах з метою підготовки до формувального етапу експерименту. На основі порівняльного аналізу здобутих результатів встановлено несуттєву різницю середніх значень на достатньому, задовільному та початковому рівнях. Статистичну перевірку однорідності рівневих показників проведено з використанням статистичного непараметричного критерію Пірсона. Визначено, що відмінності у вихідних рівнях здатності майбутніх педагогів розв’язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми у професійно-педагогічній діяльності за когнітивно-мотиваційним, операційно-діяльнісним і професійно-творчим критеріями у студентів експериментальної та контрольної груп несуттєві.

На основі проведеного опитування науково-педагогічних працівників з’ясовано основні чинники, які гальмують успішне формування компетентностей студентів у процесі навчання української мови за професійним спрямуванням. Опитування засвідчило непоінформованість респондентів про способи професійної адаптації навчальної дисципліни, недостатній рівень термінологічних, комунікативних і лінгвістичних умінь студентів; виявило проблему формування готовності викладачів виконувати функції фасилітаторів і модераторів у освітньому процесі.

Дослідження підтвердило необхідність удосконалення методичної системи навчання української мови за професійним спрямуванням та поглиблення роботи щодо формування у студентів переліку компетентностей, які визначають здатність випускників закладу вищої освіти до професійно-педагогічної діяльності.

BLENDED LEARNING ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ В УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЯХ ВОЄННОГО ЧАСУ

Тетяна Дудка — 2025-03-31

У змісті статті розкрито значущість впливу інструментарію blended learning на підвищення якості сучасної професійної підготовки докторів філософії в умовах вищої школи.

Мета статті – здійснити теоретико-методологічний аналіз впливу освітніх технологій blended learning на професійну підготовку докторів філософії в українських реаліях воєнного часу.

Зауважено, що педагогічний потенціал blended learning сьогодні сприймається у якості інноваційної платформи для моделювання дидактичного та практичного потенціалу різних освітніх середовищ, з метою виявлення у їх переліку найбільш ефективних для реалізації тих, чи інших навчальних завдань.

Виокремлено цілісний квартет взаємопов’язаних вимог щодо імплементації освітніх моделей blended learning в академічні умови вищої школи, зокрема: формування цілісного та єдиного освітнього простору освітньої інституції; професійна та кваліфікаційна готовність викладача до роботи у змішаному форматі навчання; усвідомлення ключової цілі освітніх моделей blended learning усіма учасниками освітнього процесу; наявність необхідного матеріально-технічного забезпечення учасників для реалізації освітніх завдань.

Унаочнено вимоги щодо імплементації освітніх моделей blended learning в академічні умови вищої школи. Окреслено перелік критеріїв розробки освітніх моделей blended-learning, зокрема: зорієнтованість на формування hard skills та soft skills; серцевина спрямованість на імплементацію особистісно орієнтованого підходу; гнучкість організації; персоналізація навчального процесу.

Акцентовано увагу на тому, що беззаперечною цінністю досліджуваного феномена є поєднання у його сутності якостей традиційного та інноваційного, що сумарним чином націлюється на підвищення якості професійної підготовки та зростання мотивації до навчання у суб’єктів пізнання.

Проблематизовано ідейну сутність того, що перелік розроблених та апробованих освітніх моделей blended learning має різний ступінь обмеженості на рівні практичної імплементації, а тому у жодному разі не може використовуватися у повному видовому різноманітті на усіх ступенях професійної підготовки докторів філософії.

АКСІОМАТИКО-ДЕДУКТИВНА СИСТЕМА ОНТОЛОГІЙ НА ЗАСАДАХ STEM-ОСВІТИ

Ольга Кузьменко — 2025-03-31

Сталий розвиток суспільства та, загалом, добробут людей забезпечується розвитком техніки, інженерії, математики та інформаційних технологій. Ці сфери потребують спеціалістів, попит на яких стабільно зростає, що робить дослідження розвитку освітнього середовища з використанням STEM-технологій актуальним.

Відповідно до сучасних тенденцій розвитку інноваційної парадигми освіти та основні напрями вдосконалення освітнього процесу закладів вищої освіти, розроблена аксіоматико-дедуктивна система онтологій навчання фізики та математики, що ґрунтується на принципах аксіоматики та інформатики на засадах STEM-освіти. Система забезпечує ефективне ознайомлення здобувачів освіти з організацією метадисциплінарності логіко-семантичного ядра онтологій, що потрібно для подальшого вивчення дисциплін професійного напряму з урахуванням прикладного аспекту (навчання інжинірингу, радіоелектроніки, електротехніки, основ безпілотних літальних апаратів, робототехніки та інших) і спрямована не тільки на якісне, науково та методично обґрунтоване викладання змісту онтологій, що забезпечується навчальною діяльністю викладача, а й, головним чином, на активізацію самостійної навчально-пошукової діяльності студентів.

Гіпотеза дослідження: забезпечення ефективності формування STEM-skills в майбутніх фахівців технічних спеціальностей можливе за рахунок наукового обґрунтування та побудови АДСО, яка сприятиме розвитку готовності до розв’язання професійних завдань у майбутньому.

Метою статті є теоретичне обґрунтування аксіоматико-дедуктивної системи онтологій навчання фізики та інформатики на засадах STEM-освіти.

Об’єктом дослідження є процес моделювання та розроблення аксіоматико-дедуктивної системи онтологій для навчання фізики та інформатики за вимогами трансдисциплінарності.

Предметом дослідження є моделювання, симуляції, онтоорієнтовані інформаційні системи для навчання фізики, інформатики в ЗВО.

Авторами виокремлено основні принципи застосування комп’ютерних моделей на заняттях з фізики та інформатики в аксіоматико-дедуктивній системі онтологій на засадах STEM-освіти. Ефективність розробленої аксіоматико-дедуктивної системи онтологій фізики та інформаційних технологій на засадах STEM-освіти підтвердилась експертною оцінкою.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Наталія Лазаренко — 2025-03-31

У статті розглянуто теоретичні основи підготовки майбутніх учителів початкових класів до інноваційної діяльності. Досліджено принципи, підходи та методи формування готовності педагогів до впровадження новітніх освітніх технологій, адаптації до змін у сфері освіти та ефективної взаємодії у сучасному освітньому середовищі. Особливу увагу приділено компетентнісному та особистісно орієнтованому підходам, інтерактивним технологіям навчання та організації педагогічної практики. Окреслено значення інноваційної діяльності для розвитку професійної майстерності та підвищення якості початкової освіти.

В дослідженні розкрито теоретичні основи підготовки майбутніх учителів початкових класів до інноваційної діяльності, що відповідає динамічним змінам сучасного освітнього середовища. Акцентовано увагу на важливості гармонійного поєднання теорії та практики, що забезпечує здатність педагогів адаптуватися до впровадження новітніх технологій і формувати ефективну взаємодію з учнями. Висвітлено основні характеристики професійної компетентності, визначені дослідниками професійної початкової освіти, а також компетентнісний підхід до освіти. Результати аналізу педагогічного досвіду сприяли створенню моделі формування готовності майбутніх учителів до міжкультурної комунікації.

Представлено поетапний підхід до формування готовності майбутніх учителів початкових класів до міжкультурної комунікації в умовах інноваційної діяльності. Розглянуто теоретичну, практичну підготовку та інтеграцію отриманих знань у педагогічну практику. Наголошено на важливості впровадження сучасних освітніх технологій, інтерактивних методів і технологічних карт. Охарактеризовано основні ознаки інноваційної діяльності, такі як розвиток інтересу до навчання, формування особистості учнів та підвищення якості освіти. Висвітлено вплив технічних, навчальних і позанавчальних інновацій на процес навчання.

СИМВОЛІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ ДІТЕЙ В СІЛЬСЬКУ ГРОМАДУ УКРАЇНЦІВ ХІХ – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТОЛІТТЯ

Тетяна Окольнича — 2025-03-31

У публікації, при висвітленні питання інтеграції дітей в сільський соціум з використанням звичаєво-обрядової практики автори виходять із наступних засад: світоглядні засади традиційної культури українців ХІХ – першої чверті ХХ ст. базувалися на комплексі вірувань та уявлень християнської релігії і принципах магічної свідомості язичництва; функціональним чинником залишалися елементи архаїчної свідомості як іманентні компоненти світоглядної системи часів індоєвропейської спільноти. У традиційній культурі, яка базувалася на уявленні про циклічність часу, регуляторною парадигмою виступав ритуал.

Комплекс народної звичаєво-обрядової культури чітко фіксував та символізував межі дитячого життя, відзначаючи проходження дитиною певного етапу на шляху її дорослішання.

Важливим моментом в житті дитини було досягнення нею річного віку. Значення цієї вікової межі в народній педагогіці українців виявлялося в знятті цілого ряду старих і появи нових заборон та приписів.

Від 1 до 3-4 років дитина переживала новий етап свого життя, під час якого відбувалося її входження у «світ культури», і з яким також пов’язувалися деякі зміни в побутовому та ритуальному ставленні до неї.

Наступним важливим перехідним етапом в житті дітей був 7-річний вік, що пов’язувався в народній педагогіці українців із новою зміною їх статусних позицій. Це відбувалося шляхом їх включення в активну трудову діяльність сім’ї.

У статті приділяється увага суб’єктам соціалізації, котрі безпосередньо впливали на інкорпорацію дитини в сільську громаду. Основну роль у цьому процесі відігравали батьки. Крім них, активну учать у процесі соціалізації та енкультурації дитини відігравали бабусі та дідусі. Найстарше покоління виступало передусім в якості агентів непрямої трансмісії етнокультурних цінностей.

Починаючи з шести-семи років, дитина все більше починала спілкуватися в колі старших дітей. Ця категорія соціалізаторів забезпечувала освоєння дитиною соціального досвіду та традицій культури у спілкуванні зі своїми однолітками.

Однією з форм соціалізації підростаючого покоління через посередництво громади, односельчан був інститут приймацтва. У ролі посередників, медіаторів громади в процесі соціалізації дитини виступали хрещені батьки. Саме на інститут кумівства була покладена громадою відповідальність за подальшу соціалізацію дитини.

РУХОВА АКТИВНІСТЬ ЯК ОСНОВА ФІЗИЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

Тетяна Потапчук — 2025-03-31

У статті зазначено, що у сучасних умовах стрімкої цифровізації суспільства проблема недостатньої рухової активності набуває загрозливого характеру, охоплюючи всі вікові категорії, зокрема дітей дошкільного віку. Міністерство охорони здоров’я України зазначає, що низький рівень фізичної активності дітей є одним із ключових чинників погіршення їхнього здоров’я, зокрема зростання випадків порушень опорно-рухового апарату, серцево-судинної та нервової систем. Недостатня кількість рухів упродовж дня спричиняє гіподинамію, що негативно впливає на функціональний стан організму та загальну життєдіяльність дитини.

Науковці наголошують, що рухова активність є вродженою біологічною потребою, яка сприяє не лише фізичному розвитку, а й становленню особистості дитини. Завдяки руховій діяльності дошкільники опановують нові навички, розвивають координацію, витривалість, гнучкість, силу, а також вчаться долати труднощі та формують волю. Інтерес до активної діяльності мотивує дітей до самостійності, сприяє самоствердженню та розвитку впевненості у власних можливостях. Важливу роль у цьому процесі відіграють емоційне захоплення та позитивні враження, які стимулюють прагнення до нових рухових дій та підвищують рівень фізичної активності.

Рухова активність дошкільників є важливою умовою гармонійного розвитку їхнього організму, що безпосередньо впливає на розумову діяльність, психофізіологічний стан, а також формування основ здорового способу життя. Особливе значення має систематичне впровадження організованих та самостійних форм рухової активності в повсякденний режим дитини. Оптимізація рухового режиму в закладах дошкільної освіти передбачає комплексний підхід, що включає планомірне підвищення рівня фізичних навантажень, удосконалення методик організації занять, а також формування сприятливого фізкультурного середовища.

Окрім того, важливим аспектом зміцнення здоров’я дітей є поєднання фізичної активності з природними чинниками зовнішнього середовища. Фізичне загартування, перебування на свіжому повітрі, активні ігри та заняття спортом сприяють підвищенню імунітету, покращенню адаптаційних можливостей організму та формуванню стійкості до несприятливих умов довкілля. Зниження рівня захворюваності серед дітей можливе за умови систематичної рухової активності, що відповідає віковим та індивідуальним особливостям розвитку.

Рухова активність є невід’ємною складовою всебічного розвитку дитини дошкільного віку, що сприяє її фізичному, психоемоційному та соціальному становленню. Забезпечення належного рухового режиму в закладах дошкільної освіти є пріоритетним завданням, що вимагає комплексного підходу та взаємодії педагогів, батьків та інших фахівців.

ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОЗАШКІЛЬНОЇ РОБОТИ В ПОЗАШКІЛЬНУ ОСВІТУ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬЩІ)

Наталія Савченко — 2025-03-31

Стаття присвячена здійсненню порівняльного аналізу сучасного стану державної політики щодо позашкільної освіти в Україні та Польщі. Розкриваються питання нормативного забезпечення, організаційної структури та управлінської діяльності позашкільної освіти в цих державах. Закцентовано увагу на тому, що на практиці позашкільна освіта в Україні та Польщі забезпечується закладами освіти, культури, мистецтва, фізкультури і спорту тощо. Особливе місце серед них належить позашкільним освітнім закладам, які можуть швидко, мобільно реагувати на зміни, надавати дітям широкі можливості для покращення якості їх життя та інтенсивного формування позитивного ставлення до нього і передбачають активну взаємодію та співпрацю дорослих і дітей. У позашкільних навчальних закладах залучення учнів до освітньої діяльності відбувається в невимушеному навчально-виховному процесі за вільного вибору особистістю не лише закладу, а й педагогів, відповідно до своїх уподобань, нахилів та інтересів. Установлено, що державна політика Польщі у сфері позашкільної освіти, організації вільного часу дітей і молоді представлена в багатьох правових документах. Як в Україні, так і в Польщі поставлено завдання децентралізації та регіоналізації управління системою освіти, посилення впливу громадськості на прийняття рішень у сфері освітньої політики з поступовим формуванням державно-громадської системи управління освітою, інтеграції у світові освітні структури, забезпечення варіативності освіти, що має особливе значення для здійснення позашкільної освіти. Доведено, що науковий інтерес до зазначеної проблеми викликаний необхідністю звернення до найкращих здобутків як вітчизняного досвіду, так і зарубіжного, що дає можливість узагальнити і систематизувати попередній досвід, визначити традиційні пріоритети, значущі для сучасності, цікаві знахідки творчо трансформувати відповідно до умов сьогодення.

АРТИСТИЗМ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА ЯК СКЛАДОВА ЙОГО ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Тетяна Ткаченко — 2025-03-31

У статті обґрунтовано, що артистизм є невід’ємною складовою педагогічної майстерності педагога-музиканта, що суттєво впливає на рівень його професіоналізму. Розкрито сутність понять «педагогічна майстерність» та «артистизм педагога-музиканта». Показано, що артистичний компонент виступає не лише найважливішою якісною характеристикою музично-виконавської діяльності, а й пронизує всі аспекти мистецько-педагогічної творчості. Доведено, що педагогічна майстерність та артистизм тісно взаємопов’язані між собою і є категоріями одного порядку. Артистизм педагога-музиканта ми розуміємо як особливу професійну якість його особистості, специфічну здатність, яка поєднує в собі емоційно-експресивні, художньо-інтелектуальні та художньо-операційні сторони його професійної діяльності і призводить до злиття та співіснування «артиста» і «педагога» в одній особі. Розглянуто подібність артистичної і педагогічної діяльності за змістовною і за інструментальною (психофізіологічною природою особистості як інструменту впливу) ознаками, а також за наявністю загальних процесуальних характеристик. Окреслено і схарактеризовано конкретні здібності, необхідні для успішного здійснення музичної професійно-педагогічної діяльності. Виявлено, що структуру артистизму педагога-музиканта складають взаємозалежні і взаємопов’язані між собою психофізичні компоненти, зокрема: психічні процеси (уява, увага, афективна пам’ять, вольові прояви тощо) і фізичні дані (голос, дикція, міміка, пантоміміка). Схарактеризовано кожний з означених компонентів. Доведено, що цілеспрямоване формування артистизму особистості майбутнього педагога-музиканта має стати одним з провідних напрямів фахової підготовки педагога-музиканта, а тому потребує особливої уваги, адже акторсько-сценічні здібності мають органічно входити до складу спеціальних педагогічних здібностей і стати суттєвим компонентом педагогічної майстерності педагога-музиканта.

STEAM – ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ ДИЗАЙН-ОСВІТИ

Валентин Усов — 2025-03-31

У даній статті проаналізований стан використання STEAM – Science, Technology, Engineering, Mathematics (тобто Наука, Технології, Інженерія, Математика), а також STEAM (додається ще ART – Мистецтво) – у навчанні дизайну зокрема в Україні. Представлено думку дослідника-засновника STEAM освіти є Georgette Yakman, як традиційні академічні предмети наука, технології, інженерія мистецтво і математика можуть бути вбудовані зокрема у дизайн освіту. Використання інноваційних технологій навчання STEAM, основаних на інтеграції різних наук (Science, Technology, Engineering, Art, Mathemathics) є актуальною в Україні, як це підкреслюється відповідними наказами МОН України. Проте STEM часто відбувається у відриві від мистецтва, творчості та дизайну. Тому виникла необхідність інтегрування у STEM мистецтво (ART). Одним зі способів інтегрованого пізнання може бути дизайнерська діяльність учнів та студентів. Розглянуто декілька прикладів застосування STEAM у дизайні одягу, дизайні інтер’єру та графічному дизайні. Зроблено великий огляд джерел, що ілюструють застосування знань науки, технологій, інженерних рішень, математики та мистецьких надбань у різних видах дизайну. STEAM-освіта сприяє розвитку критичного мислення, творчості та проблемно-орієнтованого навчання. Інтеграція STEAM-підходу у дизайн-освіту відкриває нові можливості для студентів поєднувати художні навички з науковими та технологічними знаннями. Зроблений огляд засобів реалізації STEAM у дизайн-освіті: проєктно-орієнтоване навчання; використання інструментів цифрового дизайну та моделювання; застосування технології прототипування; імплементація технологій віртуальної та доповненої реальності; використання робототехніки та програмування; інтеграція науки та математики. Виклики для впровадження STEAM у дизайн-освіту: потрібна співпраця викладачів з різних дисциплін, спеціалізоване обладнання та програмне забезпечення для моделювання та програмування, розробка відповідних нових навчальних планів та методики для інтегрування STEAM-підходу у традиційну дизайн-освіту.

РОЗВИТОК МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗАСОБАМИ МНЕМОТЕХНІКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ВИЩОГО ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Арина Асилгараєва — 2025-03-31

Роботу присвячено дослідженню розвитку методики формування англомовної лексичної компетентності здобувачів освіти вищого військового навчального закладу із використанням засобів мнемотехніки. Актуальність дослідження зумовлена потребою у вдосконаленні підходів до мовної підготовки військовослужбовців, яка передбачає не лише засвоєння лексики, а й формування стійких навичок оперативного використання англійської мови у професійній діяльності. У статті проаналізовано сучасні науково-методичні підходи до викладання іноземних мов, зокрема англійської, з позицій когнітивної та комунікативної методології. Обґрунтовано доцільність застосування мнемотехнічних прийомів у процесі лексичного навчання як ефективного засобу зниження когнітивного навантаження, активізації довготривалої пам’яті, підвищення мотивації та ефективності засвоєння матеріалу. Розглянуто й охарактеризовано ключові мнемотехнічні методи: метод асоціацій, метод локусів, метод ключових слів, метод візуалізації та метод графемних асоціацій. Визначено їхню функціональну роль у формуванні стійких лексичних одиниць, розширенні словникового запасу та розвитку мовленнєвої активності у майбутніх офіцерів. У межах дослідження запропоновано комплекс вправ, адаптованих до умов професійної підготовки здобувачів освіти військового профілю. Описано приклади завдань із залученням образного мислення, просторових схем, візуального кодування та асоціативного запам’ятовування. Навчальні вправи спрямовані не лише на механічне запам’ятовування слів, а й на розвиток логіки, уяви та міжмовної інтеграції. Результати дослідження підтверджують ефективність систематичного використання мнемотехніки у процесі формування англомовної лексичної компетентності у здобувачів освіти вищих військових навчальних закладів. У перспективі запропонована методика може стати основою для розробки спецкурсів, мовних тренінгів та впровадження інтерактивних підходів у військову мовну освіту.

ВИКОРИСТАННЯ ТРЕНАЖЕРІВ У СИСТЕМІ РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Андрій Бабенко — 2025-03-31

У статті обґрунтована актуальність проблеми рекреаційно-оздоровчої фізичної культури різних груп населення й доведено, що вона потребує особливої уваги в умовах сьогодення, коли Україна перебуває у стані війни з росією. Акцентовано увагу на тому, що в умовах війни рекреаційно-оздоровча робота є важливим інструментом для підтримки фізичного та психологічного здоров’я людей, сприяння їх відновленню та розвитку, а також повернення до нормального життя після пережитого травматичного досвіду. Визначено рекреаційно-оздоровчі заходи, які допомагають знизити рівень стресу, покращити настрій та емоційний стан, а також відновити психологічну рівновагу, підтримувати фізичну форму, зміцнювати імунітет та запобігати розвитку різних захворювань.

Метою статті є встановлення важливості, доцільності та особливостей використання різних видів тренажерів і тренажерних пристроїв у системі рекреаційно-оздоровчої фізичної культури з метою поліпшення фізичного розвитку та зміцнення здоров’я різних груп населення. Проаналізовано стан розробленості проблеми в науці та практиці, висвітлено актуальні наукові підходи до вирішення проблеми фізичної рекреації різних груп населення, розкрито сутність понять «рекреація» та «фізична рекреація».

Охарактеризовано різні види тренажерів, а також зазначені характеристики, які відрізняють сучасні тренажери у фізичній культурі порівняно з попередніми поколіннями. Встановлено, чим пояснюється зростання популярності використання тренажерів у рекреаційній фізичній культурі. Основна увага зосереджена на використанні у рекреаційній фізичній культурі таких видів тренажерів, як кардіотренажери, силові та багатофункціональні тренажери, визначаються особливості та ефективності їх використання людьми різних вікових категорій.

У висновках зроблено акцент на головних перевагах та особливостях використання тренажерів в рекреативній фізичній культурі. Зазначено, що подальші дослідження у цій галузі сприятимуть розвитку рекреаційної фізичної культури та популяризації здорового способу життя серед населення.

РОЗВИТОК ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ПОЛІГРАФІЧНОЇ СФЕРИ В УМОВАХ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ: АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

Ярослав Бруяка — 2025-03-31

У статті досліджено проблему розвитку цифрової компетентності фахівців поліграфічної сфери в умовах неформальної освіти. Проаналізовано підходи до основних понять та термінів у вітчизняній і закордонній літературі, що стосуються компетентності, професійної компетентності, цифрової компетентності, неформальної освіти та поліграфічної сфери. Розкрито взаємозв’язок між розвитком цифрової компетентності та потребами сучасного ринку праці, який зазнає значного впливу цифровізації та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у виробничі процеси. Актуальність дослідження зумовлена зростаючими вимогами до цифрової грамотності фахівців, що працюють у поліграфічній сфері, а також необхідністю адаптації освітніх підходів до умов цифрової економіки. У статті розглядаються концептуальні основи цифрової компетентності відповідно до міжнародних та національних нормативних документів, таких як DigComp 2.1, Національна рамка кваліфікацій України тощо. Досліджено різні підходи до визначення компетентності, зокрема її трактування як інтегрованого поєднання знань, навичок та особистісних якостей, що забезпечують ефективну професійну діяльність. Значну увагу приділено розвитку цифрової компетентності фахівців поліграфічної сфери в умовах неформальної освіти. У статті закцентувано увагу на значенні самостійного навчання, онлайн-курсів, вебінарів та професійних тренінгів для підвищення кваліфікації спеціалістів поліграфічної сфери. Окреслено основні виклики, пов’язані з відсутністю системного підходу до розвитку цифрової компетентності в умовах неформальної освіти, що може призвести до фрагментарності знань та нерівномірності професійного розвитку. Результати дослідження підтверджують важливість інтеграції цифрових технологій у процес професійної підготовки поліграфістів та розробки методичних рекомендацій щодо їх розвитку в умовах неформального навчання.

ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ЕВОЛЮЦІЇ ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ

Галина Варганич — 2025-03-31

Сучасні вчителі музичного мистецтва, викладачі, керівники хорів та студенти мусять володіти знаннями з історії української хорової культури, яка є надбанням багатьох поколінь. Ці знання надихатимуть їх до відродження хорової справи і наддадуть переконаності в тому, що усвідомлення своєї етнологічної відмінності сприятиме укріпленню національної гордості й патріотизму.

Для тих, хто відчуває потребу більш глибокого розуміння національних особливостей витоків хорового професійного виконавства в Україні, корисно буде ознайомитися не тільки з витоками хорової культури в Україні, а пізнати також її сутність і тисячолітнє минуле.

У статті висвітлюються історичні аспекти становлення й розвитку хорової культури України від давнього знаменного розспіву до сучасних форм хорового виконавства.

Знання історичних аспектів розвитку хорової культури України допомагає нам зрозуміти глибину та унікальність цього мистецтва. В роботі простежується еволюція хорового мистецтва від знаменного розспіву Київської Русі до сучасності.

Проаналізовані українські види багатоголосного знаменного співу, а саме строчний спів та київський розспів, які готували грунт для нового мистецтва – партесного співу. Відомо, що в Україні знаменний розспів пройшов шлях від крюків до західно-європейської п’ятилінійної нотації. Саме українські півчі сприяли появі нотного співу на Московії.

У другій половині XVI століття на Україні утверджується новий стиль хорового співу – партесне багатоголосся.

Партесний спів як частина культового православного богослужіння, допомагав українцям у боротьбі з окатоличенням і опольщенням. Велична музика партесного співу без супроводу протиставлялася пишному католицькому богослужінню.

Партесний спів сприяв як збереженню українцями своєї віри, так і національних особливостей, адже тексти партесних співів записувалися і виконувалися давньоруською мовою.

В статті детально розглядається діяльність теоретика, педагога й композитора Миколи Дилецького. Він обґрунтував теоретичні основи партесного співу у фундаментальному музично-теоретичному трактаті «Граматика мусікійська». Доведено, що саме М. Дилецький поширював київську нотацію, що наближається до сучасності, і цим йому зобов’язана музична культура.

Значного поширення набули братські школи, які мали на меті виховання дітей у дусі православної віри і народності. Таким способом прогресивне міщанство та духовенство намагалося боротися із засиллям католицизму, що почало загрожувати релігійним та національним засадам українства. В роботі доведено, що братства зробили історичний внесок у справу розвитку української хорової культури кінця XVI–XVIII ст.

ШЛЮБНО-СІМЕЙНЕ ПРАВО В «ЗАКОНАХ ХАММУРАПІ»

Марина Волікова — 2025-03-31

Стаття присвячена ретроспективному дослідженню шлюбно-сімейного права Стародавнього Вавилону. Автором здійснено аналіз статей Закону Хаммурапі та детально охарактеризовано окремі його положення. З’ясовано, що шлюб за Законами Хаммурапі був покликаний підтримувати громадський порядок, регламентувати відносини між чоловіком та жінкою, батьками і дітьми, охороняти дітей, захищати подружжя від втручання третіх осіб і забезпечувати гармонійну спадкоємність поколінь.

Встановлено, що це найбільш ранній правовий документ в історії людства, у якому нормативно значення набули такі категорії як «чоловік», «дружина», «шлюб», «сім’я», «розлучення», «зрада», «діти», «чоловік» і «жінка». Досліджуючи Закони Хаммурапі, з’ясовано сутність поняття «шлюб», яке згадується 13 разів, «чоловік» – 44 рази, «дружина» – 67 разів, «зрада» – 3 рази, «сім’я» – 1 раз і «розлучення» – 3 рази. Шлюбна угода теж мала місце й укладалась між чоловіком і жінкою, чоловік при цьому називався «чоловіком», а жінка – «дружиною», відтак встановлено, що для вавилонського суспільства шлюб мав неабияку соціальну вагу та правову відповідальність.

Аналізу змісту Законів Хаммурапі дозволив дійти висновку, що такі правові категорії як «шлюб» та «сім’я» в давній пам’ятці вживаються як синоніми.

Дослідження показало, що вивчення витоків утворення сім’ї, формування готовності до шлюбу й подружніх стосунків, укладання самого шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються в українському суспільстві. Численні виклики, які сьогодні стоять перед Україною, а саме повномасштабна війна та демографічна криза, втрата ідеалів та цінностей вимагають на державному рівні ґрунтовного вивчення проблем шлюбу і сім’ї, сприяння їх зміцненню, ефективної реалізації сімейної політики. Важливу роль у цьому може відіграти оновлений Сімейний кодекс України, враховуючи суворі реалії сьогодення.

Перспективи подальших розвідок вбачаємо у спробі дослідити підготовку молоді до сімейного життя у історико-хронологічному вимірі.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ПОЛІЦЕЙСЬКИХ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Інна Галімська — 2025-03-31

У статті здійснено теоретичний і практичний аналіз професійної підготовки поліцейських, а саме ефективного виконання службових обов’язків у контексті впливу силової підготовки на результативність тактичних дій поліцейських під час затримання злочинців. Зазначається, що правоохоронці щодня стикаються з ситуаціями, які вимагають застосування фізичної сили для підтримання правопорядку, нейтралізації загроз і захисту громадян. Підкреслюється, що високий рівень фізичної підготовки є ключовим фактором, що визначає ефективність затримання злочинців, особливо в ситуаціях активного опору, обмеженого простору або незвичайних обставин.

Розглянуто основні фізичні якості, що мають визначальний вплив на тактичні дії поліцейських: сила хвата, силова витривалість, вибухова та функціональна сила. Визначено, що недостатній рівень розвитку цих характеристик може призводити до підвищеного ризику травм, зниження координації рухів і неефективного виконання професійних завдань. Здійснено аналіз сучасних методів підвищення рівня силової підготовки, серед яких функціональні тренування, вправи з обтяженнями, ізометричні навантаження та психофізична підготовка.

Особливу увагу приділено практичним дослідженням, які підтверджують, що правоохоронці з високим рівнем фізичної сили виконують затримання правопорушників на 30–40% швидше, демонструють вищу стійкість до фізичних навантажень і краще контролюють ситуацію під час силового контакту. Наведено результати експериментів, які доводять ефективність системних тренувань у підготовці працівників поліції.

Обґрунтовано необхідність удосконалення програм фізичної підготовки правоохоронців з урахуванням сучасних викликів, зокрема умов воєнного стану та збільшення рівня загроз у суспільстві. Запропоновано впровадження комплексного підходу до тренувань, що включає поєднання фізичних, тактичних та психологічних аспектів для забезпечення максимальної ефективності правоохоронної діяльності.

ФОРМУВАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ НАУКИ ТА ОСВІТИ

Світлана Генкал — 2025-03-31

У статті розглядається проблема формування науково-дослідницької культури майбутніх учителів біології як ключового елементу їхньої професійної підготовки в умовах інтеграції науки та освіти. Визначено сутність науково-дослідницької культури, роль у розвитку професійної компетентності педагогів, а також основні підходи до її формування. Акцентовано увагу на необхідності використання сучасних наукових методів, інтерактивних технологій та міждисциплінарного підходу для підвищення ефективності підготовки майбутніх учителів. У статті наголошується на тому, що науково-дослідницька культура є багатоаспектною категорією, тому вона розглядається як: складова загальної культури особистості, система професійних знань та умінь, міждисциплінарна компетентність, методологічна складова професійної компетентності, мотивуючий чинник фахової діяльності.

Формування науково-дослідницької культури майбутніх учителів біології є компонентом їхньої професійної підготовки, що базується на інтеграції науки та освіти. Опанування сучасними технологіями та методами навчання відіграє ключову роль у цьому процесі, сприяючи підвищенню рівня дослідницької компетентності та адаптації до сучасних освітніх викликів. Важливим є впровадження наукових досягнень у навчальний процес шляхом оновлення освітньо-професійних програм, використання новітніх знань у галузі біології та методики викладання, залучення провідних науковців до проведення лекцій, майстер-класів та семінарів, аналіз сучасних наукових публікацій та досліджень, написання статей, участь у проєктах, дослідженнях, конференціях, конкурсах, що сприятиме формуванню критичного мислення, аналітичних умінь і здатності самостійно розв’язувати складні наукові й педагогічні завдання. У статті наголошується на тому, що розвиток дослідницького мислення розширює професійний кругозір, стимулює інтерес до науки, сприяє творчому підходу до викладання біології та формує готовність майбутніх педагогів до впровадження інновацій у освітній процес.

РОЗВИТОК SOFT SKILLS У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Наталія Гнатюк — 2025-03-31

У статті розглядається розвиток soft skills у процесі викладання англійської мови у вищій школі. Підкреслюється важливість інтеграції м’яких навичок у навчальний процес для формування комунікативних, критичних, креативних та адаптивних здібностей студентів. Проаналізовано сучасні методи, інструменти та технології, які сприяють ефективному формуванню soft skills. Висвітлено роль англійської мови як засобу підготовки студентів до полікультурного середовища та їхнього професійного й особистісного зростання.

Розвиток soft skills у процесі викладання англійської мови у вищій школі є важливим напрямом підготовки сучасних фахівців. Поєднання мовних компетенцій із навичками комунікації, критичного мислення, емоційного інтелекту та адаптивності відповідає потребам ринку праці та глобалізованого суспільства. Викладання англійської мови створює умови для інтерактивного навчання, роботи в командах і розвитку творчих підходів, що сприяє формуванню конкурентоспроможних особистостей. Інтеграція м’яких навичок у навчальний процес дозволяє підвищити ефективність засвоєння знань і підготувати студентів до успішної професійної реалізації.

Штучний інтелект ефективно інтегрується у сферу онлайн-навчання, пропонуючи індивідуалізацію, адаптивне навчання та інтерактивність. Використання інструментів, таких як Duolingo, Thinkster, Querium та Aita by Knewton, демонструє потенціал ШІ у створенні персоналізованих навчальних середовищ, усуненні прогалин у знаннях і підвищенні ефективності освітнього процесу. Комбінація технологій забезпечує багатий досвід навчання, що відповідає потребам сучасної освіти, полегшуючи роботу викладачів та підвищуючи успішність студентів. ШІ стає невід’ємною частиною навчального процесу, сприяючи його інноваційності та доступності. Цифрові ресурси є важливою складовою змішаного навчання, забезпечуючи мультимедійність, інтерактивність, різноманітність і гнучкість, залишаючи незмінними традиційні дидактичні принципи.

ПРОБЛЕМА СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ ЯК СКЛАДОВА ПЕДАГОГІЧНОГО ПІЗНАННЯ ТА ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ПОЗИЦІЙ ВІТЧИЗНЯНИХ УЧЕНИХ 2-Ї ПОЛ. ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Микола Дубінка — 2025-03-31

У статті закцентовано увагу на питаннях соціалізації молоді, що розглядалися провідними вітчизняними науковцями у 2-й пол. ХХ – початку ХХІ століття. Її зміст розкриває позиції вчених щодо окреслення сутнісних характеристик соціалізації у зазначених історичних межах, враховуючи вплив соціокультурних та історичних факторів на процес формування молоді. У загальному розумінні цей процес представлено як засвоєння індивідом певної системи, знань, норм і цінностей, що допомагають йому функціонувати як повноправному члену суспільства; це становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, набуття соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством.

У статті досліджуються основні напрями соціалізації особистості (соціально-філософський, соціально-психологічний, соціально-педагогічний) та погляди вчених того часу на механізми взаємодії особистості з суспільством, поєднання індивідуального та соціального. Автор зазначає, що сутнісно-змістовна сторона соціалізації спрямована на представлення специфіки соціального розвитку індивіда співвідносно до його ролі в соціумі, рівня активності (широти взаємодії) та в залежності від умов суспільного життя. Розглядаються питання становлення особистого «Я» під впливом виховання, освіти та соціального середовища.

На основі аналізу доробку науковців в досліджуваний період, автор робить узагальнення, що становлення особистості у процесі соціалізації – складний процес, що охоплює такі взаємозалежні рівні: світоглядний, біологічний, психологічний, педагогічний, соціальний. Їх трактування з позиції домінантності слугує основою для обґрунтування різних соціальних теорій, підходів, напрямів. Між тим, у реальних умовах життя постійно відбувається розвиток як самої соціальної ситуації, так і шляхів входження в неї особистості, що завжди розширює уявлення про можливе.

Автором закцентовано, що вирішення цієї проблеми потребує вивчення і використання історико-педагогічного досвіду соціалізації молоді як у вітчизняній науці та практиці, так і її представлення у закордонних дослідженнях.

РОЛЬ МУЗИКИ У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ КИТАЮ В КОНТЕКСТІ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Вікторія Звєкова — 2025-03-31

У сучасному світі музика є важливим засобом формування національної ідентичності та патріотичного виховання, особливо серед дітей молодшого шкільного віку. Вона не лише розвиває естетичний смак і музичні здібності, а й сприяє усвідомленню культурної спадщини, традицій та цінностей свого народу. У Китаї, де питання національної свідомості та патріотизму займають чільне місце в системі освіти, музика відіграє ключову роль у вихованні молодого покоління. У статті досліджується роль музики у формуванні національної ідентичності молодших школярів Китаю в контексті патріотичного виховання. Автором розглядаються особливості використання музичного мистецтва як ефективного засобу виховання патріотичних почуттів, розвитку емоційної сфери, соціалізації та формування культурної свідомості дітей. Аналізується вплив традиційної та сучасної китайської музики на процес національного самоусвідомлення школярів, а також освітні методи й підходи, що сприяють зміцненню зв’язку між музичною культурою та патріотичним вихованням. Визначено значення музичної освіти у розвитку гармонійної особистості, яка усвідомлює свою приналежність до національної спільноти.

.У статті розглядається роль музичного мистецтва у патріотичному вихованні молодших школярів Китаю, зокрема його вплив на естетичне, інтелектуальне, емоційне та соціальне становлення дитини. Проаналізовано особливості впровадження музичних практик у систему початкової освіти Китаю з метою зміцнення патріотичних почуттів. Аналізуються основні функції музичного виховання, такі як розвиток слухових здібностей, емоційна та соціальна адаптація, інтелектуальне зростання, формування культурної свідомості та національної ідентичності. Окрема увага приділяється значенню музики як засобу патріотичного виховання, що сприяє передачі історичних і культурних цінностей, формуванню гордості за національну спадщину та зміцненню громадянської позиції.

ШЛЯХИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ STEM-ОСВІТИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Оксана Кисла — 2025-03-31

У статті проаналізовано сучасні шляхи підготовки майбутніх учителів початкової школи до впровадження STEM-освіти, що висвітлюють один з аспектів нинішнього стану української системи освіти.

Мета статті – обґрунтувати шляхи підготовки майбутніх учителів до реалізації STEM-освіти у початковій школі.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на сучасних концепціях педагогічної науки, інтегруючи наукові підходи для аналізу теоретичних засад професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів у закладах вищої освіти. Для досягнення цілей дослідження застосовано комплекс наукових методів: аналіз нормативних документів, освітніх програм підготовки бакалаврів, магістрів спеціальності «Початкова освіта». психолого-педагогічноı̈, методичноı̈ літератури, систематизація та узагальнення поглядів науковців щодо реалізації STEM-освіти.

В статті узагальнено досвід провідних університетів України – Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка – щодо підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження STEM-освіти.

Розглянуто погляди вітчизняних науковців щодо реалізації STEM-освіти в Україні і підготовку сучасних кадрів. Окреслено складність підготовки вчителів початкової школи, які повинні в майбутньому враховувати особливості інтеграції навчальних предметів (мультипредметність), обирати проблемні ситуацій для створення STEM-проєктів та вміти організовувати самостійну дослідницьку роботу учнів.

Особливий акцент зроблено на змістовій складовій освітніх програм підготовки, а саме наповнення освітніх програм обов’язковими освітніми компонентами та дисциплінами за вибором, що розширює методичну компетентність майбутніх педагогів. Виокремлено шляхи підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження STEM-освіти:

Оволодіння науковою базою знань з галузей STEM-освіти- математика, інформатика, природничі науки, технологія, дизайн, мистецтво.
Оволодіння методичною складовою - вивчення методик початкової школи
Вибіркові компоненти, спрямовані на STEM-підготовку
Удосконалення практичних навичок під час занурення в реальне освітнє середовище НУШ під час педагогічної практики.
Участь здобувачів освіти у STEM-проєктах у позанавчальний час.

МОДЕЛЬ ТА МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ АУДІО РОБОЧИХ СТАНЦІЙ У МУЗИЧНІЙ САМООСВІТІ ДОРОСЛИХ

Олександр Коваленко — 2025-03-31

У статті розглядається особливості використання цифрових аудіо робочих станцій (DAW) у процесі музичної самоосвіти дорослих. Автори досліджують основні методологічні підходи до навчання дорослих, зокрема андрагогічну модель освіти, яка базується на самостійності, мотивації та орієнтації на практичне застосування знань. Аналізуючи сучасний стан використання DAW у неформальній освіті, автори виявили ряд проблем, серед яких недостатня інтеграція цифрових технологій у процес навчання дорослих, відсутність адаптованих інформаційних матеріалів та брак структурованих навчальних програм.

У статті описано авторську модель та методику використання DAW у музичній самоосвіті дорослих, що включає такі компоненти: змістовний, організаційно-діяльнісний та оцінювально-результативний блоки. Змістовний блок охоплює програму навчального курсу та методики освоєння DAW через індивідуальні та групові форми роботи. Організаційно-діяльнісний блок визначає комплекс методів навчання, серед яких репродуктивні, пошукові, діалогічні методи, навчання дією, метод експериментального навчання за Колбом, кейс-стаді та проблемне навчання. Запропонована модель спрямована на формування технічних навичок роботи з DAW, розвиток креативного мислення та самостійного пошуку рішень.

Визначено та описано основні складники і відповідні показники компетентності щодо використання цифрових аудіо робочих станцій для створення електронної музики. Оцінювання рівні розвитку компетентності здійснюється за когнітивним, технічно-діяльнісним, мотиваційно-творчим та оціночно-рефлексивним складниками. Такий підхід дозволяє об’єктивно визначити рівень підготовки дорослих слухачів та їх здатність до створення музичних творів. У статті також розглянуто основні технічні засоби, що використовуються у процесі навчання дорослих: відеоуроки, онлайн-платформи, інтерактивні вправи та авторський веб-сайт для підтримки навчання.

Результати дослідження свідчать, що впровадження даної моделі та методики використання DAW у музичній самоосвіті дорослих сприятиме підвищенню рівня компетентності дорослих з використання DAW для створення електронної музики.

МОДЕЛЬ ВИКОРИСТАННЯ ARDUINO ДЛЯ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ З РОБОТОТЕХНІКИ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ В УМОВАХ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Сергій Крамар — 2025-03-31

У статті розглянуто проблему розвитку компетентності з робототехніки вчителів інформатики шляхом використання платформи Arduino в умовах неформальної освіти. Визначено основні виклики впровадження робототехнічних технологій, зокрема недостатню кількість методичних розробок, брак педагогічної підготовки та необхідність інтеграції новітніх цифрових інструментів у навчальний процес. Запропонована модель спрямована на системний розвиток цифрової компетентності педагогів, що включає не лише засвоєння технічних навичок роботи з Arduino, а й формування здатності до інтеграції робототехніки в навчальні програми різного рівня. Обґрунтовано модель використання Arduino для розвитку компетентності вчителів інформатики, яка складається з шести складників: цільового, методологічного, змістового, організаційно-методичного, оцінювально-діагностичного та результативного. Цільовий визначає основну мету – підвищення рівня цифрової компетентності вчителів у сфері робототехніки, що охоплює володіння апаратними та програмними засобами, методику їх використання в освітньому процесі та рефлексивний підхід до професійного розвитку. Змістовий складник містить тематичні модулі, що доцільно виокремити у процесі опанування Arduino вчителями інформатики. Методологічний складник, охоплює науково-теоретичні засади, принципи та підходи, на яких гуртується використання Arduino в неформальній освіті вчителя. Організаційно-методичний складник визначає найбільш доцільні форми, методи і засоби навчання, які можуть бути застосовані як в аудиторному, так і в дистанційному або змішаному форматах. Зокрема, виокремлено такі засоби навчання, як середовище моделювання електричних схем і програмування мікро-контролерів (TinkerCad); платформи для візуального та текстового програмування; веб-ресурси та освітні платформи з матеріалами з робототехніки; віртуальні лабораторії та емулятори для тестування Arduino-проєктів. Оцінювально-діагностичний компонент розроблений на основі багаторівневої системи оцінювання цифрової компетентності педагогів, яка враховує когнітивний рівень (теоретичне розуміння та знання основ робототехніки), діяльнісний рівень (здатність до практичного застосування знань та навичок), мотиваційний рівень (готовність педагогів до впровадження робототехнічних технологій у навчальний процес) та рефлексивний рівень (здатність аналізувати власні результати, шукати шляхи вдосконалення методик навчання). Результативний складник передбачає підвищення рівня цифрової компетентності вчителя інформатики з використання Arduino Впровадження цієї моделі сприятиме системному розвитку цифрової компетентності вчителів інформатики, що дозволить їм ефективно використовувати робототехніку в освітньому середовищі, адаптуватися до сучасних викликів цифровізації освіти та підвищувати якість навчального процесу.

КРИЗОВІ ЯВИЩА 2019-2024 РР. У СОЦІОКУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ ТА СТРАТЕГІЇ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ

Світлана Кулікова — 2025-03-31

У статті автор розглядає кризові явища у соціокультурній галузі України періоду 2019–2024 рр.

Період 2019-2024 років став для України часом глибоких трансформацій, інтенсивних випробувань та незворотних змін, які відобразилися на соціокультурній сфері.

Безсумнівно, пандемія COVID-19 стала одним з найпотужніших каталізаторів кризових явищ у соціокультурній галузі, адже закриття театрів, музеїв, концертних залів, бібліотек та інших культурних інституцій призвело до фактичного паралічу культурного життя. Перехід в онлайн-формат став необхідністю, але він виявив значну цифрову нерівність в суспільстві, адже не всі верстви населення мають доступ до необхідного обладнання та швидкісного інтернету, що обмежує їхню можливість брати участь у культурному житті.

Тривала російсько-українська війна, яка значно загострилася після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, стала визначальним фактором кризових явищ у соціокультурній сфері, адже призвела до руйнування та пошкодження численних об’єктів культурної спадщини: музеїв, бібліотек, архітектурних пам’яток, історичних будівель. Це завдало непоправної шкоди українській культурі та ідентичності. Мільйони українців були змушені покинути свої домівки, що призвело до значних змін у демографічній структурі країни, а збереження культурної ідентичності для вимушених переселенців стало серйозним викликом.

Автор зазначає, що кризові явища у соціокультурній галузі України періоду 2019-2024 рр. стали серйозним випробуванням для українського суспільства. Пандемія COVID-19, російсько-українська війна, недостатнє фінансування та інформаційна війна створили складний комплекс проблем, які потребують комплексного та системного вирішення. Водночас, ці кризові явища стали потужним каталізатором для трансформації української культури та суспільства. Вони сприяли активізації патріотичних настроїв, консолідації української нації, переосмисленню історичної спадщини та пошуку нової культурної ідентичності.

Подолання кризових явищ у соціокультурній сфері потребує консолідованих зусиль держави, громадянського суспільства, культурних інституцій та освітніх закладів. Необхідним є розробка та впровадження ефективних стратегії для збереження та відновлення культурної спадщини, забезпечення доступу до культури для всіх верств населення, підтримки культурного різноманіття та розвитку креативних індустрій тощо.

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Анжеліка Курчатова — 2025-03-31

У статті охарактеризовано дефініції понять «соціально-психологічна допомога», «діти з особливими освітніми потребами», «інклюзивна освіта». Визначено особливості соціально-психологічної допомоги батькам, які мають дітей з особливими освітніми потребами. Проаналізовано Закон України «Про освіту»; дослідження вітчизняних та закордонних вчених щодо проблеми інклюзивної освіти. Виявлено, що провідними завданнями і напрямами психологічної роботи з батьками дітей з особливими освітніми потребами є: діагностика, консультування, корекція, психологічна профілактика і гігієна, психологічна просвіта. Окреме місце займає психолого-педагогічний супровід батьків дітей з особливими освітніми проблемами. Окреслено напрямки організації психологічного супроводу батьків при здійсненні інклюзивної освіти. Надано рекомендації батькам щодо роботи з дітьми під час переживання негативної ситуації.

Серед важливих завдань психологічної роботи з батьками дітей з особливими освітніми потребами є: корекція і гармонізація батьківсько-дитячих, подружніх і внутрішньосімейних взаємин; корекція неадекватних поведінкових і емоційних реакцій батьків на своїх дітей з особливими освітніми потребами; сприяння особистісного зростання кожного з членів родини дитини з особливими освітніми потребами; підвищення рівня психічного здоров’я батьків дітей з особливими освітніми потребами; їх інформування про потенційні можливості дитини, її перспективи у різних аспектах життя тощо.

Щодо соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами, то у дослідженні послуговуємося загальноприйнятими терміном «дитина з особливими потребами», оскільки він охоплює усі групи дітей, у яких затримано чи порушено хід природного розвитку з раннього дитинства.

Своєчасна й кваліфікована соціально-психологічна підтримка є запорукою покращання життя сімей, що виховують дітей з особливими освітніми потребами.

ВИКОРИСТАННЯ ОСВІТНЬОЇ ПЛАТФОРМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ MOODLE ДЛЯ КУРСАНТІВ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Андрій Литвин — 2025-03-31

У статті розглядаються питання, пов’язані з особливостями використання інформаційної освітньої платформи Moodle для дистанційного навчання курсантів у вищих військових навчальних закладах, зокрема у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення форм та методів навчання курсантів в умовах розосередженого розташування факультетів університету на основі використання інтерактивних навчальних засобів та цифрових технологій, що дозволяє забезпечувати високий рівень організації освітнього процесу, сприяє безперервному розвитку професійних компетентностей військових фахівців. Основна проблема, яка розглядається в роботі, полягає в необхідності забезпечення якісного навчання курсантів при традиційній й дистанційній формах організації освітнього процесу в умовах воєнного стану та необхідності постійного оновлення навчального матеріалу дисциплін військово-спеціальної, професійної та практичної підготовки на основі аналізу бойового досвіду застосування частин (підрозділів) Сил оборони України. Автори наголошують на важливості впровадження адаптивних систем управління освітнім процесом, що дозволяє оптимізувати підготовку в вищих військових навчальних закладах, покращити контроль за рівнем знань курсантів та забезпечити ефективність теоретичного та практичного навчання.

Мета дослідження – визначити основні особливості та переваги використання інформаційної системи Moodle для підготовки курсантів, дослідити її комунікаційні можливості взаємодії з іншими освітніми платформами та військовими системами, а також надати оцінку перспективи застосування й подальшого розвитку дистанційного навчання у військовій освіті.

У ході дослідження розглянуто такі аспекти: адаптація освітньої платформи Moodle до специфіки проведення занять в вищих військових навчальних закладах; структура та база даних електронних навчальних курсів й методи оцінювання знань курсантів; можливості інтеграції Moodle із симуляційними тренажерами та віртуальними середовищами; особливості використання тестового контролю успішності, тих хто навчається, та моніторингу самостійної підготовки; потенційні ризики й обмеження використання електронної дистанційної системи Moodle у військовій освіті.

Основними результатами дослідження є обґрунтування ефективності застосування платформи Moodle у військових навчальних закладах, що дозволить підвищити рівень навчання військових фахівців, забезпечити персоналізований підхід до навчання та створити єдину цифрову систему управління та контролю навчальними заняттями. Визначені ключові виклики, зокрема питання кібербезпеки, необхідність технічного супроводу та методичної підтримки викладачів, а також шляхи подальшого вдосконалення інтерактивного навчання.

Таким чином, використання навчальної платформи Moodle у військовій освіті є перспективним напрямом, що сприяє ефективному засвоєнню навчального матеріалу, розвитку сучасних освітніх технологій та адаптації освітнього процесу до вимог нинішнього часу. У подальших дослідженнях пропонується розглядати можливості інтеграції дистанційної інформаційної платформи з бойовою системою моделювання тактичної ланки “Кропива”, автоматизованим комплексом збору, обробки, відображення та аналізу інформації про повітряну обстановку “Віраж-планшет”, електронною системою ситуаційної обізнаності “Delta” та ін.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ХІМІЇ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ STEM В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Людмила Люльченко — 2025-03-31

На сучасному етапі розвитку українського суспільства основний обов’язок вчителя полягає не лише в тому, щоб зацікавити здобувачів загальної середньої освіти теоретичним чи практичним основам, але й допомогти їм набути критичних навичок, які дозволять їм пристосовуватися до мінливих обставин, взаємодіяти та творчо реалізуватися. Інакшими словами, сучасний вчитель повинен навчити здобувачів освіти співпрацювати з іншими, критично мислити, оцінювати, аналізувати, прогнозувати та робити обґрунтовані висновки.

Традиційна освіта, яка сьогодні займає вагоме місце, змушена змінюватись під тиском викликів сучасної епохи. Здобувачі закладів загальної середньої освіти, що навчаються із використанням програм STEM, вміють розв’язувати проблеми на практиці, методом спроб і помилок, а не за допомогою теоретичних підходів. Хоча впровадження STEM вимагає багато часу і зусиль, а також творчого підходу з боку вчителя, але дане передбачає нові можливості в роботі педагогів, піднявши рівень викладання і створити умови для реалізації критичного мислення і набуття здатності працювати в команді серед здобувачів освіти.

Слід врахувати, що сучасний технологічний простір потребує фахівців в галузі хімії для створення нових хімічних продуктів із встановленням їх впливу як на живий організм так і на екологію в цілому. Тому, хімічна освіта є одним з ключових елементів загальної підготовки здобувачів в середовищі загальної середньої освіти. Одним із ефективних, методів розвивати хімічну освіту є використання STEM-проєктів. STEM- проєкт встановлює міжпредметні зв’язки під час реалізації проєктної діяльності для формування цілісного та системного світогляду. Враховуючи різні дослідження, можна зробити висновок, що STEM-проєкт, що впроваджений в усі освітні етапи створить умови розвитку майбутнього хіміка, стане його запорукою легкої адаптації до майбутніх викликів суспільства.

Перспективи наукових досліджень полягають в дослідженні використання віртуальних лабораторій у процесі реалізації STEAM-проєктів на уроках хімії, що створить можливість ефективно, цікаво і продуктивно використати освітній час.

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ НАВЧАЛЬНИХ ПЛАТФОРМ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Катерина Максимик — 2025-03-31

У статті розглядається потенціал використання інтерактивних навчальних платформ, заснованих на технологіях штучного інтелекту, для покращення процесу викладання математики в закладах загальної середньої освіти. Проаналізовано актуальність впровадження таких інструментів у сучасних умовах, обумовлену змінами в стилі навчання учнів, необхідністю візуалізації складних понять та розвитком критичного мислення. Висвітлено переваги використання штучного інтелекту для персоналізації навчання, автоматизації рутинних завдань та забезпечення миттєвого зворотного зв’язку.

Наведено приклади успішного застосування адаптивних платформ та інтерактивних інструментів у світовій практиці. Окрему увагу приділено викликам та обмеженням, пов’язаним з впровадженням штучного інтелекту в освіту, а також шляхам їх подолання , включаючи технічні, економічні та етичні аспекти. Розглянуто роль вчителів у процесі інтеграції ШІ та необхідність їх підготовки до роботи з новими технологіями. Підкреслено важливість системного підходу до впровадження ШІ, що враховує культурні, соціальні та економічні особливості різних освітніх систем.

Подальші дослідження можуть бути зосередженими на створенні навчальних інструментів, які враховують культурні, соціальні та економічні особливості різних освітніх систем, а також на вивченні впливу використання штучного інтелекту на мотивацію та успішність учнів закладів загальної середньої освіти.

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ СЕРВІСІВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ГЕНЕРАЦІЇ ПРЕЗЕНТАЦІЙ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ

Майя Мар’єнко — 2025-03-31

Методичні засади використання сервісів штучного інтелекту для генерації презентацій для професійного розвитку вчителів базуються, в проведеному дослідженні, на трьох шляхах використання сервісів штучного інтелекту (ШІ) даного типу: для професійних потреб вчителя, для освітнього процесу (власне згенеровані презентації та сервіси ШІ як засоби навчання). Було встановлено, що презентації є одним із найрозповсюдженіших засобів навчання в умовах воєнного стану в Україні. При цьому вони будуть доречними під час синхронного та асинхронного режимів навчання. Тому проблема заощадження часу для створення презентацій є досить актуальною враховуючи значну кількість тем для яких вчитель їх розробляє. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що існує брак методик для використання вчителями даного типу сервісів ШІ, незважаючи на широкий огляд окремих сервісів та їх загальний огляд в електронному навчальному курсі «Штучний інтелект у діяльності педагога професійної освіти». Використання згенерованих презентацій з використанням сервісів ШІ передбачає наступні методи навчання: наочний, пояснювально-ілюстративний, репродуктивний та фронтальний. При цьому форми навчання будуть доречні: очна, дистанційна, змішана, групова та фронтальна. Якщо ж розглянути інший шлях – в якості засобу навчання, то ознайомлення учнів з основними принципами роботи сервісів ШІ даного типу краще організувати в рамках уроків/факультативів/консультацій з інформатики. Тоді доречними будуть наступні методи навчання: словесні (пояснення, лекція), наочні (демонстрація, ілюстрування) та практичні (лабораторні роботи). Використання сервісів ШІ для генерації презентацій в межах професійних потреб вчителя реалізовується для: підготовки до батьківських зборів, виступу на методологічному районному семінарі, виступу на науковому заході, підготовки до педагогічної наради, виконання завдань та підготовки під час проходження курсів підвищення кваліфікації. Дослідження окреслює переваги сервісів ШІ для генерації презентацій та алгоритм (послідовність кроків) їх використання. В статті виконано добір та запропоновано перелік безкоштовних сервісів ШІ для генерації презентацій з посиланнями на головні сторінки. Основним критерієм добору було обрано безкоштовність (при цьому умовно безкоштовні сервіси не розглядались).

ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ЦИФРОВОГО РИСУНКУ, ЖИВОПИСУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ У МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ

Олег Медведєв — 2025-03-31

У статті надано аналіз сучасних педагогічних підходів до викладання цифрового рисунку, живопису та перспективи в системі мистецької освіти. Підкреслено важливість інтеграції цифрових технологій як ефективного засобу стимулювання креативного мислення, індивідуального творчого розвитку студентів, а також як чинника, що підвищує їхню зацікавленість у процесі навчання. Визначено педагогічні аспекти, які доцільно впроваджувати в освітній процес: інтеграція цифрових технологій, практико-орієнтовані завдання, розвиток творчості, колаборативні форми навчання, застосування мультимедіа та візуальних засобів. Всі ці елементи можуть бути адаптовані відповідно до навчальних цілей, інтересів і потреб конкретної аудиторії.

Особливу увагу приділено використанню інтерактивних методів навчання, таких як віртуальні манекени, цифрові інструменти моделювання, графічні планшети та спеціалізоване програмне забезпечення, що імітує традиційні художні техніки. Це сприяє активній участі студентів у навчальному процесі та забезпечує ефективне засвоєння знань з рисунку, живопису та перспективи. Застосування цифрових засобів дає змогу експериментувати з різними стилями та художніми прийомами, що розвиває уяву, естетичне сприйняття та авторське бачення.

Використання мультимедіа дозволяє краще візуалізувати складні поняття, пов’язані з просторовими побудовами, композицією, кольорознавством, а також демонструвати їхнє практичне застосування в мистецьких творах. Гнучкість цифрового середовища забезпечує адаптацію навчального матеріалу до рівня підготовки студентів, дозволяє індивідуалізувати освітній процес і створювати сприятливі умови для виявлення та розвитку художнього потенціалу.

Загалом, поєднання вищезазначених педагогічних аспектів у методиці викладання цифрового мистецтва та перспективи сприяє формуванню інноваційного, гнучкого та продуктивного освітнього середовища, в якому студенти мають змогу розвивати свої творчі здібності, вдосконалювати професійні навички та ефективно застосовувати знання у практичній художній діяльності.

РОЗВИТОК STEM-ОСВІТИ В ЗАРУБІЖНІЙ ШКОЛІ

Олег Мелентьєв — 2025-03-31

Стаття присвячена аналізу розвитку STEM-освіти в зарубіжних країнах та її впливу на трансформацію освітнього процесу. Розглянуто історичні передумови виникнення STEM-підходу та особливості його впровадження у різних країнах світу. Проаналізовано відмінності між різними модифікаціями STEM-освіти, зокрема STEM, STEAM та STREAM, та визначено лідерів у світовій практиці впровадження цього освітнього напряму. Досліджено основні здобутки STEM-освіти та компетентності, які вона формує у здобувачів освіти. Окреслено перспективи впровадження STEM-підходу в закладах освіти та його потенційний вплив на підготовку майбутніх фахівців у контексті викликів XXI століття.

Потребою формування майбутнього фахівцях інженерно-технічного напряму, здатного до інноваційної діяльності та критичного мислення обумовлена актуальність та зумовлена тема дослідження STEM-освіти. Володіння фундаментальними знаннями майбутніми фахівцями в сучасних риночних умова потребує спеціалістів, які, володіють практичними навичками застосування у міждисциплінарному контексті. STEM-освіта яка інтегрує ряд наукових напрямів на основі наукового підходу стає відповіддю на ці виклики, забезпечуючи формування цілісного світогляду та розвиток творчого потенціалу особистості.

Останні дослідження, які були нами проаналізовані, нашу особливу увагу привернули роботи дослідників, які розглядали STEM-освіту в зарубіжних країнах.

Перспективи впровадження STEM в закладах освіти пов’язані з інтеграцією цього підходу в навчальні програми, створенням сучасного освітнього середовища, підготовкою педагогічних кадрів, розширенням партнерства, персоналізацією навчання, використанням інноваційних технологій та розвитком інклюзивної STEM-освіти [3]. Цифровізація стає невід’ємною частиною системи освіти, змінюючи підходи до викладання й освітнє середовище.

Таким чином, STEM-освіта є не лише освітньою інновацією, але й стратегічним напрямом розвитку освітніх систем, спрямованим на підготовку конкурентоспроможних фахівців для економіки майбутнього та формування інноваційного потенціалу суспільства.

ПРОГРАМНІ РЕЗУЛЬТАТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Андрея Молнар-Чатлош — 2025-03-31

У статті проведено аналіз програмних результатів навчання професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів на прикладі освітньо-професійних програм «Початкова освіта» Мукачівського державного університету та ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Визначено, що програмні результати навчання мають бути чітко сформульованими, зрозумілими для здобувачів і викладачів та мати можливість бути ідентифікованими, оціненими та виміряними через відповідні критерії. Програмні результати навчання за освітньо-професійною програмою «Початкова освіта» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Мукачівського державного університету містять організацію різних форм комунікації, управління професійною діяльністю, критичне оцінювання інформації, використання цифрових технологій, інтеграцію предметних знань, індивідуалізацію навчального процесу, застосування інновацій, а також розвиток соціальних і професійних навичок для ефективної роботи з учнями початкової школи. Програмні результати ОПП «Початкова освіта» спеціалізація ДВНЗ «Ужгородський національний університет» охоплюють комунікацію з учасниками освітнього процесу, управління професійною діяльністю, використання цифрових технологій, інтеграцію академічних знань, планування освітнього процесу, оцінювання досягнень учнів, забезпечення індивідуального підходу до учнів з особливими освітніми потребами, профілактику здоров’я та боротьбу з булінгом, а також комунікацію з батьками та колегами для створення безпечного та ефективного освітнього середовища. Аналізовані програми Мукачівського державного університету та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» мають спільні основи у розвитку педагогічних компетентностей, зокрема в організації ефективного спілкування, інтеграції цифрових технологій та оцінюванні навчальних досягнень, відмінності полягають у акцентах на створенні інклюзивного освітнього середовища.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ У КУРСАНТІВ - ПІЛОТІВ МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ФІЗКУЛЬТУРНО ОЗДОРОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Микола Півень — 2025-03-31

У статті обґрунтовується значущість сформованості у курсантів-пілотів мотивації до фізкультурно оздоровчої діяльності. Для цього необхідно враховувати, що мотиваційно-ціннісне ставлення до фізкультурно оздоровчої діяльності розвивається не спонтанно, а в результаті специфічних, цілеспрямованих, формуючих дій, підкріплюється мотивами, свідомістю, здійснюється вольовими зусиллями і тому спрямована на найближчі чи віддалені навчальні цілі. Серед форм і методів процесу формування окресленої мотивації пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на внутрішніх ресурсах та забезпечують прояв суб’єктних якостей в навчальній діяльності, позитивне спрямування зусиль на конструювання дій на основі власних рішень, можливостей, компетенцій і цінностей для досягнення результату. За цією схемою провідними мотивами курсантів-пілотів у фізкультурній діяльності стають внутрішні мотиви, мотиви досягнень та мотиви самовизначення, самоствердження та самовдосконалення.

Нині апробовано кілька шляхів формування у курсантів-пілотів окреслених мотивів. Їх психологічна і педагогічна цінність полягає в прояві самостійності курсантів-пілотів у фізкультурній діяльності, що забезпечує: високий рівень вмотивованості до фізкультурної діяльності, безперервне вдосконалення власного потенціалу; формування здатності добровільно і самостійно ставити цілі фізичного самовдосконалення, розробку плану щодо їх реалізації, нести відповідальність за прийняті рішення; ефективну співпрацю на суб’єктному рівні в фізкультурній діяльності, будувати конструктивні стосунки з оточуючими; змістовну регуляцію своїм станом, власними ресурсами.

РОЗВИТОК ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ»

Надія Попович — 2025-03-31

У статті досліджено специфіку розвитку термінологічної компетентності у здобувачів вищої освіти під час викладання дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням». З’ясовано, що майбутні фахівці у процесі вивчення дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» повинні засвоїти термінологію обраного фаху, зокрема знати терміни, які властиві їхній майбутній професії, значення цих термінів, правильне їх наголошування, написання та доречне використання у процесі фахової комунікації. Актуальність проблеми викликана важливістю розвитку термінологічної компетентності майбутніх фахівців під час викладання дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням». Адже знання термінів обраного фаху є необхідною умовою усного та писемного професійного спілкування усіх фахівців. Висвітлено теоретичні основи вивчення здобувачами вищої освіти термінології. Майбутні фахівці повинні знати історію виникнення термінів, їхню сферу вживання, специфіку вживання, повинні вміти визначати терміни у тексті, пояснювати їхнє значення, доцільно використовувати їх в усній та писемній фаховій комунікації, добирати синоніми, при потребі користуватися термінологічними словниками тощо. Визначено, що для засвоєння нових теоретичних знань про терміни, значень термінів обраного фаху, їхніх властивостей необхідно застосовувати доречну систему вправ, які сприятимуть виробленню у здобувачів вищої освіти необхідних для їхньої майбутньої професійної діяльності комунікативних умінь і навичок. Розроблено систему вправ для закріплення теоретичних знань майбутніх фахівців про терміни. Доведено, що для розвитку термінологічної компетентності у здобувачів вищої освіти треба ознайомлювати їх з ґрунтовними теоретичними знаннями про термінологію, застосовувати такі вправи, які сприяли б закріпленню знань майбутніх фахівців про терміни. Обґрунтовано, що вдало розроблені вправи мають важливе значення для вироблення й удосконалення у здобувачів вищої освіти вмінь і навичок правильного вживання термінів обраного фаху під час професійного спілкування.

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ КУРАТОРА АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ УНІВЕРСИТЕТУ

Тетяна Попова — 2025-03-31

В статті розглянуто основні завдання інституту кураторства в сучасних умовах (допомогти розібратись і впорядкувати освітньо-виховну діяльність студентів, поєднати роботи кураторів зі студентським самоврядуванням, підтримати студентів у взаємодії із численними університетськими структурами і службами).

Встановлено основні принципи (гуманізм і толерантність; урахування індивідуальних нахилів i здібностей студентів; партнерство як форма стосунків між викладачами й студентами; єдність навчання, виховання та науково-дослідної роботи; пріоритет загальнолюдських та національних цінностей) та шляхи виховної роботи куратора у вищому навчальному закладі (формування наукового світогляду; громадянське та патріотичне виховання; правове виховання; моральне виховання; художньо-естетичне, трудове, фізичне виховання; екологічне виховання; професійно - педагогічне виховання).

Визначено пріоритетні напрями діяльності куратора: духовне та моральне виховання студента; національне виховання; патріотичне виховання; правове виховання; естетичне виховання; виховання культури навчальної та науково-дослідної діяльності; фізичне виховання.

З’ясовано складові діяльності кураторів є адаптація студентів до умов навчання; підтримка психологічного здоров’я студентів; допомога у формуванні в студентській групі атмосфери дружби, доброзичливості.

Для впровадження організаційно-виховна діяльність кураторів висвітлено основні форми: проведення зі здобувачами вищої освіти спеціальних тренінгів і семінарів; проведення заходів для консультування кураторів і викладачів; регулярне проведення кураторських міжвузівських нарад за участі адміністрації ВНЗ; організація на базі університету міжвузівських конференцій.

Акцентовано увагу на тому, що для ефективної організаційно-виховної роботи куратор повинен мати певні особистісні функції (аналітичну, організаторську, комунікативну та соціальну) та компоненти його діяльності (конструктивна організаційна, комунікативна рефлексивна).

В ході дослідження для здійснення ефективної роботи розроблено модель організаційно-виховної роботи куратора академічної групи університету, яка представлена наступними етапами діяльності: знайомство куратора з групою; планування організаційно-виховної роботи, здійснення організаційно-виховної роботи; діагностика результатів виховної роботи).

МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ЧИТАЦЬКОЇ МОТИВАЦІЇ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В БАЗОВІЙ ШКОЛІ (НА ПРИКЛАДІ ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ І.ФРАНКА)

Лідія Прокопович — 2025-03-31

У статті розглядаються ефективні методи підвищення читацької мотивації учнів базової школи на уроках української літератури, зосереджена увагу на формуванні читача, читацької компетентності. Автором зазначено на актуальності педагогічної проблемою, оскільки в умовах розвитку інформаційних технологій помітним є згасання інтересу учнів до художнього слова, що негативно позначається на їхньому подальшому житті. Закцентовано увагу на тому, що основна мета сучасної літературної освіти – сформувати уважного читача з добре розвиненими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки. Автором зазначено, що великої значущості при формуванні читацької мотивації є вивчення творчості І. Франка.

Проаналізовано сучасні підходи до викладання, зокрема інтерактивні методи навчання, гейміфікацію, використання цифрових технологій, проєктну діяльність та міжпредметні зв’язки. Окремо виокремлено метод «буктрейлера», наголошено на тому, що розглянута автором технологія, на відміну від презентації, дає широкі можливості для розкриття творчих здібностей учнів. Виходячи з особливостей освітній буктрейлер реалізовує головний методологічний принцип навчання ‒ інтеграція не тільки знань з різних областей, але й предметних та міжапредметних компетенцій. В процесі використання створяється не розрізнена, мозаїчна, а цілісна читацька уява про літературний факт, твір літератури, або літературне явище. Проілюстровано практичні рекомендації щодо впровадження інноваційних методик, спрямованих на активне залучення школярів до читання та аналізу художніх текстів, особлива увага приделена створенню «буктрейлерів».

Результати дослідження можуть бути корисними для вчителів української літератури, методистів та освітян, зацікавлених у вдосконаленні освітнього процесу та підвищенні мотивації учнів до читання.

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ДИРИГЕНТСЬКІЙ ТА ВОКАЛЬНО-ХОРОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Тарас Пухальський — 2025-03-31

Технології ШІ набувають все більшої популярності у цифровізації освітнього процесу завдяки широким технологічним можливостям та надзвичайній доступності. Серед різних напрямів професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва автором обрано диригентську та вокально-хорову сфери підготовки, які охоплюють окремі види навчальної, методичної та музично-виконавської роботи, за якими використання технологій ШІ є найбільш виправданим та ефективним, що стало метою цього наукового дослідження.

У статті здійснено огляд перспективних наукових досліджень, які слугують підґрунтям для розв’язання обраної методичної проблеми. Основну увагу зосереджено на комплексному підході до формування цифрового інноваційного навчального середовища, у якому технології ШІ можуть виконувати роль технологічних інструментів і засобів, що дозволять реалізувати роботу віртуальних помічників та асистентів, забезпечити інтерактивну складову рекомендаційних та аналітичних платформ, автоматизувати рутинні завдання у системі професійної підготовки вчителів музичного мистецтва. До основних сфер використання технологій ШІ у диригентській та вокально-хоровій підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва включено: пошук навчальної, методичної та музичної інформації (звукозаписів музичних композицій та відео концертних виступів); генерування музичних матеріалів та наочностей; аналіз нотних партитур музичних творів, їх аранжування та адаптацію до виконавських можливостей здобувачів освіти; технічну підтримку проведення цифрового звукозапису, автоматизоване покращення якості звуку; забезпечення нових творчих можливостей у музично-виконавській діяльності.

Охарактеризовано основні ризики та виклики, що виникають за використання технологій ШІ у диригентській та вокально-хоровій підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва та перспективи подальших наукових розвідок.

МАЙСТЕР-КЛАС В СИСТЕМІ МЕТОДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Інна Радюк — 2025-03-31

У статті досліджено теоретичні засади наукових та практичних розвідок щодо проблеми впровадження в освітній процес педагогічних ЗВО інтерактивної форми навчання ‒ майстер-класу. На основі аналізу означеного питання, майстер-клас визначено як особливий спосіб узагальнення та поширення творчого або педагогічного досвіду, що представляє собою авторську методику, розроблений оригінальний метод, спосіб діяльності, що базується на певних принципах і має структуру. Автором окреслено основні переваги та акцентовано увагу на ефективності впровадження майстер-класу у процес фахової підготовки майбутніх учителів початкових класів, зокрема при плануванні освітніх курсів з вивчення технологічної та мистецької освітньої галузі. Здійснено аналіз чинників, що обумовлюють необхідність включення в освітній процес педагогічних ЗВО інтерактивних форм роботи, зокрема, майстер-класу зі здобувачами освіти. Виділено такі: оновлення підходу до оцінювання результатів навчання, що передбачає творчу діяльність; можливість презентації педагогічного досвіду; спосіб професійного саморозвитку. Досліджено практичні питання щодо організації й проведення майстер-класів як форми професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів; особливості включення в змістове наповнення методичного забезпечення освітнього процесу; запропоновано способи активізації залучення до провадження майстер-класів як викладачів, так і здобувачів освіти. Майстер-клас розглянуто як одну із ефективних форм набуття здобувачами освіти творчих навичок, вмінь інтегрувати та використовувати академічні предметні знання. Визначено низку переваг майстер-класу над іншими формами передачі досвіду та професійного спілкування: мета проведення майстер-класу спрямована на результативність роботи його учасників і має практичне та компетентнісне спрямування; майстер-клас є інтерактивною формою професійної взаємодії між педагогом та здобувачем; майстер-клас є формою розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів. Узагальнено підходи до структурування процесу проведення майстер-класу та визначено низку складових етапів: підготовчо-організаційний, презентаційний етап, етап моделювання, етап рефлексії.

ВИКОРИСТАННЯ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ СПОСОБІВ ТА ПРИЙОМІВ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ ЛЕКСИКИ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Зоряна Ромашина — 2025-03-31

Стаття розглядає питання способів ефективного вивчення лексики та розширення словникового запасу при вивченні іноземних мов. Запропоновані методи включають методи сторітелінгу, занурення, чанкінг, систематичні повторення, інтервальне навчання, метод Лейтнера, мнемотехніку та тематичне вивчення лексики. Розглядаються техніки використання ментальних карт для візуалізації, групування та асоціювання лексики з концепціями та зображеннями. У статті обґрунтовано основні функції використання відповідних методів та їх ефективності для вдосконалення лексичних навичок. Висвітлюється важливість розуміння роботи мозку та процесу запам’ятовування, а також пропонуються методи подолання труднощів у вивченні слів для збереження їх у пам’яті. Автор відмічає, що існують різні види пам’яті – довільна та мимовільна, а відтак звертає увагу на важливість використання технік запам’ятовування, які допоможуть ефективно задіяти обидва види пам’яті і сприятимуть кращому вивченню та засвоєнню вокабуляру. Особливий акцент робиться на важливості використання комбінаторних способів запам’ятовування лексики у процесі навчання. Автор описує різні методи і демонструє їх застосування на власних авторських прикладах.

У статті розкриваються ефективні форми роботи зі студентами щодо формування лексичної компетенції. Зокрема, основна увага приділяється пошуку труднощів, які виникають при вивченні іншомовного вокабуляру, та конкретним методикам запам’ятовування, а також інноваційним ідеям для покращення вивчення та викладання лексики. У статті наголошується на важливості врахування як репродуктивного, так і рецептивного аспектів вивчення. Також, на думку автора, саме новітні освітні технології, які використовуються для формування комунікативної компетенції при вивченні іноземних мов, є найбільш продуктивними для ефективного навчання та забезпечення особистісно-орієнтованого підходу до освітнього процесу. Автор приходить до висновку, що підвищення ефективності запам’ятовування лексики безпосередньо залежить саме від вибору правильно підходу та використання доцільних, а також різноманітних методів навчання.

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ВВНЗ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДЛЯ КУРСАНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Ольга Ромашко — 2025-03-31

Розглянуто особливості впровадження стратегій інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітній процес вищих військових навчальних закладів у процесі викладання іноземної мови. Визначено актуальні засади викладання іноземної (англійської) мови для курсантів немовних спеціальностей у контексті розуміння їх іншомовної підготовки як невід’ємної складової системи загальної підготовки військовослужбовців. Розглянуто питання інтеграції ІКТ у навчальний процес, що формує якісно нову форму безперервної освіти, основою якої стає цілеспрямована самоосвітня діяльність.

У процесі організації дослідження було опитано 57 викладачів іноземної мови з трьох ВВНЗ. Обґрунтовано, що необхідною умовою застосування ІКТ є врахування військової специфіки освітнього процесу. підвищення мотивації, надання доступу до сучасних навчальних матеріалів, забезпечення комплексного підходу до інформаційно-методичного супроводу та методичної підтримки освітнього процесу тощо. Визначено актуальні стратегій викладання іноземної (англійської) мови для курсантів немовних спеціальностей у вищих військових навчальних закладах України у контексті розвитку інформаційно-комунікативних технологій, які охоплюють посилення мотивації, доступ до сучасних навчальних матеріалів, цілісну системи інформаційно-методичної підтримки освітнього процесу. Стратегічне впровадження ІКТ у навчанні не лише підвищує ефективність вивчення іноземної мови, а й підготує ефективній підготовці курсантів до цифровізаці освітнього процесу.

Проаналізовано сучасні принципи викладання іноземної (англійської) мови курсантам немовних спеціальностей, визначено сучасні принципи викладання іноземних (англійської) мов курсантам немовних спеціальностей, які наголошують на їх іншомовній підготовці як невід’ємній складовій загальної системи підготовки військовослужбовців.

ТОПОГРАФІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА У ПРОГРАМІ ГЕОГРАФІЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

Юлія Сільченко — 2025-03-31

Стаття висвітлює питання формування топографічних компетентностей учнів середньої школи як важливого компоненту сучасної географічної освіти. Автори аналізують зміст навчальних програм з географії для закладів загальної середньої освіти, акцентуючи увагу на ключових темах, які формують навички роботи з топографічними картами. Проаналізовано систему топографічних компетентностей, формування яких передбачено в модельних навчальних програмах з географії для закладів загальної середньої освіти. Виділено п’ять ключових умінь та навичок, що формуються в учнів при роботі з топографічними картами: визначення сторін горизонту та азимутів, читання умовних знаків, визначення координат, вимірювання відстаней і площ, аналіз рельєфу. Розкрито практичну значущість кожного з цих умінь для повсякденного життя учнів. Окреслено основні проблеми, з якими стикається вчитель географії в процесі формування топографічних компетентностей учнів, зокрема складність топографічних тем для учнів різного віку, технічні труднощі при роботі зі спеціальними інструментами, проблеми дистанційного навчання топографії, обмеження проведення практичних робіт в умовах воєнного стану, недостатнє розуміння учнями практичної значущості топографічних умінь. Запропоновано шляхи вирішення цих проблем через збільшення частки групової роботи під керівництвом вчителя, розробку спрощених алгоритмів визначення координат, використання цифрових інструментів та GPS.

Обґрунтовано необхідність адаптації топографічних знань до роботи з цифровими картографічними ресурсами для підготовки учнів до реальних викликів у житті та розвитку багатьох компетентностей. У статті наведено практичні рекомендації щодо використання традиційних та цифрових методів навчання топографії, а також висвітлено сучасні виклики, з якими стикаються вчителі географії, включаючи недостатність методичних матеріалів та технічних засобів. Практичне значення роботи полягає у сприянні розвитку просторового мислення, аналітичних здібностей та практичних умінь учнів, необхідних для їхньої подальшої професійної діяльності та повсякденного життя.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ГАЛУЗІ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Тетяна Сорочинська — 2025-03-31

Актуальність обраної проблеми зумовлена необхідністю перегляду та удосконалення професійної підготовки вчителя початкових класів у галузі мистецької освіти в закладі вищої освіти, виходячи зі зміни освітнього середовища та сучасних викликів, спричинених війною. Увагу зокрема зосереджено на цінності мистецької освіти, яка виявляється у тому, що в процесі оволодіння майбутнім фахівцем системою знань, умінь і навичок під час навчання у закладі вищої освіти формується його світогляд та цінності, власна філософія життя, спосіб самоідентифікації та творчої самореалізації. Тому, в процесі навчання викладач має не просто закласти фундамент відповідних знань здобувачів щодо розвитку історико-культурної мистецької спадщини України, а й спрямувати світоглядні орієнтири майбутнього вчителя у напрямку розмежування вітчизняного мистецтва (у тому числі менталітету та ідеології) від російського, яке тривалий час у радянській тоталітарній державі намагалися поєднувати, демонструючи при цьому пріоритетність російської культури та мистецтва над українською, знецінюючи таким чином досягнення та внесок українських митців у світову мистецьку спадщину.

Автори статті акцентують увагу не лише на ціннісному наповненні навчання мистецтва в сучасних умовах, а передусім на застосуванні різних видів мистецтва в початковій школі з психокорекційною метою для відновлення ментального здоров’я українських дітей. Отож майбутній учитель початкових класів має бути не лише методично підготовленим до впровадження інноваційних та нетрадиційних методів навчання, а й до проведення різноманітних мистецьких тренінгів, застосування артметодик і оздоровчих технік з метою формування в учнів психосоціальних компетенцій та предметних компетентностей. Він повинен навчитися створювати безпечне, творче, здоров’язбережувальне освітнє середовище для навчання з урахуванням індивідуальних, вікових та психофізіологічних особливостей учнів.

ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТЕКСТОТВОРЧИХ УМІНЬ В УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВА

Анна Сосюк — 2025-03-31

У статті розглянуто теоретико-практичні аспекти формування текстотворчих умінь та навичок здобувачів освіти як одного із важливих компонентів розвитку текстотворчої компетентності; проаналізовано педагогічні умови розвитку сукупності мовних знань школяра початкової ланки освіти; описано важливість застосування вправ мовного та мовленнєвого характерів, спрямованих на засвоєння знань щодо вивчення частин мов; доведено важливість методики формування текстотворчої компетентності через опрацювання мовного матеріалу морфологічного характеру; представлено результати теоретичного аналізу лінгводидактичних аспектів формування текстотворчих умінь учнів початкових класів; з’ясовано ключові чинники, що впливають на формування та розвиток текстотворчих умінь у процесі використання елементів опису дії у навчальних текстах; доведено важливість дієслова під час аналізу текстів та створення власних зв’язних висловлювань, як основного компоненту розвитку мовлення; визначено оптимальну систему відбору вправ, які сприяють підвищенню динаміки створення власних текстів залежно від стилю мовлення. Проведено предметний аналіз поняття «метод формування текстотворчих умінь» в сфері лінгводидактики. Констатовано, що означене поняття розглядається як спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя і здобувачів освіти, спрямованої на виконання інформаційно-змістових, граматико-стилістичних, структурно-композиційних та поведінково-рефлексійних мовно-мовленнєвих завдань на матеріалі вивчення дієслова. З використанням методу було доведено, що саме комплекс текстотворчих умінь істотно збагатить загальну лінгвістичну компетентність учня початкової школи. Виявлено, що основними підходами до формування текстотворчих умінь учнів у процесі вивчення дієслова є компетентністий, текстоцентричний, комунікативний та діяльнісний. Зроблено висновок, що науково доцільною для формування текстотворчих умінь учнів початкових класів у процесі навчання дієслова є традиційна класифікація методів в оптимальному поєднанні з інтерактивними методами навчання.

МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ГІМНАСТИЧНИХ ВПРАВ ЯК ЗАСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Ірина Сундукова — 2025-03-31

У статті на основі аналізу літературних джерел висвітлено методичні особливості застосування гімнастичних вправ в процесі профілактики порушення постави. Мета наукової статті полягає у розкриті особливостей використання вправ коригувальної, дихальної гімнастики для профілактики порушення постави. Під поняттям «постава» розуміють звичне, невимушене становище тіла людини, що здатна тримати своє тіло у просторі. Формується постава у процесі фізичного розвитку та становлення статико-динамічних функцій індивіда. Проаналізовано види порушення постави: лордоз, кіфоз, сколіоз, визначено завдання гімнастичних вправ коригувальної спрямованості. Найбільш поширені дефекти постави проявляються в асиметрії положення плечового та тазового поясу, збільшення фізіологічних вигинів хребта і кута нахилу таза, боковому викривлені хребта у вертикальному положенні. Дефекти постави створюють умови для прояву захворювань хребта та інших органів опорно-рухового апарату, що призводить в свою чергу до розладів внутрішніх органів.

Зазначено, що гімнастичні вправи сприяють поліпшенню функцій м’язів верхньої частини спини та формуванню стереотипу раціональної постави. Дані методичні прийоми є ефективним способом корекції правильного положення хребта, що характеризується зменшенням відхилення хребта від осі вертикальної у фронтальній площині. Навчання гімнастичним вправам ґрунтується на практичному використанні змістовних і операційних знань про техніку виконання вправ й загальних дидактичних принципах формування рухових умінь та навичок. Гімнастичні вправи є ефективним засобом профілактики порушень постави, оскільки вони допомагають зміцнити м’язи, що підтримують хребет, покращують гнучкість і координацію рухів. Окрім профілактики порушення постави, регулярні заняття гімнастикою сприяють загальному зміцненню організму, вони покращують кровообіг, нормалізують обмін речовин, поліпшенню функціонування внутрішніх органів.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЯК АКТИВНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ ПРИ ВИКЛАДАННІ ХІМІЇ ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Тетяна Тунік — 2025-03-31

Економічний розвиток України в першу чергу залежить від впровадження сучасних та новітніх технологій і відповідним чином підготовлених фахівців, здатних як управляти технологічними процесами, так і бути безпосередніми їх учасниками. Практичний досвід використання презентації підтверджує, що вона є активним методом навчання так як передбачає групову роботу, творчий характер у здобувачів та їх готовність співпрацювати з іншими, практичну спрямованість.

У статті автори проаналізували використання презентацій як одного з активних інноваційних методів при викладанні хімії здобувачам вищої освіти технічних спеціальностей. Хімія є фундаментальною наукою при підготовці фахівців таких галузей як: «Матеріалознавство», «Агроінженерія», «Автомобільний транспорт», «Логістика», «Будівництво та цивільна інженерія», «Галузеве машинобудування». Знання хімічних властивостей елементів, їх сполук, законів молекулярного світу, а також розуміння того, що кожна хімічна реакція є або може бути основою технологічного процесу, технології впливатиме на практичну складову у підготовці спеціалістів. При цьому важливо щоб вони бачили кінцевий результат хімічних перетворень, це спонукатиме їх до більш глибоких знань і відповідно вивченню навчального матеріалу. В цьому процесі важливе місце займає презентація яку слід розуміти як поінформування, ознайомлення з відповідною хімічною темою. Презентація може бути доповненням до основного матеріалу, її можна використати по будь-якій темі. Презентація як метод навчання сприймається здобувачами позитивно так як вона розкриває творчі здібності здобувачів, готовність їх працювати з іншими і має практичну спрямованість. Завжди успішні результати у здобувачів спостерігаються при роботі з програмою Power Point. Ці результати залежать також і від уміння здобувачів презентувати свою роботу. При цьому презентація може виглядати ефектно, в кольорі, картинках і таке інше, але слід пам’ятати що її ціллю є поінформувати аудиторію. Практичний досвід використання здобувачами презентацій у навчальному процесі підтверджує її значимість для поглиблення знань з хімії, сприяє підвищенню успішності навчання.

СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ: ДОСВІД СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Дар’я Усенко — 2025-03-31

В статті аналізується система управління конфліктами в освітньому середовищі, яка базується на сучасних педагогічних практиках. Проаналізовано природу конфліктів, їхню структуру та динаміку в освітній сфері. Визначено, що конфлікт – це процес, що включає зіткнення інтересів, цілей, а також культурних і особистісних аспектів учасників. Підкреслено, що конфлікти можуть бути мотивовані різними чинниками, включаючи емоційні стани, когнітивні розбіжності та системні процеси.

З’ясовано, що освітні конфлікти проходять кілька фаз: виникнення, розвиток та завершення, кожна з яких вимагає від учасників певних дій для реалізації своїх інтересів або досягнення компромісу. Особливо підкреслено, що в освітніх конфліктах важливу роль відіграє взаємодія особистісних і групових інтересів, що може призводити до високої емоційної напруженості.

Розглянуто інтегральні стратегії регулювання та запобігання конфліктам, що включають профілактику, визначення основних причин конфліктів, а також розвиток конфліктологічної компетентності серед педагогічних працівників. Обґрунтовано важливість знання методів медіації та відновних практик як ефективних засобів мирного вирішення освітніх конфліктів.

У дослідженні також акцентовано на необхідності розробки та впровадження адаптивних методів управління конфліктами, які б враховували специфіку освітніх закладів України. Особлива увага приділяється розробці тренінгових програм для педагогів, які б сприяли формуванню їхніх навичок в ідентифікації, аналізі та вирішенні конфліктів. Важливим аспектом є створення механізмів зворотного зв’язку та моніторингу результативності впроваджених стратегій, що дозволить забезпечити їх ефективність і адаптивність до змінних умов освітнього процесу.

Сформовано висновки, що ефективне управління конфліктами може суттєво покращити якість освітнього процесу, забезпечуючи стабільність і розвиток педагогічного колективу та навчального середовища. Запропоновано напрямки подальших досліджень у сфері оптимізації стратегій управління конфліктами в освіті, що включають глибше дослідження психологічних і соціальних аспектів взаємодій учасників освітнього процесу.

РОЗВИТОК КОНСТРУКТОРСЬКИХ ЗНАНЬ УЧНІВ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ

Людмила Хоменко — 2025-03-31

У статті розглянуті питання особливостей ознайомлення учнів з конструювання та моделювання швейних виробів на уроках технологій. Проведено аналіз досвіду роботи вчителів, що стосується даних тем, обґрунтовано мотиваційні можливості, виявлено цікаві прийоми та методи навчання.

Ефективно розвивати конструкторські творчі здібності учнів можна тільки в умовах спеціально організованої діяльності по розробці моделей одягу. Особливість її полягає в тому, що процес створення моделі одягу уявляє собою своєрідні послідовні ступені в безперервному спеціалізованому процесі творчого розвитку особистості. Ця діяльність повинна бути організована таким чином, щоб створювався плавний логічний перехід від проектування через конструювання до моделювання одягу. У процесі організації такої діяльності вдосконалюються спеціальні вміння та навички, які є якісно новими утвореннями, і на цій основі розвиваються спеціальні творчі здібності.

Конструкторська діяльність включає різноманітні елементи творчості, тому, з одного боку, уроки з конструювання та моделювання одягу самі по собі сприяють розвитку творчих здібностей учнів.

Сама ж специфіка конструкторської творчості в процесі створення моделі одягу виявляється в постійному використанні зорових образів, постійному чуттєвому сприйняттю об’єктів і явищ. Саме тому не можна провести жодного уроку з конструювання та моделювання одягу без використання наочності.

Розглянуто якості, які необхідно розвивати в процесі навчання й виховання школярів. У зв’язку з цим перед сучасною педагогічною наукою та школою гостро стоїть питання про необхідність докорінних реформ у галузі освіти, спрямованих на всебічну підготовку підростаючого покоління, його цілісне й гармонійне формування, підвищення інтелектуального потенціалу особистості.

ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ОЦІНЮВАННЯ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Олександр Черненко — 2025-03-31

Стаття присвячена дослідженню використання результатів оцінювання як інструменту підвищення якості освітнього процесу у ЗВО. У роботі акцентовано увагу на необхідності вдосконалення методик оцінювання знань, умінь і навичок студентів для забезпечення ефективності навчання та відповідності сучасним вимогам. Постановка проблеми ґрунтується на викликах вищої освіти, де якість підготовки фахівців залежить від здатності викладачів адаптувати навчальні програми до потреб суспільства й ринку праці. Автор наголошує, що оцінювання відіграє ключову роль у виявленні слабких місць у засвоєнні матеріалу, забезпеченні зворотного зв’язку та оновленні змісту дисциплін.

Метою статті є вивчення можливостей використання результатів оцінювання для підвищення якості освіти, обґрунтування їхньої ролі у вирішенні проблем навчання та розробка практичних рекомендацій для ЗВО. У дослідженні розглянуто методологічні аспекти педагогічного контролю, зокрема тривалість, системність, глибину розуміння та практичне застосування знань. Критерії оцінювання мають бути простими, гнучкими й об’єктивними, враховуючи специфіку фахових дисциплін. Автор аналізує систему ECTS як основу для оцінки результатів навчання, підкреслюючи її переваги (прозорість, гнучкість траєкторій) та недоліки (складність, нерівність застосування).

Виклад основного матеріалу включає аналіз шляхів використання результатів оцінювання: від виявлення проблемних тем до впровадження інноваційних методик викладання, таких як проєктне навчання чи кейс-метод. Запропоновано модульну структуру курсів для точного обліку навантаження (5 кредитів = 125–150 годин), а також методи аналізу даних оцінювання – кількісного (статистика) та якісного (вивчення робіт). Практичні підходи охоплюють індивідуалізацію навчання, удосконалення методик і перегляд програм на основі зворотного зв’язку від студентів.

Особливу увагу приділено оцінюванню якості освітніх програм під час акредитації, де враховуються їхня структура, зміст, відповідність стандартам і ресурсне забезпечення. Автор пропонує критерії для оцінки програм, які включають проєктування, практичну спрямованість, доступність і прозорість. Використання результатів оцінювання сприяє підвищенню конкурентоспроможності випускників, оптимізації ресурсів і стимулюванню інновацій.

Висновки підкреслюють, що систематичне застосування результатів оцінювання є невід’ємною частиною якісної освіти. Воно дозволяє адаптувати програми до сучасних реалій, вдосконалювати викладання та готувати фахівців, затребуваних на ринку праці. Успіх залежить від чіткості критеріїв, технологічної підтримки та готовності ЗВО до змін, що відкриває перспективи для подальшого розвитку вищої освіти в Україні.

ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВОЇ РЕАНІМАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Ігор Шостак — 2025-03-31

Сучасні поліцейські у своїй роботі часто стикаються з ситуаціями, які потребують надання першої медичної допомоги, зокрема серцево-легеневої реанімації (СЛР). Своєчасність та якість проведення СЛР безпосередньо впливає на шанси потерпілого вижити до приїзду лікарів. Однак проведення СЛР – це не тільки технічний процес, що вимагає знань і навичок, а й значне фізичне навантаження, яке може викликати втому поліцейського і знизити ефективність натискань на грудну клітку.

У цій статті розглядаються деталі фізичної підготовки поліцейських, необхідної для забезпечення якості серцево-легеневої реанімації. Автори розглядають ключові фізичні характеристики, які впливають на ефективність реанімації, включаючи витривалість, м’язову силу, координацію та кардіореспіраторну підготовку. Представлено результати наукових досліджень, які демонструють прямий зв’язок між рівнем фізичної підготовки правоохоронців та якістю проведення компресії.

Аналіз показує, що поліцейські, які регулярно виконують вправи на силу та витривалість, є більш ефективними при проведенні СЛР. Зокрема, у осіб з високим рівнем фізичної підготовленості стабільність та якість компресії грудної клітки залишається на належному рівні навіть після 2 хвилин безперервної компресії, що є критичним показником виживання потерпілого.

Автори статті наголошують на необхідності включення спеціалізованих фізичних вправ до програм підготовки поліцейських. Вони пропонують ефективні методи фізичної підготовки, серед яких функціональний тренінг, високоінтенсивне інтервальне тренування, моделювання реальних ситуацій з використанням манекенів та тренування у повному спорядженні.

Результати дослідження підтверджують, що покращення фізичної підготовки поліцейських сприяє підвищенню рівня надання домедичної допомоги та покращує загальну професійну стійкість поліцейських у стресових ситуаціях.

КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ЗВО

Світлана Щербина — 2025-03-31

Стаття присвячена дослідженню когнітивного підходу як засобу формування мотивації студентів до вивчення іноземної мови у ЗВО, від якого залежить ефективність та успішність навчання майбутнього фахівця.

Розглянуто актуальність застосування когнітивного підходу та проаналізовано ряд досліджень та публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених.

Зазначено, що у когнітивній діяльності спостерігається взаємозв’язок багатьох мотивів. Мотиви досягнення, самоствердження тісно пов’язані з ефективністю когнітивної діяльності. Когнітивні, інформаційні, афективні аспекти діяльності пронизують одне одного, переплітаються у процесі навчання іноземної мови; пізнавальна та навчальна діяльність пов’язані з дозуванням навчального матеріалу, його відбором, послідовністю операцій з його засвоєння на заняттях з іноземної мови.

У статті визначено, що для сприйняття актуалізації мотиваційних ресурсів пізнавальної діяльності студента на заняттях з іноземної мови, викладач повинен керувати пошуком потрібної інформації (автентичні тексти іноземною мовою) представляти різні етапи її перетворення (накопичення, запам’ятовування, збереження, відтворення, перетворення за допомогою логічних схем), забезпечувати збереження інформації у вигляді сенсорних сукупностей ознак, враховувати блоки селекції, фільтрації, перекодування, семантичної обробки, повторення.

Зусилля викладача іноземної мови мають бути спрямовані на пошуки різних способів відновлення рівноваги у когнітивній структурі суб’єкта навчання. Активність студента має бути спрямована на зменшення когнітивного дисонансу. Для цього необхідна переробка змісту інформації, навчальних матеріалів, програм, тематики курсів і спецкурсів, логічна обґрунтованість пропонованої інформації, що включає наявні знання з іноземної мови (граматика, лексичний запас слів) відповідні очікуванням і знанням студента, його комунікативної установки.

Подальший розвиток досліджень вбачаємо в пошуку нових форм та методів навчання іноземної мови з урахуванням когнітивного підходу з метою формування мотивації до її вивчення.

ОРГАНІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

Артем Бабенко — 2025-03-31

Стаття присвячена проблемі організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів основної школи в умовах реформування освіти в Україні.

Метою статті є теоретичне обґрунтування та розробка інноваційної моделі організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів основної школи в умовах реформування освіти в Україні.

Автор акцентує увагу на важливості культурно-дозвіллєвої діяльності для соціалізації, розвитку творчих здібностей та формування культурної ідентичності учнів. Аналізуються актуальні виклики, такі як віртуалізація дозвілля підлітків, зниження фізичної активності, а також необхідність інтеграції традиційних і інноваційних підходів до організації дозвілля, включаючи використання інформаційно-комунікаційних технологій. Було проведено дослідження, яке передбачало аналіз нормативно-правових документів, анкетування учнів, педагогів та батьків, вивчення досвіду роботи закладів загальної середньої освіти України. Визначено педагогічні умови ефективної організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів основної школи: забезпечення суб’єктної позиції учнів; інтеграція традиційних та інноваційних форм; створення інформаційно-освітнього середовища; забезпечення взаємодії школи з культурно-освітніми установами, громадськими організаціями, батьками; підготовка педагогів до інноваційної діяльності у сфері організації культурно-дозвіллєвої діяльності.

На основі проведеного дослідження пропонується інноваційна модель організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів основної школи, яка передбачає поєднання різноманітних форм і методів роботи, врахування інтересів учнів та використання сучасних технологій. Модель орієнтована на розвиток культурної компетентності, творчих здібностей та соціальної активності школярів, що відповідає вимогам Нової української школи.

Запропоновано комплекс авторських пропозицій щодо впровадження інноваційної моделі організації культурно-дозвіллєвої діяльності на різних рівнях: школи, класу, партнерської взаємодії, цифрового середовища.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ОНЛАЙН-ПЛАТФОРМИ: ДОЦІЛЬНІСТЬ ТА СПОСОБИ ВИКОРИСТАННЯ У ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Олена Габелко — 2025-03-31

Науково-технічна революція відкрила для суспільства двері у світ передових технологій, які, наразі, використовуються повсякденно. Юристи, лікарі, вчителі вже давно застосовують технологізовані апарати та програми, покликані полегшити робочий процес та, що більш важливо, оперувати знаннями з усього світу. З активним розвитком цифрових технологій людина зіштовхується щодня, але особливу увагу заслуговує освітній простір. Звісно ж, вчитель англійської мови не може стояти осторонь цифровізації, оскільки вона є ланцюгом, який поєднує освітян з цікавим вивченням іноземної мови. Вчителі, які активно впроваджують онлайн-платформи під час уроків з англійської мови не лише покращують володіння мовою учнів, а й створюють умови для міжкультурної комунікації та глобальної освітньої взаємодії. Наразі цифрові застосунки можуть стати корисними для покращення граматичних навичок, лексики, читання, говоріння та інших компонентів.

Актуальність нашої теми обумовлена нагальною потребою у вдосконаленні методів навчання, що включають застосування комп’ютерних програм, онлайн платформ, ігрових елементів та адаптивних систем, які базуються на штучному інтелекті, та відсутністю комплексного аналізу використання таких інструментів для підвищення мотивації учнів, забезпечення індивідуалізації навчання та кращого засвоєння мовного матеріалу.

Ця стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду у використанні інформаційних технологій під час занять з виокремленням корисного досвіду для України та шляхів впровадження в національну освіту; здійсненню класифікації онлайн-платформ, які можна інтегрувати вчителю англійської мови у навчальний процес з урахуванням комунікативного, індивідуального та інтерактивного підходів.

Встановлено, що застосування онлайн-завдань (матеріалів) є обов’язковим інструментом сучасного вчителя в умовах масової цифровізації. Використання педагогом інтерактивних платформ під час уроків надає змогу повною мірою зануритися у вивчення іноземної мови.

РОЗВИТОК У РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ СИСТЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Ільдіко Орос — 2025-03-31

У сучасному суспільстві освіта набула великого значення і приваблює все більше уваги. Під впливом динамічних глобалізаційних процесів у світі освіта дорослих набуває рис транснаціонального характеру. За умов інтернаціоналізації економіки, освіти, науки, культури, стрімкого розвитку інформаційних технологій, динамічними змінами на ринку праці та його новими вимогами до фахівців проблема розвитку освіти впродовж життя стає особливо актуальною, а її розв’язання потребує здійснення кардинальних змін у системі професійної освіти дорослих на всіх рівнях. Саме тому у статті проведено дослідження проблематики освіти дорослих у зарубіжних країнах та надано аналіз пріоритетних тенденцій її розвитку.

Проаналізовано типи навчання дорослого населення, які склалися у світовому просторі. Виокремлено особливості всесвітньої освіти дорослих обумовлені сучасними тенденціями в економічній сфері багатьох країн світу. Представлено основні напрями розвитку освіти дорослих в міжнародному середовищі: експерименти з нелінійної організації навчального процесу, впровадження кредитної системи й бально-рейтингового оцінювання, розробка та реалізація індивідуальних програм освіти, організація взаємодії з ринком праці, замовниками та споживачами професіональних кадрів, створення систем управління якістю освіти в ході формування незалежної національної системи оцінки якості отриманої випускником освітнього закладу кваліфікації.

Схарактеризовано досвід становлення і розвитку системи безперервної освіти дорослих різних країн Європи де напрацьовано значний досвід організації освіти дорослих: створено міжнародні організації, розробляються проекти, проводяться конференції тощо. ЮНЕСКО постійно актуалізує розвиток міжнародного руху у сфері освіти дорослих, починаючи з 1949 року (організовує міжнародні конференції, симпозіуми з питань освіти дорослих з участю недержавних організацій, установ системи ООН тощо). На основі проведених досліджень запропоновано рекомендації для соціальної політики.

ПРОБЛЕМАТИКА ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛГІЙ НА УРОКАХ

Інна Підберезних — 2025-03-31

Останнім часом все більше активно впроваджуються інноваційні методи до навчання, серед них велике місце займають ігрові технології. Серед їхніх переваг слід виділити: підвищення мотивації учнів, покращенню засвоєння навчального матеріалу та розвитку критичного мислення. Однак поряд з перевагами є досить велика низка викликів таких як: недостатнє матеріальне забезпечення, недостатній рівень обізнаності вчителів у новій сфері використання ігрових технологій та можливі труднощі в адаптації ігрових методів до освітніх стандартів.

Стаття присвячена особливостям використання ігрових технолгій на уроках.

Увага приділяється ролі вчителя в процесі адоптації ігор до початкових цілей навчання, також потреба злагодженості підходу до розробки уроку з провадженням ігрових елементів у навчальні програми. статті проведено аналіз основних проблем, що виникають під час упровадження ігрових технологій у навчальний процес, а також розглянуто їхній потенційний вплив на якість освіти. Особлива увага приділена розмежуванню понять «гейміфікація» та «ігрові технології» з метою чіткого визначення підходів до їхнього використання у навчальній діяльності.

У статті пропонується напрям на стратегію гармонізації навчання та розваг, при залученні ігрових технологій до плану уроку, що дає змогу для досягнення навчальних цілей та для зберігання контролю між навчанням та дозвіллям. Досліджено окремі рушії для внутрішнього та зовнішнього впливу до навчання при застосуванні ігрових елементів та технологій на уроках. Велику увагу присвячено використанню інтерактивних ігор та їх вплив на розвиток креативного мислення, співпраці, комунікації, творчості.

Окремо розкрито виклики та рекомендації для вчителів при використанні ігрових методів. Загалом зосереджується увага на необхідності підготовки педагогів до використання інноваційних навчальних технологій та методик, адаптації навчальних програм до умов гейміфікованого навчання, а також забезпечення відповідних ресурсів для ефективного використання ігрових технологій. На основі вище переліченого пропонуються рекомендації для ефективного впровадження ігрових технологій у навчальний процес.

Також дана стаття має практичні рекомендації для оцінювання ефективності ігрових технологій. Розглядається в майбутньому збільшити та додати сучасні цифрові технології та ігри до навчального процесу.

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ТА ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ПІД ЧАС ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Андрій Литвин — 2025-03-31

Стаття присвячена актуальній проблемі формування професійної культури кваліфікованих робітників у системі сучасної професійної освіти. Наголошується, що динамічні зміни у технологіях, умовах праці та вимогах до фахівців зумовлюють необхідність впровадження інноваційних методів і підходів у процес професійної підготовки. Такі методи розглядаються не лише як інструмент підвищення професійної компетентності, а й як засіб формування етичних норм, цінностей та поведінкових моделей, що становлять основу професійної культури.

Обґрунтовано актуальність оновлення змісту і методів професійної підготовки, які мають відповідати новим вимогам до особистісних і професійних якостей працівника.

У статті детально аналізуються десять ключових інноваційних методів та підходів: інтерактивні методи навчання, проектний підхід, використання мультимедійних ресурсів, наставництво та менторинг, гейміфікація, застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), навчання на основі компетенцій, колаборативне навчання, персоналізоване навчання та створення професійних спільнот. Для кожного методу наведені приклади конкретного застосування у навчальному процесі та обґрунтовано його позитивний вплив на розвиток критичного мислення, комунікативних навичок, командної роботи, практичних умінь, відповідальності, творчого потенціалу, мотивації та здатності до самостійного навчання й безперервного професійного розвитку.

Підкреслюється, що комплексне впровадження цих інновацій сприяє підвищенню ефективності навчального процесу, дозволяє готувати висококваліфікованих фахівців, адаптованих до викликів сучасного ринку праці, та формує у них високий рівень професійної культури, що включає як фахові знання та вміння, так і ціннісні орієнтації та етичні стандарти. Стаття узагальнює переваги сучасних педагогічних інструментів для якісної підготовки робітничих кадрів.

РОЛЬ ТА МІСЦЕ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Дмитро Левченко — 2025-03-31

У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти підготовки майбутніх учителів фізичної культури до науково-дослідницької діяльності. Проаналізовано сучасні підходи до формування дослідницьких компетентностей студентів у процесі професійної підготовки. Окреслено ключові компоненти науково-дослідницької компетентності майбутніх учителів фізичної культури та визначено педагогічні умови їх успішного формування. На основі аналізу наукових досліджень запропоновано шляхи вдосконалення підготовки студентів до науково-дослідницької діяльності в умовах сучасної вищої освіти України.

Метою статті є аналіз ролі та місця підготовки майбутніх учителів фізичної культури до науково-дослідницької діяльності в системі їхньої професійної освіти, а також визначення педагогічних умов формування науково-дослідницької компетентності студентів відповідного профілю.

Автором підкреслюється, що науково-дослідницька діяльність є ключовою складовою професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури, оскільки вона сприяє формуванню системного наукового світогляду, розвитку критичного мислення, здатності до аналізу та синтезу інформації, а також умінь застосовувати сучасні методи дослідження для вирішення професійних завдань. Авторське визначення поняття «підготовка майбутніх учителів фізичної культури до науково-дослідницької діяльності» сформульовано як цілеспрямований системний процес формування професійних компетентностей, що поєднує освоєння методології наукового пізнання, розвиток аналітичних і дослідницьких навичок, а також мотивацію до самостійного вивчення та вдосконалення педагогічних практик у сфері фізичного виховання, спрямованих на підвищення якості освіти та популяризацію здорового способу життя.

У статті визначено педагогічні умови ефективної підготовки: створення науково-освітнього середовища, впровадження інноваційних методів навчання, інтеграція дослідницького компонента в усі аспекти підготовки, забезпечення системності та індивідуалізації процесу. Практична реалізація цих умов передбачає залучення студентів до наукових гуртків, конференцій, педагогічної практики, що дозволяє апробувати теоретичні знання та розвинути дослідницькі вміння. Досвід провідних закладів освіти України та світу підкреслює ефективність міждисциплінарного підходу, який інтегрує знання з різних галузей для комплексного вирішення професійних завдань.

У висновках наголошено, що підготовка майбутніх учителів фізичної культури до науково-дослідницької діяльності є невід’ємною частиною їхньої професійної освіти, що забезпечує готовність до інновацій і самовдосконалення.

ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАННЯ (E-LEARNING) ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Лія Лукіна — 2025-03-31

У статті охарактеризовано роль електронного навчання (E-learning) у підвищенні якості іншомовної підготовки здобувачів вищої освіти. Наголошено на тому, що електронні засоби навчання, такі як електронні підручники, мультимедійні ресурси, інтерактивні вправи, мобільні застосунки та віртуальне освітнє середовище позитивно впливають на розвиток іншомовної комунікативної компетентності здобувачів шляхом інтеграції аудіо- та відеоматеріалів, гейміфікації та можливості онлайн-спілкування.

Констатовано, що E-learning сприяє підвищенню мотивації студентів, активному залученню до навчального процесу та розвитку персоналізованого навчання. Електронне навчання відкриває безліч переваг, які стають дедалі очевиднішими. Воно надає свободу та гнучкість у здобутті освіти, дозволяючи отримувати якісні знання в будь-який час і в будь-якому місці. Електронне навчання забезпечує постійну взаємодію та супровід навчального процесу, самостійну роботу з електронними ресурсами, економію часу, доступність, інтерактивність, можливість адаптації до індивідуальних потреб здобувачів, індивідуальний графік та темп навчання. До основних недоліків електронного навчання можна віднести недостатній рівень живої комунікації.

Водночас визначено основні виклики, пов’язані із впровадженням електронного навчання, зокрема необхідність розвитку медіаграмотності учасників освітнього процесу та належне матеріально-технічне забезпечення.

Зазначено, що ефективне управління електронним навчанням є ключовим чинником інноваційного розвитку сучасної освіти. Гармонійне поєднання електронного та традиційного навчання сприяє вдосконаленню освітнього процесу та набуває стратегічного значення в умовах глобалізації та цифровізації.

Підкреслено важливість комплексного підходу до впровадження E-learning у систему іншомовної підготовки, що дозволить ефективно поєднувати традиційні та інноваційні методи навчання для досягнення високих результатів у вивченні іноземної мови.

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗАСОБАМИ ПРОЄКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Надія Скиба — 2025-03-31

У статті розглядається структурно-функціональна модель формування соціолінгвістичної компетентності майбутніх фахівців сфери міжкультурної комунікації засобами проєктних технологій.

Інтеграція сучасних цифрових технологій у навчальний процес створює додаткові виклики для освітньої системи. Фрагментарність застосування таких інструментів, як мультимедійні симуляції, рольові ігри та групові проєкти, обмежує їхню ефективність. Структурно-функціональна модель забезпечує систематизацію використання технологій, поєднуючи їх із педагогічними цілями, що сприяє досягненню високих результатів у формуванні компетентності.

Недоліки існуючих підходів також включають брак інтеграції між теоретичним і практичним компонентами підготовки. Більшість методів зосереджені на засвоєнні мовних знань без врахування соціального та культурного контексту, що унеможливлює адаптацію мовленнєвої поведінки до багатокультурного середовища. Розробка моделі дозволяє забезпечити системний підхід, що включає адаптацію навчального контенту до міжкультурних ситуацій, а також інтеграцію практичних завдань, які формують навички ефективної комунікації.

Здатність моделі швидко адаптуватися до змінних умов освітнього середовища забезпечує її стійкість у відповідь на виклики глобалізованого світу. Наприклад, інтеграція автентичних матеріалів, реальних кейсів і проєктних технологій сприяє підготовці фахівців, здатних ефективно взаємодіяти в багатокультурному середовищі, приймати рішення в умовах невизначеності та знаходити шляхи подолання комунікативних бар'єрів. Висока інтерактивність моделі сприяє розвитку критичного мислення, творчого підходу до вирішення завдань і здатності працювати у команді.

Для успішного впровадження моделі у навчальний процес закладів вищої освіти необхідно враховувати кілька важливих аспектів. Важливим кроком є забезпечення викладачів необхідними ресурсами та методичними матеріалами, що включають інструкції для використання цифрових технологій, автентичні матеріали та кейси для проєктної роботи. Організація тренінгів для педагогічного персоналу дозволить розвинути їхні компетентності у використанні інноваційних методів навчання, таких як мультимедійні симуляції та VR-технології.

ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

Оксана Філоненко — 2025-03-31

У статті обґрунтовано необхідність формування управлінської компетентності майбутніх педагогів у процесі їх професійної підготовки у ЗВО.

Розглянуто управлінську компетентність як складову професійної компетентності педагога. Професійна компетентність майбутніх педагогів є результатом їх професійної підготовки та провідною умовою щодо її ефективності. Визначаючи поняття професійної компетентності як єдність її теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності, ми дотримуємося думки про те, що управлінську компетентність можна охарактеризувати як готовність до реалізації різних алгоритмів педагогічної діяльності, а формування управлінської компетентності слід розглядати як одне з основних завдань вищої педагогічної освіти.

Виокремлено основні складові професійної компетентності майбутніх педагогів: операційно-технологічний компонент описує рівень володіння алгоритмами управлінської діяльності її суб’єктом; науково-теоретичний компонент характеризує коло знань, необхідних для реалізації алгоритмів управлінської діяльності; психологічний компонент відображає інтелектуальні, мотиваційні та емоційно-вольові структури психіки суб’єкта управлінської діяльності, які виступають передумовами індивідуальної успішної діяльності та розвиваються під час її здійснення.

Такий підхід до визначення структури управлінської компетентності дає змогу не тільки здійснити системний і міждисциплінарний підхід до розв’язання складного і багатоаспектного питання про можливий зміст управлінської компетентності педагога, а й визначити рівні освоєння алгоритмів управлінської діяльності її суб’єктом.

До основних рівнів освоєння алгоритмів управлінської діяльності педагога віднесено: професійно-діяльнісний, імітаційно-діяльнісний, змістовно-особистісний, науково-теоретичний.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в обґрунтуванні педагогічних умов ефективного формування управлінської компетенції майбутніх педагогів у процесі їх професійної підготовки у ЗВО.

КОНТРОЛЬ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ ЖИВОПИСУ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Лариса Гарбузенко — 2025-03-31

Стаття присвячена актуальній проблемі контролю результатів навчання живопису у підготовці майбутніх фахівців образотворчого мистецтва. Художня освіта відіграє важливу роль у розвитку українського мистецтва, збереженні національної культурної спадщини та формуванні естетичних цінностей. Серед базових дисциплін навчальної програми особливе місце займає живопис – важливий компонент професійної підготовки, що сприяє формуванню технічних умінь, творчого мислення та естетичної свідомості.

Актуальність теми полягає в необхідності розробки ефективних підходів до оцінювання якості навчання живопису, адже саме цей процес забезпечує розвиток не лише технічних навичок, але й здатності вирішувати художньо-творчі завдання. Метою статті є визначення ролі контролю у процесі формування інтегральних компетентностей майбутніх художників та аналіз підходів до оцінювання їхньої навчальної діяльності.

Дослідники наголошують, що контроль результатів навчання має відповідати Національній рамці кваліфікацій України та враховувати такі критерії, як знання, уміння, комунікація, автономія та відповідальність. Оцінювання охоплює різні рівні навчальної діяльності – від копіювання способу виконання до створення оригінальних художніх творів у нових ситуаціях. Значна увага приділяється формуванню самостійності, здатності до рефлексії та дотриманню академічної доброчесності.

Автори розробили підхід до оцінювання результатів навчання, що враховує зв’язок між загальними та спеціальними компетентностями, зокрема: рівень теоретичних знань з композиції, кольорознавства та конструктивної побудови; уміння створювати цілісний художній образ у відповідних техніках та матеріалах; здатність до аналізу і критичного осмислення власних та чужих робіт; уміння працювати автономно та нести відповідальність за результат.

Результати дослідження підкреслюють важливість цілісного підходу до контролю знань і умінь у процесі навчання живопису. Впровадження запропонованої системи оцінювання сприяє підготовці висококваліфікованих фахівців, здатних зберігати та примножувати цінності української культури.

ОСВІТНЬО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТРЕНЕРСЬКОЇ ПРАКТИКИ У СФЕРІ СПОРТУ ВИЩИХ ДОСЯГНЕНЬ

Володимир Гончаренко — 2025-03-31

У статті розкрито зміст багатокомпонентної структури спортивної підготовки як одного з основних факторів досягнення високих спортивних результатів у сучасному спорті. Метою статті є теоретичне обґрунтування та узагальнення основ багатокомпонентної структури спортивної підготовки як засобу досягнення високих результатів у спорті, з акцентом на інтеграцію її складових та пошук ефективних шляхів удосконалення тренувального процесу з урахуванням сучасних наукових і технологічних підходів. У дослідженні обґрунтовано, що ефективне поєднання фізичної, технічної, тактичної, психологічної та теоретичної складових дозволяє забезпечити всебічний розвиток спортсмена та підвищити результативність його змагальної діяльності. Здійснено системний аналіз сучасних наукових підходів до організації багаторічної підготовки, з урахуванням класичних концепцій та новітніх досліджень із застосуванням цифрових технологій у спорті. Особливу увагу приділено принципам періодизації тренувального процесу, індивідуалізації навантажень, інтеграції психолого-педагогічного супроводу в тренерську практику. Представлено порівняльну характеристику вітчизняного та зарубіжного досвіду підготовки спортсменів, виявлено ефективні методичні підходи до оптимізації тренувального процесу на етапах попередньої, базової та спеціалізованої підготовки. Висвітлено практичні орієнтири для тренерів щодо реалізації багатокомпонентної моделі підготовки, з урахуванням особливостей конкретного виду спорту, вікових і функціональних характеристик спортсменів. Отримані результати можуть бути використані в освітній і тренерській практиці, під час проєктування індивідуальних програм спортивного вдосконалення, а також у системі підвищення кваліфікації фахівців фізичної культури і спорту. Подальші наукові дослідження у сфері спортивної підготовки доцільно зосередити на вивченні ефективності інтегрованих програм, що поєднують елементи фізичної, техніко-тактичної, психологічної та теоретичної підготовки в єдиному цілісному тренувальному циклі; порівняльному аналізі міжнародного досвіду, особливо в контексті підготовки елітних спортсменів у провідних спортивних системах світу.

ПРО ДЕЯКІ РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СЕРЕДНІХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ МУЗИЧНИХ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ В УКРАЇНІ

Ірина Колченко — 2025-03-31

Дослідження розвитку мережі середніх спеціалізованих музичних шкіл-інтернатів в Україні є надзвичайно актуальним у контексті наукового осмислення проблеми історичної еволюції спеціалізованої мистецької освіти.

У статті досліджуються особливості становлення та функціонування середніх спеціалізованих музичних шкіл-інтернатів в Україні акцентом на регіональні аспекти. Розкрито історичні передумови виникнення середніх спеціалізованих музичних шкіл-інтернатів у контексті культурної політики, окреслено законодавчо-нормативну базу, яка регулювала діяльність таких закладів. Проведено порівняльний аналіз розвитку середніх спеціалізованих музичних шкіл-інтернатів у різних регіонах України – західному, центральному, східному, південному – з урахуванням локальних освітніх традицій, рівня інфраструктури та взаємодії з вищими мистецькими інституціями. Увагу приділено типології спеціалізацій, навчальним програмам, педагогічному складу та особливостям конкурсного відбору. На основі аналітичних даних висвітлено масштаби розвитку мережі середніх спеціалізованих музичних шкіл-інтернатів, географічне охоплення, деякі кількісні показники, а також внесок випускників у формування національної музичної культури. У статті висвітлено виклики, що стояли перед початковою та середньою спеціалізованою музичною освітою, зокрема кадрові та фінансові проблеми, ідеологічні обмеження та роль громадськості у її підтримці. Отримані результати дозволяють сформулювати типові регіональні моделі розвитку середніх спеціалізованих музичних шкіл-інтернатів та підкреслити їхню роль у розбудові системи спеціалізованої музичної освіти та формуванні культурної ідентичності України.

Подальші наукові розвідки передбачають як подальше заглиблення регіонального аспекту, так і порівняльний аналіз цього рівня музичної освіти із становленням системи початкової спеціалізованої мистецької освіти в Україні.

РОЗВИТОК ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX СТОЛІТТЯ ЯК ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ НАУКОВЦІВ

Михайло Кошляк — 2025-03-31

Теорія фізичного виховання в Україні пройшла певний шлях становлення та розвитку. Кожний історичний період мав свої провідні принципи в розвитку системи фізичного виховання, які потребують об’єктивної оцінки та переосмислення. Досвід минулого допомагає осягнути в розвитку ту чи іншу проблему, дає змогу побачити нове, концептуально виокремити певні прогресивні ідеї.

У статті здійснено ретроспективний аналіз розвитку фізичного виховання в Україні в другій половині XX століття в рецепції сучасних історико-педагогічних досліджень.

Виявлено, що у різновидових публікаціях сучасних учених розкрито проблеми становлення та розвитку фізичного виховання в Україні в другій половині XX століття, формування теоретичних основ фізичної освіти, пошуку концептуальних підходів до формування здорового способу життя, пошук засобів і найбільш ефективних форм реалізації фізичного виховання, що сприяють формуванню гармонійно розвиненої особистості.

Як засвідчують наукові розвідки вчених у другій половині ХХ століття спостерігався активний процес відродження, формування та розвитку фізичної культури та спорту, який відображався в кількості побудованих спортивних об’єктів, завойованих медалях на різного рівня змаганнях, нагороджених титулами тощо. В означений період в Україні впроваджувалися нові форми фізичного виховання – створюватися культурно-спортивні комплекси, фізкультурно-оздоровчі групи на принципах самоокупності, дитячо-юнацькі фізкультурно-спортивні клуби за місцем проживання, клуби любителів фізичної культури, школи здоров’я, госпрозрахункові об’єднання з надання платних фізкультурно-оздоровчих послуг населенню «Фізкультура і здоров’я» та ін. У практику виробничих підприємств і державних установ вводилася виробнича гімнастика.

Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у дослідженні теорії і практики фізичного виховання дітей та молоді у вітчизняній педагогічній думці в другій половині ХХ ст. у сучасному науковому дискурсі.

ПРОЄКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЯК УМОВА ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Тетяна Бабенко — 2025-03-31

В статті на основі аналізу наукових теоретико-практичних джерел та власного практичного досвіду проаналізовано особливості здійснення проєктної діяльності суб’єктів освітнього процесу як умови підвищення якості сучасної освіти. Досліджено актуальні міжнародні та вітчизняні документи релевантні проблемі якості освіти і аргументовано кореляційну залежність проєктної діяльності з реалізацією основних визначених принципів студентоцентризму, де студент визнається ключовим стейкголдером, а освітній процес гнучкий і спрямований на здобуття навичок поза формально визначеними видами діяльності начальним планом. Виокремлено ключові філософсько-педагогічні ідеї про проєктну діяльність, як умови підвищення якості сучасної освіти.

Проєктна діяльність по свої сутності пов’язана не стільки з застосуванням знань на практиці, скільки з можливістю суб’єктам освітнього процесу побачити, почути, відчути реальні дієві результати своїх зусиль на противагу схоластизації освітнього процесу. Освіта сьогодення є репрезентацію набутих академічних знань і готовності особистості виконувати широкий спектр соціально-професійних функцій.

В студентоцентрованому підході здобувач освіти є основним суб’єктом освітнього процесу, на забезпечення якості освіти якого спрямовується діяльність усіх інших суб’єктів. Проєктна діяльність має потенціал об’єднувати останніх для продуктивної взаємодії, підвищувати мотивацію досягнення успіху, розвивати критичне мислення, відкриває нові можливості особистісного і професійного зростання. Окрім формальних і очевидних характеристик проєктна діяльність вдало вбудовується в рамки розуміння якості сучасної освіти, постаючи її умовою та суттєвою важливо основою, а відтак потребує теоретико-практичного обґрунтування.

Зроблено висновок, що в проєктній діяльності студенти оволодівають широким спектром компетентностей, навичками планування, критичного мислення, прийняття рішень, аналізу результатів, і активної рефлексії. Оскільки проєктна діяльність по своїй природі є командною, активізуються лідерські якості, соціальні навички ефективної взаємодії для реалізації завдань і цілей проєкта. При цьому, міждисциплінарний характер проєктної діяльності сприяє інтеграції адаптації і застосування знань і досвіду різних сфер в одному спеціально організованому середовищі співпраці. За умови належної організації, у відповідності до визначених міжнародними і вітчизняними нормативно-правовими документами критеріями і індикаторами якості, проєктна діяльність суб’єктів освітнього процесу стає міцною основою підвищення якості сучасної освіти.

ІСТОРІЯ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ

Олександр Ганзенко — 2025-03-31

Науково-педагогічне знання про сім’ю як своєрідний виховний інститут формувалось поступово. Спираючись на багатий досвід народної педагогіки, філософсько-педагогічна думка з давніх часів накопичувала ідеї родинного виховання, аналізувала роль батьків й інших родичів у цьому процесі.

У статті узагальнено теоретичні основи сімейного виховання у науковій спадщині відомих педагогів.

Історичне підґрунтя педагогіки сімейного виховання складають праці видатних філософів, педагогів, минулого серед яких: Я. Коменський, Дж. Локк, Ж. Руссо, Й. Песталоцці, К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін. Основою їх концепції виховання дітей у сім’ї є принципи природовідповідності, народності, гуманізму у вихованні.

Аналіз педагогічних поглядів зарубіжних та вітчизняних педагогів доводить, що для повного та гармонійного розвитку особистості дитині необхідно зростати в здоровому сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові. Ефективність сімейного виховання залежить від здатності батьків уникати помилкових впливів на дітей. Провідними умовами ефективного виховання в ідеальній моделі сім’ї є моральний клімат сім’ї, батьківський авторитет, стиль спілкування батьків і дітей, послідовності й єдності батьків у вимогах, дотримання режиму дня дитини, забезпечення необхідних умов проживання, організації харчування, відпочинку.

Проведений аналіз у вказаному напрямі передбачає використання виховної системи в сучасному навчально-виховному просторі. Вивчення педагогічних поглядів відомих педагогів таких робіт сприяє ознайомленню з провідними тенденціями розвитку теорії й практики сімейного виховання, розгляду проблем сімейного виховання в зарубіжній та вітчизняні науці і таким чином наповненню сімейної педагогіки України як новими теоретичними підходами, так і практичними надбаннями.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в розгляді проблеми сім’ї та сімейного виховання в Україні у 20-ті роки ХХ століття.

РОЗВИТОК МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ДО САМОСТІЙНОЇ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Олег Гриб — 2025-03-31

За сучасних умов удосконалення системи освіти в Україні набуває значення пошук шляхів розвитку мотиваційно-ціннісного ставлення студентів до професійної діяльності, що позитивно відображає його систему цінностей професійних знань і визначає цілеспрямовану діяльність щодо їх освоєння, розуміння необхідності пізнання самого себе як фахівця (своїх переваг і недоліків), усвідомлення етичних норм і правил взаємодії засобами комунікації, здійснення експертизи власних професійних дій і прийнятих рішень.

У статті обґрунтовано шляхи розвитку мотиваційно-ціннісного ставлення студентів до самостійної дослідницької діяльності у процесі їх професійної підготовки у закладі вищої освіти.

Встановлено, що сформоване в освітньому процесі закладу вищої освіти мотиваційно-ціннісне ставлення майбутніх фахівців до професійної діяльності, тобто глибока осмислена активна позиція є одним із засобів становлення їх професійно-ціннісної свідомості, відповідальності за своє життя, досягнення успіху у професійній діяльності.

Досліджуючи різні аспекти розвитку мотиваційно-ціннісного ставлення студентів до дослідницької діяльності в процесі їхньої професійної підготовки, було виявлено, що така діяльність зумовлює необхідність підвищення їхнього інтелектуального потенціалу, який включає розвинене мислення, кмітливість, здатність до обгрунтованих висновків, уміння критично оцінювати проблеми, схильність до експериментування, прагнення до нововведень тощо.

Доведено, що мотиваційно-ціннісне ставлення студентів до дослідницької діяльності підвищує і рівень їхньої професійної підготовки, що формує в них як майбутніх педагогів такі вміння та навички: критичного вивчення проблем педагогічної науки; виокремлювати інноваційні методи проведення наукових проєктів; використовувати сучасні методи аналізу й узагальнення інформації; володіння методологією проведення наукових досліджень; володіння навичками самостійного наукового пошуку; використовувати сучасні методи аналізу й узагальнення інформації тощо.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в обґрунтуванні педагогічних умов ефективного розвитку мотиваційно-ціннісного ставлення студентів до самостійної дослідницької діяльності у процесі їх професійної підготовки у закладі вищої освіти.

ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Андрій Заіка — 2025-03-31

У системі вищої освіти здійснюється перегляд основних педагогічних установок, що визначають цільову та змістовну основу формування цілісного світогляду та певної життєвої позиції педагога, який володіє високими професійними знаннями.

У статті розкрито особливості формування наукового світогляду майбутніх учителів у закладах вищої освіти.

Встановлено, що науковий світогляд спрямовує освітній процес на формування професійного світу особистості, стверджує в ньому загальнолюдські цінності, розкриває потенціал можливостей та здібностей студентів, забезпечує оптимальними умовами для їх самореалізації.

У сучасних умовах формування світоглядної культури майбутніх учмтелів повинно ґрунтуватись на філософському осмисленні новітніх досягнень фундаментальної науки, загальнонауковій картині світу, у інформаційному просторі, обумовленому синергетичною методологією та революцією високих технологій.

Як синергетичне утворення, світогляд розвивається у складному нелінійному процесі самоорганізації, всі чинники якого неможливо врахувати; світогляд має альтернативні шляхи розвитку, цей розвиток не є і не може бути рівномірним і зумовленим. Саме ці особливості визначають необхідність виокремлення в процесі формування цілісного світогляду окремих сторін, для яких можна визначити певні стійкі стани, що є результатом поетапного цілеспрямованого впливу в навчанні та вихованні.

Оскільки об’єктом педагогічного впливу під час освітнього процесу є особистість (яка має неповторну індивідуальність) основою у формуванні наукового світогляду майбутніх учителів є застосування таких засобів в освітньому середовищі закладу вищої освіти, які будуть спонукати у свідомості кожного студента перетворення отриманих наукових знань у стійкі погляди (прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретичні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, діяльності і відносинах) і переконання (тобто стійкі погляди, впевненістю у правильності власних думок, які створені особистістю під час аналізу теоретичного матеріалу).

КОМПОНЕНТНА СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ РЕФЛЕКСІЇ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ХОРЕОГРАФІЧНИХ КОЛЕКТИВІВ

Олександр Нечіпоренко — 2025-03-31

Професійна рефлексія керівника хореографічного колективу розглядається як ключовий механізм осмислення, самопізнання та саморегуляції в умовах фахової діяльності.

Актуальність теми зумовлена необхідністю глибшого розуміння внутрішніх психологічних процесів, що забезпечують ефективне керівництво творчим колективом.

Проблема полягає у недостатньому рівні теоретичного і прикладного осмислення структури професійної рефлексії саме в контексті підготовки майбутніх керівників хореографічних колективів.

Метою статті є теоретичне обґрунтування компонентної структури професійної рефлексії керівника, а також виявлення особливостей її прояву у хореографічно-педагогічній діяльності.

У процесі дослідження проаналізовано філософські, психологічні та педагогічні аспекти феномену рефлексії. Визначено чотири основні компоненти професійної рефлексії: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-аналітичний, операційно-діяльнісний та творчо-регулятивний. Розкрито зміст кожного з компонентів, обґрунтовано їх значення у формуванні цілісної рефлексивної моделі керівника хореографічного колективу. Показано, що взаємодія цих компонентів сприяє підвищенню рівня фахової підготовки, розвитку здатності до аналізу власної діяльності, прийняття ефективних педагогічних рішень, а також професійному саморозвитку та самовдосконаленню.

Стаття містить узагальнені висновки щодо перспективних напрямів формування та розвитку професійної рефлексії в системі мистецької освіти. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці діагностичного інструментарію для визначення рівнів сформованості компонентів професійної рефлексії та обґрунтуванні педагогічних умов їх формування в процесі фахової підготовки майбутніх керівників хореографічних колективів.

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Максим Хребтов — 2025-03-31

Комунікативна компетентність є невід’ємною частиною професійної діяльності майбутніх педагогів, позаяк саме вона віддзеркалює особистісні якості та властивості фахівця, що забезпечують самостійну й ефективну реалізацію завдань професійної діяльності. Сформованість цієї компетентності у фахівця свідчить про його теоретичну та практичну готовність до здійснення ефективної професійної діяльності в певній галузі, що вимагає встановлення регулярних комунікативних контактів з іншими співробітниками.

У статті розкрито шляхи формування комунікативної компетентності майбутніх учителів в сучасних умовах.

Встановлено, що одним із шляхів формування комунікативної компетентності майбутнього педагога є навчання теорії комунікації, що відображає, з одного боку, взаємодію мови і мислення, мови і культури народу, а з іншого – мовні та комунікативні норми. Це знання має бути сприйняте, осмислене, стати переконанням, вплинути на особистісні установки (внутрішні способи сприйняття і реагування на життєві ситуації). Формуванню комунікативної компетентності майбутнього педагога сприяє створення позитивного культурно–мовленнєвого середовища в закладі вищої освіти. Одним із напрямів вироблення навичок успішної (гармонійної) мовленнєвої поведінки є ознайомлення майбутніх педагогів з можливими варіантами мовленнєвих дій, сценаріїв і моделей мовленнєвої поведінки, а також шляхами формування навичок їхнього використання та інтерпретації. Розвиток комунікативної компетентності майбутніх учителів у сучасному освітньому процесі потребує використання інтерактивних методів навчання, цифрових технологій, проблемно-орієнтованого навчання. Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо в обґрунтуванні оптимальних педагогічних умов, які сприяють успішному формування професійної компетентності майбутніх учителів.

ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ІГОР НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ: ЧИННИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Вадим Яровий — 2025-03-31

Одним із напрямків оптимізації становлення національної системи фізичного виховання є врахування особливостей культурно-історичного середовища і традицій українського народу у такій специфічній галузі, якою є фізична культура. Важливим компонентом прояву власних рис кожного народу є (народні ігри). Вони передавалися з покоління в покоління як виховний засіб і засіб передання життєвого досвіду, якостей і рис особистості, а також адаптації до різних умов життєдіяльності людини в сім’ї та в суспільстві. Українські народні рухливі ігри є найважливішим засобом розвитку фізичної активності дітей і підлітків.

У статті розглянуто сутнісні та теоретико-методичні аспекти реалізації народних ігор на уроках фізичної культури, а також виявлено чинники, що визначають ефективність реалізації народних рухливих ігор на уроках фізичної культури.

Встановлено, що у період навчання в школі діти гостро відчувають потребу в руховій активності. Рухливі ігри – найдоступніший засіб для задоволення цієї потреби школярів. Починаючи з молодших класів, реалізація засобів рухливих ігор стає багатою і різноманітною. Серед них є різні народні ігри. Реалізація народних ігор на уроках фізичної культури має фрагментарний і неперіодичний характер.

У статті проведено аналіз науково-методичної літератури, а також анкетне опитування з метою виявлення ставлення фахівців і школярів різних вікових груп до використання народних рухливих ігор на уроках фізичної культури. Проаналізовано результати анкетування вчителів фізичної культури і школярів. Виявлено їхнє ставлення до народних ігор як умови формування фізичної підготовленості. Перелічено чинники, що визначають ефективність реалізації народних рухливих ігор на уроках фізичної культури. Визначено місце народних ігор у стратегії управління процесом фізичної підготовки школярів; виявлено зміст та умови планування та проведення народних ігор; визначено засоби, методи та форми реалізації ігор; розглянуто тактику побудови гри на уроках фізичної культури.

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Наталія Цуканова — 2025-03-31

В умовах стрімких змін у системі освіти, формування готовності майбутніх учителів початкових класів до інноваційної педагогічної діяльності набуває особливої актуальності. Сучасний педагог повинен не тільки володіти традиційними методами викладання, а й уміти адаптуватися до нових викликів, використовуючи інноваційні підходи та технології. Це вимагає переосмислення змісту та структури професійної підготовки педагогів.

У статті аналізується сутність поняття «готовність до інноваційної педагогічної діяльності», виявляються її основні компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексивно-оцінний. Кожен із них розкривається як найважливіший елемент формування професійної компетентності майбутнього вчителя початкових класів, що забезпечує його здатність до перетворення освітнього процесу.

Окрему увагу приділено аналізу чинників, що впливають на процес формування цієї готовності, включно з як особистісними особливостями студентів, так і особливостями освітнього середовища. Підкреслюється важливість комплексного підходу, що включає не тільки навчання, а й практико-орієнтовану діяльність, а також елементи самоаналізу та рефлексії.

Розглядаються зарубіжні та українські підходи до підготовки педагогів, здатних до інновацій. Аналізуються успішні практики, що включають використання адаптивних технологій, інтеграцію доповненої реальності в навчальний процес, а також розвиток ІК-компетентності через неформальні форми освіти. Ці підходи порівнюються з метою виявлення загальних тенденцій та специфічних особливостей.

Запропоновано структурно-функціональну модель формування готовності, що включає послідовні етапи - від мотиваційно-орієнтувального до рефлексивно-узагальнюючого. Модель акцентує увагу на необхідності активного залучення студентів до освітнього процесу, реалізації проєктів і впровадження інноваційних педагогічних рішень.

Таким чином, стаття розкриває комплексне розуміння процесу формування готовності до інноваційної педагогічної діяльності, а також пропонує практичні інструменти та підходи, застосовні в системі професійної підготовки вчителів. Матеріали дослідження можуть бути корисними як педагогічним вишам, так і освітнім установам, зацікавленим у підвищенні якості підготовки майбутніх фахівців.

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ НА ВІННИЧЧИНІ У 1940-1960-Х РОКАХ

Євгенія Пахольчак — 2025-03-31

Розвиток хореографічної підготовки у регіональному контексті є важливим аспектом вивчення національної культурної спадщини.

У статті здійснено комплексний аналіз процесу становлення та розвитку хореографічної підготовки на території Вінницької області впродовж 1940–1960-х років. Розкрито історичні передумови виникнення системи хореографічної освіти в регіоні, що формувалися в умовах активного впливу соціокультурних трансформацій та ідеологічного тиску з боку радянської влади. Простежено динаміку трансформації освітньо-культурного простору регіону, зокрема в контексті розвитку художньої самодіяльності та появи професійних танцювальних колективів. Зосереджено увагу на аналізі змісту хореографічної підготовки, репертуарної політики, методичних підходів до навчання майбутніх фахівців. Розглянуто внесок окремих митців, керівників ансамблів, педагогів та діячів культури, які сприяли популяризації українського народного танцю та формуванню основ професійної підготовки хореографів у регіоні. Значне місце у дослідженні займає аналіз впливу державної політики на розвиток хореографічного мистецтва, зокрема на зміст освітніх програм, фінансування та ідеологічний контроль за мистецькою діяльністю. Визначено, що саме у другій половині ХХ століття було закладено важливі засади змістового наповнення хореографічної підготовки, що дозволило в подальшому формувати стабільну систему фахової освіти у сфері хореографії.

Дослідження ґрунтується на аналізі архівних документів, спогадів очевидців, історичних джерел, звітної документації та наукової літератури. Зазначені матеріали дозволяють об'єктивно оцінити хореографічне виховання як вагомий елемент культурної політики регіону та важливу складову формування естетичних і національних цінностей молоді.

Перспективи подальших розвідок вбачаємо в дослідженні проблеми кадрового забезпечення та впливу політичної ідеології на процес формування та розвитку хореографічної підготовки на Вінниччині.

ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ДО МІЖНАРОДНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

Ольга Акімова — 2025-03-31

У статті обґрунтовано актуальність формування готовності майбутніх офіцерів Збройних Сил України до міжнародної комунікації в умовах зростаючої взаємодії з міжнародними безпековими структурами. Зважаючи на сучасні виклики глобального безпекового середовища, автори визначають готовність до міжнародної комунікації як інтегральну особистісно-професійну якість, що включає мовний, міжкультурний, психологічний та професійний компоненти. Розкрито зміст цього поняття в контексті військової освіти, окреслено структурні складові, педагогічні умови та чинники, що впливають на формування готовність майбутніх офіцерів Збройних Сил України до міжнародної комунікації. Особливу увагу приділено мовній підготовці курсантів, розвитку міжкультурної компетентності, моделюванню комунікативних ситуацій у багатонаціональному середовищі, а також застосуванню цифрових освітніх інструментів. Здійснено аналіз наукових підходів до розуміння феномену міжнародної комунікації у військовій сфері. Узагальнено перспективні напрями вдосконалення змісту та методів навчання у вищих військових закладах освіти. У висновку зазначається, що готовність до міжнародної комунікації є необхідною складовою професійної діяльності офіцера ЗСУ, яка потребує системного науково-педагогічного супроводу. Особливої уваги потребує вдосконалення змісту мовної підготовки з орієнтацією на військову термінологію, розширення практик міжкультурного навчання та впровадження інноваційних педагогічних підходів, зокрема симуляційного моделювання. Важливим є використання цифрових освітніх технологій, які відкривають нові можливості для індивідуалізації навчання, залучення автентичних матеріалів та формування інтегративної компетентності. Формування готовності до міжнародної комунікації має здійснюватися в умовах поєднання лінгвістичної, міжкультурної, психологічної та професійної підготовки, з урахуванням гуманістичних засад і вимог сучасного безпекового середовища.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИХ ЦЕНТРІВ

Ігор Зубрицький — 2025-03-31

Ключова роль у процесі реалізації права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття якісної освіти відводиться інклюзивно-ресурсним центрам, які забезпечують комплексну підтримку дітей, їхніх батьків та педагогів шляхом проведення оцінки потреб, надання консультативної, корекційно-розвиткової й психологічної допомоги.

Авторами здійснено комплексний аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення діяльності інклюзивно-ресурсних центрів в Україні в умовах воєнного стану; проаналізовано новітні стандарти щодо формування сучасного освітнього середовища для осіб з особливими освітніми потребами; наголошено, що рівноправний доступ осіб з особливими освітніми потребами до якісної освіти трактується в таких вимірах якості освіти як: ефективність, результативність, рівність, відповідність їхнім потребам, відповідність очікуванням суспільства; акцентовано увагу на тому, що на період дії воєнного стану передбачено створення умов в ІРЦ для психологічної підтримки дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та/або були змушені залишити місця постійного проживання.

Встановлено, що в умовах воєнного стану нормативно-правові акти було оперативно адаптовано до нових викликів – зокрема, передбачено розширення повноважень ІРЦ щодо підтримки внутрішньо переміщених осіб та дітей, які зазнали травматичного досвіду. Надалі пріоритетами мають стати гармонізація національного законодавства з міжнародними стандартами, удосконалення Положення про ІРЦ з урахуванням практичного досвіду та забезпечення нормативної підтримки міжвідомчої співпраці на рівні територіальних громад.

Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у поглибленому вивченні практичної реалізації положень чинного законодавства щодо діяльності ІРЦ в умовах воєнного стану, а також у дослідженні можливостей адаптації міжнародного досвіду до національної освітньої політики у сфері інклюзії.

ВАЖЛИВІСТЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ОФІЦЕРІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Ірина Смирнова — 2025-03-31

У статті автором досліджені особливості формування професійної мобільності майбутніх офіцерів військових закладів вищої освіти. Визначено дефініції «професійна мобільність». Зазначено, що формування професійної мобільності у майбутніх офіцерів постає не просто педагогічною метою, а нагальною імперативою, що детермінує їхню спроможність ефективно виконувати службові обов’язки в умовах непередбачуваності та швидких трансформацій оперативно-тактичної обстановки.

У результаті дослідження встановлено, що у контексті фахової підготовки, формування професійної мобільності має здійснюватися на всіх етапах навчання у військових закладах вищої освіти. Починаючи з фундаментальних дисциплін, необхідно акцентувати увагу на встановленні міжпредметних зв’язків і демонстрації практичного застосування теоретичних знань у військово-професійній діяльності.

Обґрунтовано педагогічні умови, що сприяють її розвитку в процесі фахової підготовки, зокрема інтенсифікація практичної складової, впровадження інтерактивних методів, стимулювання самоосвіти, моделювання професійної діяльності в умовах, максимально наближених до реальних, забезпечення можливостей для індивідуалізації освітнього процесу і розвитку рефлексивних навичок.

Підкреслено важливість розвитку адаптивності, оперативності прийняття рішень та здатності до навчання впродовж життя для майбутніх офіцерів в умовах динамічного військового середовища. Адаптивність, як інтегративна якість, передбачає когнітивну гнучкість, емоційну стійкість та поведінкову пластичність, необхідні для ефективної діяльності майбутніх офіцерів. Оперативність прийняття рішень, що ґрунтується на критичному аналізі інформації, швидкому оцінюванні ризиків та прогнозуванні наслідків, є визначальною у ситуаціях дефіциту часу та високої відповідальності, характерних для військово-професійної діяльності. Водночас, здатність до навчання впродовж життя (lifelong learning) постає як фундаментальна компетентність, що забезпечує постійне оновлення знань, удосконалення навичок, освоєння новітніх технологій.

У висновках статті визначені перспективи подальших досліджень, які полягають у визначенні впливу цифрових технологій на процес формування професійної мобільності майбутніх офіцерів.