ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ЯК УМОВА ПОБУДОВИ ТРАЄКТОРІЇ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ
Анотація
Здійснено теоретичний аналіз життєстійкості здобувачів вищої освіти в умовах сучасних реалій. Виокремлено пріоритетні вектори у сучасній науці та схарактеризовано базові поняття «резилієнс», «резильєнтність», «життєстійкість». З’ясовано особливості термінологічного апарату дослідження на підставі дослідження наукових доробків вітчизняних та закордонних авторів.
Визначено «резилієнс» як процес гармонійної адаптації перед викликами негараздів, травм, трагедій, загроз або значних джерел стресу, таких як проблеми в сім’ї та стосунках, серйозні проблеми зі здоров’ям або робочі чи фінансові фактори.
Зазначено, що дефініцію «резильєнтність» можна розглядати як спроможність людської психіки до ревіталізації після перебування в несприятливих життєвих обставинах, відновлення, набуття позитивної психічної адаптації навіть після катастроф, консолідацію та відновлення після складних травмуючих подій.
Запропоновано визначення життєстійкості особистості, як ступінь сформованості здатності витримувати ситуацію гострого або хронічного стресу, щоб зберігати внутрішню збалансованість, не знижуючи успішності діяльності. Схарактеризовано життєстійкість, як фундамент особистісних рис людини, однією із ключових властивостей її індивідуальної здатності до зрілих форм саморегуляції. Виявлено, що життєстійкість проявляється як ставлення людини до самої себе, навколишнього світу й характеру взаємодії з ним, вона дає сили для самоактуалізації та самореалізації, лідерства, самоповаги й самоприйняття, здорового способу думок і поведінки та дає змогу почуватися значущою і достатньо цінною, щоб повністю включитись у розв’язання життєвих завдань, не відволікаючись на наявність несприятливих чинників і змін.
Використано теоретичні методи: аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціально-педагогічної та соціологічної літератури з метою викладення основних теоретичних положень досліджуваної проблеми; порівняння та узагальнення для систематизації наукових положень вітчизняних та закордонних науковців; оцінка ресурсів інноваційного освітнього середовища для визначення пріоритетних ціннісних орієнтирів здобувачів вищої освіти в умовах сучасних соціалізаційних викликів.
Актуалізовано роль життєстійкості у побудові траєкторії професійного зростання здобувачів вищої освіти в умовах сучасних реалій.
Посилання
Building your resilience. Взято з URL https://www.apa.org/topics/resilience/building-your-resilience
Кокун, О. М., Мельничук, Т. І. Резилієнс-довідник: практичний посібник. Київ: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2023.
Панченко, Т. Л., Сидоренко, Ю. В. Теоретичні передумови формування резильєнтності учасників освітнього процесу засобами технологій інтерактивного навчання.Contemporary problems of pedagogy amidst the European integration of educational environment: theory and practice: Scientific monograph.Riga, Latvia : “Baltija Publishing”. 2023.DOI https://doi.org/10.30525/978-9934-26-353-8-12
Чернобровкін, В. М. (Ред.)., Панок, В. Г. (Ред.). Безпечний простір. Корекційно-розвиткова програма формування стійкості до стресу в дітей дошкільного віку та школярів : навч.-метод. посіб. Вид. 3-тє, доп., виправ. Київ : Унів. Вид-во ПУЛЬСАРИ, 2021.
Olsson, CA, Bond, L, Burns, JM, Vella-Brodrick, DA, Sawyer, SM. Adolescent resilience: a concept analysis. J Adolesc. 2003 Feb; 26(1): 1-11. doi: 10.1016/s0140-1971(02)00118-5. PMID: 12550818.
Bonanno, GA. Loss, trauma, and human resilience: have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events? Am Psychol. 2004 Jan;59(1):20-8. doi: 10.1037/0003-066X.59.1.20. PMID: 14736317.
Masten, A. S. Ordinary magic: Resilience processes in development. American Psychologist, 56(3), 2021. Р. 227–238. URL: https://doi.org/10.1037/0003-066X.56.3.227
Лазос, Г. Теоретико-методологічна модель резильєнтності як основа побудови психотехнології її розвитку. Організаційна психологія. економічна психологія, (2-3(17), 2019. С. 77-89. Взято з URL: https://doi.org/10.31108/2.2019.3.17.9
Бойко-Бузиль, Ю. Ю. Резильєнтність як чинник психічного здоров’я особистості.Зб. збірник матеріалів VІІ Всеукраїнської науковопрактичної конференції Психічне здоров’я особистості у кризовому суспільстві : збірник матеріалів VІІ Всеукраїнської науковопрактичної конференції (28 жовтня 2022 року). Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ.
Балла, М.І. (Ред.). Англо-український словник: У 2 т. Близько 120 000 слів .К.: Освіта. 1996.
Чиханцова О. А. Психологія становлення життєстійкості особистості //Дис. док. псих. наук). Інститут псиxoлoгiї iмeнi Г.С Кoстюкa, НАПН України, Київ.
Титаренкo, Т.М. (2009). Життєстiйкiсть oсoбистoстi: Сoцiальна неoбхiднiсть та без-пека. К.: Марич. 2009. Взято з URL: http://lib.iitta.gov.ua/9065/1/Zhiznestoykost_lichnosti.pdf
Панченко, В. О. Життєстійкість як фактор професійної адаптації менеджерів комерційних організацій.(Автореф. дис. канд.псих.наук). Київ. 2016.
Панченко, В. О. Модель підвищення рівня життєстійкості менеджерів комерційних організацій. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Психологічні науки, 126, 2015. С. 122–127. URL: https://lib.iitta.gov.ua/728311/1/Kokun_metod.pdf
